Модуль IX. Самоконтроль занимающихся физическими упражнениями и спортом

16.

Зустрічне пред'явлення для впізнання - слідча дія за ситуа­ції, коли основні учасники (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений) як з боку впізнавача, так і з боку впізнаваного бажають впізнати один одного. Суть зустрічного впізнання полягає в тому, що в цій дії передбачається участь одночасно двох осіб, що виступають одночасно в ролі впізнаючи і тих, хто підлягає впізнанню. Для його проведення формуються дві групи тих, котрі підлягають впізнанню - впізнаючих. Потім ці дві групи запрошуються в одне приміщення, і після того, як вони подивляться один на одного, їх розводять у різні приміщення. Там основні учасники в присутності понятих пояснюють, кого і за якими ознаками вони впізнали.

Тактика проведення цього різновиду пред'явлення для впізнання має такі особливості:

-у слідчій дії беруть участь одночасно дві процесуальні особи: обвинувачений - потерпілий, свідок - обвинувачений чи в ін­ших варіантах незалежно від процесуального статусу.

Вказані учасники поперемінно (за чергою) виступають у рамках однієї слідчої дії в ролі впізнавача та впізнаваного; також формуються дві групи учасників, у кожній з яких впізнавана і виізнавальна особи, не менше двох статистів, стіль­ки ж понятих і слідчий чи його помічник. Розташовуються гру­пи в різних приміщеннях. У послідовності, визначеній основ­ним учасником тієї з груп, що перебуває за межами кабінету слідчого, учасники цієї групи заходять до кабінету чи іншого визначеного для цього приміщення; розташувавшись навпроти учасників іншої групи, за вка­зівкою слідчого групи взаємно оглядають одна одну.

Потім будь-яка з груп виводиться слідчим в інше приміщення;

основні учасники (тобто впізнавана і впізнавальна особи) роблять у присутності своїх понятих заяви про те, чи вони ко­гось впізнали і за якими ознаками;на завершення обидві групи знову збираються в одній кім­наті разом, де впізнавачі та впізнавані повторюють уже в при­сутності всіх учасників зроблені раніше висновки з уточненням зафіксованих у нам'яті ознак впізнання та обставин, за яких во­ни спостерігали один одного у зв'язку з кримінальною подією.

17. Тактичні вимоги:

- фотографії, відео- чи кінофільми підбираються так, щоб зображені на них об'єкти були чіткими, без ретуші, а за часом виготовлення збігались би з періодом, коли впізнавач спостерігав (бачив) чи знав впізнавані об'єкти, особливо людей;

- фотографії із зображенням впізнаваних об'єктів не повинні вирізнятися з-поміж інших ні за розмірами, ні за якістю виготовлення (чорио-біле зображення об'єкта не може пред'являтися серед кольорових);

- підбираються такі фотознімки (коли впізнають людей), на яких особи сфотографовано в положеннях, характерних для впі-знавальної фотографії (у фас, профіль і 3/4 повороту голови).

Фотознімки, відео- чи кінофільми можуть бути вилучені під час виїмки чи обшуку в помешканні впізнаваного, з місця його роботи, витребувані з офіційних установ, від родичів, знайомих, друзів тощо;

- коли об'єкт є в натурі, але вирішують пред'явити його за фотознімком, то цей об'єкт фотографують за правилами судової фотографії;

- фотознімки у кількості не менше трьох наклеюють на аркуш паперу. Кожен знімок нумерується, засвідчується печаткою слідчого (тобто виготовляється спеціальний бланк - фототаблиця);

- на фототаблиці робиться позначка, що вона є додатком до протоколу пред'явлення для впізнання, вказується дата складення цього протоколу. Біля самих фотознімків не повинно бути жодних позначок, написів тощо;

- перед початком пред'явлення для впізнання слідчий повідомляє понятим (і тільки їм), під яким номером значиться впізнаваний об'єкт, про що згодом робиться позначка у протоколі слідчої дії;

