Класифікація ран

За характером травмуючого агента рани поділяються на:

1. Різані (Vulnus Incisiim)

2. Колоті (Vulnus Punctum)

3. Рубані (Vulnus Contusum)

4. Рвані (V.Laseratum)

5. Вкушені (V.Morsum)

6. Отруєні (V.Venenatum)

7. Вогнепальні (V.Sdopetarium)

8. Змішані (V.Mixtum).

В залежності від комбінованої дії ранячого знаряддя можуть бути колото-різані, забито-рваш рани та інші сполучення. За причинами ураження рани бувають: операційні (асептичні), що виникають при хірургічних операціях; випадкові;

В окрему групу виділяються вогнепальні рани.

За наявністю в рані мікроорганізмів розрізняють рани:

-асептичні;

-інфіковані;

-гнійні.

Усі випадкові рани мають первинне забруднення, однак не у всіх розвивається гнійний процес. Рани, в яких почалось запалення, нагноєння, називаються гнійними.

По відношенню до порожнин тіла рани бувають:

проникаючими, якщо вони проникають в черевну порожнину, грудину, порожнину черепа;

непроникаючими, коли не уражуються черевика, плевра, тверда мозкова оболонка і т.д.

В свою чергу, проникаючі рани можуть бути з ураженням внутрішніх органів (легені, шлунок, печінка, кишківник і т.д.) і без ураження.

Розрізняють неускладнені рани, коли ураження обумовлене тільки механічним фактором та ускладнені, коли до механічного фактору поєднуються інші: отрута, отруйні та радіоактивні речовини, опіки.

По довжині і відношенню до порожнин тіла розрізняють такі рани:

1. дотикові

2. сліпі

3. наскрізні

4. непроникаючі та проникаючі в різні порожнини.

За формою рани бувають лінійні, дірчасті (вікончасті), клаптеві, скальповані тощо.

За числом уражень в одного потерпілого (хворого) розрізняють одиночні, множинні та комбіновані рани.

За видом уражень розрізняють рани зі змінами в м'яких тканинах, переломом кісток і суглобів, з ураженням крупних артерій та вен, нервів і внутрішніх органів.

За анатомічними ознаками розрізняють рани голови, шиї, грудей, живота

Основними симптомами є: біль, кровотеча, зіяння рани, функціональні травматичні розлади.

Біль - неминучий при всіх випадкових ранах, інтенсивність і тривалість його залежить від топографії рани, від стану ІДНС, від предмету, що поранить, від наявності чужорідних тіл і т. д. Найбільш болісні рани в області нервових стовбурів і сплетень, черевної порожнини, окістя.

Кровотеча - спостерігається з кожної рани, але інтенсивність і тривалість її залежить від калібру пошкоджених судин, від вигляду ран, кровотеча з рваних, ушиблених, трощених ран менш інтенсивна, ніж при різаних, коли кровоточать дрібні шкіряні і мускульні судини, а тим більше великі.

При здиблених, рваних ранах кінці судин зм'яті, скручені, стінки розвалені і злиплені

Ці обставини сприяють самодовільній зупинці кровотечі.

Зіяння рани - це розходження її країв, пов'язане з еластичними властивостями поранених тканин, направленням рани, її глибиною, локалізацією, розміром пошкодження і дефектом тканини.

Функціональні розлади - виникають при різноманітних ранах, їх можна поділити на трофічні і судинні, що тісно переплітаються між собою.

Клінічна характеристика окремих ран

Обстеження хворого з пораненням повинно бути ретельним і всебічним. Відомості з анамнезу дозволяють отримати подання про предмет, що поранив. При огляді рани визначають:

1) Розміри, вигляд рани, ступінь попжодження тканин, її забруцненість;

2) Виявляють наявність деформацій, ступінь активних і пасивних рухів в суглобах;

3) Наявність і характер пульсу на периферійних артеріях кінцівок;

При локалізації рани в області грудей, животу проводять аускультацію, перкусію, пальпацію і інші додаткові засоби дослідження (рентгенографія, лапароскопія і т. д).

Дата добавления: 2015-06-27