Ігри організовані державою

Кіно

Театр

Ми займаємося туризмом

Ми любимо займатися туризмом. Приїжджаємо в маленьке село, де є своя церква, школа, готель. Старий пан показує нам дорогу відразу за білою фермою. Курна дорога, дерев'яний тріскучий місток, і ми прибули. Тато ставить автомобіль під де­ревами. Вивантажуємо речі, ставимо намет, розкриваємо парасольку від сонця. Для того щоб спати, у нас є надувні матраци. Діти з ферми прийшли трохи погра­ти з нами. Включаємо радіоприймач. У маленькому ліску всі птахи замов­кають і слухають музику. Тут можна займатися гімнастикою у своє задоволення. Наприклад, грати в чехарду, лазити на карачках чи перекидатися. Яке задоволення покачатися в траві! Можна побігати за метеликами біля пшеничного поля. Настав час готувати обід. Я йду по воду, тато запалює плитку, мама застеляє красиву червону ска­тертину, готує тарілки. Обід чудовий, їмо з прекрасним апе­титом. Після обіду ми йдемо вудити рибу на річку, плаваємо і загоряємо. Після того як ми провели ніч у на­меті, ми умиваємося на березі ріки. Як чудово провести час на природі!

Я дуже цікавлюсь театром. Якщо я дізнаюсь, що у когось є зай­вий квиток, я ніколи не втрачаю можливості цим скористатися. Це сильніше за мене. Я не можу пропустити жодної цікавої вистави. Я люблю атмосферу театру, а особ­ливо прем'єри.

Я живу в Києві і маю можливість часто відвідувати театр. Театри Києва багато чисельні, але найбільш популярні: Опера Тараса Шевченка, Український драматичний театр ім.. І. Франка, Російський драматичний театр ім. Л. Українки, театр оперети, Палац культури «Україна», Будинок органної і камерної музики. Існує також декілька приватних театрів.

Я люблю замовляти білети завчасно і приходити в театр до початку спектаклю, щоб полюбуватися інтер’єром, портретами акторів, розташованих у фойє, щоб купити програмку і дізнатися імена режисерів, акторів які грають цього вечора у спектаклі, музикантів. Звичайно я замовляю місця на балконі. Звідти я можу бачити глядацький зал і навіть галерку! Театр в якому я був останній раз це Опера в Києві. Там була постановка «Лебединого озера», яку я звичайно бачив декілька разів. Але я можу його дивитися ще багато разів, цей балет проходить завжди з великим успіхом. Коли завіса підіймається, зал зривається аплодисментами. Актори балету були чудові, молоді танцюристи показали гарну школу, не говорячи про музику, відому у всьому світі. Після вистави виконавців викликали

на поклон кілька разів. Їм аплодували кілька хвилин стоячи. Вистава мала великий успіх. Я отримав велике задоволення від спектаклю.

Кінематограф пропонує нам широ­кий вибір фільмів: психологічні, історичні, пригодницькі, детективні, комедійні стрічки, документальні, короткометражні, мультфільми. Незважаючи на те, що зараз у бу­динках є телевізори, багато хто по­любляє ходити у кіно. І треба докласти безліч зусиль, щоб привабити глядачів у кінотеатри. Існують панорамні та стереоскопічні екрани, циркорама. Кожного року в багатьох країнах світу проводяться міжнародні кінофестивалі, де кращі актори та кращі фільми отримують призи. Відомих акторів та режисерів добре знають та люблять. Існують інститути кінематографії, що готують працівників кіно різних спеціальностей. Але можна стати зіркою, не маючи цієї вищої освіти.

Окрім акторів, у фільмах знімаються й відомі співаки та танцюристи. У кожного свій смак.

Це означає, що люди люблять різні фільми. Деякі полюбляють фільми, що розповідають про повсякденне жит­тя їхніх сучасників, інші віддають пе­ревагу екранізації літературних творів.

Вибір фільму залежить і від на­строю; у доброму гуморі люди по­любляють дивитись комедії, у пога­ному настрої скоріше віддають перевагу, наприклад пригодницьким фільмам. Не знаю, чи поділяєте ви мої смаки: якщо я йду в кіно, то для того, щоб подивитись що-небудь розважальне. У детективних фільмах завжди кого-небудь вбивають. У любовних історіях актори приму­шують мене плакати. Освітні фільми мене присипляють. Ось чому я віддаю перевагу комедійним фільмам.

Кожен третій француз грає в одну з найбільш популярних азартних ігор, організованих державною організацією. Вкладаючи невеликі, незначні суми можна мріяти про удачу. Для держави ці суми необхідні, бо вони збільшують її прибутки.

Національна лотерея була заснована в 1933 р.. Можна придбати квиток або десяток квитків в одній з 3000 місць продажу (тютюнових лавках, продавців газет, у поштарів). Розіграш відбувається щосереди.

Le PMU (Міська спілка допомоги) або le tiercé, заснована в 1954, складає серйозну конкуренцію Національній лотереї. 10 мільйонів гравців кожного тижня грають у tiercé. Вони мають свою спеціалізовану пресу. Paris-turf, tiercé-magazine, Special Dernière.

Лото з’явилося в 1976. За суму, що може бути мінімальною, від 11 до 15 мільйонів чоловік грають кожного тижня, відмічаючи номери у бланку для участі в лотереї, які повинні бути затверджені продавцем. Розіграш відбувається два рази на тиждень, щовівторка і щосуботи. «Це легко, недорого і це може принести добрі плоди.»

Le tak-au-tak з’явилась у 1984 році. Можна виграти, якщо пощастить, стерши захисне покриття з номером білету, якщо ні, то треба чекати розіграшу наступного четверга.

Спорт-лото - це парі щодо результатів футбольних матчів, що було засноване в 1985 р..

Казино. Французи не є великими заядлими гравцями тому, що менше ніж один процент населення відвідують казино – пенсіонери, люди середнього класу, молодь і багато іноземців. Нараховують у Франції 130 казино. Колись, вони були сконцентровані тільки на курортах. Ось чому немає казино в Парижі. У французьких казино грають тільки в рулетку, лото, баккару, в американську рулетку.

Ігри суспільства. Традиційні ігри завжди є в сім’ях з дітьми: маленькі конячки, гра в гуси, гра в дамки, карткова гра «жовтий гном», доміно, гра в лото, сімейна гра, гра «монополія». Французи багато грають в карти (є близько 30 млн. ігор): белот, таро – є найбільш популярними, брідж, покер – є більш елітними.

Дата добавления: 2015-06-28