Средневековая философия

Д. 1 000 000.

В. 10 000.

Б. 1 000.

А. 100.

г. 100 000.

104. Яка зі скарг патогномонічна для гострого простатиту?

а. Біль над лоном.

б. Біль у промежині.

в. Біль у уретрі.

г. Біль при порожньому сечовому міхурі.

д. Затримка сечі.

105. Для туберкульозного епідидиміту характерно:

а. Гектична гіпертермія.

б. Двобічний процес.

в. Формування нориць.

г. Відсутність больового синдрому.

д. Ураження лише придатка.

106. Збільшення кількості еритроцитів у третій порції трисклянкової
проби свідчить про запалення:

а. Шийки сечового міхура.

б. Сечовода.

в. Яєчок.

г. Уретри.

д. Простати.

107. Проявом якого захворювання може бути біль у попереку, як при радикуліті?

а. Орхіту.

б. Уретриту.

в. Везикуліту.

г. Циститу.

д. Простатиту.

108. За якої ситуації найчастіше виникає цистит у жінок?

а. При утрудненні відтоку сечі.

б. При переохолодженні.

в. Після ангіни.

г. При проктосигмоїдиті.

д. При хронічному пієлонефриті.

109. При гострому шийковому циститі гематурія:

а. Ініціальна.

б. Тотальна.

в. Термінальна.

г. Безбольова.

д. Інтермітуюча.

110. Для інтерстиціального циститу характерно:

а. Ураження усього сечового міхура.

б. Інтенсивний біль.

в. Хронічна затримка сечі.

г. Зморщування сечового міхура.

д. Макрогематурія.

111. Головною причиною виникнення уретриту в чоловіків є:

а. Порушення особистої гігієни.

б. Статеві контакти.

в. Переохолодження.

г. Статеве перенапруження.

д. Хронічна інфекція сечового міхура.

112. Для диференціації між склерозом та раком передміхурової залози необхідно провести:

а. Біопсію передміхурової залози.

б. Цистоскопію.

в. Аналіз соку передміхурової залози.

г. Цистографію.

д. В/в урографію.

113. Біль при еякуляції та гемоспермія характерні для:

а. Уретриту.

б. Простатиту.

в. Везикуліту.

г. Хронічного циститу.

д. Орхоепідидиміту.

114. Для кращої діагностики інфекції, що викликала хронічний про­статит, виконують:

а. Засів останньої порції сечі.

б. Аналіз соку передміхурової залози.

в. Аналіз еякуляту.

г. Біопсію передміхурової залози.

д. Пірогеналовий тест напередодні обстеження.

115. Чим може ускладнитися гострий гнійний орхоепідидиміт?

а. Сепсисом.

б. Виникненням гострого пієлонефриту.

в. Стриктурою уретри.

г. Зменшенням запліднюючої здатності.

д. Погіршенням статевої функції.

116. Діафаноскопія дозволяє диференціювати неспецифічний орхоепідидиміт та:

а. Туберкульозний.

б. Пухлину яєчка.

в. Водянку яєчка.

г. Варикоцеле.

д. Орхіт.

117. До органічних каменів відносяться:

а. Урати.

б. Цистинові.

в. Оксалати.

г. Карбонати.

д. Фосфати.

118. Які рентгенонегативні конкременти зустрічаються частіше:

а. Ксантинові.

б. Карбонати.

в. Цистинові.

г. Урати.

д. Оксалати.

119. У кислому середовищі сечі утворюються:

а. Урати.

б. Оксалати.

в. Карбонати.

г. Фосфати.

д. Органічні конкременти.

120. У виникненні СКХ велику роль відіграє:

а. Цистинурія.

б. Хронічна інфекція сечових шляхів.

в. Порушення відтоку сечі.

г. Гіперкальціурія.

д. Усе наведене.

121. До теорій виникнення СКХ не відноситься:

а. Оклюзивна теор ія.

б. Матрична теорія.

в. Протеолітично-іонна теорія.

г. Теорія колоїдного захисту.

д. Теорія ядроутворення.

122. На виникнення каменя найбільший вплив мають:

а. Інфекція сечових шляхів, склад води.

б. Протеолітична активність та рН сечі.

в. Раціон харчування, інфекція.

г. Недостатня функція нирки, рН сечі.

д. Порушення кровопостачання нирки.

123. Рентгенонегативними каменями є:

а. Фосфати.

б. Карбонати.

в. Солі сечової кислоти.

г. Цистинові.

д. Оксалати.

124. До кислих каменів відносяться:

а. Урати, фосфати.

б. Оксалати, урати.

в. Карбонати, фосфати.

