Додаток 1

Висновки

Результати роботи програми

У цьому розділі подаються результати роботи програми в рукописному варіанті або у вигляді еконограми вікна результатів виконання програми.

Подається стисла характеристика розробленого в курсовій роботі програмного продукту, вказуються його особливості та відмінності від подібних програмних розробок, зазначаються можливі галузі застосування програми та наводяться рекомендації щодо її подальшого вдосконалення.

1.9. Література

Наводиться список літературних джерел, опрацьованих у процесі виконання курсової роботи, на які є посилання у відповідних розділах пояснювальної записки. Список формується за алфавітом або у послідовності посилань на літературні джерела.

2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Завершена курсова робота оформляється у вигляді пояснювальної записки та програмних файлів. Пояснювальна записка та результуючий програмний продукт складається кожним студентом індивідуально.

2.1. Загальні вимоги

Текст пояснювальної записки. Пояснювальна записка оформляється на аркушах білого паперу стандартного формату А4 (210x297 мм), які заповнюються з одного боку. Від країв аркуша до тексту повинні бути залишені поля (береги): ліве – 25 мм, праве – 18 мм, верхнє –20 мм, нижнє – 25 мм. Текст розташовується на сторінці рівномірно з абзацними відступами.

Пояснювальна записка може бути рукописною або друкованою. Рукописний текст має бути написаний чіткими літерами, акуратно, чорнилом одного кольору. Розміри літер та віддаль між рядками повинні бути зручними для читання. У випадку комп'ютерного набору тексту слід застосовувати шрифт Тітes New Roman з висотою літер 12.Л4р( та міжрядковим інтервалом 1... 1,5 (або інший шрифт з аналогічними параметрами). Виправлення в тексті можна виконувати підчищенням або замальовуванням і нанесенням поверх правильних символів; допускаються акуратні вставки тексту, записаного або вклеєного між рядками.

Текст пояснювальної записки повинен бути написаний українською мовою, грамотно, з дотриманням норм ділової документації та сучасної термінології. Речення повинні формулюватись чітко та зрозуміло.

Формули. Формули можуть бути вписані рукописно, але найкраще застосувати спеціальний редактор формул Equation. Розміри символів формул повинні бути відповідними до розміру основного тексту. Пояснення символів формул і числових коефіцієнтів слід подавати відразу під формулою.

Базові формули, передусім ті, на які здійснюються посилання, повинні бути пронумерованими. Нумерація формул наскрізна. Номер формули записують у тому ж рядку, що й формулу, біля правого берега аркуша в круглих дужках.

Заголовки та нумерація. Текст пояснювальної записки повинен бути поділеним на розділи, які в свою чергу можуть містити підрозділи і пункти. Кожен розділ повинен починатися з нової сторінки заголовком, який друкують великими літерами жирним або півжирними шрифтом і центрують щодо основного тексту (в рукописних текстах заголовки можна виділяти розмірами літер та підкресленнями). Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з декількох речень, їх розділяють крапкою. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої заголовної) потовщеним шрифтом і теж центрують. У заголовках пунктів використовують той самий шрифт, що й в заголовках підрозділів, але їх закінчують крапкою і включають до складу першого абзацу (аналогічно до того, як це зроблено в даному абзаці).

Сторінки пояснювальної записки нумерують. Номер сторінки вказують в нижньому полі посередині або справа. Титульна сторінка та завдання не містять номерів, але входять до загальної нумерації. Першою сторінкою пояснювальної записки є титульний лист, другою – завдання до курсової роботи. Ці сторінки не нумерують.

Розділ повинен починатися відповідним номером (виняток становлять тільки Вступ, Висновки, Література та Додатки). Підрозділи нумеруються у межах розділу. Приклади нумерації заголовків:

4. АЛГОРИТМИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

4.1. Блок-схема алгоритму розв’язування завдання 1

4.2. Блок-схема алгоритму розв’язування завдання 2

Повністю сформована пояснювальна записка зшивається з лівого боку аркушів. Вона повинна маги тверду палітурку або титульну сторінку. Приклад оформлення титульної сторінки курсової роботи наведено в додатку 2.

2.2. Посилання на літературу

У роботі обов'язково треба вказувати літературні джерела, з яких використано той чи інший теоретичний або практичний матеріал, на основі огляду яких побудовано висновки та узагальнення. Посилання на літературу в тексті пояснювальної записки виконуються шляхом запису в квадратних дужках номера (номерів) відповідного джерела зі списку літератури її пояснювальної записки.

Приклади посилання на літературу:

1. Для розв'язання цієї суперечності у роботі [3] запропоновано...

