Насінні

Значення плаунів

Будова і цикл розвитку селагінели

Будова і цикл розвитку плауна булавоподібного

Спорофіт – багаторічна трав’яниста рослина. Від горизонтального стебла відходять вертикальні гілки. Листорозміщення спіральне. На вертикальних гілках розвиваються булавоподібні стробіли, утворені спорофілами, що схожі на звичайні листки. На спорофілах містяться спорангії, в яких утворюються спори.

Спори розсіюються. Із спори розвивається підземний двостатевий гаметофіт (заросток); розвиток гаметофіту може тривати 18-20 років (тому рослина розмножується в основному вегетативно). На заростку розвиваються архегонії і антеридії, в яких утворюються гамети – відповідно яйцеклітини і сперматозоїди.

Запліднення перехресне. Із зиготи розвивається новий спорофіт, який спочатку паразитує на гаметофіті, а згодом живе самостійно (гаметофіт відмирає).

Спорофіт – багаторічна трав’яниста рослина. Від горизонтального стебла відходять вертикальні гілки. Листорозміщення супротивне (в парі один листок більший, другий – менший). На вертикальних гілках розвиваються стробіли, утворені спорофілами, що схожі на звичайні листки. У верхній частині стробіла містяться мікроспорангії, в яких утворюються мікроспори, у нижній – макроспорангії, в яких утворюються макроспори.

Ще перед розсіюванням спор всередині їхніх оболонок розвиваються одностатеві гаметофіти (заростки). Спори розсіюються. Жіночі гаметофіти частково зеленіють і утворюють ризоїди (при цьому оболонки макроспор дещо розриваються). В архегоніях жіночого гаметофіту і в антеридіях чоловічого гаметофіту утворюються гамети – відповідно яйцеклітини і сперматозоїди.

Запліднення перехресне. Із зиготи розвивається новий спорофіт (зародок спорофіта використовує запас поживних речовин макроспори).

1. Виконують роль продуцентів у біосфері.
2. Вимерлі дерев’янисті плауни (лепідодендрони і сигілярії), які жили на Землі в кінці Девонського періоду і в Кам’яновугільному періоді Палеозойської ери, відіграли важливу роль в утворенні кам’яного вугілля.
3. Спори плаунів, які містять до 50% невисихаючої олії, використовуються людиною:

- як присипки у медицині;

- у піротехніці;

- для обсипання стінок моделей при фасонному литті металу; деякі є декоративними рослинами.

Відділ Голонасінні (Пінофіти)

Походять від вимерлих насінних папоротей.

Дерев’янисті рослини (дерева і кущі). Тканини і органи розвинені ще краще, ніж у вищих спорових: формується стрижнева коренева система (розвивається головний корінь); стебла і корені здатні до вторинного потовщення за рахунок розростання деревини (у спорових вторинне потовщення відбувається за рахунок розростання кори).

У життєвому циклі спорофіт ще більше домінує над гаметофітом (гаметофіт повністю залежить від спорофіту).

Є виключно різноспоровими рослинами. Мікроспори (відповідно і чоловічі гаметофіти) утворюються на лусках чоловічих шишок, макроспори (відповідно і жіночі гаметофіти) утворюються на лусках жіночих шишок (шишка (стробіл) є видозміненим пагоном: вісь – видозмінене стебло, луски – видозмінені листки).

Для процесу запліднення не потрібна краплинна вода (тому чоловічі гамети (спермії) втратили джгутики).

Із зиготи формується зародок майбутнього спорофіту, який міститься в насінині, що має запас поживних речовин і пристосування до розповсюдження.

Відділ Голонасінні включає 4 класи:

1 Клас Гінкгові

Представник: гінкго дволопатеве (реліктовий вид, який зберігся з Мезозойської ери).

В природі зустрічається тільки на території Китаю, в культурі – по всьому світу.

2. Клас Гнетові

Представники: гнет, хвойник, ефедра, вельвічія.

Ростуть в пустелях Африки.

1. Клас Саговникові

Представники: саговник, замія, бовенія.

Поширені в тропіках і субтропіках. Зовні схожі на деревовидні папороті або пальми.

1. Клас Хвойні

Представники: сосна, ялина, ялиця, модрина, ялівець, тис, кипарис, туя, кедр, секвоя (мамонтове дерево).

Найчисельніша і найпоширеніша група серед голонасінних.

Стебло галузиться моноподіально (гілки розміщені кільцями). Листки голкоподібні (рідше лускоподібні) – хвоя. Хвоїнки у більшості багаторічні, мають ксероморфні пристосування: багатошарову епідерму, товсту кутикулу, заглиблені у мезофіл продихи, речовини-антифризи у цитоплазмі клітин (наприклад, гліцерин), які перешкоджають утворенню кристалів льоду.

У деревині, яка складається в основному із трахеїд, є смоляні ходи, вистелені паренхімними клітинами, заповнені смолами, бальзамами, ефірними оліями тощо.

Дата добавления: 2015-06-27