Тема 5. Виховуюче навчання

Громадянське виховання

Значну увагу світова школа приділяє вихованню політичної культури. В країнах Заходу для цього використовуються різноманітні рольові ігри та дискусії. Один з перших був "проект Стенхауза". Проектом передбачалися політичні дебати учнів на заняттях під час позакласної роботи. Популярні рольові ігри на політичні і громадянознав-чі теми в школах США. Одна з них — «Страйк». Учні грають ропі власників підприємства, пікетників, штрейкбрехерів, представників влади і профспілок. Під час гри осмислюються економічні і політннні процеси, що відбуваються в суспільстві. Інша гра — «Вибори», коли школярі грають сценарій політичної кампанії: висування і суперництво кандидатів, голосування. Прикладом може бути рольова гра «Суд» в одній із середніх шкіл штату Огайо. У класі розсаджуються різні актори: суддя в мантії, захист, обвинувач, свідки, присяжні, публіка. Обговорюється «справа про пограбування крамниці». Проводиться «слідчий експеримент», викликаються «свідки», «журналісти» пишуть звіти.

Італійський педагог А. Берти придумала для школярів гру «Незаселений острів». Пропонується зобразити групу людей з різних країн, що висадилися на пустельну землю. Потрібно відтворити їх поведінку у незвичайних умовах. В учасників гри в залежності від віку виявилися різні уявлення про закони і політичні структури суспільства. Фантазії 7-річних вистачило лише на те, щоб уявити турботи окремої родини. 8—9-річні вважали, що всяким співтовариством повинні керувати лідери. Хлопці 10-11 років уже міркували про керування соціальними інститутами. 12-13-літні підлітки твердо заявляли, що закони встановлюються не лідерами, а співтовариством. 14-15-літні говорили про доцільність розробки і введення законодавства. В даний час рольові ігри в школах Заходу організуються регулярно і повсюдно.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Проблема полікультурного виховання пов'язана з проблемою загальнонаціональної культури інтеграції різних етнічних груп населення:

а) у США;

б) Західній Європі;

в) Росії.

2. Модель "педагогічні технології" акцентує увагу на:

а) ідеї конструювання виховного процесу в оптимальному для кожного школяра вигляді;

б) ідеї моралізації освіти;

в) ідеї інтегрованого виховання

3. Модель "школа як сім'я" акцентує увагу на:

а) створити атмосферу співпраці;

б) соціальній адаптації дитини;

в) вихованні задоволення потреб дитини.

4. В школах яких країн регламентація має більше прикладний характер:

а) Росії;

б) Франції;

в)Японії.

питання теми

1. Морально - виховуюче навчання.

2. Навчання й громадянське виховання.

3. Школа й фізичне виховання.

4. Нові напрями у виховуючому навчанні.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1.Особливості морального виховання у США, Західній Європі, Японії, Росії.

2. Роль релігії у вихованні.

3. Завдання громадянського виховання.

4. Роль фізичного виховання.

5. Основні напрями виховуючого навчання.

Морально - виховуюче навчання

Навчальні програми враховують ті чи інші завдання виховання (морального, інтелектуального, фізичного, трудового й ін. На іншомумісці при цьому знаходяться предмети гуманітарного змісту: література, історія, суспільствознавство і мораль, іноземні мови, що звичайно входять в обов'язкову програму. Вивчення й засвоєння них предметів розглядається як джерело духовності, патріотизму, гуманності, як заперечення від жорстокості, черствості. Так автори нових шкільних програм у Японії (90-і роки) визначають чотири основних пріоритети навчання: 1) виховання духовності; 2) соціальна адаптація; 3) формування поваги до культури і традицій власного й іншого народів; 4) формування громадянських якостей.

У багатьох країнах проводяться спеціальні заняття з морального виховання. У школах СІЛА, починаючи з 1-го класу, учитель протя­гом навчальної чверті приділяє кожному учню 5-6 хвилин для інди­відуальної бесіди на моральні теми.

У Японії курс моралі в школі обов'язковий з 1958 р. У центрі програми курсу — виховання члена національного і світового співтовариства. У початковій школі практикуються особливий «годинник моральності». Під час уроків і інших заходів, відведених на них, використовуються різні дидактичні матеріали і види робіт: розповіді, читання поетичних здобутків, написання творів, перегляд відео- і аудиозаписів. Можуть також улаштовуватися моралізаторські бесіди, дитячі спектаклі.

Особливе місце в моральному вихованні школяра займає релігія. Школа у ведучих країнах світу відділена від церкви і є світською. Це не означає, однак, що в школі немає релігійного виховання. У деяких країнах (Англія, Німеччина) уроки релігії — обов'язковий предмет навчання. В інших країнах (США, Франція, Японія, Росія) релігійне навчання є приватною справою громадян. При цьому в США уроки релігії можна одержувати тільки за стінами навчальних закладів; у 1983 р. була зроблена невдала спроба ввести обов'язкову молитву в школах. У Франції служителі культу мають доступ у суспільні школи, де всім бажаючим дають релігійну освіту. Уроки проводяться в дні, вільні від занять. У деяких навчальних закладах вони користуються великою популярністю. Наприклад, у 70-х роках абсолютна більшість учнів ліцею імені Ампера в Ліоні відвідували лекції католицьких священиків. У Росії з 90-х років при християнських, мусульманських, іудаїстських церквах діють центри релігійного навчання, куди приходять школярі. У Японії Конституцією (20-я стаття) у суспільній школі «безумовно заборонене викладання будь-якої конфесії»; разом з тим, законом дозволено включати релігійне навчання; в програму приватних навчальних закладів.

Заборони на навчання релігії зовсім не означають, що освітня школа відкидає загальнолюдські ідеали, закладені в релігії. Про прихильність таким ідеалам говориться в офіційних документах і роботах деяких педагогів. Так, наприклад, основний закон Японії закликає до ідеалів «поваги релігії і її місць у житті суспільства».

У шкільному вихованні, пише американський педагог Д. Ховард, необхідно повернутися до Бога. Д. Ховард має на увазі не стільки релігійне навчання, скільки прихильність євангельським заповідям при вихованні характеру школярів.

У моральному вихованні не менше значення надається навчаль­ним дисциплінам, пов'язаним з мистецтвом. У Франції, наприклад) у школі реалізується концепція «виховання через мистецтво», що визначає 3головні мети: морально-духовне становлення і створення емоційної виховної атмосфери; формування художньо-естетичної культури; засвоєння досвіду культурної діяльності. У цих цілей: є конкретні задачі: емоційно розвивати через вивчення дисциплін: художньо-естетичного циклу; формувати на основі вивчення творів мистецтва критерії власного морального поводження; розвивати творні здібності в різних областях мистецтва через імпровізацію і самовираження. Крім традиційних дисциплін «музика» і «образотворче мистецтво», у програму загальноосвітньої школи входять живопис, скульптура, архітектура, мистецтво кіно, танцю, театру й ін. На дисципліни художньо-естетичного циклу в початковій школі відведене до 58% навчального часу. Широко представлений цей цикл у середній освіті: у 5 серіях бакалавра (всього 22 серії) — до 40% навчального часу; у серіях, безпосередньо зв'язаних з мистецтвом, — до 84%.

Дата добавления: 2015-06-28