Хто може бути експертом в кримінальній справі?

Відповідно до ст. 69 КПК:

1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

35. Який зміст поняття "спеціальні знання"?

Нині прийнято виділяти два види знань – практичні (повсякденні) й наукові. Історично людське знання спочатку являло собою сукупність практичних знань. Завдяки мові, а пізніше – писемності накопичений людський досвід (випадкові, інтуїтивні відкриття, винаходи тощо) зі зміною поколінь не гинули, а ставали суспільним надбанням. Так сформувалася надзвичайно широка галузь знань, що акумулювала в собі багатовіковий досвід практичної діяльності. Під практичними знаннями розуміються знання, накопичені людьми в побуті та повсюдній виробничій діяльності, виражені в так званих рецептурних правилах. Розумова сторона практичних знань підкреслюється терміном “здоровий глузд”. Пізнання сутності речей не є метою практичного знання. Воно відповідає на запитання “як”, але не дає відповіді на питання “чому”.

Наукові знання являють собою розгалужену систему знань. Вони стають доступними людині тільки в результаті пізнавальної діяльності на рівні теоретичного мислення, заснованої на відповідній (спеціальній) освітній підготовці. Наукове знання спрямоване на вивчення суті явища з метою одержання об'єктивної істини на основі осмислення і пояснення установлених фактів.

Практичні й наукові знання взаємозалежні та взаємозумовлені. З одного боку – практичні знання складають емпіричну базу для застосування наукових знань, з іншого – деякі практичні знання у результаті наукових досліджень одержують наукове обґрунтування і включаються в наукові знання. Таким чином результати наукового пізнання по мірі впровадження в практику стають практичними знанням. Правий В.М. Махов, котрий зазначає, що спеціальні знання, які прийшли в практику з науки, зберігають свою наукову основу. Наукова основа, що забезпечує вірогідність спеціальних знань, - важлива умова їх використання в кримінальному судочинстві.

36. Що слід розуміти під поняттям "компетенція експерта"?

Компетенція — це комплекс знань з теорії, методики і практики у сфері певного роду, виду. До поняття компетенції (від лат. competo — відповідаю, підхожу) входить:

— коло повноважень, передбачених законом, статусом або іншим актом компетентного органу чи посадової особи;

— знання, досвід у тій чи іншій сфері.

Відповідно до ст. 69 КПК:

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

Дата добавления: 2015-06-27