г. Циститові, оксалати.

д. Карбонати, урати.

125. Найбільш характерними ознаками СКХ є:

а. Біль, дизурія, піурія.

б. Піурія, часте сечовипускання, гематурія.

в. Дизурія, бактеріурія, біль.

г. Гематурія, странгурія, каменевиділення.

д. Біль, каменевиділення, гематурія.

126. Для ниркової коліки НЕ характерно:

а. Гематурія.

б. Різкий біль.

в. Дизурія.

г. Протеїнурія.

д. Піурія.

127. Дизурія, як ознака СКХ, частіше виникає при:

а. Камені інтрамурального відділу сечовода.

б. Великому камені сечовода.

в. Вклиненні каменя в мисково-сечовідний сегмент.

г. Сечокислому діатезі.

д. Оксалурії.

128. При нирковій коліці помилково найчастіше ставиться діагноз:

а. Холециститу.

б. Панкреатиту.

в. Апендициту.

г. Кишкової непрохідності.

д. Виразкової хвороби.

129. Літоекстракція можлива при:

а. Каменях ниркової миски.

б. Каменях верхньої частини сечовода.

в. Каменях нижньої частини сечовода.

г. Уратних каменях.

д. Лужних каменях.

130. Одним із найтяжчих ускладнень літоекстракції є:

а. Загострення хронічного пієлонефриту.

б. Розрив сечовода.

в. Перфорація сечового міхура.

г. Поранення нирки.

д. Гострий гломерулонефрит.

131. Екстракорпоральна літотрипсія - це:

а. Дроблення каменя за допомогою цистолітотриптора.

б. Оперативне лікування СКХ.

в. Розчинення каменя.

г. Дроблення каменя за допомогою трипсину.

д. Дроблення каменя за допомогою ударної хвилі.

132. Який термін НЕ відноситься до класифікації туберкульозу нирок?

а. Інфільтративний туберкульоз нирок.

б. Ксантогранулематозний туберкульоз нирок.

в. Субтотальна деструкція.

г. Стадія обмеженої деструкції.

д. Стадія тотальної деструкції.

133. Який відділ сечостатевої системи найчастіше уражається туберку­льозом?

а. Простата.

б. Сечовід.

в. Сечовий міхур.

г. Нир ки.

д. Уретра.

134. Який орган чоловічої статевої системи найчастіше уражається туберкульозом?

а. Сім'яні міхурці.

б. Простата.

в. Статевий член.

г. Яєчки.

д. Додаток яєчка.

135. Яка початкова стадія туберкульозу нирок?

а. Міліарний туберкульоз нирок.

б. Стадія початкової деструкції.

в. Інфільт р ативний туберкульоз нирок.

г. Дріюнокавернозний туберкульоз нирок.

д. Стадія тотальної деструкції.

136. Яка кінцева стадія туберкульозу нирок?

а. Стадія обмеженої деструкції.

б. Інфільтративний туберкульоз нирок.

в. Проліферативний туберкульоз нирок.

г. Міліарний туберкульоз нирок.

д. Стадія тотальної деструкції.

137. Які головні клінічні прояви туберкульозу нирок?

а. Субфебрилітет, біль у попереку.

б. Схуднення, дизурія.

в. Дизурія, біль у попереку.

г. Біль у попереку, явища ХНН.

д. Жоден із них.

138. Який фактор є найголовнішим у виникненні деструктивного туберкульозу нирки?

а. Супутні інфекційні захворювання.

б. Уростаз.

в. Порушення імунітету.

г. Наявність попередніх захворювань нирки.

д. Одночасне ураження обох нирок.

139. Типовими проявами туберкульозу простати є:

а. Субфебрилітет, біль у попереку.

б. Схуднення, дизурія.

в. Дизурія, біль у попереку.

г. Ниркова коліка, температура.

д. Жодна з ознак.

140. Що не відноситься до травматичних пошкоджень нирки?

а. Розрив капсули.

б. Відрив нирки від судинної ніжки.

в. Забій нирки.

г. Травматична ротація нирки.

д. Розчавлення нирки.

141. Який вид травми нирки не супроводжується гематурією?

а. Субкапсулярний розрив паренхіми.

б. Розрив капсули.

в. Відрив нирки від судинної ніжки.

г. Розчавлення нирки.

д. Забій нирки.

142. Ятрогенне пошкодження нирки можливе при:

а. Екскреторній урографії.

б. Нефросцинтиграфії.

в. Катетеризації інтрамурального відділу сечовода.

г. Низхідній урографії.

д. Ретроградній уретеропієлографії.

