Ст. 315 КПКУ 13 страница

- особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);

- особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304,309 КПК);

- особа, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз'яснення судового рішення або відмову в його роз'ясненні (ст. 380 КПК);

- засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

45. Судове доручення на проведення слідчих (розшукових) дій

Стаття 333. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

2. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під. час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.,

3. У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження мас право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

4. Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

5. В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії зазначається, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.

6. Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.

1. Заходам забезпечення кримінального провадження присвячений розд. П КПК. Частиною 2 ст. 131 передбачений перелік видів таких заходів, до яких належать: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Під час судового провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється за правилами, визначеними у розд. П КПК, але при цьому суд має враховувати і особливості застосування, про які зазначено у розд. IV.

2. Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). У разі заявлення сторонами у кримінальному провадженні клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд з'ясовує причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого доступу. У такому разі суд відкладає судовий розгляд на строк, якій є достатнім для здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.

Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

3. Слідчі (розшукові) дії, проведення яких регламентується гл. 20 розд. III КПК, як правило, здійснюються під час досудового розслідування. Але інколи і під час судового розгляду виникає необхідність у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, окрім проведення слідчих (розшукових) дій. Клопотання про проведення таких дій можуть подавати сторони кримінального провадження. На підставі заявленого клопотання суд має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, про що постановляється відповідна ухвала. У разі якщо суд дійде висновку про обгрунтованість заявленого клопотання, він відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення такої слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

4. При розгляді клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій вирішальними для суду є значущість та можливість встановлення обставин, заради яких сторони кримінального провадження просять провести слідчі (розшукові) дії, та з'ясування причин, з яких певні слідчі (розшукові) дії не були проведені під час досудового розслідування. Якщо клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій заявлено прокурором, на нього законом покладається обов'язок доведення того, що ці дії не могли бути проведені під час досудового розслідування через невстановлення на той час обставин, які свідчать про необхідність їх проведення. У разі якщо суд визнає доводи прокурора непереконливими, він відмовляє в задоволенні клопотання.

5. Ухвала суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії повинна відповідати певним вимогам: у ній має бути зазначено, які саме обставини можуть бути встановлені або перевірені під час проведення слідчої (розшукової) дії, і які дії для цього необхідно провести. В ухвалі встановлюється строк виконання такого доручення.

6. Якщо внаслідок слідчих (розшукових) дій, проведених за дорученням суду, будуть отримані певні матеріали, які мають значення для кримінального провадження і можуть бути використані як докази, прокурор на підставі положень ст. 290 КПК зобов'язаний відкрити ці матеріали іншій стороні судового провадження та надати їх суду у встановлений строк.

46. Судові дебати: предмет, порядок, значення

Стаття 364. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсуд мас право виступити один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.

4. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька обвинувачених, захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встановлює суд.

5. Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

6. Суд не мас права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово Іншому учаснику дебатів.

7. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

1. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду, коли учасники судового провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.

Перелік осіб, які мають право брати участь у судових дебатах, та послідовність їх виступів установлено законом. Зокрема, згідно з ч. 1 коментованої статті у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2. Першому в судових дебатах надається слово прокурору. Якщо ж у судовому розгляді беруть участь декілька прокурорів, у судових дебатах виступає один із визначених ними прокурорів або кожен із прокурорів обґрунтовує власну позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді беруть участь декілька захисників обвинуваченого - порядок їх виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою, за відсутності згоди - порядок виступів установлює суд; обвинувачених, захисників, представників, то порядок їх виступів у судових дебатах установлює лише суд.

4. У своїх промовах учасники судового провадження вправі посилатися лише на ті докази, що були досліджені в судовому засіданні, спираючись на обставини, установлені під час судового розгляду. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази (сторона кримінального провадження має відомості, які спростовують чи доповнюють обставини, установлені під час кримінального провадження), суд своєю ухвалою відновлює з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. Після чого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надаючи можливість учасникам судового проводження виступити.

5. Ніхто не має права зупиняти виступ промовця, окрім головуючого, який має право зупинити його для висловлення зауваження у випадку, коли учасник дебатів вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи допустив висловлювання образливого або непристойного характеру.

Якщо ж учасник дебатів під час свого виступу повторно після висловленого головуючим зауваження вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, для виключення зловживань головуючий управі зупинити промовця та надати слово іншому учаснику дебатів. Перелік випадків, коли суд має право обмежити тривалість судової промови, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Слід зазначити, що під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що, у свою чергу, сприяє всебічному й об'єктивному дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постановленою законного й обгрунтованого рішення суду.

