Будова еукаріотичної клітини

- світлова (оптична) мікроскопія (кратність збільшення досягає 2-3 тис. разів);

- електронна мікроскопія (кратність збільшення досягає 500 тис. разів);

- метод мічених атомів (для дослідження біохімічних процесів атоми певних елементів заміщуються радіоактивними ізотопами, які фіксуються особливими приладами);

- метод фіксації (клітинні структури фіксуються за допомогою певних речовин, швидкого заморожування чи висушування або забарвлюються особливими барвниками);

- метод центрифугування (подрібнені клітини поміщаються у центрифугу, при цьому різні клітинні структури, маючи різну щільність, осідають шарами).

ЕУКАРІОТИЧНА КЛІТИНА
Поверхневий апарат	Цитоплазма	Ядро
Плазматична мембрана	Надмембранні комплекси	Підмембранні комплекси	Гіалоплазма	Немембранні органели	Одномембранні органели	Двомембранні органели	Органели руху	Включення

Частини клітини	Будова	Функції
Поверхневий апарат(клітинна оболонка)
Плазматична мембрана	Плівка, товщиною 10 нм. Має рідинно-мозаїчну будову – до її складу входять: - фосфоліпіди (розміщені подвійним шаром – гідрофобними «хвостами» досередини, гідрофільними «головками» назовні); - білки: периферичні (розміщені на поверхні фосфоліпідного шару), інтегранні (пронизують фосфоліпідний шар).	Оточує протопласт (живий вміст клітини). Є вибірково проникним бар’єром. Регулює обмін речовин між клітиною і середовищем. Бере участь у процесах фагоцитозу (захоплення клітиною твердих часток) і піноцитозу (захоплення клітиною рідини).
Надмембранні комплекси:
Клітинна стінка (у рослин і грибів)	У рослин – структура, основним компонентом якої є полісахарид целюлоза; також містить геміцелюлозу, пектин; може бути просочена суберином (надає водовідштовхуючих властивостей), лігніном (надає твердості); має отвори (пори), через які сусідні клітини сполучаються цитоплазматичними місточками (плазмодесмами). У грибів – структура, основним компонентом якої є нітрогеновмісний полісахарид хітин (рідше целюлоза).	Забезпечує механічну опору і захист. Забезпечує транспорт води і мінеральних солей. Забезпечує виконання спеціалізованих функцій (завдяки суберину в клітинах корка створює водо- і газонепроникний бар’єр; завдяки лігніну в клітинах дерев’янистих волокон забезпечує твердість і міцність деревини).
Глікокалікс (у тварин)	Тонкий поверхневий шар, до складу якого входять: глікопротеїди (комплекси вуглеводів з білками); гліколіпіди (комплекси вуглеводів з ліпідами).	Забезпечує зв’язок клітини з навколишнім середовищем, зв’язок між сусідніми клітинами, позаклітинне травлення, сприйняття подразнень.
Підмембранні комплекси:
Мікро-трубочки	Чисельні порожнисті циліндричні структури, які складаються зі скоротливого білка тубуліну. Утворюють цитоскелет.	Забезпечують опору. Входять до складу центріолей, джгутиків, війок. Беруть участь у формуванні веретена поділу. Забезпечують процес піноцитозу.
Мікро-філаменти	Чисельні ниткоподібні структури, які складаються зі скоротливих білків: актину, міозину. Утворюють цитоскелет.	Забезпечують опору. Забезпечують зміну форми клітини під час її руху, поділу.
Пелікула (у одно-клітинних тварин)	Комплекс, який складається з плазматичної мембрани та опорних структур зовнішнього шару цитоплазми (ектоплазми).	Надає клітинній оболонці певної жорсткості. Забезпечує сталу форму клітини. Забезпечує опору та захист.
Цитоплазма
