Позааудиторної роботи в клініці з загальної хірургії 1 страница

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ТА САМОСТІЙНОЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Не откладывайте на завтра

Вознаграждайте себя

Работайте с самого утра

Разбейте большие дела на части

Да тут дела на пять минут

Чтобы перестать лениться, надо ничего не делать

Я серьезно. Станьте посреди комнаты и ничего не делайте, абсолютно ничего: не ешьте, не пейте, не читайте, не лежите, не слушайте музыку, не думайте. Не пройдет и пятнадцати минут, и вы точно приметесь за дела.

Заставьте себя поработать пять минут, это намного проще, чем приниматься за дела, осознавая, что придется трудиться целый день. Пять минут можно вытерпеть все что угодно, и в тоже время этого достаточно, чтобы начать работу. Дальше вы уже не сможете остановиться.

Взяться за решение большой задачи просто невозможно. Разбейте ее на маленькие части и выполняйте поочередно — это намного проще.

4. Рутину — прочь!

Все делать, лишь бы ничего не делать? Поесть, помыть посуду, сходить магазин, проверить почту, посмотреть новости, почитать блоги друзей… Понятно, что все это отвлекает от основных задач и может выполняться только в свободное время.

Люди делятся на «жаворонков» и «сов» (я, как раз, сова). Совы обычно целый день ленятся, изобретая бесконечные отговорки, и за дела садятся только к вечеру. Милые совы, мы с вами в равной степени можем работать как днем, так и вечером.

Любой труд должен быть вознагражден, поэтому, работая, полезно себя вовремя поощрять. Выполнили часть дела — выпейте чашечку кофе с любимым печеньем, прогуляйтесь или просто отдохните 5 минут. Это хорошая привычка.

Завтра — это самый загруженный день недели, ведь мы постоянно откладываем дела на завтра. Если хотите начать жизнь заново, сделайте это прямо сейчас — завтра появится какое-то очень срочное дело или вы просто передумаете. Даже если уже довольно поздно, начните свое дело сегодня — закончить начатое легче, чем начать новое.

Добивайтесь успеха в своих делах, и пусть лень больше не стоит на вашем пути, надеюсь, моя статья в этом вам немного помогла.

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Навчальна дисципліна	Загальна хірургія
Модуль № 1	Невідкладні хірургічні стани. Кровотеча, крововтрата, основи гемотрансфузіології. Основи анестезіології та реаніматології. Травматизм та ушкодження.
Змістовний модуль №3	Травматизм та ушкодження
Тема заняття №7-8	Рани і рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Інфіковані рани
Курс
Факультет	Медичний № 1, медичний № 4

Київ 2011

1. Актуальність теми:

Проблема ран, їх лікування та догляд за хворими та пораненими, є одним з найважливіших розділів сучасної хірургії.

Будь-яке хірургічне втручання супроводжується навмисним утворенням ран і тому всі хворі, що підлягають хірургічному лікуванню мають післяопераційні рани і потребують їх лікування.

Утворенням ран супроводжуються травми і тому лікар будь-якого профілю повинен володіти хоча б основними навичками хірургічної обробки ран, щоб вміти надати екстренну допомогу в різних ситуаціях: при нещасних випадках в побуті та на виробництві, в дорожно-транспортних пригодах а також при застосуванні холодної та вогнепальної зброї.

Необхідно знати перебіг раневого процесу, біохімічні зміни, що відбуваються в рані в різних фазах, а також ускладнення ран, щоб забезпечити швидше одужання хворого, відновлення працездатності, функцій пошкоджених органів та анатомічної цілісності.

Вивчення розділу “рани” тісно пов’язане з таким розділом хірургії, як “асептика та антисептика”, а також базується на знаннях анатомії, гістології, біохімії та фізіології людини.

Тому знання клініки та діагностики ран, вміння встановити їх характер, своєчасно надати першу медичну та лікарську допомогу, вміти виконати хірургічну обробку, необхідні в підготовці лікарів будь-якого фаху, від правильних дій лікаря залежить доля хворого.

2. Конкретні цілі:

- Визначати та класифікувати рани.

