Птолемей

КОРОТКЕ ЗВЕДЕННЯ ПИСЕМНИХ ДЖЕРЕЛ

ПРО СЛОВ'ЯН (І — ПОЧАТОК Й ТИС. Н. Е.)

Публій Корнелій Тацит

(народився наприкінці 50-х років), «Германія» ¹

46. Тут кордон Свевії. Я не знаю напевно, куди причислити народи певкінів, венетів і фенів — до германців чи до сарматів. Зрештою певкіни, яких деякі називають бастарнами у мові, способі життя, місць проживання і жител, поводять себе як германці. Всі вони жи­вуть у болоті, а знать у бездіяльності. Змішаними шлюбами вони спотворюють себе майже як сармати.

Венети багато що засвоїли з їхніх звичаїв, адже вони обходять розбійними групами всі ліси й гори, розташовані між певкінами і фенами. Все ж таки вони вірогідніше повинні бути віднесені до германців, бо й будинки будують, і носять великі щити, і мають перевагу у тре­нованості і швидкості піхоти,— все це відрізняє їх від сарматів, які живуть на возах і на коні.

¹ Це й наступні за ним джерела друкуються в основному за: Свод древнейших письмешшх известий о славянах. Москва, 1981. Т. 1 (тут і далі: переклад з російської Д. Н. Козака).

(89—167 рр.). «Географія»

111.5. 1,5. Європейська Сарматія оточена з півночі Сарматським океаном вздовж Венедської гори... Іншими горами оточена Сарматія, з яких називають і Венедські гори.

111.5. 7-9. А займають Сарматію дуже великі народи — венеди вздовж всієї Венедської затоки... і менші народи населяють Сарматію: по річці Вістулі нижче венедів гітони, потім фіни, потім сулони...

Східніше названих, знову нижче венедів, суть голінди й судини і ставани аж до аланів...

Йордан (VI ст.). «Історія готів»

34. В оточенні рік лежить Дакія, укріплена, ніби вінцем, крутими Альпами. З їх лівої сторони, яка схиляється до півночі від витоків р. Вісли, на величезних просторах проживає багаточисельне плем'я венедів. Хоч тепер їх назви змінюються в залежності від різних родів і місць проживання, все ж переважно всі вони називаються слов'янами й антами.

35. Слов'яни живуть від міста Новієнтуна і озера, яке називається Мурсіанським, аж до Данастра й на півночі до Віскли: болота й ліси заміняють їм міста. Анти ж, найбільш могутні з них, там, де Понтійське море робить дугу, простягаються від Данастра аж до Данапра. Ці ріки віддалені одна від одної на багато переходів.

119. Після побиття херулів Херманарік також пішов із військом на венедів, які, хоча й варті презирства через їхнє -[погане] озброєння, але могутні чисельністю, спочатку зробили спробу чинити опір. Але нічого не значить багаточисельність нездатних до війни, особливо коли з ласки божої веде наступ велика кількість добре озброєного війська. Вони ж, як ми сказали раніше, або в каталозі народів, вийшовши з одного кореня, породили три народи, тобто венедів, антів і слов'ян, які хоч тепер лютують повсюдно за гріхи наші, проте всі підпорядковувалися владі Херманаріка.

246....Після смерті їхнього короля Херманаріка, вони [остготи], відділені від візиготів... підпорядковані владі хуннів, залишаються в тій самій державі, проте Амал Вінітарій утримав знаки відмінності своєї верховної влади.

247.Він, наслідуючи владі діда Вултулфа, хоч і уступаючи Херманаріку у вдачі, однак важко переносячи підпорядкування владі хуннів, потроху визволяючи себе від них, між тим прагнув виявити власну доблесть [і] рушив із військом у володіння антів. І коли підійшов до них, був переможений у першій сутичці, потім повів себе більш хоробро й короля їхнього за іменем Боз з синами його і 70 знатними людьми розіп'яв, щоб трупи повішених подвоювали страх покорених.

248. Але після того... не потерпів Баламбер, король хуннів... повів війська на Вінітарія. І [вони] довго воюють, Вінітарій перемагає у першій і другій битві...

249. У третій же битві, при допомозі обману... коли обидва підійшли один до одного, Баламбер, поранивши пущеною стрілою в голову Вінітарія, вбив його [й]... оволодів всім народом готів.

Прокопій Кесарійський

(народився між 490 і 507 рр.). «Історія війн»

