Тема: фінансовий лізинг

2. Переваги та недоліки лізингу як методу фінансування

У процесі розвитку лізингових відносин виявився ряд переваг фінансування основних засобів виробництва у формі лізингу перед традиційним фінансуванням за рахунок банківського кредиту. Переваги лізингових операцій відчувають всі його учасники.

J Для виробника технічних засобів лізинг відкриває перспективи:

1) створювати передумови для скорочення витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів (відповідно розширюється сфера збуту);

2) в особі лізингової компанії виробник знаходить постійного оптового споживача (з повною оплатою вартості продукції), тощо.

J Лізингодавцю лізинг дає можливість:

1. розвивати і зміцнювати ділові стосунки з кінцевими споживачами, уникаючи посередницьких фірм;

2. створювати і розширювати коло своїх перманентних контрагентів;

3. нести менші ризики порівняно із кредитами, оскільки майно, що є предметом лізингу, одночасно виступає забезпеченням виконання зобов’язань за договором, а позичені кошти лізингоодержувачі використовують за цільовим призначенням;

4. забезпечити продаж продукції і надання послуг, реалізація яких на інших умовах не вигідна або зовсім неможлива.

J Лізинг для лізингоодержувача забезпечує отримання наступних переваг:

1. більш проста схема забезпечення виконання зобов’язань, оскільки майно, яке передається у лізинг, є водночас і заставою – з цієї причини лізингодавці менш вимогливі до попередньої кредитної історії лізингоодержувача, що дозволяє отримувати лізингове фінансування легше, ніж банківські кредити;

2. лізинг дозволяє краще управляти оборотним капіталом, даний чинник базується на: невеликих перших виплатах або їх відсутності, фіксованості платежів, збереженні можливостей отримання кредиту;

3. лізинг – це гнучка форма фінансування. Лізинг майже завжди має більшу «підприємницьку культуру», ніж банківське кредитування. Лізингодавці на розвинених фінансових ринках пропонують лізинг із підвищенням і зниженням платежів, пакети послуг з фінансуванням до укладання лізингового договору та проміжного фінансування, можливість дострокової виплати та постійного оновлення основних фондів, тощо. Така гнучкість робить лізинг більш зручним методом фінансування для малих та середніх підприємств;

4. дозволяє брати в лізинг найновіше і дороге обладнання без значного нагромадження капіталу для придбання такого обладнання;

5. диверсифікація джерел фінансування;

6. з'являється можливість використовувати набагато більше виробничих потужностей, ніж при купівлі технічних засобів;

7. віднесення лізингових платежів на валові витрати, що забезпечує зниження величини прибутку лізингоодержувача, до оподаткування;

8. можливості використання прискореної амортизації предмету лізингу.

L Серед основних недоліків лізингу, як методу фінансування, виділяють:

- від довгострокового кредиту лізинг відрізняється підвищеною складністю організації, що полягає у великій кількості учасників;

- для лізингоодержуача при фінансовому лізингу платежі не закінчуються до кінця терміну дії угоди, навіть якщо науково-технічний прогрес робить майно морально застарілим;

- лізингоодержувач не завжди має змогу звернутися безпосередньо до виробника майна, оскільки воно постачається оптовиками чи дилерами;

- лізингові операції є досить ризиковими для лізингодавців і мають специфічні ризики: фінансові; ризик несплати лізингових платежів; проектні; майновий ризик, пов’язаний зі втратою чи пошкодженням предмету лізингу; ризик неповернення предмету лізингу.

- при міжнародному мультивалютному фінансовому лізингу підвищується ступінь валютного ризику.

3. Організація лізингового процесу (механізм лізингу)

Як правило, виділяють наступні етапи лізингового процесу:

· Мотивація бізнес-ідеї лізингу;

· Підготовка та аналіз лізингового проекту;

· Юридичне оформлення лізингової угоди;

· Використання об`єкту лізингу;

· Оформлення відносин після закінчення строку дії договору.

Мотивація бізнес-ідеї лізингу - важлива роль тут відводиться вибору та обґрунтуванню схеми фінансування підприємства, тобто проводиться попередній порівняльний економічний аналіз витрат при застосуванні схем кредитування та фінансового лізингу.

Такий аналіз повинен містити зіставлення та врахування таких чинників:

1. Розмір процентної ставки за користування банківським кредитом та розмір ставки, передбаченої в лізинговій угоді, а також операційних виплат і початкових внесків.

2. Кінцеві фінансові результати при застосуванні кредиту та лізингу.

3. Розмір необхідних гарантій поручителя на депозитному рахунку чи застави, яких вимагатимуть банк-кредитор або лізингодавець.

