И сучасна ринкова економіка і її структура

РИНОК ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Ринок є однією з наріжних категорій сучасної економічної науки. У найзагальнішому розумінні з ринком пов'язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям обміну здебільшого ототожнюють акт отримання будь-якого бажаного об'єкта з відступленням натомість чогось іншого. Тобто ринок це система економічних відносин, зв'язків суб'єктів господарювання, які приймають рішення самостійно. Провідний знавець сучасної соціально-економічної думки Заходу Фрідріх Хайєк у промові з нагоди отримання ним Нобелівської премії зазначив: «Помилкою буде вважати, що ринок створює порядок, так само як і помилкою є думка, що ринок це стихія, анархія. Ринок створює спонтанний порядок принципово інакше, ніж планове господарство. Він відрізняється тим, що не гарантує обов'язкового задоволення спочатку більш важливих, а потім менш важливих потреб» [цит. за 6]. Тобто існування ринкового, або спонтанного, порядку є сприятливим для досягнення безлічі різноманітних цілей, які в повному обсязі невідомі окремій особистості або соціальній групі. Тому варто створювати умови, за яких шанси кожної людини якнайефективніше реалізувати свої цілі були б найвищими. Це означає, що ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного вибору в споживанні, свободи вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для її функціонування потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної і т. п.) і наявність відповідної інфраструктури. Термін «інфраструктура» походить від двох латинських слів «іпГга» (той, що нижче, під) та «зігисіиге» (побудова, розміщення). Виходячи із семантики цього терміна, інфраструктуру можна визначити як фундамент економіки. Інфраструктура ринкової економіки складається із ринків — товарів та послуг, засобів виробництва, фінансового ринку.

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій.

Тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються. Це також установлені схеми і структура товаропросування: матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічного обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних і післяпродажних послуг. Результати функціонування інфраструктури ринку товарів та послуг виявляються переважно не в матеріально-речовій формі, а у вигляді корисного ефекту, тобто продукцію інфраструктури не можна нагромаджувати. Характерною особливістю елементів інфраструктури ринку товарів та послуг є їхня просторова невзаємозамінність. Велика концентрація складових інфраструктури в одному місці не може компенсувати їхнього браку в іншому. Крім того, елементи інфраструктури є різними за техніко-економічними характеристиками. Одні з них створюють розгалужені мережі, інші — мають одиничний характер. До перших належать транспортні комунікації, мережі зв'язку, енерго- і водопостачання. Вони мають напрямок, протяжність, пропускну здатність. Одиничними елементами інфраструктури ринку товарів та послуг є складські приміщення, залізничні станції, місця виконання навантажувально-розвантажувальних та перевалочних робіт, електричні підстанції тощо. Уже навіть із цього можна висновувати, що економічний зміст інфраструктурної діяльності позначений великою складністю та багатогранністю.

Ринок засобів виробництва передбачає купівлю і продаж таких чинників виробництва як земля, праця, капітал. З першим ототожнюють не тільки землю, як таку, а й усе, що видобувається з неї та вирощується на ній, — корисні копалини, зернові культури, бавовна, цукровий буряк і т. п. Праця в широкому розумінні — це послуги всіх, хто працює. Важливим інструментом цього ринку є біржі праці, де формується попит на трудові ресурси і пропонування таких. Головною засадою теорії ринкового господарства є принцип: людина працює то ліпше, що очевидніше результати цієї праці поліпшують її власне життя. До капіталу відносять засоби виробництва, будівлі, споруди, верстати, обладнання, а також гроші, необхідні для їх придбання. З певною умовністю до ринку засобів виробництва можна віднести і підприємницький талант, котрим володіє людина. Світовий досвід свідчить, що він притаманний тільки 5—10% працездатного населення.

Фінансовий, або грошовий, ринок відображає попит і пропонування фінансових ресурсів, тобто грошей, акцій і т.п. Обов'яз-

ковою умовою успішного функціонування фінансового ринку є наявність фондових і валютних бірж.

Усі ринки перебувають у тісному зв'язку і взаємозалежності. їхня рівновага свідчить про стабільність економіки. Загальна макро-економічна рівновага досягається за рахунок відповідності на ринку товарів і послуг загального обсягу продукції чинним цінам. На ринку засобів виробництва досягається рівновага між використаними факторами виробництва і витратами на них, а на фінансовому — рівноважний рівень відсотків на позички. Усі основні види ринків підрозділяються на різні субринки і ринкові сегменти з допомогою спеціальних уточнень (національний ринок, міжнародний ринок і т. п.), оскільки ринок як загальне поняття характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:
» ринок споживчих товарів і послуг;

• ринок промислових товарів;
«ринок «ноу-хау»;
«сировинний ринок;
«ринок цінних паперів і т. п;

2) за географічною ознакою:
«місцевий;

• національний;
«світовий;

3) за рівнем обмеження конкуренції:

• монополістичний;

• олігополістичний; «монопсонічний; «вільний; «змішаний;

4) за галузями виробництва:

• автомобільний,
«нафтовий,
«комп'ютерний і т. п.;

5) за характером продажу:
«оптовий;
«роздрібний.

Якщо попит значно перевищує пропонування товару — це ознака так званого ринку продавця, на якому має місце стійкий дефіцит товарів та послуг. Такий ринок установлює диктат продуцента над споживачем щодо цін, асортименту і якості товарів. Він не виконує своєї головної функції — задоволення потреб людей відповідно до їхніх запитів і купівельної спроможності. Пе-

ревищення пропонування над попитом є характерною ознакою ринку покупця. За цих умов споживач має можливість порівнювати різні товари багатьох виробників, оцінювати відповідність споживчих якостей цих товарів своїм бажанням і можливостям. Ринок покупця є найпоширенішим у розвинутих країнах.

Зрозуміло, що ця класифікація ринків не претендує на вичерпність і може бути значно розширена за рахунок інших критеріїв та ознак.

Дата добавления: 2015-07-02