Нормативи загальноцехових непрямих витрат 2 страница

4.2 МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ

Метою маркетингового аналізу є обгрунтування найважливіших підприємницьких рішень, а саме: прогнозування ємкості ринку продажу товару та стратегії насичення ринкового сегмента, що визначає темпи та обсяги виробництва товару.

В даній ситуації сегментом ринку (споживачами товару) є лабораторії і організації, які потенційно можуть купувати модернізований прилад. Прогноз кількості таких об’єктів (Ч_о) наведений в таблиці 1. Але ємкість ринку логічно пов’язувати не з кількістю таких об’єктів, а з обсягом вимірювань – інтенсивністю потоку вимірів за рік (Ч_в) по кожному потенційному об’єкту, що задані в таблиці 1.

Ємкість національного ринку (обсяг вимірів за рік)

, вимірів за рік.

Загальна потреба ринку в базовому та модернізованому варіантах приладу складе:

, екземплярів (одиниць).

Якщо величина Р_п менше кількості потенційних об’єктів – Ч_о, то до подальших розрахунків приймається:

Виходячи із запланованого терміну насичення ринку (величина Т_п, що задано в таблиці 1) середньорічний випуск приладів визначається:

— для модернізованого варіанта:

, одиниць;

— для базового варіанта:

, одиниць.

4.3 РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні витрати передвиробничого характеру, пов'язані з підготовкою підприємства до випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать: витрати на науково-дослідні, конструкторські або технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання і оснащення для процесів її вироб­ництва; витрати на створення робочих місць, на придбання об'єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків або зразків і т. ін.) та інформації («ноу-хау»), на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати. На практиці такі витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже значними, і то­му доцільно їх виділяти в окрему підсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було «адресно» списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якого вони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання є обов'язковою ознакою подібних витрат. Ме­тою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру, пов'язаних з розробкою, підготовкою та ос­воєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою частиною витрат, пов'язаних з освоєнням виробництва нових видів про­дукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У да­ному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов'язаних з проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва: ливарних форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, складання, монтажу і т. ін. Для оцінки необхідних (або вже витрачених) для цього коштів розробляється відповідний кошторис грошових витрат.

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення, необхідного для виробництва модернізованого приладу, розробляться за формою табл. 9. Дані щодо застосування спеціального оснащення наведені в табл. 7, щодо нормативів трудових і матеріальних витрат на виготовлення одиниці оснащення – в табл.8.

Таблиця 9

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення

Вид оснащення	Кількість одиниць	Витрати на оснащення, грн.
Проектування Впр	Матеріали Вм	Оплата за виготовлення Воп	Накладні витрати виробника Вн	Разом
1.   2. ………………. Разом:	……….	…………..	………...	…………….	……………...	…………..

Затрати на проектування включають витрати на оплати праці конструкторів, відрахування на соціальні заходи та накладні витрати проектних підрозділів. З урахуванням цих чинників величина витрат на комплект певного виду оснащення складає:

, грн.,

де Т_п.о – трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Ч_од – число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

П_г – середньогодинна оплата праці конструктора, грн. (20 – 25 грн./год.);

К_дп – коефіцієнт доплат при оплаті праці конструкторів (1,05-1,15);

К_дз – коефіцієнт додаткової оплати праці конструкторів (1,10-1,15);

К_с.з – коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи за нормативом, що діє на момент ви­конання розрахунків,

К_н – коефіцієнт накладних витрат проектних підрозділів (1,3 – 1,6);

Сутність і величини коефіцієнтів. К_дп і К_д.з з детально розглянуті в п.4.7.

Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення.

, грн.

де В_м.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8.).

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення комплекту певного виду оснащення, грн.

, грн.

де Т_в.о – трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Пр – середньогодинна оплата праці робітника інструментального вироб­ництва, грн. (15 – 20 грн./год.).

У діяльності виробничих підрозділів має місце високий рівень накладних витрат. Для підрозділів інструментального типу вони досягають до 200% і більше, то­му норматив цих витрат можна прийняти Н_н.в = 150-250%. Накладні витрати на ком­плект певного виду оснащення:

, грн.

Розрахунки величин В_пр, В_м, В_оп і В_н проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в табл.3. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат – К_с.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов'язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаються на основі складання загального кошторису цих витрат. Кошторис розроб­ляється за формою таблиці 10.

Таблиця 10

Кошторис витрат на модернізацію і підготовку виробництва нового приладу

Елементи витрат	Позначення	Сума, грн.

У даному випадку елементами витрат є витрати, передбачені п. 4 табл. 1. (величини К_н.д, К_к.р, К_т.п, К_с.об, К_р.м, К_р.з) та витрати на проектування і виготов­лення спеціального технологічного оснащення (Кс.ос).

Підсумком розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового прила­ду є загальна сума зазначених елементів – величина К_п.в. Методика віднесення величин цих витрат на собівартість одиниці товару розглянуто в п 4.8.