- Трактувати морфологічні та біохімічні зміни в ранах

- Вивчити клінічні си мптоми ран

- Визначити та пояснити види загоювання ран

- Визначити поняття первинної хірургічної обробки ран

- Виконувати елементи первинної хірургічної обробки ран

- Вміти надати першу медичну допомогу постраждалому

- Вивчити методи лікування чистої рани

- Трактувати характеристику окремих типів ран

- Знати види первинних швів

- проводити лікування чистої рани в піцсляопераційному періоді

- Визначити поняття інфікованої рани

- Аналізувати перебіг раневого процесу в гнійній рані

- Трактувати методи лікування гнійної рани в залежності від фази раневого процесу

- Знати техніку хірургічної обробки гнійної рани

- Вивчити види вторинних швів

- Знати види дренування гнійної рани

- Знати сучасні антибактеріальні засоби, що застосовуються в лікуванні гнійних ран

- Аналізувати роль протеолітичних ферментів в лікуванні гнійних ран

Планувати лікувальну програму постраждалому з гнійною раною

1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

	Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
	Нормальна анатомія людини	Описувати будову шкіри, скелетних м’язів, судин, нервів, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок
	Гістологія	- Володіти знаннями про клітинну структуру органів і тканин людини. - Описувати роль фібробластів в організмі. - Зобразити схематично формування сполучної тканини.
	Нормальна фізіологія	- Описувати або зобразити схематично утворення тромба. - Визначати роль фагоцитозу в раневому процесі.
	Біологічна хімія	-Описати анаеробний тип гліколізу -Зобразити схематично цикл трикарбонових кислот Кребса - Застосувати знання з вуглеводного, білкового та жирового обмінів

1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

	Термін	Визначення
1.	Рана	Раптове порушення цілісності шкіри, слизових оболонок та інших тканин, яке виникає в результаті механічного враження
2.	Загоювання рани	Регенераційний процес, що характеризується утворенням рубця на місці рани
3.	Грануляції	Тканина, що утворюється з судинних елементів та підшкірної клітковини і вкриває дно рани
4.	Первинний натяг	Вид загоювання рани, при щільному дотику однотипних тканин
5.	Вторинний натяг	Вид загоювання рани, при відсутності дотику тканин, характеризується поступовим заповненням рани грануляційною тканиною
6.	Хірургічна обробка	Хірургічна операція, що полягає у висіченні нежиттєздатних тканин
7.	Шов	Щільне сполучення тканин за допомогою нитки
8.	Рубець	Результат загоєння рани з утворенням ділянки щільної сполучної тканини та багатошарового епітелію із слабким кровопостачанням

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення рани та класифкація.

2. Клінічні симптоми рани.

3. Ускладнення ран (ранні і пізні).

4. Біохімія та патологія раневого процесу.

5. Види загоювання ран.

6. Особливості загоювання ран при прсменевій хворобі.

7. Фази раневого процесу та їх характеристики.

8. Стан організму і процеси регенерації рани.

9. Лікування свіжих ран.

10. Лікування інфікованих ран.

11. Первинна хірургічна обробка ран, визначення, мета..

12. Вид швів, показання та протипоказання до їх накладання.

13. Інфіковані та гнійні рани, їх особливості.

14. Принципи лікування інфікованих та гнійних ран.

15. Вторинна хірургічна обробка ран.

16. Метода місцевого лікування ран (фізичні, хімічні, біологічні).

17. Загальне лікування хворих з ранами.

18. Лікування ран в умовах променевих уражень.

19. Асептичні засоби та способи їх застосування пш лікуванні ран.

20. Роль антибіотиків та протеолітичних ферментів в лікуванні гнійних ран.

21. Загальні реакції організму на рану.

22. Місцеві прояви ран таїх клінічні ознаки.

23. З яких елементів складається первинна хірургічна обробка свіжих ран?

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Проведення обстеження хворих з різними видами ран (збирання анамнезу, загальний огляд, обстеження по органам і системам).

2. Аналіз конкретних симптомів, характерних для різних видів ран.