143. Яка з перелічених груп пошкоджень нирки не входить до їх класи­фікації?

а. Розчавлення нирки.

б. Розрив капсули.

в. Забій нирки.

г. Перекрут судинної ніжки.

д. Відрив судинної ніжки.

144. При якому обстеженні можливо пошкодження сечовода?

а. Екскреторна урографія.

б. Нефросцинтиграфія.

в. Катетеризація сечового міхура.

г. Перкусія нирки.

д. Ретроградна уретеропієлографія.

145. При якій лікувальній процедурі не можливо пошкодити нирку:

а. Дистанційна літотрипсія.

б. Пункція кісти нирки.

в. Катетеризація нирки.

г. Цистолітотрипсія.

д. Встановлення стента.

146. Перед оперативним втручанням із приводу пошкодження нирки
необхідно зробити:

а. Екскреторну урографію.

б. Нефросцинтиграфію.

в. Катетеризацію нирки.

г. УЗД нирки.

д. Ретроградну пієлографію.

147. Яка тріада симптомів найбільш характерна для травми нирки?

а. Біль, протеїнурія, гематурія.

б. Біль, гематурія, урогематома.

в. Гематурія, піурія, біль.

г. Урогематома, протеїнурія, гематурія.

д. Гематурія, біль, гіпертермія.

148. Патогномонічним симптомом пошкодження нирки є:

а. Збільшення нирки.

б. Випинання контуру нирки.

в. Відсутність її функції.

г. Зміна положення нирки.

д. Вихід контрасту за її межі.

149. Протипоказанням для оперативного лікування при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Літній вік хворого.

в. Гектична температура.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Жоден з них.

150. Протипоказанням для нефректомії при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Літній вік хворого.

в. Пошкодження судинної ніжки.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Розчавлення нирки.

151. Показання для нефректомії при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Пошкодження сечовода.

в. Розрив паренхіми нирки.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Розчавлення нирки.

152. Оперативне лікування при травмі нирки показано при:

а. Поєднанні із пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Макрогематурії.

в. Гектичній температурі.

г. Наявності єдиної нирки.

д. Урогематомі.

153. Оперативне лікування при травмі нирки показано при:

а. Бактеріотоксичному шоку.

б. Макрогематурії зі згустками.

в. Геморагічному шоку.

г. Наявності єдиної нирки.

д. Вираженому больовому синдромі.

154. Найбільш небезпечним раннім ускладненням травми нирки є:

а. Геморагічний шок.

б. Макрогематурія.

в. Гектична температура.

г. Відсутність функції нирки.

д. Сечові затікання.

155. При закритому пошкодженні нирки найчастіше тактика полягає у:

а. Негайній операції.

б. Консервативній терапії.

в. Нефректомії.

г. Катетеризації нирки.

д. Нефростомії.

156. При відкритому пошкодженні нирки найчастіше тактика полягає у:

а. Негайній операції.

б. Консервативній терапії.

в. Активній інфузійній терапії.

г. Катетеризації нирки.

д. Нефростомії.

157. Першими ознаками доброякісної гіперплазії передміхурової залози є:

а. Странгурія. ніктурія.

б. Хронічна затримка сечі.

в. Ніктурія, поліурія.

г. Странгурія, ішурія.

д. Гостра затримка сечі.

158. Для кінцевої стадії доброякісної гіперплазії передміхурової залози характерно:

а. Парадоксальна ішурія.

б. Парадоксальна странгурія.

в. Гостра затримка сечі.

г. Полакіурія.

д. Макрогематурія.

159. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози найчестіше ускладнюється:

а. Поліурією.

б. Олігурією.

в. Ішурією.

г. Олігакіурією.

д. Піурією.

160. Який метод має найбільше значення в діагностиці доброякісної гі­перплазії передміхурової залози?

а. Біопсія передміхурової залози.

б. Ректальне обстеження.

в. Комп'ютерна томографія.

г. Цистоскопія.

д. Цистографія.

161. Визначення ПСА при гіперплазії передміхурової залози допомагає у:

а. Діагностиці виду гіперплазії.

б. Діагностиці запущених стадій.

в. Диф. діагностиці з раком передміхурової залози.

г. Диф. діагностиці з хронічним простатитом.

д. Визначенні функції нирок.

162. Який метод дозволяє визначити порушення сечовипускання на
ранніх стадіях доброякісної гіперплазії передміхурової залози?

а. Урографія.

б. Цистографія.

в. Проба Реберга.

г. Уретрографія.

д. Урофлоуметрія.

163. Урофлоуметрія дозволяє визначити:

а. Порушення відтоку сечі від нирок.

б. Порушення функції нирок.