6. Після проголошення промов у судових дебатах учасники судових дебатів з дозволу головуючого мають право обмінятися репліками. Репліка - це коротка відповідь (заперечення) одного учасника судових дебатів на заяву іншого (протилежної сторони), висловлена у промові чи репліці. Право на репліку мають усі учасники судового провадження, право останньої належить виключно обвинуваченому або його захиснику.

47. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Строки апеляційного оскарження

Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суці першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

48. Сутність і завдання стадії підготовчого провадження.

12.2.1. Поняття і значення

Підготовче провадження у суді першої інстанції - це стадія кримінального процесу, в якій суд розглядає обвинувальний акт, клопотання про застосування ПЗМХ чи ПЗВХ з метою вирішення питання про призначення судового розгляду або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Процесуальне значення підготовчого провадження полягає у такому.

1. Стадія є свого роду "процесуальним фільтром" судового провадження, не допускаючи до судового розгляду матеріали досудового розслідування, якщо вони не відповідають закону. Ця стадія є обов'язковою у системі кримінального провадження.

2. В ній визначаються межі майбутнього судового розгляду. Розгляд справи по суті у суді першої інстанції може відбуватися тільки за тим обвинуваченням, що було представлене прокурором у підготовчому провадженні.

3. Підготовче провадження забезпечує створення всіх необхідних умов для правильної організації і успішного проведення судового засідання.

12.2.3. Завдання

Зміст завдань, притаманних для стадії підготовчого провадження, визначається змістом функцій, які вона виконує у кримінальному процесі. Останні, в свою чергу, випливають із місця, що його займає ця стадія в системі кримінального процесу - між стадіями досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи.

Завданнями стадії є:

1) контроль за законністю угод про примирення і про визнання винуватості, укладених під час досудового розслідування, та обвинувального акту і клопотання про застосування ПЗМХ чи ПЗВХ;

2) підготовка до розгляду обвинувального акта, клопотання про застосування ПЗМХ чи ПЗВХ у судовому засіданні, що полягає у створенні відповідних умов для цього;

3) вирішення питання про затвердження угод про примирення і про визнання винуватості;

4) вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

49. Суть, завдання, значення та характерні риси апеляційного провадження

Апеляційне провадження - стадія кримінального процесу, в якій за поданням прокурора або скаргою (апеляцією) інших учасників процесу суд переглядає кримінальну справу. Особливістю цієї стадії є те, що переглядаються рішення (вирок, постанова, ухвала), які ще не набрали законної сили. Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні.

Предметом судового розгляду в апеляційному суді є перевірка законності, обґрунтованості та справедливості вироку. Саме ці обставини, повинен мати на увазі адвокат, готуючи апеляційну скаргу. За результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

50. Ухвала та вирок апеляційного суду: структура, зміст, підстави ухвалення

Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції мас право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

1. Ухвала суду апеляційної Інстанції складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлений;

найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленій ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі мас бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

3. Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;

2) застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру;

Стаття 374. Зміст вироку

1. Вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

2. У вступній частині вироку зазначаються:

1) дата та місце його ухвалення;

2) назва та склад суду, секретар судового засідання;

3) найменування (номер) кримінального провадження;

4) прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи;

5) закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа;

6) сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження.

3) скасування необгрунтованої ухвали сулу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

51. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій.

Стаття 252!

1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

2. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

3. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

4. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Коментар:

1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється складанням протоколу відповідної негласної слідчої (розшукової) дії та фіксуванням на технічні носії (аудіо-, відеокасети, CD-, DVD-диски, карти пам'яті тощо) інформації про хід, результати цієї негласної слідчої (розшукової) дії, складанням планів, схем, фототаблиць, стенограм тощо. Виконання фіксації негласних слідчих (розшукових) дії повинно відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, які встановлені у ст.ст. 103-107 КПК, положенням ст.ст. 252, 273 КПК, а під час проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем - положенням ст. 265 КПК. Відомчими нормативно-правовими актами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, що регламентують порядок та тактику проведення окремих негласних (слідчих) розшукових дій, може бути передбачене складання інших документів та особливості фіксації ходу і результатів окремих негласних слідчих (розшукових) дій.

2. Протоколювання є основною формою фіксації ходу та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії- Загальні вимоги до структури та змісту протоколу негласної слідчої (розшукової) дії містяться у ч. З ст. 104 КПК, відповідно до яких він повинен складатися зі вступної частини, яка має містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; описової частини, яка повинна містити відомості про послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

3. У вступній частині протоколу негласної слідчої (розшукової) дії додатково повинно бути зазначене відповідне рішення про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Особливості умов та порядку проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій можуть вимагати забезпечення конфіденційності даних про осіб, які проводили негласну слідчу (розшукову) дію або були залучені до її проведення. Порядок застосування таких заходів забезпечення конфіденційності щодо названих осіб визначається відповідними нормативно-правовими актами України.

4. Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Дата добавления: 2015-06-27