Стаття 1. Визначення термінів

ЗАКОН У К Р А Ї Н И

Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст.44)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117

N 380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86

N 397-IV (397-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 14, ст.94

N 550-IV (550-15) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.154

N 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247

N 889-IV (889-15) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.308

- набирає чинності з 01.01.2004

N 1127-IV (1127-15) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.64

N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140

N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250

N 1868-IV (1868-15) від 24.06.2004)

(У тексті Закону слова "суд (арбітражний суд)" та

"арбітражний суд" у всіх відмінках замінено

словом "суд" у відповідних відмінках згідно із

Законом N 397-IV (397-15) від 26.12.2002)

(Порядок нарахування штрафів, встановлений цим Законом

із змінами, внесеними Законом N 550-IV (550-15)

застосовується з календарного кварталу, наступного за

кварталом, в якому набирає чинності цей Закон, а

порядок погашення пені, визначений цим Законом із

змінами, внесеними Законом N 550-IV (550-15),

застосовується з 1 липня 2003 року)

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов’язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.1) платники податків — юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції;

1.2) податкове зобов’язання — зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

1.3) податковий борг (недоїмка) — податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання;

1.4) пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання;

1.5) штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

1.6) примусове стягнення — звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків;

1.7) активи платника податків — кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;

1.8 ) картотека — реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення та не оплачених у строк у зв’язку із браком коштів на такому рахунку;

1.9) податкове повідомлення — письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;

1.10) податкова вимога — письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;

1.11) податкова декларація, розрахунок (далі — податкова декларація) — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу);

1.12) контролюючий орган — державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону;

1.13) кошти — гривні або іноземна валюта;

1.14) реструктуризація податкового боргу — відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання;

1.15) податковий орган — орган державної податкової служби України; митний орган — орган Державної митної служби України;

1.16) орган стягнення — державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами;

1.17) податкова застава — спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

1.18) звичайна ціна — ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

1.19) операційний (банківський) день — частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;

1.20) апеляційне узгодження — узгодження податкового зобов’язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Дата добавления: 2015-06-27