Стінові вироби та вироби для облицювання фасадів

Органічні в'яжучі речовини і вироби на їх основі

Органічні в'яжучі речовини являють собою природні чи штучні, рідкі чи тверді продукти — суміші високомолекулярних вуглеводнів і їхніх неметалевих похідних, фізико-механічні властивості яких змінюються залежно від температури. При її збільшенні пластичність органічних в'яжучих речовин поступово підвищується і вони переходять у в'язкотекучий стан, при зниженні температури пластичність втрачається і речовини стають крихкими.

Органічні в'яжучі речовини використовуються в будівництві для виробництва асфальтових бетонів, покрівельних, гідроізоляційних і пароізоляційних матеріалів, гідроізоляційних і дорожніх мастик, емульсій, паст й ін.

До органічних в'яжучих речовин належать

• бітуми
• дьогті.

Бітуми — це тверді, напівтверді чи рідкі природні або штучні речовини, що складаються з високомолекулярних вуглеводнів і домішок.

Природні бітуми являють собою тверду, в'язку чи в'язкопластичну різновидність нафти.

Штучні бітуми одержують у процесі переробки нафти чи залишкових нафтопродуктів. Такі бітуми називаються нафтовими.

У маркіруванні бітумів букви визначають: Б — бітум, Н — нафтовий, К — для покрівель, ШГ — швидкогустіючий, ПГ — повільногустіючий, Д — дорожній. Цифри в марці показують температуру (°С) розм'якшення (чисельник) і твердість (знаменник).

У дорожніх бітумах, які випускаються в рідкому стані, цифра в марці показує умовну в'язкість, що визначається при 60 °С.

Наприклад, бітуми нафтові будівельні: БН — 50/50; БН — 70/30; БН — 90/10.

Бітуми нафтові дорожні: БГ — 40; БГ -- 70; БНД — 130/200; БНД ->• 99/130.

Дьогт і також складаються з високомолекулярних вуглеводнів і їх сполучень з сіркою, киснем і азотом. Це в'яжучі речовини чорного чи бурого кольору, в залежності від вихідної сировини; діляться на кам'яновугільні, торф'яні, сланцеві і дерев'яні. У порівнянні з бітумами дьогті менш теплостійкі і стійкі до зовнішнього впливу, але мають кращу адгезію і кращі захисні влас­тивості від гнилі. Марки різноманітного дьогтю відрізняються в'язкістю, фракційним складом, температурою розм'якшення. Чим більша в'язкість, тим більша цифра в маркіруванні (Д1—Д8; ДС-1-ДС-8).

Серед керамічних виробів у будівництві набули найбільшого поширення вироби для огороджувальних конструкцій. Вони можуть бути дрібно- та великорозмірними.

До дрібнорозмірних належать

· керамічна цегла

· камені

до великорозмірних

• стінові блоки
• панелі.

Для облицювання фасадів будівель використовують різні за формою, роз­мірами та декоративними властивостями керамічні вироби. Фасадні керамічні вироби застосовують для облицювання фасадних поверхонь, стінових панелей, блоків, цоколів будівель, лоджій, створення декоративних панно.

Облицювальні вироби повинні мати правильну форму, рівний красивий колір і не змінювати його з часом під дією вологи і газів, що містяться у повіт­рі, легко відчищатися від пил'у і бруду; не допускати проникнення вологи до основного матеріалу стіни, оскільки зволоження різко збільшує теплопровідність огороджувальних конструкцій, а також повинні бути морозостійкими.

Лицьову цеглу і камені виготовляють з глин, трепелів і діатомітів методом пластичного формування або напівсухого пресування з добавками ч Двошарову цеглу формують із місцевих червоних глин і лише лицьовий шар (3...5 мм завтовшки) із біловипалюваних глин.

Апробована цегла маг лицьову поверхню, вкриту ангобом. Виготовляють ангоби з білої глини (80 %), скляного бою (13...20 %) і мінерального барвника (5...7 %). и без них, з нанесенням фактурного шару чи без нього.

Глазуровану цеглу застосовують для акцентних вставок, які надають фаса­ду будівлі більшої архітектурної виразності.

Керамічні плитки для оздоблення фасадів виготовляють у широкому асортименті, який передбачає варіювання за розмірами, фактурою поверхні та кольоровою гамою (ДСТУ Б ВЛ.7-67-98).

Килимова кераміка - - це дрібнорозмірні тонкостінні плитки різною кольору, з глазур'ю чи без неї, які наклеюють лицьовою поверхнею на паперову основу (крафт-папір), внаслідок чого утворюється килим.

Плитки керамічні фасадні використовують для зовнішнього облицювання стін, стінових панелей, цоколів будинків і споруд. Виготовляють їх прямокутними чи квадратними з різними координаційними розмірами (від 50x50 до 300x150 мм, завтовшки 7 і 9 мм).

Координаційний розмір — це сумарна величина номінального розміру плитки і ширини розчинного, шва, яка зазвичай становить 4...8 мм. Лицьова поверхня плиток може бути гладкою, рельєфною, неглазурованою, частково або повністю покритою однотонною або багатокольоровою глазур'ю та декорованою. Глазур може бути блискучою або матовою.

Архітектурно-художня кераміка призначена для оздоблення будівель, художнього оздоблення інтер'єрів, переходів тощо. Залежно від призначення вироби бувають неглазурованими, глазурованими і ангобованими.

Дата добавления: 2015-06-27