Ст. 315 КПКУ 11 страница

3. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона мас впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

4.З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

5. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

6. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

7. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

8. При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

9. За правилами цієї статті може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

+див попереднє питання про відео режимJ

39. Рішення апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду.

Стаття 418. Судові рішення суду апеляційної інстанції

1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

2. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

1. Коментована стаття встановлює, що суд апеляційної інстанції лише в одному випадку ухвалює рішення у формі вироку, у разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково.

Види вироків та вимоги до їх змісту встановлені статтями 373 та 374 КПК (див. коментар до цих статей).

В інших випадках (залишення вироку або ухвали без змін; зміни вироку або ухвали; скасування ухвали повністю чи частково; скасування вироку або ухвали і закриття кримінального провадження; скасування вироку або ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції) суд апеляційної інстанції рішення за розглядом апеляційної скарги приймає у формі ухвали.

Вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції викладені в ст. 419 КПК (див. коментар до цієї статті).

2. Судове рішення, за винятком ухвал, постановлених без виходу до нарадчої кімнати, ухвалюється в нарадчій кімнаті простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду, який здійснював судовий розгляд.

У разі ухвалення судового рішення в парадній кімнаті його підписують усі судді.

Якщо при ухваленні судового рішення один зі складу суддів апеляційного суду залишився при окремій думці, він вправі її викласти письмово в нарадчій кімнаті.

Окрема думка судді приєднується до справи і не підлягає оголошенню, але є відкритою для ознайомлення.

Складання окремої думки не звільняє суддю від обов'язку підписання рішення апеляційного суду.

Після ухвалення і підписання судового рішення суд повертається до зали судового засідання й один із суддів проголошує його прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх по становлення та заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд вправі обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують усі судді.

Повний текст ухвали повинен бути складений, підписаний і оголошений учасникам судового провадження не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини.

Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній резолютивній частині цього документа.

Резолютивна частина повного тексту ухвали повинна відповідати тій резолютивній частині, яка оголошувалась раніше.

Головуючий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику зміст ухваленого (прийнятого) рішення, порядок і строк на оскарження, а також право подати клопотання про помилування і право ознайомитися із журналом судового засідання та можливість подати на нього письмові зауваження.

Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз'яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому.

40. Рішення судді за результатами підготовчого судового засідання.

Стаття 314. Підготовче судове засідання

3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

КОМЕНТАР:

3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне із таких рішень:

1) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та повернути кримінальне провадження прокурору (якщо угоду досягнуто під час досудового розслідування) для його продовження або призначає судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку. Перед затвердженням угоди про визнання винуватості чи про примирення суд згідно з вимогами частин 4-6 СТ. 474 КПК зобов'язаний з'ясувати, чи розуміє обвинувачений права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угод, характер кожного обвинувачення, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також зобов'язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним. У разі необхідності (якщо суд має сумніви щодо відповідності угоди вимогам закону) затвердження угоди може бути перенесено на іншу дату. Якщо ж суд переконається, що угода може бути затверджена, він відповідно до ст. 475 КПК ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Такий вирок має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків із урахуванням особливостей, передбачених зазначеною статтею (про порядок судового провадження та судове рішення на підставі угоди див. коментар до статей 474-475 КПК);

2) закрити провадження у випадку встановлення таких підстав: а) набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою; б) смерть обвинуваченого (за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого); в) існування вироку за тим же обвинуваченням, який набрав законної сили, або постановления ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; г) відмова потерпшого чи його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; д) звільнення особи від кримінальної відповідальності; е) відмова прокурора від підтримання обвинувачення та відмова потерпілого чи його представника або законного представника підтримувати обвинувачення самостійно. Наявність інших підстав (відсутність події або складу кримінального правопорушення тощо) має бути доведена під час судового розгляду, за результатами якого може бути постановлено виправдувальний вирок.

