Соціальна спрямованість блогосфери

Події, що відбулися в світі за останні місяці, дали всі підстави називати блогосферу «соціальною журналістикою». Якщо ще зовсім недавно (у всякому разі, у російськомовному інтернеті) існувала думка, що блогосфера «навряд чи колись перетвориться на громадянську журналістику» і що насправді «ніякої блогових журналістики немає», то після грузино-осетинського конфлікту і недавніх подій в індійському місті Мумбаї (вірніше, їх висвітлення) − заперечувати очевидне стало марно [5]. Блогосфера більш оперативна і об’єктивна, ніж традиційні ЗМІ і має повне право на статус «громадянської журналістики».

Між «традиційною» і «блогерською» журналістикою існує ряд відмінностей. Одне з найголовніших − «блогерську» практично неможливо контролювати. Це і стало причиною критики останньої, так як багато аналітиків побоюються, що така активність користувачів при висвітленні подій, може «зіграти на руку терористам» і заважати «роботі спецслужб». До речі, при висвітленні теракту в «Норд−Ост» (2002 рік − тоді блогосфера ще була не так розвинена) – «традиційним» ЗМІ висувалися абсолютно аналогічні звинувачення. У результаті – досі ведуться дискусії з приводу того, що події в «Норд-Ості» були висвітлені в ЗМІ не найоб’єктивнішим чином [18].

Можна виділити три групи основних відмінностей, які відрізняють блог від ЗМІ, а блогера від журналіста – це етичні і регулюючі (тобто законодавчі) норми, а також принципи роботи з джерелами. Звичайно, існують ще відмінності в «форматі» – стиль, обсяг, регулярність виходу, «традиції» у подачі матеріалу, орфографія (ось тут точно − не на користь блогів). Але, за великим рахунком, – «формат» не так вже важливий, тим більше що його критерії постійно змінюються. Тому зупинимося на етичних і регулюючих нормах і відмінностях в принципах роботи з джерелами між блогом (блогером) і «традиційним» ЗМІ (журналістом).

У традиційній журналістиці існує офіційний «Кодекс професійної етики журналіста». Основний принцип – тяжким професійним злочином вважається будь-яке спотворення фактів і надання (поширення) «недостовірної» інформації. Звичайно, це − в ідеалі. У блогерів – офіційного кодексу етики не існує. Але «негласні» принципи блогерського «етики» таки виділити можна. Блогер повинен: боротися зі спамом, боротися з плагіатом, «банити тролів» і всіх, з чиєю думкою не згоден. Ну ось, мабуть, і все − більше (в етичному плані) блогер нічого нікому не винен. Якщо розглядати «етичні взаємини» між колегами по цеху, картина виходить така. Між собою блогери, по більшій частині, постійно «гризуться», з’ясовують стосунки («банять» і не тільки), поширюють по блогосфері чутки, щось постійно один у одного запозичують (крадуть контент). Є, звичайно, й інші варіанти «взаємин» − існують різні коаліції блогерів, які ведуть себе цілком «етично» – підтримують один одного, виступають за «оригінальність» контента і навіть намагаються служити «на благо суспільства Мережі», піднімають різні соціальні проблеми, обговорюють, шукають шляхи вирішення. Але, на жаль, перший варіант «неетичність» взаємин таки переважає [17]. Журналіст поважає і відстоює професійні права своїх колег, дотримується законів чесної конкуренції. Але і на практиці − нерідко багато журналістів дотримуються цього принципу. Не тому що журналіст за своїм визначенням «етичніше» блогера, а тому що журналіст, у більшості випадків, несе відповідальність не тільки за себе. Працюючи в штаті якогось ЗМІ, журналіст несе відповідальність за свої матеріали в першу чергу перед своєю редакцією. Станься що – відповідати будуть всі разом. Так само до «етичності» журналіста підштовхує та обставина, що в більшості випадків його матеріали піддаються попередньому перегляду редактором. Блогер ж, як відомо, несе відповідальність тільки за себе (і, як правило, ні до якої «відповідальності» не залучається).

Якщо казати про урегульованість,то слід зазначити, що на думку Мелещенко О. К., загалом блогосфера поки ніяк не регулюється законодавством [20]. Є, звичайно, окремі прецеденти і показові історії, коли блогерам довелося відповісти за поширювану інформацію. Але це – поодинокі випадки. Намагаються ввести закони, дія яких поширюватиметься на інтернет-видання, але чи будуть зараховані до таким блоги– не відомо. У будь-якому випадку – все це тільки в перспективі, а поки ніяких офіційних санкцій до блогерів застосоване бути не може. Так що по частині об’єктивності і незалежності від проурядової позиції блогери безперечно виграють.

Традиційні ЗМІ регулюється законодавством. Не можна, звичайно, говорити про те, що «свободи слова» у них немає. Але все-таки, більшість «офлайнових» журналістів завжди тримають в розумі, що за поширювану інформацію і думки цілком можливо доведеться відповідати. Звідси – куди більша обережність у висловлюваннях, менш різка опозиція і, отже, можливе «утиск» об’єктивності (іноді – це на краще). До речі, існує цікава тенденція – за свою свободу слова блогери хвилюються помітно частіше журналістів, хоча володіють нею, у порівнянні з останніми, в набагато більшому ступені.

Робота з джерелами. Тут існує кілька варіантів. І блогери, і журналісти нерідко як джерело інформації використовують Інтернет. Але блогери– більшою мірою, журналісти – в меншій. Нерідко для блогера єдиним джерелом є Мережа, можливо, в цьому немає нічого поганого. Але для журналіста (в ідеалі) − для роботи над матеріалом одного джерела інформації недостатньо (тим більше, якщо це джерело − Інтернет). У більшості випадків навіть дилетанти-журналісти не працюють тільки з одним джерелом. І не тому, що вони такі працьовиті, а тому, що редакція все одно відправить «ще кудись» (в сенсі − ще за одним джерелом). Звідси – частіше велика вірогідність і можливість аналізувати, зіставляти дані.

Нерідко блогер є очевидцем тієї чи іншої події. У цьому випадку його блог може бути єдиним джерелом інформації. Природно, велика оперативність, бесцензурного і об’єктивність при висвітленні суспільно значущих подій набагато пріоритетнішим, ніж можливість зіставляти та аналізувати чиїсь думки. У цьому випадку –блог безперечно є більш цінним джерелом, ніж «традиційні» ЗМІ. Також сюди можна віднести «пряму» зв’язок з аудиторією – коментарі до постів іноді несуть набагато більшу цінність, ніж самі тексти [15].

Написане вище ставиться до представників «традиційної» журналістики та блогосфери, які формують громадську думку; якимось чином зачіпають або висвітлюють у своїх матеріалах (постах) аспекти соціальної, економічної, політичної і культурного життя країни. Тобто не мають відношення до «жовтої» журналістики і суто розважальних ресурсів. Безперечно, в перспективі (а швидше за все і на даний момент) − блогерського (онлайн) журналістика має набагато більше суспільно-значущих переваг, ніж «традиційна».

Однак серйозній блогерській журналістиці було б непогано перейняти деякі достоїнства своїх «офлайнових» колег. Велика етичність, достовірність, терпимість до колег (не варто відразу «банити»), чесна конкуренція (створювати свій контент, а не «переймати» чужий), більш ретельна перевірка інформації, робота з декількома джерелами − зробили б з блогосфери російського і українського інтернет-простору гідний майданчик для формування громадської думки [19].

Дата добавления: 2015-06-28