3. Визначення фаз раневого процесу у хворих.

4. Виконання перев’язок хворим:

а). Зняття пов’язки

б). Промивання рани розчинами

в). Взяття мазка з рани

г). Накладання асептичної пов’язки

д). Використання дренажів

5. Використання антисептиків і антибіотиків при лікуванні хворих з ранами.

6. Вміти зняти шви інакласти асептичну пов’язку.

Зміст теми:

ВИЗНАЧЕННЯ РАНИ

Рана(vulnus) – це раптове порушення цілісності шкіри, слизових оболонок та інших тканин, яке виникає в результаті механічного враження.

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН

За характером травмуючого агента рани поділяються на:

1. Різані (Vulnus Incisiim)
2. Колоті (Vulnus Punctum)
3. Рубані (Vulnus Contusum)
4. Рвані (V.Laseratum)
5. Вкушені (V.Morsum)
6. Отруєні (V.Venenatum)
7. Вогнепальні (V.Sdopetarium)
8. Змішані (V.Mixtum).

В залежності від комбінованої дії ранячого знаряддя можуть бути колото-різані, забито-рваш рани та інші сполучення. За причинами ураження рани бувають:

операційні (асептичні), що виникають при хірургічних операціях;

випадкові;

В окрему групу виділяються вогнепальні рани.

За наявністю в рані мікроорганізмів розрізняють рани:

-асептичні;

-інфіковані;

-гнійні.

Всі випадкові рани мають первинне забруднення, однак не у всіх розвивається гнійний процес. Рани, в яких почалось запалення, нагноєння, називаються ішйними.

По відношенню до порожнин тіла рани бувають:

проникаючими, якщо вони проникають в черевну порожнину, грудину, порожнину черепа;

непроникаючими, коли не уражуються черевика, плевра, тверда мозкова оболонка і т.д.

В свою чергу, проникаючі рани можуть бути з ураженням внутрішніх органів (легені, шлунок, печінка, кишківник і т.д.) і без ураження.

Розрізняють неускладнені рани, коли ураження обумовлене тільки механічним фактором та ускладнені, коли до механічного фактору поєднуються інші: отрута, отруйні та радіоактивні речовини, опіки.

· По довжині і відношенню до порожнин тіла розрізняють такі рани:

1. дотикові
2. сліпі
3. наскрізні
4. непроникаючі та проникаючі в різні порожнини.

· За формою рани бувають лінійні, дірчасті (вікончасті), клаптеві, скальповані тощо.

· По числу уражень в одного потерпілого (хворого) розрізняють одиночні, множинні та комбіновані рани.

· По виду уражень розрізняють рани зі змінами в м'яких тканинах, переломом кісток і суглобів, з ураженням крупних артерій та вен, нервів і внутрішніх органів.

· По анатомічним ознакам розрізняють рани голови, шиї, грудей, живота

УСКЛАДНЕННЯ РАН

Існуіоть ранні (одразу після ураження): кровотеча, гостра крововтрата, анемія, шок та пізні (через декілька діб). Сюди відносять ранні та пізні вторинні кровотечі, нагноєння ран, загальна ішйна інфекція, сепсіс і т.д.

Інфіковану рану необхідно відрізняти від первинного мікробного забруднення. Останнє може мати місце і в ранах, що вважаються асштичними, стерильними

Інфіковані рани - це такі, коли розвивається гнійний процес і є клінічні ознаки місцевої та загальної інфекції.

Інфіковані рани загоюються по типу вторинного натягу, через гаійно-гранулящйний процес

Кардинальні прояви ран (симптоматика)

Основними симптомами є: біль, кровотеча, зіяння рани, функціональні травматичні розлади.

Біль - неминучий при всіх випадкових ранах, інтенсивність і тривалість його залежить від топографії рани, від стану ІДНС, від предмету, що поранить, від наявності чужорідних тіл і т. д. Найбільш болісні рани в області нервових стовбурів і сплетень, черевної порожнини, окістя.