в. Міхурово-сечовідний рефлюкс.

г. Порушення функції сечового міхура.

д. Наявність залишкової сечі.

164. Хронічна ішурія - це:

а. Болюче та утруднене сечовипускання.

б. Неспроможність сечовипускання.

в. Наявність залишкової сечі.

г. Часте повторення гострої ішурії.

д. Постійне утруднене сечовипускання.

165. Залишкову сечу можна визначити за допомогою:

а. Урофлоуметрії.

б. Катетеризації сечового міхура.

в. Цистоскопії.

г. Комп'ютерної томографії.

д. Урографії.

166. Головна роль біопсії при гіперплазії передміхурової залози полягає у:

а. Діагностиці ранніх стадій гіперплазії передміхурової залози.

б. Діагностиці запущених стадій гіперплазії передміхурової залози.

в. Диференційній діагностиці з хронічним простатитом.

г. Диференційній діагностиці з раком передміхурової залози.

д. Діагностиці інфравезикальної обструкції.

167. Визначення ПСА при гіперплазії передміхурової залози допомагає у:

а. Діагностиці ранніх стадій.

б. Діагностиці запущених стадій.

в. Диф. діагностиці з хронічним простатитом.

г. Діагностиці інфравезикальної обструкції.

д. Диф. діагностиці з раком передміхурової залози.

168. Операцією вибору при доброякісній гіперплазії передміхурової залози є:

а. Трансуретральна резекція.

б. Епіцистостомія.

в. Аденомектомія.

г. Кріодеструкція.

д. Троакарна епіцистостомія.

169. При виникненні гострої затримки сечі головною лікувально-діагностичною процедурою є:

а. Цисто стомія.

б. Уретрографія.

в. Катетеризація сечового міхура.

г. Урофлоуметрія.

д. Цистоскопія.

170. Який вид пухлин нирок трапляється найчастіше?

а. Гемангіома.

б. Доброякісна гіперплазія.

в. Фіброма.

г. Гіпернефрома.

д. Саркома.

171. Який вислів відповідає дійсності?

а. Частіше на пухлину сечового міхура хворіють чоловіки.

б. Пухлини сечового міхура часто розповсюджуються з нирок.

в. Більшість хворих старші 70 років.

г. Частіше уражується дно сечового міхура.

д. Пухлина сечового міхура є спадковою хворобою.

172. Роль якої речовини чітко встановлена у виникненні раку сечово
міхура?

а. Свинцю.

б. ДДТ.

в. Алкоголю.

г. Нікотину.

д. Бензолу.

173. Преренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма обох нирок.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Гострий гломерулонефрит.

174. Ренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма нирки.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Тяжкі операції.

175. Аренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Видалення єдиної нирки.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Важкі операції.

176. Постренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма обох нирок.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Тяжкі операції.

177. Для постренальної гострої ниркової недостатності характерним є початок захворювання після:

а. Крововтрати.

б. Ниркової коліки.

в. Гострого пієлонефриту.

г. Пухлини нирки.

д. Нефректомії.

178. До класифікації стадій гострої ниркової недостатності не відноситься:

а. Олігоанурична стадія.

б. Інтермітуюча стадія.

в. Поліурична стадія.

г. Стадія видужання.

д. Початкова стадія.

179. Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності є:

а. Хронічний пієлонефрит.

б. Солітарні кісти нирок.

в. Хвороба Ормонда.

г. Мультикістоз нирок.

д. 5. Паранефрит.

180. До методів позаниркового очищення крові відносяться:

а. Плазмоферез.

б. Перитонеальний діаліз.

в. Гемосорбція.

г. Гемодіаліз.

д. Усі перелічені.

181. Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності серед набутої патології нижніх сечових шляхів є:

а. Хронічний простатит.

б. Хронічний цистит.

в. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

г. Камені сечового міхура.

д. Дивертикул сечового міхура.

182. Найбільш чутливим тестом з визначення функції нирок є:

а. Проба Говарда.

б. Проба Реберга.

в. Проба Зимницького.

г. Проба Фольгарта.

д. Проба Нечипоренка.

183. Оперативне лікування при абсцесі нирки полягає в:

а. Декапсуляції, розкритті абсцесу, дренуванні нирки і паранефрію.

б. Розкритті абсцесу і дренуванні паранефрію.

в. Декапсуляції, дренуванні нирки і паранефрію.

г. Нефростомії і дренуванні паранефрію.

д. Розкритті і дренуванні абсцесу.

184.У випадку порушення відтоку сечі при пієлонефриті вагітних слід виконати:

а. Катетеризацію або стентування нирки на боці ураження.

