Історія виникнення грошей та їх сутність

У нашому житті гроші відіграють дуже важливу роль. «Гроші - єдиний товар, який можна використовувати інакше, крім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите, не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші - це чарівна, повторювана, що змінюють маски, загадка» [5]. Це - один із найвизначніших ви­творів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них люди працюють, через них навіть страждають, вигадують найвитонченіші способи їх отримання і витрачання.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Походження грошей можна віднести до періоду кам’яного віку. Археологічні розкопки довели цей факт. Учені неоднаково пояснюють процес ви­никнення грошей. На даний час розрізняють дві концепції походження грошей:

1. еволюційна;

2. раціоналістична;

Еволюційна – полягає в тому, що гроші з’явилися в результаті еволюційного процесу. Над цією концепцією працював Аристотель, який свої дослідження виклав у роботі «Нікомахова етика», він писав: «... все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином порівняним... за загальною угодою з'являється монета: тому й назва її «номісма», тому що вона існує не природно, а через встановлення».

Раціоналістична – розглядає походження грошей, як домовленість між людьми. Така концепція існувала до кінця XVIIIст. Над даним походженням грошей працювали Поль Самуельсон, Кеннет Гелбрейт, Адам Смітт, Девід Рікардо, Карл Маркс [11].

Хоч як би пояснювали процес виникнення грошей, просте­жується кілька етапів у їхньому розвитку [ 6].

Гроші ведуть своє походження з товару. Вони нерозривно пов'язані з товаром, а також з товарним виробництвом і обміном. Вперше про це задумалися К. Маркс і Ф. Енгельс. К. Маркс розглядав гроші як форму суспільного багатства, як згусток суспільної праці. Він вважав, що гроші - це особливий товар, який має здатність порівнювати і виражати вартість всіх інших товарів. Тому, будучи загальним товарним еквівалентом, вони дають можливість здійснювати обмін товарів відповідно в міститься в них вартістю.

Товар - це будь-який продукт людської праці, призначений не для використання самим виробником, але для обміну на інші вироби чи на продаж.

Властивості товару, що виражаються в здатності задовольняти ті чи інші потреби людини, називаються споживною вартістю. У кожного товару вона відрізняється. Предмет, який не має споживної вартості, не є товаром [7].

На початку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. В обмін регулярно надходила незначна кількість продуктів (продукти скотарства, землеробства чи ремесла). Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власник хліба потребував не сокири, а м'яса. Безпосередній обмін сокири на зерно унеможливлювався. Тому з'явився посередник в обміні товарів, що його називають загальним еквівалентом. Поява загаль­ного еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість.

Загальний еквівалент - це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. В історії різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших - сіль, хутра, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо [8]. У різних народів у різні періоди в якості грошей вживалися найрізноманітніші товари. Ці товари повинні були представляти загальновизнану цінність в даній місцевості.
Так, в середні віки в Західній Європі в якості грошей досить часто виступав перець: окремі побори обчислювалися у вагових кількостях перцю. У XII-XIII ст. в Новгороді мита з транзитних товарів бралися також перцем. Гродненський дворянин А. К. Булатович, що зробив 4 поїздки в Ефіопію (1896-1911) у своїх щоденниках повідомляє, що грошовою одиницею в Центральній і Південній Ефіопії служили бруски солі. На одному з Каролінських островів - острові Яп - і понині в ходу так звані «Феї». Ці гроші дуже цінні: виготовляються вони із арагоніту, що видобувається на острові Пулау, який розташований приблизно в 480 км. від Япа. Більше того, діаметр феї може досягати декількох метрів, а вага - 1 тонни.

Потрібні були більш зручні та надійні гроші, які характеризувалися б такими якостями:
1. Більш високою і незмінною вартістю, що виражається у відомій трудомісткості свого виробництва;
2. Обмеженою, в порівнянні з іншими товарами, споживною вартістю;
3. Компактністю (досить значною вартістю в малому обсязі, і як наслідок цього - зручністю для далеких перевезень);
4. Здатністю дробитися на дрібні частки і об'єднуватися в будь-яких кількостях при повному збереженні своїх якостей;
5. Фізичної довговічністю.
Всім цим вимогам вищою мірою відповідали і відповідають лише метали, особливо благородні.

Врешті-решт роль загального еквіва­лента закріплюється за благородними металами - золотом і сріблом. З-поміж усіх товарів благородні метали за своїми природними властивостями найбільшою мірою пристосовані до виконання ролі грошей - вони подільні, добре зберігаються, од­норідні, зручні для використання тощо. Металеві злитки з'явилися вперше в Стародавньому Єгипті та Месопотамії. Вони мали вигляд кружечків, кілець, брусків. Метали були обрані ті, які були досить рідкісні і володіли зовнішньою привабливістю. Є свідчення того, що перші монети були зроблені на території Лідії ще в 7 столітті до нашої ери. Зображення правителів на монетах було не випадковим. Це свого роду державне клеймо. Саме зображення правителя свідчило, що монета є законною і справжньою. Наявність чеканки монет в державі відображало її культурний та економічний рівень розвитку. Монета стала своєрідним індикатором розвитку суспільства. Можна було сказати: «немає монетного обігу – немає держави».