2. У процесі розроблення інтерфейсу текстового редактора узагальнено рекомендації, які наведені у [5,6, 8]. Зокрема....

Список використаної літератури є останнім обов'язковим розділом курсової роботи. Найменування літературних джерел заносяться в список за алфавітом. Для кожного літературного джерела мають бути вказані мовою оригіналу автор, найменування, видавництво, рік видання та кількість сторінок (для періодичних видань - найменування та номер журналу).

Приклади:

• для книги:

Фаронов В.В. Турбо Паскаль 7.0. Практика програмирования: Учеб. пособие. - М.: Нолидж, 1997. - 432 с.

• для періодичного видання:

Курило А., Михайлов А. Музикальная студия на компьютере // Мир ПК. - 1996. - № 3. - С. 170-179.

2.3. Оформлення схем, рисунків, таблиць

Ілюстрації. Схеми, рисунки, графіки та інші ілюстративні матеріали можна виконувати рукописно або використовувати для їх зображення графічні засоби відповідних редакторів.

Графічні ілюстрації необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на початку цієї ж чи наступної сторінки. Всі ілюстрації повинні бути підписаними. Підписи під рисунком починаються скороченим словом "Рис", за яким вказується номер ілюстрації, що закінчується крапкою (нумерація рисунків наскрізна); після крапки з великої літери записується найменування даного рисунка. Якщо у тексті пояснювальної записки є тільки один рисунок (таблиця), то їх не нумерують. Підрисунковий підпис може містити коротку роз'яснювальну інформацію щодо складових частин ілюстрації чи окремих елементів схеми, графіка або рисунка.

Графічні схеми алгоритмів і програм виконуються на окремих аркушах відповідно до вимог міжнародного стандарту 180 5807-85 "Обробка інформації. Символи і умовні позначення блок-схем даних, програм та систем, схем програмних мереж і системних ресурсів" або стандарту ЕСПД "Схеми алгоритмов и програми, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения" - ГОСТ 19.701 - 90. Якщо блок-схема займає декілька сторінок, то повний заголовок вказують тільки один раз на початковій сторінці, на всіх наступних записують: "Рис. X. Продовження", де X - номер рисунка.

Таблиці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку вказують над таблицею. Якщо в роботі наведено декілька таблиць, їх слід обов'язково пронумерувати. Таблицю розташовують після згадування про неї в тексті або безпосередньо перед цим. У разі першого посилання на таблицю використовують форму "табл. X", де X – номер таблиці.

2.4. Тексти програм і результати їх реалізацій

Тексти програм слід починати заголовком, у якому вказується найменування програми. Самі програми обов'язково повинні бути оформлені у так званому "доброму стилі", який забезпечує легкість їх читання, контролю та розуміння. Це передбачає використання коментарів, відступів, вирівнювань та інших засобів. Коментарями слід пояснити призначення базових змінних кожної програмної одиниці, основних логічних фрагментів програми, підпрограм і блоків. Основні структурні елементи програм доцільно виділити візуально.

Невеликі за розміром фрагменти тексту програм чи програмні одиниці можуть бути наведені у розділі "Опис програми".

Тексти програм роздруковують односторонньо на аркушах формату А4 і включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки.

Результати реалізацій програми можна подати у рукописному вигляді або у вигляді друкованих екранонограм.

3. КОНТРОЛЬ ЗА ПОСЛІДОВНІСТЮ ВИКОНАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

На виконання курсової роботи студентам відведено частина навчального часу: аудиторних занять та самостійної роботи. Для відлагодження і реалізації програм виділяється позаурочний час у комп'ютерних лабораторіях. Курсові роботи повинні бути завершені та захищені до початку екзаменаційної сесії.

За послідовністю виконання курсової роботи слідкує керівник на консультаціях.

Курсову роботу захищають протягом двох останніх навчальних тижнів семестру (згідно розкладу). До захисту допускаються студенти, які мають завершений варіант програмного продукту та підготовану, перевірену керівником пояснювальну записку. На захист студент подає повністю готову, оформлену відповідно до завдання і вимог розділу 3, зшиту пояснювальну записку та носій інформації з виконавчими файлами програм. Курсову роботу захищають перед комісією. Студент повинен відповісти на запитання, пов'язані з тематикою його курсової роботи, технологією програмування та відлагодження програм, аналізом результатів роботи тощо.

Список рекомендованої літератури

1.Фигурнов В. Э. IBM PC для пользователей. Краткий курс. Москва- 1998.- 480 с.

2.Турбо Паскаль 7.0 – К., Издательская група BHV, 2002. – 432 с.