4.4 НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЮ

МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

На багатьох підприємствах різних сфер діяльності вагома частина виробничих витрат пов'язана з витратами на утримання і експлуатацію машин та обладнання (УЕМО). Саме така ситуація насамперед має місце в машино- і приладобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку і нарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат.

Метою виконання розділу є розробка річного кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху-виробника приладу та обгрунтування методу і нормати­ву переносу цих витрат на собівартість продукції. Кошторис розробляється за фор­мою табл.11, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку ви­робництва нового приладу (табл. 3).

Таблиця 11

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху

Елементи витрат	Позна­чення	Сума, тис. грн.
1 Оплата праці робітників	Фо.р
2. Нарахування на заробітну плату
3. Амортизація	Аоб + Ав.ос
4. Електроенергія технологічна	Етех
5. Ремонт і технічне обслуговування	Роб + Рв.ос
6. Зношування малоцінного і швидкозношуваного інструменту та виробничого оснащення	Зв.ос
7. Послуги інших підрозділів і організацій	Поб
8. Інші витрати
Разом річних витрат	Воб. р

При розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та виробничого оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюється згідно з нормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів), згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3 відсотків від суми попередніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху-виробника приладу ці витрати переносяться непрямим методом – за допомогою спеціального нормативу переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує ту чи іншу продукцію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше використовуються або прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу в собівартості продукції, або її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО зазначається, виходячи з річної суми цих витрат (В_об.р) і відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого пер­соналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

, грн. витрат на УЕМО на 1 грн. оплати персоналу,

де Ф_т.р і Ф_дп — річні фонди тарифної оплати праці та доплат за відпрацьований час виробничого персоналу цеху (табл.3.), т.грн.

Якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно трудомісткості продукції, то

, грн витрат на УЕМО на 1 нормогодину,

де Т_р.п – трудомісткість річної програми цеху, нормогодин.

Визначені нормативи будуть використані при розробці планової калькуляції собівартості виготовлення приладу.

На підприємствах з цеховою структурою в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат виділяється комплекс загальноцехових вит­рат непрямого (стосовно окремих видів продукції та послуг цеху) характеру. Сю­ди входять усі витрати цеху-виробника, за винятком витрат, що мають пряме відно­шення до виготовлення того чи іншого виду продукції, та витрат на утримання та експлуатацію, машин та обладнання. Метою виконання цього розділу є розробка річного кошторису таких витрат і обгрунтування нормативу їх переносу на собівартість продукції.

Плановий кошторис загальноцехових непрямих витрат, як і кошторис витрат на УЕМО, розробляється, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих нормативів наведена в табл. 3 вихідних даних. Кошторис розробляється за формою табл. 12.

Таблиця 12

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

Елементи витрат	Позна­чення	Сума, тис.грн.
1. Оплата праці загальноцехового персоналу 2. Нарахування на заробітну плату 3. Амортизація загальноцехового майна 4. Енергія на загальногосподарські цілі – електроенергія – вода 5. Ремонт і технічне обслугову­вання майна 6. Зношування малоцінних та швид­козношуваних предметів загальногосподарського призначення 7. Послуги інших підрозділів
Разом річних витрат	Вц.р

При розробці, кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які не ввійшли до кошторису витрат на УЕМО. Нарахування витрат на соціальні за­ходи та витрат з елемента «Інші витрати» ведеться згідно з рекомендаціями п.4.5.

На собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастіше переносяться пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персо­налу цехів. Норматив переносу цих витрат встановлюється у відсотках до основної оплати праці, виробничого персоналу

, %

Визначений норматив також буде використаний при калькулюванні собівартості виготовлення приладу.

4.6 РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції та послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси, які безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) і для яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів. на одиницю продукції. Це можуть бути сировина та основні матеріали, з яких виробляється продукція, покупні вироби, тара або напівфабрикати, що її комплектують, допоміжні матеріали, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовлення продукції. Сюди також відносять витрати на оплату послуг виробничого характеру, що прямо пов'язані з процесом вироб­ництва визначеної продукції та величина яких у собівартості одиниці продукції може бути чітко обґрунтована. Метою розробки цього розділу є обгрунтування та­ких витрат у собівартості приладу після його модернізації.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів на один виріб наведені за варіантами завдання в таблицях 4 і 5 вихідних даних. Ціни придбання матеріальних ресурсів студент визначає самостійно, знайомлячись з кон’юнктурою ринку матеріальних ресурсів на момент виконання роботи. Розрахунки прямих матеріальних витрат ведуть за формою таблиці 13.

Таблиця 13

Розрахунок прямих матеріальних витрат

Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Ціна одиниці, грн.	Норма витрат, одиниць	Витрати грн/виріб
Матеріали основні (Мо)
Матеріали допоміжні технологічні (Мд.т)
Покупні вироби (Пв)
Енергія технологічна (паливо) (Ет)
Разом матеріальних витрат

До прямих витрат на енергію технологічну в даному випадку слід віднести витрати на випробування готового приладу під навантаженням

, грн/виріб,

де П_с - потужність споживання приладу, В_т (табл.2);

Т_рег і Т_вип – норми часу відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл.6);

Ц_ел - ціна 1 кВт×год електроенергії (за тарифом, який діє на момент виконання роботи) (1,0 грн./кВт×год).