4. Час внесення належних платежів і варіанти розрахунків за угодами.

5. Платежі з доходів, передбачені податковим законодавством, а при ввезенні об'єкта лізингу в Україну також і митні платежі.

Метою економічного аналізу є визначення переваг лізингу для лізингодавця та лізингоотримувача, тобто, вони мають одержати більший економічний прибуток, ніж за іншого альтернативного варіанту фінансування того ж самого проекту.

На етапі підготовки та аналізу лізингового проекту виникає об’єктивна необхідність попереднього аналізу діяльності лізингоотримувача, тобто постає завдання економічного моніторингу лізингового бізнесу, який полягає у постійному контролі та нагляді за процесом організації та реалізації проекту, оцінювання в майбутньому поточних результатів та корегуванні планів та проектів.

Попередній проектний аналіз лізингу здійснює лізингодавець в особі ведучого працівника лізингового підрозділу банку або працівника лізингової компанії на стадії планування лізингового бізнесу за дорученням та за згодою з лізингоодержувачем.

На етапі попереднього аналізу лізингового проекту мають місце технічний, комерційний, екологічний, інституційний, соціальний та економічний види моніторингу.

Загальний контроль за ходом реалізації лізингового проекту здійснює лізингоодержувач. Постійному контролю підлягає фінансовий план лізингового проекту, економічна ефективність та результативність використання власного капіталу, доцільність залучення коштів різних інвесторів. На цьому етапі організації лізингу здійснюються всі підготовчі роботи, які необхідно виконати перед укладанням відповідних юридичних угод.

Спеціаліст лізингового підрозділу збирає до картотеки інформацію про потенційного клієнта, до якої можна віднести:

· заяву лізингоодержувача до лізингодавця на купівлю майна для передачі його в лізинг. В заявці має міститися інформація про предмет лізингу, передбачений строк, пропозиції щодо лізингових платежів, тощо;

· нотаріально завірені копії статутних документів;

· бухгалтерський баланс за останній рік чи/та квартал;

· бізнес-план лізингової угоди тощо.

Після отримання всіх необхідних документів розпочинається їх перевірка та всебічна експертиза лізингового проекту, яка у випадку необхідності може виконуватися незалежними експертами.

Методику здійснення фінансової оцінки лізингового проекту доцільно представити в наступному вигляді:

1. Вибір та формування інформаційної бази для здійснення фінансової оцінки.

2. Оцінка платоспроможності лізингоотримувача та ліквідності його активів.

3. Аналіз структури капіталу лізингоотримувача.

4. Вибір та аналіз якісних критеріїв діяльності лізингоотримувача.

5. Розрахунок лізингових платежів.

6. Аналіз фінансової ефективності лізингового проекту.

Особливу увагу у цьому процесі приділяють розрахунку лізингових платежів оскільки, від правильного визначення загальної суми лізингових платежів та їх графіку залежить доцільність участі лізингоотримувача та лізингодавця у процесі організації лізингового бізнесу.

Об`єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний характер. До її обов`язкових складових необхідно віднести:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;в) компенсацію відсотків за кредитом;г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Виділяють 2 основні методики розрахунку сум лізингових платежів:

Ø Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на визначенні розміру лізингових платежів у цілому по періодах (аннуїтетна схема);

Ø Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на послідовному визначенні відшкодування вартості майна та комісійної винагороди (методика складових).

У разі позитивного рішення щодо лізингової угоди лізингодавець починає готувати договір із клієнтом – лізингоодержувачем, а також надає підтвердження постачальникові-продавцю про готовність сплатити вартість обладнання, замовленого лізингоодержувачем.

Після отримання повідомлення від постачальника про готовність виконання замовлення відбувається наступний етап – юридичне оформлення лізингової угоди.

Звичайно, оформлюється наступний пакет документів: договір купівлі-продажу об’єкту лізингу; кредитний договір між лізинговою компанією та банком про позику для проведення лізингової операції; акт прийняття-передачі об’єкту лізингу в експлуатацію; угода з технічного обслуговування обладнання; угода із страхування майна, переданого в лізинг; генеральний лізинговий договір. Основним з вищезгаданих документів вважається лізинговий договір.

В лізинговій угоді за кожним об’єктом лізингу міститься повний його опис: точна назва, що виключає підміну, модель, марка та інші параметри, які визначають цільове призначення майна відповідно з технічними умовами чи специфікаціями, в яких вказується потужність, витрати енергії, продуктивність та інші показники. Якість об’єкту лізингу, тобто сукупність властивостей, які визначають придатність його для використання за призначенням, фіксується різними способами, інакше угода вважається не укладеною.