Кровотеча - спостерігається з кожної рани, але інтенсивність і тривалість її залежить від калібру пошкоджених судин, від вигляду ран, кровотеча з рваних, ушиблених, трощених ран менш інтенсивна, ніж при різаних, коли кровоточать дрібні шкіряні і мускульні судини, а тим більше великі.

При здиблених, рваних ранах кінці судин зм'яті, скручені, стінки розвалені і злиплені

Ці обставини сприяють самодовільній зупинці кровотечі.

Зіяння рани - це розходження її країв, пов'язане з еластичними властивостями поранених тканин, направленням рани, її глибиною, локалізацією, розміром пошкодження і дефектом тканини.

Функціональні розлади - виникають при різноманітних ранах, їх можна поділити на трофічні і судинні, що тісно переплітаються між собою.

Виділяють місцеві, регіональні, загальні і віддалені функціональні розлади при пораненнях Місцеві трофічні розлади зумовлені контузією нервів з порушенням проведення імпульсів подразнення. При цьому вся зона пошкодження в функціональному відношенні нагадує денервовані тканини. Це призводить до уповільнення демаркації і регенерації.

Регіональні розлади висловлюються в дистрофічних змінах в органах і тканинах не тільки в зоні травми, але і в далині від неї.

Загальні розлади - характфизуються порушенням обміну речовин, підсиленням процесів катаболізму, що негативно відбивається на перебігу раневого процесу.

Клінічна характеристика окремих ран

Обстеження хворого з пораненням повинно бути ретельним і всебічним. Відомості з анамнезу дозволяють отримати подання про предмет, що поранив. При огляді рани визначають:

1) Розміри, вигляд рани, ступінь попжодження тканин, її забруцненість;

2) Виявляють наявність деформацій, ступінь активних і пасивних рухів в суглобах;

3) Наявність і характер пульсу на периферійних артеріях кінцівок;

При локалізації рани в області грудей, животу проводять аускультацію, перкусію, пальпацію і інші додаткові засоби дослідження (рентгенографія, лапароскопія і т. д).

Різані рани - виникають після поранення гострими предметами (ніж, бритва, скло) і мають рівні, гладкі краї, зияють, судини пошкоджені, кровоточать, можуть мати клапоть м'яких тканин, можливо пошкодження великих кровоносних судин, нервів, сухожилків.

Рублені рани - завдаються важким гострим предметом (сокира, шашка), мають рівні краї, характеризуються глибоким пошкодженням тканин з осадненням і крововиливом навколо країв рани. Відізняються сильною кровотечею, пошкодженням кісток і внуїрішніх органів.

Колоті рани - спостерігаються при дії колючих, гострих предметів (шило, багнет, цвях, голка і т. д) на навколишні тканини. Мають малі розміри вхідного отвору, поранення може бути, що проникають у груди, в живіт, з пошкодженням внутрішніх органів і великих кровоносних судин В цих ранах є умови для мікробного забруднення і поганого загоєння.

Ушиблені рани - мають неправильну форму, виникають в результаті дії тупого предмету, при падінні, при стискуванні. Краї рани нерівні, тканини розтрощені, навколо рани крововиливу, гематоми, є дільниці змфтвіння (некрозу). Судини розчавлені, тромбовані.

Рвані рани - завдаються рухомими частинами механізмів, трансмісією, пилкою, осколками і т. д. Краї рани мають неправильну форму, виражений дефект м'яких тканин (шкіри, м'язів), відзначаються масивні крововиливи в шкірі, м'язах Рана заповнена згустками крові (гематома), кровоточить помірно, є розриви сухожилків, м'язів, суцин.

Укушені рани - виникають при укусі тваринами або людиною, завжди інфіковані високо вірулентною мікрофлорою роту. Мають рвані і ушиблені краї, неправильну форму, інколи буває дефект м'яких тканин, видні «сліди» зубів погано регенфують, ускладнюються гнійною інфекцією.

Отруєні рани - наслідки укусів отруйних змій, скорпіонів, комах і т. д. Це пошкодження, що комбінувалися, коли поряд з виникненням рани в неї потрапляє зміїна отрута, отруйні речовини (ОР).