18. Впізнання людей може проводитись також за голосом, особливостями мови і ходи. При пред'явленні для впізнан­ня за голосом повинні бути створені певні умови:

а) для відтворення звукової мови (приміщення з пев­ними акустичними даними тощо);

б) для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього використовують дві суміжні кімнати з відчине­ними дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами);

в) всі учасники мають бути поділені на дві групи: в од­ній — слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також фахівці та інші учасники слідчої дії, в другій — особа, яка допома­гає слідчому (наприклад, співробітник міліції), поняті, осо­ба, яку впізнають, та особи, що ведуть з нею розмову

г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не по­винен стосуватися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які чув впізнаючий в момент спостере­ження.

Специфіка пред'явлення для впізнання людини за голосом і мовою полягає ось у чому:

слідча дія організовується та проводиться так, щоби впізнавач не міг бачити особу, яку впізнає, а міг тільки чути її голос (інакше матиме місце пред'явлення для впізнання за зовнішністю). Він не повинен знати, в який саме момент слухатиме впізнавану особу;прослуховується вільна мова впізнаваної особи в умовах або наближених до реальних, або навіть на тому ж місці, на яко­му впізнавач чув голос (розмову) впізнаваного у зв'язку з кри­мінальними подіями;

Пред'явлення людини для впізнання її за ходою та жестику­ляцією здійснюється з дотриманням таких вимог:

провадження слідчої дії відбувається здебільшого на тому місці, де впізнавач уперше бачив особу, яку впізнає;

впізнаваний не повинен знати, в який момент за його дія­ми слідкуватиме той, хто його впізнає (проглядається хода та­кож і статистів, черговість довільна);впізнавачеві повинно бути надано достатньо часу для спо­стереження ходи та жестикуляції пред'явлених осіб.

19. У слідчій практиці іноді виникає необхідність пред’явлення для впізнання фонограм голосу або

мови особи, що впізнається. Це, зокрема, буває необхідно:

- коли немає можливості організувати впізнання в «натурі»;

- коли необхідно встановити особу померлого, чий голос було зафіксовано на фонограмі;

- за наявності обґрунтованого припущення, що особа, яку будуть впізнавати, перешкоджатиме його

проведенню навмисним викривленням своєї мови;

- коли фонограма голосу та мови є речовим доказом і необхідно встановити особу, голос або мову якої

на ній зафіксовано.

До основних тактичних особливостей пред’явлення для впізнання за фонограмою можна віднести:

1. Підготовка фонограмного матеріалу, який буде використовуватися під час проведення слідчої дії. Він

не повинен містити фраз, що мають навідний характер;

2. У відповідності до звукового аналізу обраного уривку підбираються дві людини з голосами, схожи-

ми на голос особи, яка впізнається. Ці голоси повинні співпадати за загальними ознаками та не мати суттєвих відмінностей в голосовій характеристиці. Голос статистів також записується на аудіоносій. Запис усіх

трьох уривків повинен виконуватися в однакових умовах і при використанні однакової техніки;

3. Той, хто буде впізнавати, допитується про ознаки голосу та мови, за якими він зможе впізнати конкретну особу;

4. У присутності понятих особі, яка впізнає, пропонується прослухати декілька разів у будь-який по-

слідовності всі три підготовлені для пред’явлення фрагменту та відповісти, чи впізнає вона усну мову чи

голос особи, що пред’являлася, за яким із фрагментів та за якими ознаками.

20. Під час допиту, що передує пред'явленню трупа, необхідно детально встановити у допитуваних осіб (передовсім осіб, у яких зникли родичі, близькі чи знайомі):

• прізвище, ім'я, по батькові зниклої особи;

• вік, фах, зовнішні ознаки;

• коли особу бачили востаннє і за яких обставин;

• як вона була вдягнена, які речі були при ній;

• особливі прикмети (наявність татуювань, рубців, шрамів, коронок, пломб, протезів тощо);

21. У практиці розслідування зустрічаються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший ви­падок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий часто не має можливості допитати кого-небудь щодо прикмет невідомої особи, труп якої пред'являтиметься. За таких обставин без попере­днього допиту труп пред'являється мешканцям навколи­шніх будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з населенням.