Слід зазначити, що у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності або ж коли обвинувачений заперечує проти цього, суд своєю ухвалою відмовляє у задоволенні клопотання прокурора та повертає його останньому для продовження розслідування, якщо підстави для такого звільнення було встановлено на стадії досудового розслідування, або призначає судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

В ухвалі суду про закриття кримінального провадження зазначається підстава закриття кримінального провадження, вирішується питання про скасування запобіжного заходу, зняття арешту з майна, кореспонденції, скасування тимчасового відсторонення від посади, а також питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 100 КПК.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК та ч. 5 ст. 288 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку. З огляду на це головуючий зобов'язаний роз'яснити сторонам кримінального провадження право на оскарження цього рішення, а також право на пред'явлення цивільного позову в порядку цивільного судочинства;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291,292 КПК. Зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Крім того, якщо під час підготовчого судового засідання буде з'ясовано, що обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені обвинуваченому, суд повертає їх прокурору. Неотримання обвинуваченим копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування у разі відмови їх отримання не є підставою для повернення матеріалів прокурору. У такому випадку копії зазначених документів мають бути вручені обвинуваченому підчас підготовчого судового засідання.

Про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов'язує прокурора усунути виявлені недоліки протягом визначеного ним строку, що повинен відповідати засаді розумного строку та бути достатнім для виправлення допущених недоліків. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або для долучення необхідних додатків тощо.

Проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, у кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно з ч. 8 ст. 223 КПК мають визнаватися недопустимими;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження. У такому разі питання визначення підсудності та направлення кримінального провадження з одного суду до іншого (залежно від того, у межах якої юрисдикції апеляційного суду воно перебуває) вирішується колегією суддів відповідного суду за поданням суду першої чи апеляційної інстанції або ж за клопотанням сторін чи потерпілого в порядку ст. 34 КПК у строк не пізніше п'яти днів із дня внесення такого подання чи клопотання. Днем внесення подання чи клопотання слід вважати день надходження їх у провадження колегії суддів, визначеної в порядку, передбаченому ст. 35 КПК. Про час та місце розгляду подання або клопотання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду цього питання (див. коментар до статей 32-35 КПК);

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Якщо під час підготовчого судового засідання не буде встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп. 1-4 ч. З ст. 314 КПК, суд, заслухавши думку прокурора, пояснення учасників підготовчого судового засідання, переходить до вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судового розгляду.

Крім того, згідно зі ст. 335 КПК, якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, до його розшуку або видужання, якщо обвинувачених декілька, суд зупиняє підготовче провадження лише щодо такого обвинуваченого і продовжує підготовче провадження стосовно інших обвинувачених. Розшук обвинуваченого, який ухилився від явки до суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

41. Строки та порядок підготовчого судового засідання.

Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України

ЛИСТ

03.10.2012 № 223-1430/0/4-12

Про день, час і місце проведення підготовчого судового засідання сторони та інші учасники судового провадження, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 314 КПК, за розпорядженням головуючого повідомляються секретарем судового засідання. Повідомлення про виклик до суду надсилаються поштою, факсом, телеграфом, телефонограмою чи іншими засобами зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дати призначення підготовчого судового засідання, що має забезпечити своєчасність отримання повідомлень та право сторін на участь. Зауважимо, що відповідно до ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик лише тих учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. Натомість повідомлення учасників кримінального провадження згідно ч. 2 ст. 111 КПК здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у процесуальних діях не є обов'язковою. Також слід зазначити, що в повідомленні, крім іншого, має міститись вказівка про необов'язковість їх участі в проведенні процесуальної дії чи прийнятті рішення.

Також варто враховувати, що судове провадження не може бути розпочато раніше ніж через п'ять днів із дня вручення (отримання) обвинуваченому копії обвинувального акта. У випадку надходження від обвинуваченого, який тримається під вартою, клопотання про бажання взяти участь у підготовчому судовому засіданні суд вживає заходів для доставки обвинуваченого в судове засідання. Якщо ж обвинувачений, який тримається під вартою, заявив клопотання про його участь у підготовчому судовому засіданні дистанційно, суд, розглянувши таке клопотання, постановляє ухвалу про задоволення клопотання, копія якої направляється в установу попереднього ув'язнення для належної підготовки проведення дистанційного судового провадження. Клопотання про здійснення судового провадження у такому режимі можуть надійти й від інших учасників судового провадження, приймати рішення щодо яких суд повинен в порядку, передбаченому ст. 336 КПК.

