National Specificity of American Enlightenment

Т Е К С Т И

American Enlightenment as Passage from Religious to Secular Mythology

Unit 2

Main Idea: In the course of independence struggle against the metropolis the belief in America’s divine predestination is transformed into the faith in its socio-political mission.

Main Issues:

- the connection between theory and social practice in the unfolding of American Enlightenment

- the birth of the myth of democracy

- substantiation of popular right to the change of the form of government

- limited understanding of “equality”, “freedom” and “fraternity” concepts

- transformation of the “Errand into the Wilderness” concept into “Manifest Destiny” concept

- America’s axiological opposition to Europe

- Actualizing classical (especially Roman) models in ideology, political institutions and esthetic organization of life

Key Concepts:

v Enlightenment – Просвітництво

v Democracy – демократія

v Freedom – свобода

v Equality – рівність

v Fraternity/brotherhood – братерство

v Declaration of Independence – Декларація незалежності

v Manifest destiny – “явлена доля”

v Founding Fathers – “батьки-засновники”

v American Dream – американська мрія як суспільний ідеал

ХVIІІ ст. позначило переламний етап в історичній долі Америки. Наприкінці цього століття в результаті переможної Війни за незалежність англійські колонії у Північній Америці політично відділилися від метрополії, й на карті світу виникла нова держава – Сполучені Штати Америки. У комплексі чинників, які призвели до радикальної трансформації суспільних порядків, не останню роль зіграли ідеї Просвітництва, зокрема, проголошення примату розуму, визнання свободи найвищою цінністю, ствердження природних прав людини як головного підґрунтя системи державного правління. Вони не лише підготували громадську думку до усвідомлення необхідності соціально-політичних перетворень, а й лягли у підмурівок нової суспільної ідеології та інститутів, значною мірою визначивши демократичні абриси молодої держави. Один з її лідерів, Джон Адамс, підкреслював: “Революція відбулася до того, як почалася війна. Революція здійснилася у розумах та серцях людей... Ця докорінна зміна у принципах, думках, почуттях та прихильностях народу була справжньою Американською революцією”. Всі “батьки-засновники” – ті, хто очолили повстале населення колоній, ті, хто стояли біля колиски республіки, - надихалися принципами європейського “Віку розуму”. Імена принаймні двох з них – Б.Франкліна та Т.Джефферсона – прикрашають сторінки не лише історії США, а й її літератури.

Самобутність американського Просвітництва виявляється не так в оригінальності висунутих ним філософських ідей (заокеанські мислителі здебільшого засвоювали та пристосовували до реальних умов Америки теоретичні надбання Старого Світу, через прилучення, насамперед, до концепцій I.Ньютона, Дж.Локка, А.Шефтсбері, Д.Юма, а також французьких матеріалістів), як у його практичному характері. Історія надала американським просвітителям унікальну можливість – впровадити нове розуміння проблем пізнання, особистості, релігії, держави, права у суспільну практику. На відміну, скажімо, від французьких мислителів, теоретичні розробки котрих на десятиліття випередили грандіозний (і неоднозначний) соціальний експеримент – Велику французьку революцію, американці в своїй діяльності сполучали ідейно-філософське обґрунтовування суспільних перетворень з їхньою безпосередньою реалізацією...

…У практичному застосуванні просвітницьких ідей Америка йде попереду Європи – зміст і форма Декларації незалежності відлунять у Декларації прав людини й громадянина, схваленої кількома десятиліттями пізніше повсталим народом Франції. Як слушно зазначає історик Г.Мей, “всесвітнє значення американської революції на той час полягало насамперед не в її теоретичних настановах, а в тому, що вона відбулася”.

Водночас, американських просвітителів можна вважати засновниками не лише американської республіки, а й американської нації. Адже під час революційних подій вона ще перебувала у процесі становлення; іммігранти з різних частин світу ще не сприймали себе як єдиний народ. Процес переходу від колоніальної до національної свідомості розтягнувся, власне, на весь період перебування переселенців на новому континенті. Протягом тривалого часу мешканці колоній продовжували ототожнювати себе з праматір’ю-Англією. На початку революції вони відстоювали свої права саме як англійці, котрі зазнають несправедливого утиску від королівської влади. Проте упродовж десятиліть, що безпосередньо передували революції, прискорюється усвідомлення колоністами своїх національних інтересів, відмінних від інтересів Великобританії. Боротьба за незалежність стає потужним каталізатором формування нової нації, надає стимул для розвитку національної самосвідомості. І чимала заслуга в цьому належить просвітителям.