При укусі змій отрута виявляє як місцеву, так і загальну дію на організм. В ділянці укусу виникає біль, припухлість, інколи утворюються на шкірі пухирі з геморагічним вмістом, некроз м'яких тканин. Часто вішикають лимфангіїти, лимфоденіти і т.д.

Скорпіони, павуки, комари, сжпні, бджоли, оси завдають укуси, що призводять до загальної інтоксикації, спосхтерігаються запаморочення, головний біль, ггідвищення температури, слабкість і т.д. Все залежить від кількості і якості отрути, від індивідуальйої чутливості і переносимості організму.

Вогнепальні рани - викликаються вогнепальною зброєю (куля, осколок снаряду або гранати). По вигляду вони різноманітні, і мають ряд особливостей на відміну від ран невогнепального походження. Вогнепальні рани вивчаються в курсі військово-польової хірургії.

РАНЕВИЙ ПРОЦЕС

В бупь-якій рані відбуваються складні та різноманітні фізико-хімічні, біологічні та біохімічні процеси. Ці процеси обумовлені загибеллю клітин у рані, розпадом білка, накопиченням біологічно активних речовин (гістамін, серотонін, кініни і т. З порушенням мікроциркуяяції, накопиченням токсичних продуктів розпаду тканин, мікроорганізмів, збільшенням проникненості судин, недостатнім надходженням О₂(кисню) в рану, з чим пов'язано порушення вуглеводного, білкового та жирового обмінів.

Загоювання ран - процес регенераційний, він є вираженням біологічноії, фізіологічної реакції організму на одержане враження.

Регенерація і характер її залежать від особливостей враженої тканини. Більш диференційована тканина менше здатна до регенерації. Кожна тканина дає при регенерації клітини, однорідні з материнською основою, наприклад, епітеліальне покриття відновлюється з епітеліальних клітин.

При пораненні місцево утворюються або вивільняються з тканин біологічно активні речовини: гістамін, серотонін, кініни, простагландини. Вони посилюють проникність судин та ведуть до набряку тканин. Набряк порушує регіонарний кровообіг, що призводить до тканинної гіпоксії і сприяє переважанню анаеробнрго гліколізу, Накопичення недоокислених продуктів (молочна та піровиноградна кислоти) у рані призводить до ацидозу тканин. Ацидоз викликає ексудативні зміни у рані, збільшує проникність капілярів, сприяє міграції лейкоцитів. Збільшення проникненості судин призводить до накопичення в рані лейкоцитів, лімфоцитів, тромбоцитів, при руйнуванні яких вивільнеоється велика кількість протеолітичних ферментів типу лізосомапьних (протеази, фосфатази, клітинні білки). Ці ферменти посилюють позаклітинні реакції гідролізу, гістамін і серотонін викликають парез судин і збільшують їх проникненість.

Вражена тканина потребує більше кисню, ніж здорова, але отримати його в адекватних дозах не може через спори судин та внутрішньо-судинного тромбозу. В рані відкриваються артеріоловенулярні шунти, через які кров, минаючи капіляри відразу попадає до венозної системи.

При розпаді клітин в рані вивільнюється калій, концентрація якого годвищується в 50-100 разів. Таким чином порушується співвідношення калію та кальцію, що сприяє також посиленню ацидоза

Зміна складу електролітів, накопичення в рані токсичних продуктів призводить до зміни складу колоїдів, накопичення рідини в міжаловеонарних просторах, набрякання колоїдів у клітинах. Перехід колоїдів із стану геля в золь призводять до розриву клітинної мембрани, до руйнування клітин. Розвивається вториннй некроз.

Розпад клітин в свою чергу сприяє накопиченню вільних йонів, підвищенню осмотичного тиску, порушенню кровообігу, що призводить до екссудації та клітинної інфільтрації. Це "порочне коло" визначає запальний процес у рані.

При запаленні в рані переважають катаболічні процеси над анаболічними, а у фазу регенеарції - навпаки. Катаболічний процес в рані визначається первинним і вторинним некрозом тканин, фагоцитозом, активним протеолізом і хзрактеризуєтся накопиченням в рані продуктів розпаду білка

Анатомічні процеси характеризуються переважанням синтезу білка над його розпадом.