Гіалоплазма	Матрикс цитоплазми – напіврідка маса колоїдної структури, різноманітного хімічного складу. Може перебувати у двох станах: - золь (в’язкий); - гель (драглистий).	Є середовищем для проходження біохімічних реакцій. Забезпечує рух речовин і клітинних структур всередині клітини. Містить органели і включення.
Немембранні органели:
80S-рибосоми	Щільні тільця, що представлені двома субодиницями (великою і малою). Складаються з рибонуклеопротеїдів (комплексів рРНК з білками). Нанизуючись на іРНК, утворюють полісоми.	Є місцем біосинтезу білків (у функціональному центрі між субодиницями рибосоми відбувається синтез поліпептидного ланцюга на матриці іРНК).
Клітинний центр (центросома) (у тварин і нижчих рослин)	Структура, що складається з двох центріолей циліндричної форми, кожна з яких утворена дев’ятьма триплетами мікротрубочок. Оточений центросферою (щільним шаром цитоплазми).	Бере участь у формуванні веретена поділу (центріолі розходяться до полюсів клітини, між ними натягуються нитки із мікротрубочок).
Одномембранні органели:
Ендоплазма-тична сітка (ЕС) (ендоплазма-тичний ретикулум (ЕР))	Система мембран, які пронизують цитоплазму. Сполучена із плазматичною мембраною, зовнішньою ядерною мембраною, комплексом Гольджі. Є два види: - шорска (гранулярна) ЕС – містить рибосоми; - гладенька (агранулярна) ЕС – не містить рибосом.	Мембрани шорсткої ЕС забезпечують біосинтез білків на рибосомах та їхнє транспортування. На мембранах гладенької ЕС синтезуються ліпіди, вуглеводи, стероїди. Бере участь у формуванні ядерної оболонки після поділу клітини.
Комплекс Гольджі (диктіосоми)	Система мембран, які утворюють цистерни і пухирці. Характеризується полярністю: з одного полюса цистерни безперервно утворюються, з іншого – від них відшнуровуються пухирці. Знаходиться біля ядра.	В цистернах накопичуються і модифікуються білки, синтезовані на шорсткій ЕС (потім транспортуються в пухирцях); синтезуються полісахариди. Бере участь у формуванні ЕС, лізосом, скоротливих вакуолей, клітинних стінок.
Лізосоми	Пухирці, оточені мембраною. Містять гідролітичні (травні) ферменти.	Забезпечують внутрішньоклітинне травлення: здійснюють аутолізис (перетравлюють окремі компоненти клітини), беруть участь в утворенні травних вакуолей (зливаються з фаго- чи піноцитозними пухирцями).
Вакуолі	У рослин – великі порожнини, оточені мембраною (тонопластом), заповнені клітинним соком. У тварин – невеликі пухирці, оточені мембраною: - скоротливі – переважно одна чи дві; можуть мати систему привідних канальців; - травні (вторинні лізосоми) – утворені від злиття лізосом з фагоцитозними чи піноцитозними пухирцями.	Підтримують тургорний тиск. Запасають поживні речовини, накопичують продукти обміну. Беруть участь у транспорті води і мінеральних солей. Регулюють осмотичний тиск, виводять надлишок води і розчинні продукти обміну. Здійснюють перетравлення речовин, які потрапили в клітину внаслідок фаго- чи піноцитозу.
Двомембранні органели:
Мітохондрії	Округлі чи паличкоподібні структури, оточені двома мембранами. Зовнішня мембрана гладка, внутрішня утворює вирости (кристи). Заповнені напіврідким матриксом, у якому містяться кільцева ДНК, РНК, 70S-рибосоми.	Є своєрідними «енергетичними станціями» клітини: у матриксі і на мембранах крист проходять процеси внутрішнього дихання – окиснення органічних речовин із вивільненням енергії, за рахунок якої синтезується АТФ.