Термін лізингу в залежності від особливостей майна встановлюється за згодою сторін, а для фінансового лізингу він визначений не менше одного року.

Умови поставки включають в себе: пакування та маркування, завантаження, розвантаження, страхування об’єкту, гарантії, а також можливе надання сервісних послуг по монтажу, ремонту обладнання та навчанню персоналу.

Лізингова угода, як будь-який інший контракт, набуває практичного значення лише у випадку, якщо в ньому чітко визначені права та обов’язки сторін, що вступають в ділові стосунки. Саме сукупність прав та обов’язків, що відповідають принципам рівності, самостійності та майнової відповідальності учасників, складає основний зміст лізингової угоди.

Залежно від виду та об’єкту лізингу, та конкретних особливостей операції права та обов’язки сторін за окремими позиціями можуть визначатися досягнутою домовленістю та мати значення лише у даному випадку. Проте, більшість правових положень, що випливають з встановленого законодавством статусу лізингодавця та лізингоотримувача мають універсальний характер.

Наступний, етап організації лізингового бізнесу – період користування об’єктом лізингу. Він супроводжується тим, що лізингоотримувач забезпечує збереження лізингового майна, виконує роботи, спрямовані на підтримку його в робочому стані, проводить виплати лізингових платежів. Лізингодавець на цьому етапі здійснює відповідний моніторинг: перевіряє наявність об’єкту лізингу, його технічного стану та умов використання; перевіряє фінансовий стан лізингоотримувача та інше. Однак загальний моніторинг в процесі реалізації лізингового бізнесу здійснює також і лізингоотримувач. При цьому постійному контролю з його боку підлягає фінансовий план лізингового проекту, економічна ефективність та результативність використання власного капіталу, доцільність залучення додаткових коштів.

Заключний етап – оформлення взаємовідносин між лізингодавцем та лізингоотримувачем після закінчення строку дії лізингової угоди.

У разі закінчення строку дії угоди оперативного лізингу лізингоотримувач або повертає об’єкт лізингу лізингодавцеві, або продовжує строк його використання шляхом продовження строку дії договору.

При поверненні лізингового майна користувач повинен доставити його в місце, яке вказане лізингодавцем, та передати згідно акту здачі-прийомки, що засвідчить виконання сторонами всіх зобов’язань за угодою.

У випадку угоди фінансового лізингу між суб’єктами лізингу, як правило, оформлюється перехід права власності до лізингоотримувача і таким чином завершуються лізингові відносини суб’єктів лізингового бізнесу.

4. Лізингові операції банків

Основними особливостями лізингових операцій для комерційних банків є те, що:

по-перше, НБУ дозволяє здійснювати лізингові угоди тільки за рахунок власних коштів.

по-друге, фінансовий лізинг обмежений враховуючи недостатню ліквідність банків.

Визначаючи свою стратегію у лізинговому бізнесі, банк має прийняти рішення щодо ролі, якій він віддав би перевагу, зокрема:

а) лізингодавця;

б) лізингоодержувача;

в) кредитора лізингодавця;

г) гаранта за зобов’язаннями однієї із сторін лізингової угоди;

д) засновника лізингової компанії.

Якщо банк виступає безпосередньо як лізингодавець, то має місце прямий метод участі банку у лізинговому бізнесі. В якості лізингодавця він має такі вигоди:

· розширюється коло банківських операцій, зростає число клі­єнтів, підвищується імідж банку;

· знижується ризик втрат від неплатоспроможності лізинго­одержувача, оскільки банк залишається власником майна, переданого в лізинг;

· зростають доходи банку, оскільки розмір лізингових платежів вищий, ніж процентна ставка за кредит;

· здійснюється прискорена амортизація об’єкта лізингу.

Другий метод участі – це створення ними спеціальних лізингових компаній. Така форма участі комерційного банку у лізинговому бізнесі має ряд переваг, а саме:

- банк має можність «оминути» нормативні розпорядження, встановлені НБУ;

- розширюються його можливості в сфері лізингу (він стає не тільки засновником лізингової компанії, але і її кредитором, гарантом, посередником та лізингоодержувачем);

- збільшуються прибутки і зменшуються ризики банку, пов’язані із здійсненням лізингових операцій;

- у банку з’являються можливостіне за рахунок власних коштів, а за рахунок лізингу вирішувати ряд своїх господарських питань (наприклад, комерційний банк кредитує власну лізингову компанію, яка придбає комп’ютери та іншу техніку, а потім здає їх банку в оренду);

- зростають можливості банку через створення декількох лізингових компаній у різних регіонах країни.

Відомо, що 75-80 % від загальної кількості лізингових компаній у світі створені банками або контролюються ними.

Дата добавления: 2015-06-27