IV. 21—30....Адже племена ці, слов'яни і анти, не управляються однією людиною, а здавна живуть у народоправстві, й від того у них вигідні й невигідні справи завжди ведуться спільно... Бо вони вважають, що один з богів — Творець блискавки — саме він і є єдиний владика всього, і йому приносять в жертву биків і всяких жертовних тварин. Долі ж вони не знають і взагалі не визнають, що вона має якесь значення, у крайньому разі у відношенні до людей, але коли смерть уже у них в ногах, чи захоплені вони хворобою, чи вирушають на війну, вони дають обітницю, якщо уникнуть її, тут же здійснити богу жертву за своє життя, а уникнувши [смерті], жертвують, що обіцяли, й думають, що цією жертвою купили собі спасіння. Проте шанують вони ріки і німф і деякі інші божества і приносять жертви також і їм всім, і при цих жертвах здійснюють ворожбу. А живуть вони в убогих хатинах, розташовуючись далеко один від одного і кожен міняючи наскільки можна часто місця поселень. Вступаючи ж у битву, більшість іде на ворогів пішими, маючи невеликі щити і списи в руках, панциря ж ніколи на себе не одягають; деякі не мають [на собі] ні хітона, ні [грубого] плаща, але пристосувавши лише штани, які прикривають сороміцькі частини, так і вступають у бійку з ворогами. Є у тих й інших і єдина мова, повністю варварська. Та й зовнішністю вони один від одного не відрізняються, бо всі вони й високі, й дуже сильні тілом, ще й волоссям не дуже світлі й не руді, але не схильні й до чорноти, але всі вони трішки червонуваті. Спосіб їхнього життя грубий і невибагливий, як і в массагетів, і як і ті, вони постійно покриті болотом,— зрештою вони менш за все підступні й каверзні, але й у простоті своїй вони зберігають гунський норов, і ім'я колись у склавінів і антів було одне. Бо і тих, і других здавна звали «спорами», якраз через те, гадаю, що вони населяють країну, розкидано розташувавши свої житла. Саме тому вони займають неймовірно обширні землі...

VII. 29. Приблизно в той же час (близько 547 р.— Авт.) військо склавінів, перейшовши річку Істр, сотворило жахливе зло по всьому Іллірику аж до Єпідамна, вбиваючи й забираючи у рабство всіх дорослих людей, які їм траплялись, і грабуючи майно. Так само вдалося їм оволодіти там і багатьма фортецями, які раніше вважалися надійними, причому жодна не виявила опору; вони рискали в пошуках [здобичі] всюди, де хотіли. А архонти Іллірика слідували [за ними], маючи п'ятнадцятитисячне військо, і тим не менш не осмілюючись наблизитися до противника.

VII. 38. Приблизно в той же час (близько 549 р.— Авт.) військо склавінів чисельністю не більше ніж 3 тисячі перейшло річку Істр, причому ніхто не виявив їм опору. Без великих перешкод перейшовши зразу річку Гебр, вони розділилися надвоє. І ось архонти ромейського війська в Ілліріці і Фракії, вступивши у бій і з тими, і з іншими, хоч вони і були віддалені один від одного, несподівано зазнали поразки... хоч ці сильно поступалися їм у чисельності... Сотворивши це, вони стали безбоязно розоряти всі області, як фракійські, так і іллірійські, й обидва [загони] взяли облогою велику кількість фортець, [хоча] раніше вони не штурмували стін і не осмілювалися опускатися на рівнину...

Ті, які перемогли Асвада, [дійшли] до моря, грабуючи [на своєму шляху] все підряд, і штурмом захопили приморське місто під назвою Топір, хоча він мав військовий гарнізон. Це перше місто фракійського примор'я лежить від Візантії на 12 днів шляху. Взяли його таким чином. Більшість з них заховалася у важкодоступних місцях перед міською стіною, а деякі з'явились біля воріт, які звернуті до сходу, взялися турбувати ромеїв, [що стояли] біля зубців [стіни]. Воїни — всі, які несли там сторожу, вирішивши, що ворогів не більше, ніж було помічено внизу, тут же, взявшись за зброю, вийшли проти них. А варвари повернули назад, створюючи у наступаючих враження, нібито відходять від страху перед ними. Ромеї, пустившись у погоню, опинилися десь на віддалі від міської стіни, і от [варвари], піднявшись із засідки і виявившись в тилу у переслідувачів, закрили для них [зворотній] шлях у місто. Ті, що зображали відступ, у свою чергу, розвернувшись, примусили ромеїв битися уже на два фронти. Знищивши їх, варвари кинулися до міської стіни... і, приставивши до неї драбини, взяли місто приступом.

VII. 40. Іоанн і військо імператора, прибувши в Далмацію, вирішили перезимувати в Салані... А склавіни й ті, що раніше виявилися в землях імператора, й інші, що дещо пізніше перейшли Істр і, змішавшись із першими, абсолютно безперешкодно розоряли державу ромеїв... Ці варвари, розділившись на три частини, сотворили жахливе зло по всій Європі, не [тільки] в набігах грабуючи тамтешні області, але й зимуючи, нібито у власній країні, не боючись ніякої небезпеки.

VIII. 25. [Кінець 551 р. - ред.].Величезні полчища склавінів, напавши на Іллірік, сотворили там невимовні біди. Імператор Юстінїан послав проти них військо.

Прокопій Кесарійський. «Таємна історія»

XIV. XVIII. Іллірік же і всю Фракію, рахуючи від Іонійської затоки до передмість Візантії, включаючи й Елладу і область херсонесців, гуни, і склавши, і анти [розоряли], здійснюючи набіги майже кожен рік з того часу, коли Юстініан прийняв владу над ромеями, [і] творили жахливе зло тамтешнім людям. Бо думаю, що при кожному вторгненні виявлялося більш ніж по 200 000 погублених і забраних у рабство там ромеїв, [тому] скіфська пустеля справді стала в цій землі...

Дата добавления: 2015-06-28