22. Труп пред'являється для впізнання на місці його виявлення, зазвичай у тому ж одязі, в якому він був одягненим на момент виявлення, хіба що є інформація про перевдягнення злочинцем трупа, з метою ускладнити встановлення особи загиблого; Якщо мова йде про пред'явлення трупа особам, випадково бачили людини за життя і в одязі, краще пред'явити труп в тому одязі, в якій він виявлений

23. Кіно-, відеозйомка при пред'явленні для впізнання теж є одним із способів фіксації. Доцільно використання відеозйомки при пред'явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дозволяє зафіксувати її в динаміці. У протоколі слід зазна­чити, за допомогою якої камери здійснюється кінозйомка, яка частота кадрів і на яку плівку знято фільм (або відеозапис). Після зйомки, запису та виготовлення кіно­стрічки (відеострічки) вона демонструється всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол. Фоторобот фотозйомка

24. Коли пред'явлено для впізнання людей у цій частині протоколу зазначаються:

- прізвища та роки народження, адреси осіб, які пред'являються для впізнання. Інколи інформація про статистів може міститися лише в додатку до протоколу;

- ознаки, що вказують на схожість пред'явлених для впізнання об'єктів;

- порядок розташування впізнаваних об'єктів (якщо предмети чи фото, то їхні порядкові номери, якщо люди - зазначається, яке місце зайняла основна впізнавана особа);

- факт того, що прізвища та імена пред'явлених осіб впізна-вачеві названо не було і що перед початком слідчої дії людині, яку впізнають, було запропоновано зайняти будь-яке місце серед статистів за власним вибором.

Коли пред'явлено для впізнання людей за динамічними властивостями, то крім названого, фіксується ще:- порядок організації та проведення, особливо де і в яких місцях, з ким'перебували впізнавач і впізнаваний.

Пред'явлення для впізнання трупа:

- стать особи трупа;- зовнішній вигляд (факт реставрації А);- місце проведення пред'явлення для впізнання;- найменування пред'явлення для впізнання предметів, що були при трупі, за умови, що вони не пред'являлися для впізнання окремо за правилами впізнання предметів.

Під час пред'явлення для впізнання предметів:

- кількість пред'явлених предметів;

- їх найменування, форма, колір, інші ознаки;

- розташування об'єктів, відстань між ними і впізнавачем, номери бірок тощо.

Незалежно від виду об'єкта, пред'явленого для впізнання, в описовій частині обов'язково описується процес впізнавання, з констатацією, яку саме людину чи який об'єкт було впізнано. Описуються прикмети і ознаки, за якими, зі слів впізнавача, ним було впізнано пред'явлені об'єкти, або ж фіксується інша інформація, повідомлена ним (зокрема в разі невпізнання).

25. Процес пред'явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності, а тому здійснюється на базі загальної та юридичної психології, яка досліджує психічний механізм формування у людини уявного образу певного об'єкта та формування показань щодо нього у цієї особи.

Процес впізнавання має дві стадії:

1. Формування образу - стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи.

2. Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, оживлення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність).

Процес формування показань упізнаючої особи, своєю чергою, складається з таких етапів:

• сприйняття об'єкта за допомогою органів чуття,

• запам'ятовування і збереження (забування) в пам'яті сприйнятої інформації,

• відтворення уявного образу в пам'яті та передача інформації про нього,

• впізнання (ототожнення чи навпаки) об'єкта.

Сприйняття - психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) пред­метів, ситуацій і подій за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.

Запам'ятовування - процес, скерований на збереження в пам'яті сприйнятого.

Відтворення - один із процесів пам'яті, що здійснюється у формі згадування або впізнавання.

Згадування - відтворення, яке відбувається без повторного сприйняття (споглядання) об'єкта.

Впізнавання - відтворення за повторного сприйняття (спо­глядання, спостереження об'єкта).