б. Пієлоскопію.

в. Ретроградну пієлографію.

г. Перкутанну пієлостомію.

д. Уретро стомію.

185. Лікування апостематозного пієлонефриту полягає в:

а. Призначення масивної антибактеріальної терапії.

б. Катетеризації нирки.

в. Декапсуляції і нефростомії.

г. Перкутанній пієлостомії.

д. Постановці стента.

186. Найбільш інформативним методом для підтвердження карбункула
нирки є:

а. Оглядова урограма, ретроградна пневмопієлограма.

б. Оглядова, екскреторна урограма, ретроградна пієлограма.

в. Радіоізотопна ренографія, ретроградна пієлографія.

г. Хромоцистосокопія, цистографія.

д. Комп'ютерна томографія.

187. При пошкодженні яких органів використовується епіцистостомія?

а. Розрив сечового міхура та уретри.

б. Розрив нирки та уретри.

в. Розрив сечовода і міхура.

г. Розрив нирки і міхура.

д. Розрив сечовода та уретри.

188. Які причини постренальної анурії?

а. Перев'язка сечоводів, камені сечоводів.

б. Переливання несумісної крові.

в. Шок, колапс.

г. Емболія ниркових артерій.

д. Вживання токсичних речовин.

189. Як віддиференціювати гостру затримку сечі від анурії?

а. Провести катетеризацію сечового міхура.

б. Шляхом цистостомії.

в. Хромоцистоскопією.

г. Надлобковою пункцією сечового міхура.

д. Цистоскопією.

190. Яка тактика уролога при гематурії?

а. Цистоскопія під час гематурії.

б. Гемостатична терапія.

в. Хромоцистоскопія.

г. Цистоскопія після припинення гематурії.

д. Оглядова урографія.

191. Відсутність виділення сечі при інтенсивних позивах на сечовипус­кання називається:

а. Гостра затримка сечі.

б. Парадоксальна ішурія.

в. Анурія.

г. Олігурія.

д. Хронічна затримка сечі.

192. Яку патологію можна діагностувати пробою Зельдовича?

а. Розрив сечового міхура.

б. Розрив уретри.

в. Розрив нирки.

г. Розрив сечовода.

д. Розрив ниркової миски.

193. Яку інформацію повинен мати хірург, приступаючи до оперативного втручання з приводу травми нирки?

а. Наявність і функціональний стан другої нирки.

б. Наявність перелому ребер.

в. Наявність пошкодження інших внутрішніх органів.

г. Пошкодження судин брижі.

д. Анамнез урологічних захворювань.

194. Характерною ознакою травми нирки при цистоскопії є:

а. Виділення гною з вічка сечовода.

б. Втягнуте вічко сечовода.

в. Розширене вічко сечовода.

г. Виділення крові з вічка сечовода.

д. Гіперемія навколо вічка сечовода.

195. Внутрішньоочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

а. Відкритій травмі.

б. Переломах кісток таза.

в. Автоаваріях.

г. Переповненому сечовому міхурі.

д. Сечокам'яний хворобі.

196. Позаочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

а. Відкритій травмі.

б. Переломах кісток таза.

в. Автоаваріях.

г. Переповненому сечовому міхурі.

д. Сечокам'яний хворобі.

197. Типовим для внутрішньоочеревинного розриву сечового міхура є:

а. Перитоніт.

б. Біль.

в. Гематурія.

г. Блювання.

д. Набряк мошонки.

198. При пошкодженні сечового міхура тактика полягає в:

а. Негайній операції.

б. Нагляді лікаря.

в. Призначенні антибіотиків.

г. Катетеризації сечового міхура.

д. Нефростомії.

199. Для діагностики пошкоджень уретри не можна використовувати:

а. В/в урографію.

б. Цистографію.

в. Катетеризацію сечового міхура.

г. УЗД.

д. Уретрографію.

200. Найчастіше до пошкодження уретри призводить невміле вико­нання:

а. Уретрографії.

б. Низхідної цистографії.

в. Катетеризації сечового міхура.

г. Антеградної цистографії.

д. Блокади сім'яного канатика.

1) Специфика Ср.Ф.

А) Понятие “средневековье”, впервые употребляется гуманистами эпохи Возрождения. Это самый продолжительный период истории. Западной Европы - со времени падения Римской империи в 5 веке и до начала эпохи Возрождения (XIV—XV вв.).

Б) Два источника формирования Ср.Ф. Первый из них — древнегреческая философия (в платоновской и аристотелевской традициях). Второй источник — Священное Писание. Библия – книга трех религий: иудаизма, христианства, ислама. Языческая религиозность, многобожие, политеизм (характерные для древнегреческой ф-фии) сменяется религией единобожия, монотензма (иудаизм, христианство, ислам).