Однак застосування товарних грошей, зокрема благородних металів, також вик­ликало чимало проблем. Насамперед, золота не вистачало впродовж усієї історії торгівлі. Тому виникли паперові гроші, потрібні не самі по собі, а для тих товарів і по­слуг, які на них можна купити [8].

Еволюцію обміну можна представити у вигляді такої схеми зміни форми вартості:

1. Проста (випадкова) форма вартості - обмін товару на товар;

2. Повна (розгорнута) форма вартості - обмін одного товару на ряд товарів;

3. Загальна форма вартості - обмін усіх товарів (у масштабах даного ринку) на один товар;

4. Грошова форма вартості - обмін усіх товарів на гроші.

Гроші виникли саме на останньому етапі. Вони виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. З появою грошей товарний світ розколовся на дві частини: один товар - гроші і всі інші товари [ 9]. Вперше паперові гроші були випущені в Китаї у XII ст., в Європі вони з'явилися лише в XVII ст. Держава зосереджує у своїх руках ви­пуск паперових грошей, що робить їх рідкісними.

У результаті товари стали ставитися один до одного в постійній пропорції, тобто виник масштаб цін як певну вагу золота і срібла, фіксований в якості одиниці виміру. Для порівняння цін у ході розвитку мінових відносин держави стали встановлювати фіксовані масштаби цін, тобто кількісно золота і срібла, що прийняті в країні за грошову одиницю. Наприклад, в США актом про золотий стандарт за долар в 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистого золота, але при подальших девальваціях долара вміст у ньому золота знижувалося тричі: у 1934 р. - до 0,889 г, у грудні 1971 р. - до 0,818 р. і в лютому 1973 р. - до 0,737 р.

У Росії з реформи міністра фінансів С. Ю. Вітте (1895 - 1897 рр.) золотий вміст рубля встановлено в 0,774234 р. У 1950 р. (березень) він містив 0,222169 р., а в1961 р. (зі зміною масштабу цін) - 0,98741 г. золота.

Ямайська валютна система, введена в 1976 -1978 рр., скасувала офіційну ціну на золото, а також золоті паритети, у зв'язку з чим втратив своє значення офіційний масштаб цін. В даний час офіційний масштаб цін замінений фактичним, який складається стихійно в процесі ринкового обміну.

У Росії також з 1992 р. офіційне співвідношення карбованці і золота не передбачено. У сучасних умовах відбувся процес демонетизації золота, тобто втрата ним функції грошей, у тому числі і функції міри вартості. Золото витіснене з внутрішнього та зовнішнього обороту нерозмінними кредитними грошима.

Зі встановленням панування нерозмінних кредитних грошей масштаб цін зазнав істотних змін. Держава встановлює:

1. назва грошової одиниці, порядок її випуску та вилучення, а також її «купюрність»;

2. порядок випуску більш дрібної грошової одиниці, що виготовляється, як правило, з дешевих металів, визначаючи її співвідношення до основної грошової одиниці;

3. правила обігу готівкових та безготівкових грошей;

4. валютний курс національної грошової одиниці до іноземних, виходячи з попиту своєї валюти, і публікує його в офіційній пресі [ 10].

Окремі особи не мають права на випуск грошей, і такі спроби держава жорстоко карає. Кількість паперових грошей обмежена, що забезпечує їм купівельну спроможність. Паперові гроші не мають внутрішньої вартості і є грішми, бо держава визначає їх як такі за допомогою закону. Сучасні паперові гроші мають здебільшого кілька ступенів захисту. З цією метою найчастіше застосовують захисні властивості паперу (водяні знаки, певний склад па­перу), поліграфічний захист (спеціальні фарби, мікротекст), фізико-хімічний захист (використання магнітних полюсів тощо).

У XX ст. настала ера банківських грошей, коли гроші існують у вигляді записів на рахунках у банках. У сучасних умовах простежується швидка еволюція всіх функціональних форм грошей - поширюються кредитні картки, чеки для ту­ристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функції грошей [8].

На сьогоднішній день ми користуємось українською гривнею, яка видозмінювалася в ході свого існування та допоміжною грошовою одиницею (копійкою). В обіг введено гривню наступних номіналів 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Назва "гривня" походить від назви металевої прикраси, яка носилась на шиї. Гривня, як гроші, має два значення. Перше: гривня – кун (грошова одиниця Київської Русі). Назва йде від хутра куниці, яке використовувалось у торгівлі слов'ян з сходом. Друге: в XII ст. гривня – злитки срібла. Найбільшого поширення дістали бруски вагою 200 г. З часом термін "гривня" розповсюдився на частину "карбованця", "рубля". Частиною останнього став "гривеник" – десятикопійкова частина 100- копійчаного карбованця-рубля. "Гривеник" випускався з 1710 року в сріблі (вага близька 2,8 г.) 83 проби. У XVIII – XIX ст. та часи після революції 1917 року аж до 1931 року чеканились 10-копійчані монети епізодично з міді, срібла, нікелю.

Термін "карбованець" іде від "карб", тих самих однозначних російських понять "рубль" – рубати. "Карб" – це зарубка, насічка, чеканка. Як свідчать дані, терміни "карб" – "карбованець" з'явились разом з необхідністю поділу гривні на частки для зручностей грошового розрахунків. Золоті гроші – "червонці" з`явились в Росії з 1718 року.

Дата добавления: 2015-06-27