26. Оцінка результатів пред'явлення для впізнання полягає у висновку про достовірність чи недостовірність джерела доказів, про доведеність чи не доведеності факту і про значення у справі встановлених фактів. Іншими словами, оцінюючи результати пред'явлення для впізнання, потрібно обов'язково вирішити, чи не помиляється в силу певних причин впізнаючий (вирішити питання про правильність впізнання по суті). Слідчий, даючи оцінку впізнанню, зіставляє (порівнює) опис ознак, зафіксованих у протоколі попереднього допиту, з власним сприйняттям пізнаного об'єкта.

27. У зв’язку з цим потрібно звернути увагу на помилки, що зустрічаються, які допускаються слідчим, коли до пред’явлення для впізнання чекаючого виклику впізнаючого розміщують так, що той зазделегідь бачить впізнаваних,, яких ведуть під конвоєм, або коли впізнаючий, прибувши по виклику, бачить того, що впізнається або громадян, в числі яких він буде знаходитися. Побачивши людину, яку ведуть під конвоєм, упізнаючий інтуїтивно робить висновок, що саме на цю людину адає підозра в злочині.

Знать свое состояние здоровья, физические и психофизические возможности, уметь сравнить их, видеть результаты волевой работы над собой, научиться представлять уровни своих возможностей для достижения поставленных целей — далеко неполный список содержательной стороны главы.

Основные понятия, ключевые слова

Врачебный контроль — раздел медицины, часть системы физического воспитания, цель которого — изучение состояния здоровья, развитие функциональной подготовленности, участие в планировании физических нагрузок.

Диагноз (греч. — распознавание, определение) — определение существа болезни и состояния больного на основании его всестороннего медицинского обследования.

Самоконтроль — систематические самостоятельные наблюдения занимающихся за состоянием своего здоровья, физического развития, динамикой влияния физических нагрузок, упражнений.

Журнал (дневник) самоконтроля — своеобразный мониторинг, позволяющий анализировать и обобщать результаты тестирования, проведения проб и т.п.

Тест (англ. — испытание, проба, исследование) — система заданий, упражнений, позволяющая измерить уровень развития определенных качеств, свойств, знаний личности.

Номограмма (греч. — закон) — особый чертеж, математически выверенная кривая, позволяющая получить количественный результат, не производя вычислений.

Биоритмотест — комплексный вид самоконтроля, в основе которого лежат наблюдения за самочувствием и работоспособностью.

Чтобы быть более работоспособным, дай себе иногда отдых или измени вид работы. Там, где напряжение не чередуется с отдыхом, там нет выносливости. Натянутый лук лопнет.

Ян Амос Коменский

Физическая культура, спорт и туризм в высшем учебном профессиональном заведении нельзя рассматривать в отрыве от сегодняшней действительности. И, естественно, что главной задачей кафедр физического воспитания является решение проблем, тесно связанных с резким ухудшением здоровья и тенденцией к депопуляции населения России.

Студенчество — та социальная высококвалифицированная (пусть только в будущем) группа, которая мотивирована на вертикальную мобильность и результативную адаптацию как к сложившимся, так и возникающим условиям, готова (или готовящаяся) реализовать эффективные модели социально-экономической деятельности.

Физическая культура, спорт и туризм в вузе видятся как важнейший фактор информационно-воспитательной среды, ориентированный на совершенствование личности, воспитания гражданина, формирование профессионала. Высокий уровень соматического и психологического здоровья, физической подготовленности — факторы не только создания «имиджа», организации производительного, конкурентоспособного результата профессионального труда, но и конкретного благосостояния в жизни, создания семьи, роста населения страны.

Трудно переоценить разноплановую деятельность кафедр физического воспитания, труд ее преподавателей и тренеров, в задачи которых, помимо прочего, входит и подбор спортивных нагрузок в зависимости от состояния здоровья, физического «недоразвития» и других недостатков студентов-первокурсников, физически неподготовленных в условиях современной среднеобразовательной школы и перенесших стресс в период сдачи вступительных экзаменов.

Дата добавления: 2015-06-27