В) Ср.Ф. теоцентрична. Она опирается на два принципа а) идею творения, лежащую в основе онтологии б) идею Откровения, лежащую в основе гносеологии.

Г) Христианская церковь перестала быть угнетаемой. Она вступила в союз со светской властью и повела борьбу за расширение своего – политического, финансового и идеологического - влияния. Влияние церкви распространилось на все сферы общества. Она значительно влияла и на философию. Философия сред­них веков оказалась в жесткой зависимости от религии.

2) Основные принципы - теоцентризм, креационизм, про­виденциализм.

А) Теоцентризм — (греч. theos — Бог), такое понимание мира, в котором источником и причиной всего сущего выступает Бог. Он центр мироздания, активное и творящее его начало.

Принцип теоцентризма распространяется и на познание, где на высшую ступеньку в системе знания поме­щается теология — учение, “наука” о Боге; ниже ее — находящаяся на службе у теологии философия; еще ниже — естественные науки.

Б) Креационизм — (лат. creatio — созидание, сотворение)” принцип, в соответствии с которым Бог из ничего сотворил живую и нежи­вую природу, тленную, преходящую, пребывающую в постоян­ном изменении.

В) Провиденциализм — (лат. providentia— провидение), система взглядов, в соответствии с которой всеми мировыми событиями, в том числе историей и поведением отдельных людей, управляет божественное провидение (провидение — в религиозных предста­влениях: Бог, высшее существо или его действия).

3) Патристика |В I—IV веках в борьбе с еретическими учениями христианство нуждалось в философском обосновании своих идей. Таким образом появилась патристика — совокупность богословско-философских взглядов “отцов церкви” (лат. pater— отец). Цель П. - обоснование христианства в опоре на античную философию (Платон, Аристотель, неоплатонизм) Выделяется три этапа: 1) апологетика (II—III вв.), (греч. apologetikos — защита), занимавшаяся оформлением и защитой христианского учения.

2) классическая патристика (IV—V вв.), систематизировавшая христианское учение. 3) заключительный период (VI—VIII вв.).

4) Апологетика. Представителями апологетики являются Квинт Септимий Тертуллиан из Карфагена, Тит Флавий Климент и Ориген - выходцы из Александрии, в то время крупнейшего центра христианской мысли. Основная задача, стоявшая перед А. - не столько в том, чтобы защищать христианство от его врагов, сколько в обращении язычников в христианство.

5) Юрист и христианский богослов Тертуллиан (ок. 160—230) получил на этом поприще особенно широкую известность. Он полагал, что чем более божественные истины, вера противоречат человеческому разуму и здравому смыслу, тем более они истинны. “ Верую, ибо абсурдно ”, — говорит он.

“ Сын Божий распят; нам не стыдно, ибо полагалось бы стыдиться. И умер Сын Божий; это вполне до­стоверно, ибо ни с чем несообразно. И после погребения Он воскрес; это несомненно, ибо невозможно”. Зна­ние несовместимо с христианством. Человеческий разум - источник ереси. Только вера, божественное откровение приводят к истине.

В рамках классической патристики, вид­нейшим ее представителем из которых на греческом Востоке был Григорий Нисский, а на Западе Аврелий Августин, прозванный Бла­женным.

6) АВГУСТИН БЛАЖЕННЫЙ (354—430 г.) оказал наибольшее влияние на формирование западноевропейской философии и богословия. Среди его работ - “Исповедь” и главный труд его жизни «О граде божием». Он получил образование в Карфагене (Северная Африка), где пробудился его интерес к философии. Первоначально Августин находился под влиянием манихейства, учения, утверждавшего в основе мира борьбу равноправных света и тьмы (См. ниже).

7) Манихейство - учения, основанное в III веке религиозным мыслителем Мани. Согласно этому учению существует два вечных начала мира — свет и тьма. Свет олицетворяет благое, духовное начало, тьма — дьявольское, деструктивное, материальное. Противопоставляя свои взгляды христианству, Мани утверждал, что зло и тьма вечны и неискоренимы. Человек должен следовать строжайшему аскетизму, дабы преодолеть зло. Ибо человек - порождение материи, тьмы, в которые заключена душа, “искра божественного света” - в оковы плоти. В Ш—XI манихейство распространилось от Северной Африки до Рима и Китая. Оно жестоко преследовалось официальным христианством в союзе со светской властью, так как объясняло мир с позиции дуализма (лат. dualis— двойственный), согласно которому мир есть постоянная борьба двух вечных начал — добра и зла, света и тьмы. Такая концепция противоречила Библии, учению церкви о едином всеблагом и всемогущем Боге.