Пластиди (у рослин): хлоропласти (хромато-фори) хромопласти лейкопласти	У формі двоопуклої лінзи (рідше округлі, паличкоподібні чи пластинчасті) структури, оточені двома мембранами. Зовнішня мембрана гладка, внутрішня утворює: - грани – стопки плоских мішечків (тилакоїдів) з фотосинтетичними пігментами (хлорофілами і каротиноїдами); - ламели – плоскі видовжені складки. Заповнені напіврідким матриксом (стромою), у якому містяться кільцева ДНК, РНК, 70S-рибосоми. Забарвлення зелене. Округлі чи паличкоподібні структури, оточені двома мембранами. Зовнішня мембрана гладка, внутрішня утворює кілька виростів. Містять пігменти (каротиноїди). Забарвлення жовте, оранжеве, червоне. Структури різноманітної форми, оточені двома мембранами. Зовнішня мембрана гладка, внутрішня утворює один чи кілька виростів. Безбарвні.	Є місцем проходження процесу фотосинтезу – синтезу органічних речовин з неорганічних (вуглекислого газу і води) з використанням енергії світла.На мембранах тилакоїдів відбувається світлова фаза фотосинтезу, у стромі – темнова. Можуть перетворюватись у хромопласти. Надають певного забарвлення листкам, квіткам, плодам, коренеплодам тощо. Запасають поживні речовини (крохмаль). Можуть перетворюватись у хлоропласти та хромопласти.
Органели руху:
Псевдоподії (псевдо-ніжки)	Тимчасові вирости цитоплазми, оточені плазматичною мембраною.	Забезпечують амебоїдний рух одноклітинних організмів, лейкоцитів. Забезпечують фагоцитоз.
Джгутики	Поодинокі тонкі, довгі вирости цитоплазми, оточені плазматичною мембраною. Містять складну структуру з мікротрубочок. В основі мають два базальні тільця.	Забезпечують рух одноклітинних організмів, сперматозоїдів, зооспор. Забезпечують потік рідини у гастральній порожнині кишковопорожнинних.
Війки	Чисельні тонкі вирости цитоплазми, оточені плазматичною мембраною. За будовою схожі на джгутики, але коротші. В основі мають одне базальне тільце.	Забезпечують рух одноклітинних організмів. Забезпечують потік рідини у глотці первиннохордових, переміщення слизу в дихальних шляхах наземних хребетних, яйцеклітини у маткових трубах ссавців тощо.
Включення	Тимчасові структури (крохмальні зерна, білкові гранули, жирові краплини, кристали солей тощо).	Є запасними поживними речовинами або нерозчинними продуктами обміну.
Ядро
Ядерна оболонка	Структура, утворена двома мембранами (зовнішня переходить в ЕС). Має отвори – ядерні пори.	Оточує ядро. Забезпечує його зв’язок із цитоплазмою.
Ядерний сік (каріоплазма)	Напіврідкий матрикс, який заповнює ядро.	Є середовищем для проходження біохімічних реакцій. Містить хроматин, ядерця.
Хроматин (хромосоми)	Нитчаста субстанція, яка складається з ДНК, невеликої кількості РНК і білків (гістонів). Під час поділу клітини хроматин певним чином компактно укладається (відбувається суперспіралізація) і формуються хромосоми. Кожна хромосома представлена двома ідентичними частинами – хроматидами (формуються внаслідок подвоєння (реплікації) ДНК), які сполучені первинною перетяжкою (центромерою). Хроматиди можуть мати вторинні перетяжки, які відокремлюють їхні кінцеві ділянки – теломери. Хромосоми, на відміну від хроматину, видимі у мікроскоп.	Забезпечує збереження, реалізацію та передачу спадкової інформації (ділянки ДНК – гени – несуть закодовану інформацію про первинну структуру білків).
Ядерця	Щільні структури, які складаються з рибонуклеопротеїдів (комплексів рРНК з білками). Також містять внутрішньоядерцевий хроматин. Кількість різна.	Утворюють субодиниці рибосом.