Слід зазначити, що у випадку надходження до суду клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, щодо розгляду обвинувального акта про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, інтереси якого були представлені захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти цього, суд відповідно до ч. 1 ст. 382 КПК у п'ятиденний строк із дня отримання таких документів вивчає їх та додані до обвинувального акта матеріали і ухвалює вирок. При цьому слід мати на увазі, що згода обвинуваченого на розгляд судом обвинувального акта за його відсутності, а також відсутність заперечень у потерпілого проти розгляду у спрощеному провадженні мають бути підтверджені письмово. Таке підтвердження (згода) може бути відображено як у самому клопотанні прокурора або слідчого, погодженому з прокурором, так і міститись в окремих клопотаннях обвинуваченого, погоджених із захисником, та потерпілого.

У призначений для проведення підготовчого судового засідання час головуючий відкриває підготовче судове засідання і оголошує про його початок.

Секретар судового засідання відповідно до статей 342 - 345 КПК доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб з'явився у підготовче судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Неприбуття для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження (крім прокурора, за винятком випадків, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення в порядку ч. 4 ст. 26 КПК), які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце), не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом, зокрема:

1) якщо обвинувачений, потерпілий звернувся з клопотанням (виявив бажання) бути присутнім під час підготовчого судового засідання, але з невідомих причин не з'явився до суду у визначений час, суд вправі відкласти судове засідання;

2) якщо відсутність учасника підготовчого судового засідання зумовлена поважними причинами, суд може прийняти рішення про відкладення судового засідання;

3) у разі відсутності обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, для можливості реалізації останнім права, передбаченого ст. 384 КПК, щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, суд зобов'язаний відкласти судове засідання;

4) якщо обвинувальний акт надійшов до суду з підписаною між сторонами угодою, участь сторін такої угоди відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК є обов'язковою, то відкладення судового засідання також є обов'язковим;

5) якщо одна зі сторін заперечує проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності учасника судового провадження, який не з'явився, суд вправі відкласти судове засідання;

6) якщо до суду надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, участь сторін кримінального провадження та потерпілого згідно з ч. 1 ст. 288 КПК є обов'язковою, а тому суд зобов'язаний відкласти судове засідання.

42. Структура судового розгляду та її значення

Якщо розглядати судовий розгляд кримінальної справи як систему процесуальних дій, що їх провадять у певній послідовності, то можна виокремити кілька етапів, які в Кримінально-процесуальному кодексі та в теорії процесу називають частинами судового розгляду.

Завданням 1-го етапу — підготовчої частини судового засідання — є остаточна перевірка наявності умов для:

проведення судового слідства;

належного дослідження та оцінки доказів;

постановлення законного й обгрунтованого вироку.

Якщо суд встановить перешкоди для проведення судового слідства, він зобов'язаний вжити заходів щодо їх усунення.;Послідовність (порядок) дій у підготовчій частині:/. Відкриття судового засідання:— головуючий оголошує, яку справу розглядатимуть;

— суд з'ясовує у підсудного (якщо слухають справу про злочин,за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строкомбільше, ніж на 10 років), чи погоджується він на розгляд справисуддею одноособово, чи бажає, щоб суд розглядав справу у складіЗ судців.

Перевірка явки учасників судового розгляду:

головуючий оголошує, хто із учасників з'явився, а хто — ні, іповідомляє про причини неявки відсутніх, якщо вони йому відомі;

після цього учасники процесу можуть поставити запитанняголовуючому чи секретареві судового засідання для уточнення оголошеної інформації;

у разі необхідності суд (суддя) вживає заходів до явки учасника до суду (якщо це можливо).

Роз'яснення перекладачеві (якщо він бере участь у розглядісправи) його обов'язків і попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК за завідомо неправильний переклад.

Встановлення особи підсудного:

головуючий з'ясовує анкетні дані підсудного;

ставить підсудному запитання про те, чи вручено йому і якщотак, то коли, обвинувальний висновок (повістку у справах приватного обвинувачення), постанову прокурора про зміну обвинувачення;

якщо ці документи не вручено (або вручено менше ніж за Здні до початку судового засідання), то суд вручає їх і відкладаєрозгляд справи на 3 дні (але якщо підсудний просить про розглядсправи без її відкладення, то суд може розпочати розгляд і занесвоєчасного вручення цих документів).

Оголошення складу суду іроз 'яснення права відводу. Головуючий:

оголошує склад суду (в тому числі і прізвище запасного народного засідателя);

називає прізвища прокурора, захисника, перекладача, експерта,спеціаліста, секретаря судового засідання;

роз'яснює сторонам їх право на відвід цих учасників (у разізаявлення відводу суд (суддя) вирішує це питання у нарадчій кімнаті, оформляючи рішення ухвалою (постановою).