Лишь гораздо позднее, пребывая в Риме и Медиолане (Милане), в возрас­те 33 лет Августин принял христианство. Августин оставался до самой своей смерти епископом Гиппона, неподалеку от Карфагена. “Августин был одержим чувством греха, которое сделало его жизнь суровой, а философию бесчеловечной, — отмечает Бертран Рассел. — Св. Августин непоколебимо бо­ролся с ересями, но некоторые из его собственных взглядов, когда они были повторены Янсеном в XVII столетии, были объявлены, еретическими. Однако до того как протестанты подхватили его воззрения, их ортодоксальность никогда не оспаривалась католи­ческой церковью”1.

В своей знаменитой “Исповеди” Августин описывает тернистый путь своего прихода в христианство.

Большую известность получил и другой его трактат “О граде Божьем”. Он начал эту работу под впечатлением разгрома Рима вандалами в 413 г. Многие его современ­ники видели в нем месть римлянам за их отступничест­во oт римских богов и переход в христианство. Высшей целью челове­ческой жизни, по его мнению, должна стать любовь к Богу и осознание полной зависимости человека от Всевышнего.

1. Учение о двух градах. А) Человеческая душа осуществляется в двух царствах: “Граде земном” и “Граде Божьем (небесном)”. («Существовало всегда не более как два рода человеческого общения, которое мы, следуя Писаниям своим, справедливо можем называть двумя градами. Один из них составляется из людей, желающих жить в мире своего рода по плоти; другой — из желающих жить также по духу»). Два града созданы двумя видами любви: земной — любовью к себе, доведенною до презрения к Богу, и небесной — к Богу, доведенною до презрения к самому себе. Первый полагает славу свою в самом себе, последний — в Боге. Град земной есть мир сатаны – агрессии, зла, в нем преобладает «похоть господствования», это мир господства и подчинения. "Град Божий - это мир Бога, добра, где “ по любви служат друг другу» - и руководители, и подчиненные,

Б) История человечества - это борьба двух градов. Град земной подвергает гонениям Град Божий – и в обществе, и в душе человека.

В) Он полагает церковь представителем Божьего Града на земле. Поэтому, светская власть, монархи должны быть ее слугами. Утверждаются принципы теократии. (Но церковь, зачастую, представляет град Земной – с его «похотью господствования», эксплуатацией, стяжательством, служению «кесарю»)

2. Концепция времени а) Мир, вещи находятся в посто­янном движении. Одни события сменяют другие, возникают и вновь исчезают. Что же было до сотворения этого мира? Ничего, кроме Бога. Мир не был сотворен раньше потому, что ника­кого “раньше” не было.

Б) Время было сотворено вместе с сотворением мира. Время также тварно, сотворено Богом, как и мир.

В) Бог вечен: он существует вне времени. В Боге нет “раньше” и “позже ”, а только вечное настоящее. В вечности пребывают сразу все времена.

Время есть мера изменения созданных Богом преходящих вещей.

Г) Время феноменологично, психологично, оно выражает лишь настоящее. Прошлое и будущее есть человеческие установки, они отсутствуют в настоящем. Есть три времени — настоящее прошедшего, настоящее настоящего и настоящее будущего. Отсюда прошлое, настоящее прошедшего — есть воспоминание, свойство человеческой памяти. Будущее, настоящее будущего — только надежда, ожидание изменений. Ни будущего, ни прошлого в настоящем нет.

Д) Но и настоящее не имеет длительности. Оно превращается в точку. «Есть только миг. Именно он называется «жизнь»»

3) Теории познания Ос­нову его гносеологии составляет иррационализм, согласно кото­рому мир, сотворенный Богом, полон непостижимых для челове­ческого разума чудес. Но при этом существуют достоверные знания и абсолютная истина, которые даются человеку через Откровения. Это утверждение направлено против скепти­цизма - утверждения относительности любой истины, и того, что наши знания имеют лишь вероятностный, недостоверный характер.

Б) Веру он ставит выше разума. Божественное Откровение - главный источник человеческих знаний. Вера – основа познания. “Верить, чтобы понимать” – его формула.

2- СРЕДНЕВЕКОВАЯ ФИЛОСОФИЯ (ПРОДОЛЖЕНИЕ)

1) Теодицея – проблема зла. Суд над Богом. Почему существует зло, если существует Бог (как Всемогущество и абсол. Справедливость)? Бог выступает как соучастник мирового зла. Актуально для России.