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що повертаються – утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні розрахунків вартість таких відходів (В_п) можна взяти в розмірі 2-5% від суми витрат на М_о. При розрахунках собівартості про­дукції величина В_п віднімається від загальної суми витрат.

4.7 РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

До прямих витрат на оплату праці в собівартості продукції та послуг нале­жать витрати на основну і додаткову оплату праці виробничого персоналу та обов'язкові нарахування на соціальні заходи, що нараховуються на цю оплату праці. До виробничого персоналу належать робітники, які. безпосередньо виготов­ляють товарну продукцію або надають товарні послуги підприємства. В даному випадку – це робітники цеху-виробника, що безпосередньо виробляють прилади. Метою розрахунків розділу є обґрунтування планової величини зазначених витрат у собівартості модернізовано­го приладу.

Розрахунки витрат на оплату праці за виготовлення приладу здійснюються, виходячи з даних про види, планову трудомісткість, і складність /розряди/ робіт, Ці дані за варіантами наведені в таблиці 6 вихідних даних. На базі цих даних розраховується величина витрат на оплату праці виробничого персоналу згідно з діючими на момент розрахунків нормативами тарифної оплати праці. Розрахунки ведуться за формою таблиці 14.

Таблиця 14

Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу

Види робіт	Середній розряд	Годинна тарифна ставка, грн/год.	Планова трудомісткість, нормо-годин	Оплата за тарифом, грн./виріб
………… …………
Разом по виробу	Твир =	Отар =

Величина годинних тарифних ставок (Т_с.с) для оплати робіт різних тарифних розрядів можуть бути взяті ті, що діють на будь-якому підприємстві на момент розрахунків.

В таблиці 6 наведені середньостатистичні розряди робіт, які на практиці часто мають дрібне значення. В цьому випадку в планово-економічних розрахунках використовуються розрахункові (умовні) годинні тарифні ставки дрібних розрядів. Величина такої ставки вираховується за формулою:

, грн за годину,

де та - відповідні годинні тарифні ставки меншого та більшого цілих розрядів;

Д – дрібна частина нестандартного розряду.

Наприклад, якщо =1,00, а =1,25 грн. за годину, то для середньостатистичного розряду 4,3 норматив тарифної оплати складе

, грн/за годину

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу складуть

,грн/виріб,

де Н_дп – норматив доплат за відпрацьований час (%), що враховує середній рівень широкого кола передбачених законодавством доплат за відпрацьований робітниками час (оплата нічних, понаднормованих та інших робіт).

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає

, %,

де Ф_т.р і Ф_дп – планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху, відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис.грн.(табл.3.).

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу, що враховує оплату відпусток та інших доплат за невідпрацьований час, передбачених законами, складає:

, грн/виріб,

де Н_д.з – норматив додаткової заробітної плати (%), величина якого на плановий рік складає

, %,

де Ф_д.з – річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, т.грн (табл.3).

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть:

, грн./виріб,

де Н_с.з – норматив відрахувань на соціальні заходи (єдиний соціальний внесок), що діє на момент виконання розрахунків (ставки ЄСВ 36,76 – 49,7% залежно від класу професійного ризику виробництва).

4.8 РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ

До інших прямих витрат у собівартості продукції (послуг) відносять витрати, що прямо пов'язані з виробництвом якогось конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату, праці. На практиці ці витрати можуть бути пов'язані з підготовкою виробництва окремих видів продукції., з утриманням спеціальних служб, обладнання або оснащення та інші витрати, які стосуються виробництва окремих видів продукції і які доцільно відокремлювати від зальних виробничих витрат. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння методики розрахунків подібних витрат у собівартості продукції та послуг.

У ситуації, що моделюється, при виконанні даної роботи до інших прямих витрат слід віднести витрати, пов'язані з підготовкою процесів виробництва нового (в даному випадку модернізованого) приладу. Загальна величина цих витрат була значена при виконанні п.4.З – підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп. в, т.грн.).

На практиці такі одноразові витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже великими і відігравати значну роль у формуванні собівартості продукції. У таких випадках при калькулюванні собівартості продукції виділяється окрема стат­тя - "Витрати на підготовку продукції". На собівартість одиниці про­дукції вони переносяться прямим методом – пропорційно обсягу продукції:

, грн./виріб,

де В_р – річний випуск продукції, одиниць,

Там – термін погашення витрат, років

При незначних сумах К_п.в вони погашаються протягом одного року випуску про­дукції. а при значних – за більш довгостроковий період, але не більше очікуваного терміну виробництва продукції (норматив Т_н у табл.1).

Дата добавления: 2015-06-27