Вирішення питання про можливість розгляду справи у випадкунеявки кого-небудь із учасників. Якщо хтось із учасників судовогорозгляду або інших викликаних у судове засідання осіб не з'явився,то суд:

з'ясовує причини неявки;

вислуховує думку учасників судового розгляду;

вирішує питання про можливість розгляду справи, тобто пройого продовження або відкладення.

Видалення свідків із залу суду. Після того, як суд визнає можливим почати слухання справи, головуючий:

дає розпорядження про видалення свідків із зали судовогозасідання до окремої кімнати;

вживає заходів, щоб допитані свідки не спілкувалися з недо-питаними.

Роз 'яснення прав і обов 'язків учасникам судового розгляду. Головуючий спочатку роз'яснює права підсудному, а потім потерпілому,цивільному позивачеві, спеціалістові, експертові.

Заявленая і розв'язання клопотань учасників. Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи не мають вони клопотань провиклик нових свідків і експертів та витребування і приєднання досправи нових доказів (документів, речових доказів та ін.).

Якщо клопотання заявлено, то учасник, який їх заявив, має пояснити, на встановлення яких обставин вони спрямовані.

Після цього суд (суддя) вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду з приводу заявлених клопотань і розв'язує їх своєю ухвалою (постановою). Відхилення клопотання не позбавляє учасника розгляду справи права заявити його під час судового слідства. Заявлені клопотання не можна залишати "відкритими" або відкладати їх вирішення. Своєчасне вирішення клопотань є гарантією:

забезпечення прав учасників стадії судового розгляду;

повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставинсправи.

Суд може і з власної ініціативи винести ухвалу про виклик у судове засідання нових свідків, витребування документів та інших доказів, про призначення експертизи тощо.

2-й етап стадії судового розгляду — судове слідство.

Судове слідство — це частина судового розгляду, в ході якої суд з участю сторін досліджує докази, необхідні для вирішення питання про винність і покарання підсудного. Це найбільша за обсягом виконуваної роботи частина судового розгляду, в ході якої формуються підвалини майбутнього вироку.

Судове слідство є самостійним глибоким, повним, всебічним, об'єктивним дослідженням обставин справи. Воно відрізняється від досудового за змістом і за обсягом.

Відмінність судового слідства від досудового за змістом полягає в тому, що перше:

не є повторенням дослідження, проведеного в стадії досудового слідства;

не можна розглядати як просту перевірку матеріалів досудового слідства;

відбувається у зовсім нових, відмінних від тих, що існували вдосудовому слідстві, умовах (активна участь сторін — право допитувати підсудного, свідка, потерпілого має не тільки суд, а й

представники сторін; відкритий судовий розгляд; повне фіксування судового процесу технічними засобами тощо).

Судове слідство не збігається з досудовим і за обсягом. У суді зазвичай не досліджують:

версії, що відпали на досудовому слідстві;

окремі докази, які "відсіялися" в цій стадії.

Однак в окремих випадках судове слідство може вийти за межі досудового. Це має місце у разі, якщо:

1) у суді з'являться нові дані на підтвердження версій, що уже,здавалося б, відпали (тоді їх піддають повній, глибшій перевірці іззалученням як тих доказів, що "відсіялися", так і нових);

2) виникають нові версії, нові обставини, нові докази.Судове слідство охоплює багато судових (процесуальних) дій,

які об'єднують у три порівняно самостійні групи. Оскільки кожна наступна група дій послідовно змінює попередню, їх можна вважати підетапами етапу судового слідства.

1-й підетап. Початок судового слідства.

Початок судового слідства — це його підетап, на якому визначають:

дослідницькі завдання, що ставляться перед судом і сторонами;

порядок дослідження доказів.Послідовність дій у цьому етапі:

1) початковий момент:

оголошення прокурором обвинувального висновку (за згодоюсторін — тільки його резолютивної частини) або

потерпілим чи його представником — скарги у справах приватного обвинувачення;

цивільним позивачем чи його представником — позовної заяви;

2) роз 'яснення підсудному сутності обвинувачення і з 'ясування у нього:

чи зрозумів сутність обвинувачення;

чи визнає себе винним;

чи бажає давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, то суд з'ясовує у цивільного позивача, чи підтримує він його, а у підсудного і цивільного відповідача — чи визнають вони цей позов;

Дата добавления: 2015-06-27