Зло – 1. недостаток добра (как темнота – недостаток света).

2. не сущность, не субстанция мира – в отличие от добра (добро - субстанция).

3. Мир – степени градации добра. Зло – в силу удаленности благу.

4. Зло не м. уничтожить благо, добро. Добро м. победить зло.

5. Зло – в природе человека – в рез-те его грехопадения.

Человек в свободе выбора между добром и злом – выбирает зло.

И Бог не виноват в этом выборе и в том, что зло входит в этот мир. Это классическое решение проблемы теодицеи.

2) Идея «Непрерывного творения». А) Сущ-ние мира определяется постоянным влиянием, «попечением» Бога.

И человек, 1. проецируя атрибуты Бога – принятие, любовь, нравственность – и 2. в творчестве – соучаствует в божественном сотворении мира.

Б) Мир иррационален, необъясним, как и Бог. Мир полон чудес – которые не воспринимаются чел-ком. Чудо – это явление, нарушающее, выпадающее за границы причинно-следственных отношений, необъяснимое, непредсказуемое.

3) 2 чуда. 1 – чудо видимое, предметное (плач икон, превращение воды в вино). Оно знаменует всемогущество в действительном мире Бога-Отца (Он все может).

2 – чудо невидимое, духовное (нравственность в аморальном мире, святость, добро). Проецирует и доказывает бытие в мире Бога-Сына, Христа.

Предметные чудеса евангельского Христа – символ чуда духовного, невидимого. Превращение Христом воды в вино – символ трансформации личности в вере. Вода – символ души неверующего, несамоактуализированной личности. Вино - символ состояния души верующего, личности самоактуализированной.

Хождение по водам – символ безусловности веры (она – бездоказательна, неавторитарна).

4) Квинт Семптимий Флоренс Тертуллиан (ок. 160—230) Ему приписывается формула “ Верую, ибо абсурдно ” (Credo, quia absurdum). Утверждал несовместимость Ф-фии,христианства. разума – и веры

Он следует формуле апостола Павла: Откровение упраздняет мудрость мира сего; лишь человеческое безумие – путь к божественной мудрости.

Тертуллиан – между Афинами (символ языческой мудрости) и Иерусалимом (мудрость Откровения) – нет ничего общего. После Христа любознательность – излишня, после Евангелия – исследование (они дают ответы на все нужные ч-ку вопросы).

“ Сын Божий распят; нам не стыдно, ибо полагалось бы стыдиться. И умер Сын Божий; это вполне до­стоверно, ибо ни с чем несообразно. И после погребения Он воскрес; это несомненно, ибо невозможно”.

Если читать с обратной стороны, получится - любой абсурд, маразм достоин веры. Что не верно. Абсурдны предельные ценности с т. зрения чел-го разума. (Например: вера в жизнь после смерти тела – предмет предельной заинтересованности, веры – с.т. зрения биологии, физич. з-нов, разума – абсурдна).

Сила веры пропорциональна абсурду с т. зрения разума.

5) Августин – Вера и Понимание. Концепция авторитарной веры (См.: Типы веры), веры как доверия. Верит, чтобы понимать.

6) Проблема Универсалий. Реализм и номинализм. (См. любой уч-к)

7) Теория Двойственной истины (Сигер Брабантский, Дунс Скот, Уильям Оккам). Религиозная истина м. противоречить ф-фской истине. И наоборот, истинное в ф-фии м. б. ложным в теологии.

А) Ф-фские истины постигаются посредством рационального познания мира.

Рел-ные истины – посредством Откровения.

Б) Ф-фия не д. подчиняться теологии (Фома Аквинский: «Ф-фия – служанка богословия»).

(Примеры. 1. Одна проблема – откуда произошел мир? Разные решения. Наука – несотворенность мира. Рел. – сотворенность мира. 2. Проблема – существование души после смерти тела. Разные решения. Наука – смертность инд. души. Религия – бессмертие).

В) У. Оккам: Ф-фия не м. познавать Бога, т.к. Бог иррационален, трансцендентен. Он познается только верой.

Право ф-фии и науки на выводы, противоречащие теологии и религии.

8) Концепция Гармонии веры и разума.

А) Научные, ф-фские истины – относительны, преходящи, разумны, человеческие.

Рел-ные истины – абсолютны, рез-тат Откровения, вечны, божественны.

Б) Cуществующее между ними противоречие – рез-тат несовершенства разума. По мере его развития противоречие между верой и разумом будет устраняться.

Разум и Откровение – творение Бога, «созданы» из одного начала. В бесконечности развития разума достигается гармония.

******

Дата добавления: 2015-06-28