Історичне підґрунтя розуміння поліції

Розділ 19. ПОЛІЦІЯ (МІЛІЦІЯ) В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА

Важливу роль у соціально-політичному і політико-правовому житті суспільства відіграє держава, яка виступає як своєрідна система і основне знаряддя влади. Держава – це соціально-політичний інститут, що виникає в класовому суспільстві з метою врегулювання суперечливих відносин між класами і соціальними групами, розв’язання конфліктних ситуацій, забезпечення відповідного рівня стабільності соціальної системи. Головними ознаками держави є: наявність особливої публічної влади (армія, поліція, каральні органи і спеціальні установи, поділ населення за ознакою території, в межах якої держава здійснює свою владу і суверенітет). Саме в державі концентрується весь комплекс економічних, соціальних, політичних і культурно-духовних інтересів різних соціальних груп. Тільки держава має право ухвалювати законі і контролювати їх виконання громадянами. Державна влада постає, насамперед, як інструмент політичного керівництва суспільством і його соціально-правовим захистом, у межах якого важливу роль відіграє поліція.

Аналізуючи роль і місце держави, а також поліції, В.Ф. Гегель вказував на те, що «держава», «урядова влада» в особі «уповноважених» виступає в межах громадянського суспільства для підтримки «всезагального державного інтересу й законності», оскільки метою держави, згідно з Гегелем, є всезагальний інтерес. Розглядаючи державу як важливий соціальний інститут суспільства, Ф. Енгельс писав, що вона є продуктом суспільства на певному етапі розвитку. Держава є визначником того, що це суспільство заплуталося в невирішених протиріччях з самим собою, розкололось на непримиренні протилежності, позбавитись яких воно безсиле. А щоб ці протилежності, класи з суперечливими економічними інтересами не знищили один одного і загалом суспільство в безплідній боротьбі, для цього необхідна сила, яка стала… над суспільством, сила, яка б змогла приборкати це зіткнення, тримала його в межах «порядку». І ця сила, яка вийшла із суспільства, але поставили себе над ним, все більше й більше відчужує себе від нього, і є держава. На думку К. Маркса, між державою, її органами (поліція, суд, адміністрація) і громадянським суспільством існують протиріччя: оскільки держава захищає свої інтереси, дії держави скеровані проти громадянського суспільства. Аналізуючи сутність поліції та її роль у політичній системі суспільства. Ф. Енгельс говорив, що у стародавніх Афінах щодо громадян публічна влада спочатку існувала тільки в якості поліції. В Афінах одночасно з державою була створена і поліція, яка складалася з піших і кінних лучників. У своїх працях К.Маркс і Ф.Енгельс постійно наголошують, що поліція не всіх етапах її існування виконувала політичну функцію, і була важливим інструментом захисту інтересів привілейованого панівного класу. У статті “Громадянська війна у Франції” К.Маркс писав, що поліція, яка до сих пір була знаряддям центрального уряду, була терміново позбавлена політичних функцій і перетворена на відповідальний орган Комуни. В іншому місці він писав, що поліцейські, які до цього часу були знаряддям центрального уряду, повинні були стати слугами Комуни і, подібно до посадових осіб усіх інших галузей управління, призначатися Комуною і в будь-який час могли бути нею усунені. Слід зазначити, що ці марксистські положення про підпорядкування поліції, (а у СРСР – міліції) місцевій владі були реалізовані на практиці. Маркс і Енгельс вірили в те, що у «майбутньому» комуністичному суспільстві поліція як орган держави не буде існувати.

Марксистська соціально-політична теорія акцентувала увагу на тому, що в експлуататорському суспільстві, яке скошлається із антагоністичних класів, суспільний порядок має яскраво виражений класовий характер, який підтримується державною владою і всією поліцейською організацією, що вірно служить інтересам панівного класу, залучається для придушення і отриманню в покорі народних мас.

Більшість вчених схиляються до думки, що поліція виникла разом з державою. Скажімо, Ф. Енгельс відстоював, що поліція –така ж старовинна, як і держава. У рабовласницьких державах Стародавнього Єгипту, в Афінах, Римі та інших державах стародавнього світу довший час не існувало централізованої регулярної поліції, а її обов’язки виконувала армія. У Єгипті (1580-1100 рр. до н.е.) вже запроваджується стала поліція. Під час правління Рамзеса ІІІ (1198-1116 рр. до н.е.) виникають достатньо чітко організовані загони поліції. Наприкінці І ст. до н.е. римський імператор Август створює по військовому організований корпус витлів, який нараховував близько семи тисяч чоловік. Порядок у Римі підтримували охоронці, які називалися каторги; ще одна група поліцейських-дозорних несла службу вночі. За межами міста порядок підтримувала військова поліція. Поліцейською службою у Римі керували етили.

В Афінах поліція складалась з жандармерії, піших і кінних лучників. Окрім того, в Стародавній Греції (800-600 рр. до н.е.) підтримували порядок і здійснювали нагляд за дотриманням законів привілейовані охоронці, яких називали конюшинними. Звідси і виникло англійське поняття “head of stable”, яке пізніше трансформувалось у «constable» – констебль.

Основною функцією поліції була охорона громадського порядку. За винятком вищих поліцейських посад, на які призначались представники панівних соціальних класів, поліція комплектувалась переважно із рабів і вільновідпущених. Справа в тому, що служба в поліції не була престижною. Більше того, в суспільній свідомості сформувався погляд на службу в поліції, як на принизливу, тому вільні громадяни не погоджувались бути поліцейськими. Значно розширюється коло функцій прав, зростає відповідальність поліції перед суспільством, її значення і роль у механізмі функціонування держави та її політичної системи. Діяльність поліції як важливого органу державної влади, її соціальна сутність визначалися радянськими дослідниками з огляду на теоретико –ідеологічних концепцій марксизму. Наголошувалось на тому, що поліція буржуазної експлуататорської держави виконує роль влади панівних класів. Розвиваючи ідеї марксизму, В.І. Ленін зазначав, що у всіх буржуазних республіках, навіть найдемократичніших, поліція є головним знаряддям пригноблення мас… Поліція б’є простий люд у відділках і в Нью-Йорку, і в Женеві, і в Парижі… Будучи відокремленою від народу…як професійна каста, складається із людей, «намуштрованих» на насильстві проти бідного населення, із людей, які одержують… підвищену платню і привілеї «влади».

Закінчуючи короткий огляд історії виникнення поліції, зазначимо, що найбільш високого рівня розвитку і соціального значення вона досягла в найбільше індустріально розвинутих країнах з демократичними традиціями, серед яких особливе місце посідають США, та інші економічно розвинені держави Європи.

Дата добавления: 2015-06-28