Захворювання шкіри

ШКІРА

Розвиток зародка і плода

Розвиток зародка починається із дроблення зиготи у матковій трубі. Збільшення розмірів, диференціація клітин, формоутворення відбуваються після імплантації зародка у слизову оболонку матки (у матку потрапляє на стадії бластули).

В кінці другого місяця вагітності зародок перетворюється на плід. При цьому розвиваються оболонки, утворюється навколоплідна рідина, формується плацента, яка вростає ворсинками у стінку матки і з’єднується з плодом пупковим канатиком (плацента забезпечує обмін речовин між кров’ю матері і кров’ю плода через стінки кровоносних капілярів, а також продукує гормони, які регулюють перебіг вагітності і пологи).

Вагітність триває 280 днів (9 місяців).

Місяць	Характерні ознаки (на кінець місяця)	Розміри, см	Маса, г
Зародок		Є зачатки хребта і головного мозку. Починає скорочуватись серце.	0,75	2-3
	Сформовані зачатки всіх основних органів. Зникає хвіст. Вимальовується обличчя.		5-8
Плід		Плід набуває вигляду людини (голова непропорційно велика).	10-15	18-20
	Диференційована стать. Починається окостеніння черепа. Здійснюються слабкі дихальні рухи.	20-21
	Формується НС. Прослуховуються серцебиття, дихальні рухи. Мати відчуває рухи плода.	25-27
	Внутрішні органи достатньо сформовані. Кістковий мозок виробляє еритроцити. Рухова активність висока.	31-33	800-900
	З’являються сенсорні відчуття. Плід стає життєздатним (може вижити за умов інтенсивної терапії).	39-40	1300-1400
	Основні органи повністю сформовані. Легені готові до виконання дихання. Плід набуває характерного положення перед пологами (вниз головою).	44-46	2200-2400
	Плід повністю сформований і готовий до народження (зміщується у напрямку таза матері).	48-51	3000-3500

Вікова періодизація життя людини (після народження)

Назва періоду	Роки життя, на які припадає період
♀	♂
Новонародженості	Перші 10 днів
Грудний	10 днів – 1 рік
Раннє дитинство	1-3
Перше дитинство	4-7
Друге дитинство	8-11	8-12
Підлітковий	12-15	13-16
Юнацький	16-20	17-21
Зрілий вік (І період)	21-35	22-35
Зрілий вік (ІІ період)	36-55	36-60
Похилий вік	56-74	61-74
Старечий вік	75-90
Довгожительство	Понад 90 років

Шкіра – зовнішній багатофункціональний покрив тіла товщиною 2-5 мм (без підшкірної жирової клітковини) і площею близько 2 м². Складається з 3 шарів:

- епідерміс – утворений багатошаровим роговіючим епітелієм; в свою чергу складається з 2 шарів:

o рогового (мертві зроговілі клітини, щільно прилягають одна до одної);

o росткового (живі клітини, постійно діляться і забезпечують регенерацію епідермісу);

- дерма (власне шкіра) – основна частина шкіри, утворена пухкою і щільною сполучними тканинами, що мають велику кількість колагенових та еластинових волокон; тут містяться:

o дрібні кровоносні судини (артеріоли, капіляри, венули);

o дрібні лімфатичні судини;

o нервові волокна і їх закінчення – рецептори;

o волосяні фолікули (волосяний фолікул – заглиблення епідермісу, у якому знаходиться корінь волосини із розширенням – волосяною цибулиною – на кінці; волосяна цибулина розміщена на виступі – ростковому сосочку – до якого підходять кровоносні капіляри і нервові волокна);

o гладенькі м’язи (містяться біля волосяних фолікулів; забезпечують піднімання волосин);

o сальні залози (відкриваються протоками у волосяні фолікули; забезпечують змащення волосин і поверхні шкіри шкірним салом для їх пом’якшення і захисту);

o потові залози (мають вигляд трубочок, що починаються щільно закрученим клубочком; відкриваються протоками на поверхні епідермісу; виділяють піт, що за складом подібний до сечі, але менш концентрований).

- підшкірна жирова клітковина – найглибший шар шкіри, утворений жировою тканиною; товщина може досягати кількох см.

Колір шкіри залежить від глибини розташування в ній кровоносних судин а також від кількості пігменту меланіну, що виробляється пігментними клітинами епідермісу – меланоцитами.

Придатки шкіри:

- волосся – волосина складається з кореня (міститься у волосяному фолікулі, закінчується волосяною цибулиною) і срижня (виступає над поверхнею шкіри, утворений кірковою речовиною і кутикулою мертвих зроговілих клітин, які черепицеподібно налягають одна на одну); ріст відбувається у корені за рахунок росткового сосочка; волосся розрізняють:

o довге (на голові, у пахових ділянках, у чоловіків – на обличчі);

o коротке (над очима – брови, на повіках – вії);

o тонке (на більшій частині тіла);

- нігті – ніготь складається з кореня і тіла (нігтьової пластинки), що міститься на нігтьовому ложі; корінь і краї тіла прикриті складкою шкіри – нігтьовим валиком; ріст відбувається у корені.

