Intentional and Spontaneous Mythologization of Political Figures

І тут ми, здається, підійшли до іншого типу, іншої моделі національного героя в пантеоні американської слави, до образу Джорджа Вашингтона. Ціла бібліотека написана про першого президента США. Вона включає і історичні розвідки і художні твори. Але нас Вашингтон в цьому контексті цікавить як людина-міф.

То був образ героя, наділеного даром бачення, здорового глузду, внутрішньої шляхетності. У будь-якому разі таким його впроваджено до національної психіки Америки. «Легендарний Вашингтон був, як і Крокет, продуктом анахронізму та компресії історичного часу в американському розумінні. Крокет та йому подібні... виникли як побічний продукт американської дійсності, радше ніж витвір американської літератури... В легенді про Вашингтона також простежувалися елементи спонтанного, але ж загалом вона була продуктом свідомої творчості»,— стверджує американський історик Д. Бурстин.

Образ Вашингтона свідомо створювався як вишуканий взірець олітературеного напівбога. Може, саме тому легенда не зберегла жодної риси, яка б свідчила про його слабкі сторони, про його ворожнечу з Джефферсоном — іншою легендарною особистістю тієї ж моделі. Коли (14 грудня 1799 року) Вашингтон помер, його вже вважали досить суперечливою фігурою. Дивує, проте, не те, що він з часом перетворився на напівбога та батька держави, а швидкість, з якою відбулася ця трансфігурація. Його життя була зведене в ранг священного. За часів, коли в Америці було ще зовсім небагато свят, американці в національному масштабі святкували три дні народження – день народження країни – 4 липня, Різдво та день народження Вашингтона.

Перша книга, яка започаткувала міфологізацію Вашингтона, з’явилася за рік по його смерті. А за якихось двадцять п’ять років його образ, овіяний легендами, було піднесено вище героїв біблійної історії. Він став іконою, тисячократно повтореною в скульптурах, на марках та грошових знаках; ще за його життя прийнято рішення назвати столицю його ім’ям. А к середині XX сторіччя, його ім’ям, крім міста та штату, названо 32 графства та близько 120 невеличких поселень. Він став частиною шкільної етики. Щойно вчитель молодших класів починає говорити про чесність, як відразу ж наводиться приклад, відомий кожному американцю без винятку, про маленького Вашингтона та вишневе деревце.

Як не дивно, канонізація таких визначних постатей американської історії як Томас Джефферсон та Бенджамін Франклін, порівняно з Вашингтоном відбувалася значно повільніше. Вони вже давно були слушно піднесені в Європі – перед тим, як бути визнаними в своїй країні. При цьому міфологізація цих великих умів свого часу відбувалася за досить незвичною лінією. Національна психіка сприйняла їх, підкреслюючи або традиційні дивацтва умів, зайнятих наукою, або ж простоту вдачі, демократизм характерів.

(Т.Голенпольский, «Народ, да!», М., 1983, с.114-115).

Дата добавления: 2015-06-27