Тарас Шевченко

Віктор Гюго

Антуан де Сент-Екзюпері

Антуан де Сент-Екзюпері — один з визначних сучасних письменників. Його кар'єра льотчика та письменни­ка принесла йому славу. Він народився в 1900 році в Ліоні. Його батько був інспектором по страхуванню. У 1921 році Сент-Екзюпері перервав своє навчання, щоб зайнятися військовою службою. Так розпочалася його кар'єра льот­чика. У цей час він почав активно писати. Антуан де Сент-Екзюпері відомий своїми творами «Південний кур'єр» (1928), «Нічний політ» (1931), «Земля людей» (1939), «Військовий пілот» (1942). Ці романи та новели подані як ре­портажі про небезпечну професію. У «Землі людей» автор оспівує дружбу людей, котрі працюють: пілотів, селян і т. i. «Цитадель» — це передсмертний незакінчений твір. Цей автор такий, що найбільше чи­тається сучасною молоддю. Його «Маленький принц» (1943) — казка для дорослих і дітей. Сент-Екзюпері загинув, виконуючи військову місію, 31 липня 1944 р. Його смерть була великою втратою для всіх людей.

Віктор Гюго народився у 1802 році у родині офіцера. Він був слабкою й щуплою дитиною. Коли Віктор був ще маленьким, його батька відправили до Іспанії, і роди­на поїхала за ним. У 1816 році Віктор пішов у колеж Луї ле Гран, де він склав свої перші вірші. Батько Віктора хотів, щоб його син вступив до Вищої політехнічної школи. Але молодий письменник вирішив присвятити себе літературі. У 1822 році з-під пера Гюго виходить його перший збірник віршів «Оди й різні вірші». У 1826 році він опублікував свій ро­ман «Бюг Жаргаль». У цьому романі розповідається про трагічну боротьбу рабів проти план­таторів. У той час Гюго був натхненником молодого покоління письменників. Дюма, Меріме, Бальзак, Мюссе і бага­то інших авторів збиралися в нього. У цей період були написані шедеври Гюго. У 1831 році з'явився «Собор Паризь­кої Богоматері». Потім письменник опублікував збірники своїх ліричних віршів. Гюго став знаменитим. У 1841 році його обрали членом Французької Академії. У 1845 році йому присвоїли титул пера Франції. У 1851 році з Франції депортували всіх борців проти бонапартистського режиму. Гюго виїхав з родиною в Гернсі. Там він написав «Знедолені», «Трудівники моря», «Людина, що сміється» і збірники віршів. У 80 років він працював так, як і раніше. До самої смерті, яка наступила 22 травня 1885 року, він писав, брав участь у політичних рухах.. Усе своє життя він боровся за сво­боду і справедливість.

Тараса Григоровича Шевченка по праву названо генієм українського народу. Він народився 9 березня 1814 року в родині бідного кріпосного селяни­на у селі Моринці. Уже з малих літ він пізнав важку пра­цю, тому що у 9 років втратив матір, а в 12 років — батька. Він навчався "малюванню у місцевого іконописця. Чудовий поворот долі — і молодий Шевченко потрапляє до Петербур­зької Академії мистецтв. Тут він познайомився з творами російської та зарубіжної літератури того часу і з майстрами живопису. У Петербурзі він зустрів В. А. Жу­ковського, який сприяв його викупу з кріпацтва. У 26 років Шевченко публікує свій «Кобзар» — видатну збірку поезій української літератури. Тоді Тарас Шевченко і отримав у народі своє друге ім'я — Кобзар. Усе своє життя Шевченко боровся за волю і незалежність свого народу. За це царський уряд заарештував поета, заслав його в Оренбурзькі степи. Йому було суворо заборонено чита­ти та малювати. Заслання, відірваність від рідної землі, заборона писати та малювати призвели до його передчасної смерті. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року у 47 років. Народ пам'ятає та шанує свого по­ета. Багато його віршів стали піснями. Неподалеку від Канева на могилі стоїть величний пам'ятник поетові. Сюди приїздять люди з усього світу вшанувати пам'ять поета. У багатьох оселях України на почесному місці знаходиться портрет Та­раса — так любовно називають Шевченка у народі. У багатьох країнах світу споруджено пам’ятники Т.Шевченку.

Розвиток літератури різних країн відзначається взаємовпливом. Це відбивається у спільності тематики, проблематики, творчих методів. Українським Рембо називають Павла Тичину – символіста, який за допомогою символів зумів майстерно показати і красу кохання та природи, і своєрідність політичного життя в Україні 20х-30х років.

Теплі, дружні стосунки пов’язували українську народну письменницю Марко Вовчок та французького письменника Жюля Верна.

Література – це школа життя, засіб єднання і дружби народів світу.

Дата добавления: 2015-06-28