В рані накопичуються різноманітні амінокислоти (тирозин, триптофан, лізин, гістамін), які мають важливе значення в репарації поряд з мукополісахаридами, колагеном.

Раневий процес - це реакція організму на травму, що характеризується послідовними протіканнями стадій (фаз) з патологічними, біохімічними та клінічними особливостями.

Розрізняють наступні фази (стадії) раневого процесу:

1. Фаза запалення, що характеризується ексудацією, розвитком запального набряку, некролізом, гідратацією.

2. Фаза проліферації, що характеризується переважанням відновних, регенеративних процесів, утворенням грануляційної тканини, дегідратацією.

З.Фаза загоювання - це дозрівання рубцевої тканини та епітелізація рани.

Перша фаза раневого процесу - починається відразу після ураження і триває в середньому 4 доби Рана заповнкзється згустком крові, лімфою, раневим ексудатом. Все це покривається фібриновою плівкою, водо- та повітренепроникливим шаром, який являє собою перший захисний бар'єр рани. Розвивається спазм судин, в результаті ураження стінок судин утворюються тромби.

Початковий спазм суцин через 10-15 хвилин змінюється їх дилятацією, порушенням проникненості суцин, ексудацією та розвитком набряку тканин.

У перші 2-3 доби в ексудаті переважають нейтрофільні гтранулоцити, апоптоз, з'являються лімфоцити та макрофаги.

Мігруючі у рану лейкоцити, вже протягом перших діб, створюють лейкоцитарний вал (бар'єр). Це відмежовує зону і забезпечує фагоцитоз.

При очищенні рани від некротизованих тканин грає роль протеоліз, тобто за рахунок протеалітичних ферментів загиблих лейкоцитів і ферментів, що проникають з крові та уражених тканин в рану. Лейкоцити по мірі виконання фагоігитозу та протеолізу гинуть, а утворюється ексудат, що являє собою загиблі лейкоцити.

В очищенніі рани важливу роль відіграють макрофаги, які містять потужний набір лізосомальних ферментів - рибонуклеаз, кислих фосфатаз та ін.

Протеолітичні ферменти, які виділяються мікроорганізмами також сприяють очищенню рани від нежиттєздатних тканин.

Друга фаза раневого процесу - починається з 3-4 доби після поранення, чітких кордонів переходу між 1 та 2 фазами не визначається, продовжується некроліз, очищення рани від некротичних тканин та розвиток грануляцій, починається проліферативний процес в рані. Утворення фануляцій починається з дна рани, важливе значення на цьому етапі має ендотелій капілярів та фібробласти, відбувається утворення нових кровоносних судин шляхом пучкування старих

Крім ендотеліальних клітин гірануляційна тканина містить велику кількість фібробластів, які утворюють колагенові волокна Колагени забеспечують ліквщацію тканинного дефекту, дозрівання грануляцій та формування рубця.

На протязі розвитку гранулящйної тканини навколо колагенових волокон концентруються аргірофільні та еластичні волокна

Грануляційна тканина крім участі в репаративному процесі, виконує захисну роль бар'єра між зовншшим та гшутрішнім середовищами оргаиізму Це пов'язано з фагоцитозом лейкоцитів та макрофагів і наявністю протеолітичних ферментів.

Друга фаза раневого процесу закінчується через 15-30 діб.

Третя фаза раневого процесу - рубцевання та епітелізація рани починається з 20-30 доби. В грагтуляційній тканині відбувається запустівання судин, зменшується кількість макрофагів, тучних клітин, фібробластів, пластичних матеріалів (РНК, ДНК). Відбувається активний процес розвитку колагенових та еластичних волокон, тобто формування рубцевої тканини. Одночасно з дозріванням грануляційної тканини відбувається процес епітелізації, епітелізація рани відбувається по мірі міграції клітин епітелію від країв на її поверхні. Заживлення великих раневих площ не може забезпечувати міграцію епітелію країв рани, для цього необхідна пересадка шкіри. Кінцеве формування сполучної тканини (рубця) та епітелізації рани закінчується до тижня. Час загоєння рани залежить від: розмірів рани, ступеню пошкодження навколишніх тканин, кількості виду та вірулентності мііфооріанізмів, які попали в рану, глибини та площини некрозу, стану людини -шок, кровотечаі т. д., наявності супутніх захворювань, віку, хірургічної тактики, методів лікування та інших факторів.