Функції шкіри:

- бар’єрна і захисна (епідерміс перешкоджає проникненню в організм різних речовин і мікроорганізмів з навколишнього середовища; підшкірна жирова клітковина захищає від ударів);

- видільна (потові залози у складі поту виділяють непотрібні і шкідливі продукти життєдіяльності);

- терморегуляторна (випаровування поту з поверхні шкіри призводить до її охолодження; зміна просвітів кровоносних судин регулює тепловіддачу; підшкірний жир забезпечує термоізоляцію);

- запасна (підшкірна жирова клітковина містить запас жирів);

- сенсорна (шкіра є органом дотику – містить первинні та вторинні рецептори, які сприймають тактильні (дотикові) подразнення, зміни тиску, зміни температури).

1. Дерматит (запалення шкіри, що виявляється в почервонінні, лущенні, набряках; може спричинятись різними факторами).
2. Псоріаз (захворювання, що пов’язане з порушенням діяльності НС; характерною ознакою є поява на шкірі рожевих бляшок, вкритих сріблястими лусочками).
3. Нейродерміт (захворювання, що пов’язане з порушенням діяльності НС; характерною ознакою є поява на шкірі ерозійних ділянок; супроводжується свербінням).
4. Екзема (алергічне захворювання; характерною ознакою є поява пухирів, які розриваються і залишають ерозійні мокнучі ділянки шкіри; супроводжується свербінням).
5. Кропивниця (алергічне захворювання, що виявляється як шкірні висипи різного розміру і форми).
6. Вітиліго (захворювання, що пов’язане з порушенням діяльності вегетативної НС; характерною ознакою є зникнення пігменту на окремих ділянках шкіри).
7. Стригучий лишай або трихофітія (спричиняється грибом трихофітоном; характерною ознакою є почервоніння, лущення шкіри і обламування волосся на ураженій поверхні).
8. Мікроспорія (спричиняється грибом мікроспорумом; характерною ознакою є локальне випадіння волосся – на коренях волосин утворюються білі чохли зі спор гриба).
9. Кандидамікоз або молочниця (спричиняється грибом кандидою; характерною ознакою є білий наліт на слизових оболонках, опрілості та ерозії на шкірі).
10. Молюск заразний (вірусне захворювання; характерною ознакою є поява вузликів блідорожевого кольору, з яких, при натисканні з боків, витискується біла жироподібна маса).
11. Вугрі (хронічне захворювання, що спричиняється закупоркою протоків сальних залоз; найчастіше зустрічається у молодих людей).
12. Фурункули (гнійне запалення сальних залоз і волосяних фолікулів; від злиття кількох фурункулів утворюється карбункул).
13. Педикульоз (спричиняється комахами: головною, лобковою, одежною вошами).
14. Короста (спричиняється кліщем коростяним свербуном).
15. Рак шкіри (спричиняється дією УФ; розрізняють: базальноклітинний рак – розвивається в епідермісі, плоскоклітинний рак – поширюється в дерму, злоякісна меланома – розвивається із меланоцитів епідермісу, поширюється в дерму).
16. Шкірні висипи (можуть спричинятись різними факторами, зокрема такими інфекційними захворюваннями, як: кір, краснуха, вітряна віспа, скарлатина).
17. Бородавки або папіломи (розростання епідермісу, що спричиняються папіломовірусом людини).
18. Опіки (ушкодження шкіри і м’яких тканин, що виникають внаслідок дії високої температури, сонячного проміння, електричного струму, їдких речовин, контакту з вогнем чи розігрітими предметами; розрізняють опіки 1-4 ступенів).
19. Обмороження (ушкодження шкіри і м’яких тканин, що виникають внаслідок дії низької температури; розрізняють обмороження 1-4 ступенів).
20. Поранення (пошкодження або видалення частини поверхні шкіри; рани розрізняють: подряпини, колоті, різані, рвані).

АНАЛІЗАТОРИ (СЕНСОРНІ СИСТЕМИ)

Аналізатори (сенсорні системи) – сукупність взаємодіючих утворень ПНС і ЦНС, які сприймають, проводять і аналізують інформацію про явища, що відбуваються в навколишньому середовищі та всередині організму.

Аналізатор складається з 3 відділів:

- периферичний (сприймаючий) – представлений рецепторами, у яких енергія подразника перетворюється в енергію збудження; рецептори, як правило, зосереджені в спеціальних органах чуттів;

- проміжний (провідниковий) – представлений нервами, провідними шляхами і проміжними нервовими центрами ЦНС;

- центральний (кірковий) – представлений нейронами кори великих півкуль, які здійснюють аналіз і синтез інформації.

В організмі людини є 8 аналізаторів:

1) зоровий (забезпечує зорові відчуття);

2) слуховий (забезпечує слухові відчуття);

3) вестибулярний (забезпечує відчуття положення тіла в просторі);

4) нюховий (забезпечує нюхові відчуття);

5) смаковий (забезпечує смакові відчуття);

6) шкірний (забезпечує дотикові відчуття);

7) руховий (забезпечує відчуття щодо роботи опорно-рухового апарату);

8) вісцеральний (забезпечує відчуття щодо роботи внутрішніх органів).

Властивості аналізаторів:

- висока чутливість до відповідних подразників;

- здатність розрізняти подразники за інтенсивністю;

- здатність пристосовувати рівень чутливості до інтенсивності дії подразника;

- здатність тренуватись;

- здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;

- здатність постійно взаємодіяти (разом дають повну об’ємну інформацію про зміни в навколишньому середовищі та в організмі).

Дата добавления: 2015-06-27