3.Глинський Я.М., Анохін В.Є, Ряжська В.А. Паскаль. Turbo Pascal i Delphi – Львів, Деол, 2005.- 206 с.

4. Я. М. Глинський Практикум з інформатики. Навчальний посібник. Львів: "Деол". – 2002

5.Пушкар О. І. Комп’ютерна техніка. Підручник. Серія „ Альма-матер”. – К.: Академія, 2002.-704 с.

6.Семотюк В. Програмування в середовищі Турбо Паскаль.–Львів: БаК, 2002.– 248 с.

7.Фаронов В.В. Турбо Паскаль 7.0. Практика програмирования: Учеб. пособие. - М.: Нолидж, 1997. - 432 с.

8.Литвин І. І., Конончук О. М., Дещинський Ю. Л. ІНФОРМАТИКА: теоретичні основи і практикум – Львів 2004. – 304 с.

9.Клименко А., Нортон П., Вебер Р. Эффективный самоучитель работы на ПК: DiaSoft Москва – 2002. – 734 с.

10. Абрамов С.А., Гнездилова Г.Г., Капустина Е.Н., Селюн М.И. Задачи по программированию – М.: Наука, 1988. – 512 с.

Індивідуальні завдання

до курсової роботи з інформатики

Курсова робота з інформатики складається з п’яти завдань відповідного варіанту. Номер варіанта індивідуального завдання збігається з номером студента в списку групи або визначається викладачем при видачі завдання на курсову роботу.

Завдання 1. Скласти блок-схему лінійного алгоритму обчислення функції, програму на мові Pascal та реалізувати її:

№	Функція Y=F(x)	Значення аргументів
	; ;	x=1.52; c=5
	; ;	x=5.3; k=3
	; ;	x=2.5; b=7
	; ;	x=1.7;t=3
	; ; ;	x=2.1; p=2
	; ;	x=4; a=3.7
	; ;	x= –2; b=2.5
		x=10.9; t=2
		t=4.1; p=3
		m=2; x=1.1
		k=7.2; x=5
		b=3; c=1.7
		t=2.2; b=3
		x=11;p=2.6
		N=9.1; b=3
		M=3.8; p=2
		b=3; x=5.2
		k=2; m=1.8
		x=5; t=1.8
		a=2; p=2.6
		b=7; x=2
		q=2; b=1.8
		x=2.9; a=0.9
		b=7.1; t=2
		t=-3; a=8.8

Завдання 2. Скласти блок-схему розгалуженого алгоритму, програму на мові Pascal та реалізувати її.

Задача: Увести довільне значення х та обчислити значення функції:

де i - номер варіанта. Вхідні дані (x, a, b, c, d) ввести з клавіатури довільні, але такі, щоб значення х задовольняло обидва випадки умови розгалуження. Вивести на екран результати обчислень.

і	Функція fi (x)

Завдання 3. Скласти блок-схему циклічного алгоритму, програму на мові Pascal та реалізувати її. При виконанні даного завдання передбачити використання двох із трьох операторів циклу (for, while або repeat).

1. Знайти добуток цілих чисел більших 2, менших 40 і кратних 3.

2. Обчислити вираз

3. Протабулювати функцію на проміжку [14.6, 34.8] з кроком 3.6 при a = 19.6, b = 7.8.

4. Знайти середнє арифметичне число всіх цілих додатних чисел менших 47.

5. Обчислити вираз

6. Обчислити суму трьохзначних чисел, які кратні 5.

7. Протабулювати функцію на проміжку [-1, 1] з кроком 0.2.

8. Обчислити вираз .

9. Обчислити суму та суму квадратів перших десяти парних чисел.

10. Обчислити вираз

11. Обчислити добуток непарних чисел, які більші 15 і небільші 111.

12. Обчислити вираз .

13. Знайти добуток та кількість цілих додатних чисел, кратних 4 і менших 50.

14. Протабулювати функцію на проміжку [-2, 3] з кроком 0.25.

15. Обчислити вираз

16. Обчислити суму та добуток перших восьми непарних чисел.

17. Знайти добуток цілих чисел, кратних трьом, які неменші 21 і небільші 90.

18. Протабулювати функцію на проміжку [0, 2] з кроком 0.1.

19. Обчислити виразу

20. Знайти добуток парних чисел, які більші 15 і не більші 80.

21. Обчислити суму всіх двозначних чисел, кратних 9.

22. Обчислити вираз .

23. Знайти суму цілих чисел кратних 5, які більші 10 і менші 250.