Види загоєння ран.

Розрізняють заживлення ран первинним, вторинним натягом і під струпом.

1.Заживлення первинним натягом (sanatio per primam intentionem) сатостерігається при різаних ранах, коли стінки та краї рани сполучені один з одним, при зашиванні операційних ран. Цри цьому стінки рани склеюються, злипаються між собою за рахунок фібринної плівки Первинне натягування при загоюванні рани характеризується зрошуванням країв рани без макроскопічно видимої проміжної тканини. Таке заживлення можливе при повному і тісному зтиканні країв рани, але без натягування тканин, при відсутності інфекції в рані, при відсутності гематоми, при збереженні життєздатності країв рани, при відсутності сторонніх тіл, інфікованих тіл та вогнищ некрозу

Первинним натягуванням загоюють рани після чистих операцій, тобто асептичні рани в термін від 6 до 8 діб. Рани після первинної хірургічної обробки, коли вони приведені в стан асептичної рани з рівними краями і накладені були шви. Процес загоювання, повинним натягуванням є найбільш досконалим видом регенерації. Заживлення рани відбувається по єдиній схемі: запалення, проліферація, утворення сполучної та епітеліальної тканини. Однак ці ознаки при первинному загоюванні слабо виражені.

2. Заживлення, вторинним натягом (sanatio pensecundum intentionem) спостерігається, коли краї та стінки рани не притуляються один до одного, коли є порожнина в рані, дефект тканин, багато загиблих тканин, розвивається інфекція.

Заживлення таких ран проходить ті ж фази раневого процесу, що і при первинному натягуванні. Все ж таки спостерігається некроз, гнійний процес, очищення рани, виконання дефекта грануляціями, формування колагенових, еластичних волокон з утворенням сполучної тканини (рубця). Заживлення ран вторинним натягуванням відбувається через нагноєння, гранулювання, раневу контракцію, формування рубця та епітелізацію.

Під терміном раневої контракції мають на увазі рівномірне концентричне звуження порожнини рани за рахунок скорочення її стінок, тканевого стяжування, обумовленого скороченням міофібробластів. Найбільш чітко феномен раневої контракції проявляється на початку третьої фази заживлення рани. Епітелій наростає з країв рани на поверхню грануляційної тканини у вигляді білісуватої кайомки. Швидкість егателізації рани складає 1мм по периметру за 7-10 діб.

3. Заживлення під струпом спостерігається при невеликих поверхневих ранах шкіри (ссадини, поверхневі опіки), коли раневий дефект покривається кіркою (струпом), яка складається з крові, лімфи, міжтканинної рідини. Струп виконує захисну, бар'єрну функцію, під ним відбувається репаративний процес за рахунок утворення грануляційної тканини та регенеруючого епідерміса. Після етталізації струп відпадає.

Вказанні види заживлення не мають між собою якісної різниці, раневий процес проходить всі фази розвитку, в регенеративних процесах приймають участь одні й ті жі клітинні культури. Закінчується заживлення рани формуванням сполучної (рубцевої) тканини.

Різниця є тільки у кількісному відношенні та торкається величини і сили запальної реакції, набряку, некрозу, кількості грануляційної тканини, величини та форми рубця.

Лікування свіжих ран.

Головною метою лікування будь-яких ран є відновлення форми та функції пошкодженної при травмі тканини, шляхом з'єднання анатомічних структур зшиванням тканини. Для досягнення цієї головної мети при наданні допомоги на різних етапах лікування проводяться наступні заходи При наданні першої допомоги на догоспітальному етапі пораненій людині здійснюють:

1. Зупинка Кровотечі

2. Профілактика Інфекції;

3. Бородьбазшоком;

Дата добавления: 2015-06-27