Титульна сторінка

Титульна сторінка містить назву територіального відділення МАН, а також відомості про навчальний (школа, позашкільний заклад) заклад, у якому виконана наукова робота, прізвище, ім'я по батькові автора, назву наукової роботи, наукову ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я по батькові наукового керівника, консультанта, місто, рік подання на конкурс.

Загальні вимоги до оформлення роботи

Текст роботи має бути набраний на комп'ютері та роз друкований з одного боку стандартних аркушів білого паперу А4. При наборі на комп'ютері використовується шрифт Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 пунктів. Друк має бути чітким, чорного кольору.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямків 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Відстань між рядками тексту дорівнює 1,5 на комп'ютері. Поля: ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Абзацний відступ має бути однаковим в усій роботі. Для зручності сприйняття на сторінці має бути 3-4 абзаци.

Роботу слід уважно вичитати. В роботі не повинно бути граматичних помилок.

Не допускаються текстові вставки, доповнення на полях, звороті аркуша, окремих аркушах. Підрядкові (підтекстові) виноски слід робити на тій сторінці, якої вони стосуються. Щільність рядків тексту в посиланнях може бути більшою, ніж в основному тексті (1 інтервал).

Кожна вагома структурна частина роботи – зміст, список (перелік) умовних позначень (скорочень), вступ, розділи (глави), висновки, список літератури, додатки – розпочинається з нової сторінки.

Заголовки частин ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкуються великими літерами симетрично до тексту.

Підкреслення, оформлення іншими кольорами, а також перенос не допускаються.

Підрозділи розпочинаються з абзацного відступу. Заголовки підрозділів друкуються у тому ж рядку після індексу маленькими літерами (крім першої великої). Їх можна виділити жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою: 2.1. Українські словотворчі одиниці. Стилістичний аспект

Складний заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не закінчувала його.

Відстань між назвою розділу і наступним текстом, а також між назвами розділу і підрозділу (параграфа, пункту) дорівнює 3-4 інтервалам, тобто є більшою, ніж у тексті. Всередині заголовка текстовий інтервал зберігається.

Нумерація

1. Сторінки рахуються з титульної, але на цій сторінці номер не вказується. Починаючи з другої сторінки цифра (2, 3, 4...) проставляється у правому верхньому куті аркуша.

2. Номер розділу вказують після слова „РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять. Потім з нового рядка друкують назву розділу:

Підрозділи розпочинаються з абзацного відступу, нумеруються подвійними індексами (наприклад 2.3.). Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (2.1.3. – третій пункт першого підрозділу другого розділу). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Такий заголовок можна підкреслити або виділити курсивом, а в кінці його – поставити крапку.

Підпункти нумерують в межах кожного пункту за такими ж правилами.

3. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

Ілюстрації

1. Ілюстрації, таблиці, карти бажано подавати з роботі одразу ж після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Сторінки, на яких вони розміщені, включаються до загальної нумерації сторінок. Якщо таблиця, малюнок, креслення за розміром перевищують формат А4, їх виконують на більших аркушах, але рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

2. Всі ілюстрації, фотографії, карти нумеруються наскрізною нумерацією, тобто без вказування номеру розділу і обов'язково Рис. (Не «Фото», не «Малюнок»). В квадратних дужках обов'язково вказується джерело, звідки взято карту, схему тощо.

3. По тексту на ілюстрації повинні бути посилання. Таблиці. Формули

1. Формули, умовні знаки мають бути вписані в текст чорним кольором, чітко, розбірливо. Розміри знаків для формул рекомендовано такі: великі літери та цифри – 7-8 мм., малі літери – 4 мм, показники та індекси – не менше 2 мм.

2. Формули, таблиці нумеруються послідовно у межах розділу:

- формули, рівняння нумеруються в дужках без слова „формула", „рівняння", наприклад: (5.3) – третя формула п'ятого розділу. Нумерувати рекомендовано формули та рівняння, на які є посилання в тексті. Посилання виконуються таким чином: у формулі (5.3)...; із рівняння (3.1) випливає [див формулу (5.3)]. Номер формули наводиться біля правого поля сторінки навпроти останнього рядка формули; рівняння і формули варто для наочності виділяти з тексту вільними рядками (вище і нижче формули залишати один вільний рядок).

3. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" – друга таблиця першого розділу; Напис „Таблиця" із зазначенням номера та її назву – над таблицею: слово „Таблиця" та номер – у правому верхньому куті над відповідним заголовком. При переносі частини таблиці на іншу сторінку вказують: „Продовження таблиці 1.2". Заголовок таблиці розміщують посередині аркуша, пишуть з великої літери без крапок на кінці.

Цитати. Посилання

1. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору наводять цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз "так званий";

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідні посилання на джерело;

• якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

2. Бібліографічне посилання — сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті інший документ (його частини або групи документів), необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку.

При написанні автор повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, обсяг, інші вихідні дані.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-6]...".

Допускається наводити посилання на джерела у виносних, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад, цитата в тексті:

«60-ті роки характеризувалися високими середньорічними темпами приросту національного доходу — 7,8 відсотка, витратами на науку з державного бюджету — 11,2 відсотка, чисельністю наукових працівників — 6,9 відсотка» ^[1].

Виноска:

Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX—XX століть. — К., 1998. — С. 215—216.

Додатки

Від основного тексту додатки відокремлюються сторінкою, посередині якої надруковано слово "додатки" без лапок і крапки на кінці (розміщуються після списку літератури).

Розміщуються додатки у порядку посилань на них у тексті роботи. Кожен додаток розпочинається з нової сторінки. Посередині рядка вгорі сторінки пишеться Додаток і велика літера, що його позначає (це літери української абетки, за винятком І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь), або цифра (1,2,3...).

Назва додатка друкується нижче, симетрично до тексту сторінки. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку.

Список використаних джерел

1. Оформлення наукового дослідження завершується складанням списку використаних джерел, який може бути поданий в один із таких способів: в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв праць, у порядку згадування джерел у тексті за наскрізною нумерацією, у хронологічному порядку. Відомості про літературні джерела оформлюються відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць, їх авторів та повних вихідних даних джерела (місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок). Ця вимога стосується всіх наведених у списку літератури джерел (монографій, підручників, посібників, авторефератів дисертацій, брошур, статей періодичної преси). Наприклад, відповідний опис у переліку посилань:

2. Кількість використаних джерел не лімітується. Це залежить від теми і завдань роботи. Оптимальний обсяг списку літератури можна визначити через зіставлення з обсягом роботи: вважається, що на одну сторінку тексту має бути одне джерело, тобто кількість джерел має відповідати обсягу роботи ± 25 %.

3.2. Вимоги до оформлення відгуку на наукове дослідження учня

На конкурс-захист наукових робіт разом з дослідженням, оформленим відповідно до вимог, що висуваються до робіт такого типу, подаються відгук наукового керівника.

Відгук наукового керівника має розкривати такі положення:

- актуальність теми дослідження та рівень її складності;

- уміння учня працювати з літературними джерелами з теми дослідження, критично їх оцінювати і узагальнювати;

- уміння школяра користуватися сучасними методами дослідження;

- ставлення учня до роботи, його організованість і самостійність, творчий підхід та ініціативність під час підготовки дослідження.

3.3. Вимоги до написання тез науково-дослідницької роботи

Тези – це стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді. В тезах відсутні деталі, пояснення, таблиці, ілюстрації тощо. Їх подають у вигляді цитат з першоджерела або формулюють власними словами. Кожна теза, що містить нову думку, пишеться з абзацу.

Тези викладаються у довільній формі і дають стислу характеристику змісту науково-дослідницької роботи із визначенням основної мети, актуальності і завдань наукового дослідження. Також в них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

Перед тезами зазначається назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва навчального закладу; клас: прізвище, ім'я, по батькові та посада наукового керівника (консультанта).

Обсяг тексту тез не більше 1 сторінки, формат А-4, набраний в текстовому редакторі Word шрифтом Time New Roman розміром 14 р. з полуторним міжрядковим інтервалом. Всі береги (поля) - 20 мм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вербицький В.В. Методика підготовки, оформлення і захисту науково-дослідницьких робіт: інструктивно-методичний лист.-К.,2007.

2. Крушельницька О.В. Методологія наукових досліджень: Навч. посібник / О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – С. 192.

3. Нікітіна І.П. Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 класи: методичні матеріали / І.П. Нікітін, Ю.О. Нікітін, В.В. Шліхова, О.Л. Кожем’яка. – Х.: Видав. група «Основа», 2006. – С. 144.

4. П’ятницька - Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навч. посібник / І.С. П’ятницька – Позднякова. – К., 2003. – С. 116.

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 5-те вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 307 с.

Дата добавления: 2015-07-02