Ще одна своєрідна риса американського варіанта Просвітництва – його особливі стосунки з релігією, пов’язані з історичними умовами розвитку країни. Як відомо, одним з провідних напрямків діяльності європейських просвітників була антиклерикальна боротьба, яка базувалася на ствердженні вищості розуму над вірою і набувала в творчості окремих філософів та письменників надзвичайної запеклості. Хоч не всі французькі та англійські просвітителі проголошували себе атеїстами (таких була меншість), але навіть ті, хто вважав себе деїстами, виступали з вельми різкою критикою сучасної церкви. У суперечці між релігією і наукою, розумом та вірою американські просвітителі також міцно стояли на боці розуму й науки. Для них було очевидно, що священні біблійні тексти так само підлягали перевірці розумом, як і будь-які інші. Все в Біблії, що не відповідало вимогам здорового глузду, суспільного порядку та загальноприйнятих моральних норм, розглядалося не як заповідане Богом, а як додане пізніше людьми.

Попри факти, які неспростовно засвідчують, що американські просвітителі понад усе поціновували пріоритет розуму та свободу думки, жоден з них не був атеїстом. Називаючи себе деїстами, вони визнавали існування Бога як первинної рушійної сили Всесвіту, а також безсмертя душі, а головне – вважали релігію необхідною з етичних міркувань. В цілому ж, просвітителі старанно уникали публічних висловлювань на релігійні теми.

Поміркованість у питаннях релігії та віри має в Америці глибоке культурно-психологічне коріння. Адже протестантська релігія у своєму найсуворішому, пуританському варіанті відіграла цілком особливу роль на ранніх етапах існування новосвітніх колоній (див. попередній розділ). Всі сфери життя перших поселень в Америці, від політичного устрою до повсякденного побуту, від освітніх установ до моральних приписів, підпорядковувалися релігійній ідеології, яка не втратила своїх міцних позицій і протягом наступних півтора століття.

Водночас, в роки боротьби за незалежність зазнає модифікації “американська мрія”. Разом з усією суспільною свідомістю вона, принаймні частково, скидає релігійні шати, набуваючи замість них політичного виміру. Як пише Т.Морозова, “пророцтва батьків-пілігримів доповнилися гаслами батьків-засновників”. Тепер особлива місія Америки вбачається не стільки у поверненні до біблійних норм, скільки у побудові тут, на землі, справедливого й демократичного суспільства, яке забезпечує кожній особистості свободу самореалізації. Таким чином, “американська мрія” на певний проміжок часу зливається з суспільним ідеалом Просвітництва. При цьому ідея національної винятковості, вибраності нікуди не зникає – якщо не Богом, то історією ця країна призначена слугувати зразком для решти людства. Уявлення про Америку як про світоч свободи, путівну зірку, що дає надію всім уярмленим народам, широко відбилося у письменстві тієї доби.

(Н.О.Висоцька, “Література американського Просвітництва”).

Transformation of “American Dream”

У добу революції, коли американська свідомість під впливом бурхливих суспільно-політичних подій переживає докорінний злам, складаючись значною мірою на ґрунті просвітницьких ідей, що випливають не з божественного закону і традиції, а з правових і громадянських норм, перетворюється і американська мрія. Подібно до секуляризованої американської свідомості, вона скидає теологічні шати. Американська мрія, що відпочатково містила у собі зерна політичного та соціального ідеалізму, стає втіленням просвітницького ідеалу вільної особистості і демократичного суспільства, заснованого на рівності всіх людей, для самореалізації яких, на відміну від Старого Світу, не існує жодних перешкод. Але й у трансформованому вигляді американська мрія зберігає багато з первинно закладених у неї рис: спрямованість на новий світ та нову людину, вільні від вад Європи, породжених століттями пригноблення, несправедливості, злиднів та безправ’я одних, всевладності, сваволі, розкошів та неробства інших. Не менш значуще в американській мрії усвідомлення свої винятковості, вибраності – богом або історією, що приготували Америці високу місію – слугувати за взірець та путівну зірку для решти людства.

(Коренева М.М. Введение. Литература XVIII века // История литературы США. Т.1. М., 1997, с.343).

Дата добавления: 2015-06-27