24. Протабулювати функцію на проміжку [60, 100] з кроком 4.5 при a = 1.38, b = 1.26.

25. Знайти середнє арифметичне парних чисел, які неменші 20 і менші 72.

Завдання 4. Дано одновимірний масив дійсних чисел Х та дійсне число а. Скласти блок-схему алгоритму і програму обробки масиву згідно індивідуальних завдань. Ввести елементів масиву Хдовільного розміру одним із трьох способів: за допомогою операторів циклу та процедури readln або процедури random(N) або формули к-го члена. В програмі передбачити виведення масиву та результатів обробки масиву на екран.

Умови індивідуальних завдань подані в таблиці:

№	Зміст завдання
	Знайти середнє арифметичне елементів масиву, які більші за 1 і менші 5
	Знайти найменший елемент масиву та його індекс
	Підрахувати суму та кількість елементів, що не перевищують а
	Знайти найбільший елемент масиву та його індекс
	Відсортувати введений масив за зростанням метод “ бульбашки ”
	Підрахувати добуток та кількість елементів, більших за а
	Обчислити суму елементів, які мають парні індекси
	Обчислити суму елементів, які мають непарні індекси
	Обчислити добуток елементів, які мають непарні індекси
	Обчислити добуток елементів, які не дорівнюють нулю
	Обчислити добуток елементів, які не дорівнюють нулю і стоять на парних місцях
	Відсортувати введений масив за спаданням метод “ вибору ”
	Підрахувати кількість від’ємних елементів в масиві та визначити їх індекси
	Підрахувати кількість додатних елементів в масиві та визначити їх індекси
	Знайти суму модулів елементів масиву, які менші 3 а
	Знайти середнє арифметичне додатних елементів масиву
	Знайти середнє арифметичне від’ємних елементів масиву
	Знайти максимальний та мінімальний елементи масиву і поміняти їх місцями
	Обчислити кількість та суму елементів, які не перевищують значення а
	Підрахувати кількість та вивести індекси нульових елементів
	Знайти від’ємні елементи масиву та замінити на одиницю
	Відсортувати введений масив за спаданням метод “ бульбашки ”
	Відсортувати введений масив за зростанням метод “ вставки ”
	Визначити суму елементи в масиві, які більші від квадрату числа а
	Обчислити суму елементів, які мають парні індекси і менші від числа а

Завдання 5. Задано квадратну матрицю (двовимірний масив) А розміром k ´ k, де k = (m + n) mod 3+3, (m − номер групи, n − номер студента в списку групи).

Елементи матриці обчислити за виразом

А_i,j = (k /2 − i +0,3)×(j − k +5× n) × sin j, де i=1,…,k; j=1,…,k.

Скласти блок-схему алгоритму і програму обробки матриці, яка б містила дві підпрограми:

· обчислення елементів матриці та вивід її на екран;

· обчислення величин, наведених в iндивiдуальному варiантi завдання, та вивід їх на екран.

Умови індивідуальних завдань:

1. Обчислити суми від’ємних елементів головної й неголовної діагоналей.

2. Обчислити суми додатних елементів головної діагоналі і першого рядка.

3. Обчислити суму непарних елементів парних стовпчиків.

4. Обчислити суму елементів парних стовпчиків.

5. Обчислити суму елементів непарних стовпчиків.

6. Обчислити суму елементів парних рядків.

7. Обчислити суму елементів непарних рядків.

8. Обчислити суми непарних елементів всіх стовпчиків.

9. Обчислити суми парних елементів всіх рядків.

10. Упорядкувати елементи головної діагоналі в порядку зростання.

11. Упорядкувати елементи головної діагоналі в порядку спадання.

12. Упорядкувати елементи неголовної діагоналі в порядку зростання.

13. Упорядкувати елементи неголовної діагоналі в порядку спадання.

14. Обчислити добуток від’ємних елементів парних стовпчиків.

15. Обчислити добуток додатних елементів непарних рядків.

16. Визначити мінімальний елемент матриці.

17. Визначити максимальний елемент кожного рядка матриці.

18. Обчислити середньоарифметичне значення елементів парних рядків.

19. Обчислити середньоарифметичне значення елементів непарних рядків.

20. Обчислити середньоарифметичне значення елементів парних стовпчиків.

21. Обчислити середньоарифметичне значення елементів непарних стовпчиків.

22. Обчислити скалярний добуток k -го рядка на n -й стовпчик.

23. Обчислити скалярний добуток головної й неголовної діагоналей.

24. Поміняти місцями n -й і k -й стовпчики.

25. Поміняти місцями n -й і k -й рядки.

Дата добавления: 2015-06-27