Сталь 45 ГОСТ 1050-88

Ст3 ДСТУ 2651-94.

Приклади позначення марки сталі якісної конструкційної:

10, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 60 та інші.

Двозначне число означає середній вміст вуглецю в сотих долях відсотка.

Сталі марок 10, 15, 20, 25 застосовують для виготовлення кріпильних виробів, втулок, муфт і ін.

Сталі марок 30, 40, 45 – для виготовлення деталей, що несуть значні навантаження: валів, зубчатих коліс, штоків і ін.

Запис про матеріал на робочому кресленні:

Бронза – це сплав на основі міді, що містить також олово, цинк, свинець і інші метали і елементи. Бронза застосовується для виготовлення арматури і інших виробів, що працюють в агресивному середовищі.

В умовне позначення марок бронзи входять позначення елементів, що містяться в ній, цифри означають процентний зміст вказаних елементів:

О – олово С – свинець Ф – фосфор Ц – цинк

А – алюміній Ж – залізо Мц – марганець Н – нікель.

Приклади позначення марок бронзи:

Бронзи олов'яні ливарні – ГОСТ 613-79: Бр.ОЦСН 3-7-5-1 Бр.ОЦС 3-12-5 Бр.ОЦС 5-5-5 і ін. Бронзи без’оловяні,що обробляються тиском, – ГОСТ 18175-78: Бр.А5, Бр.АМЦ 9-2 Бр.АЖ 9-4 і ін.

Бронзи олов'яні, оброблювані тиском – ГОСТ 5017-74: Бр.ОФ 8,0-0,3 Бр.ОФ 6,5-0,4 Бр.ОЦ 4-3 і ін.

Алюмінієві сплави – ГОСТ 2685-75 – це сплави на основі:

алюміній – магній (наприклад, АЛ8, АЛ13, АЛ22 і ін.)

алюміній – кремній (АЛ2, АЛ4 і ін.)

алюміній – мідь (АЛ7, АЛ19 і ін.)

Алюмінієві сплави застосовують для виготовлення відповідальних деталей складної конфігурації, виробів, що працюють при високих температурах.

Питання та задачі для самоконтролю

1. Що таке деталь?

2. Що спільного та в чому різниця між ескізами та робочими кресленнями деталей?

3. Які вимоги ставлять до робочого креслення деталі? До ескізу?

4. Для чого використовуються типові елементи деталей:

- фаски?

- проточки?

- різьба?

- отвори?

- шпоночні пази?

- галтелі?

5. Як наносяться розміри на ескізи і робочі креслення деталей? На які основні групи можна поділити розміри?

Завдання по темі 6 – " Ескізи і робочі креслення деталей "

Виконати ескіз деталі за індивідуальним варіантом.

Приклад виконання ГР5 див. с. 56, рис. 31 – ескіз.

Студенти денної форми навчання виконують ескіз наявної деталі.

Варіанти завдання для студентів заочної форми навчання див. с. 57-58.

Рис. 31

Тема 7. КРЕСЛЕННЯ СКЛАДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ (графічна робота 6)

Складальні одиниці – це вироби, складові частини яких сполучені в результаті складальних операцій: зварки, паяння, згвинчення і ін. До складальних одиниць відносяться механізми, прилади, пристрої, призначені для виконання якої-небудь функції.

Виконання креслень складальних одиниць є одним з етапів в процесі створення конструкторської документації при проектуванні. Схематично цей процес можна представити таким чином:

До складу конструкторської документації залежно від стадії її розробки можуть входити такі документи, як: креслення складальних одиниць, робочі креслення деталей, схеми, специфікації, записки пояснень, технічні умови, розрахунки і ін.

Креслення складальних одиниць на різних етапах створення конструкторської документації можуть називатися по-різному, залежно від їх призначення і змісту.

- Складальне креслення – це креслення, що містить зображення виробу і інші дані, необхідні для його виготовлення (складання) і контролю. Кількість зображень і їх тип повинні давати уявлення про взаємозв'язок і способи з'єднання деталей. Застосовуються такі креслення в серійному і масовому виробництві.

- Монтажне креслення – це документ, що містить контурне зображення виробу, а також дані, необхідні для його монтажу на місці застосування.

- Креслення загального вигляду – це документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснюючий принцип його роботи. Такі креслення застосовують в дрібносерійному і одиничному виробництві. Їх використовують для підготовки виробництва новостворюваних виробів, розробки технологічної документації, проектування оснащення, виконання робочих креслень окремих деталей.

У учбовому процесі по курсу «Інженерна графіка» студент матиме справу з кресленням загального вигляду.

Креслення загального вигляду повинне містити:

- Необхідну і достатню кількість зображень (видів, розрізів, перетинів) для розуміння конструктивного пристрою виробу, а також всіх його складових частин, способу з'єднання і взаємодії між собою, принципу роботи виробу.

- Номери позицій складових частин, що входять у виріб.

- Основні характеристики виробу.

- Розміри виробу: габаритні, настановні, приєднувальні розміри і інші параметри елементів, що виконуються і контролюються в процесі складання, розміри елементів, що зображаються на кресленні умовно, а також необхідні довідкові розміри.

До креслення загального вигляду додається специфікація – таблиця, в яку заносять складові частини, що входять у виріб і конструкторські документи, що розробляються до них.

Деталювання креслення загального вигляду

Деталюванням називається виконання робочих креслень деталей по кресленню загального вигляду. Як відомо, робочі креслення призначаються для виконання по ним деталей, які потім поступають на збірку.

Вимоги до робочих креслень були викладені в розділі «Ескізи і робочі креслення деталей».

Перед тим, як приступити безпосередньо до деталювання, необхідно виконати роботу, яка називається «Читання креслення». Цю роботу можна виконати, наприклад, в такому порядку:

1. Ознайомитися з найменуванням складальної одиниці і з'ясувати призначення даного пристрою (по опису).

2. Ознайомитися із специфікацією виробу (рис. 32).

3. Кожну позицію (номер деталі) знаходити на кресленні: спочатку на тому зображенні, на якому вона вказана, а потім на решті всіх зображень (рис. 33). При пошуку додаткових зображень кожної деталі орієнтуватися на:

а) проекційний зв'язок, відповідність розмірів;

б) штрихування – одна і та ж деталь на всіх розрізах і перетинах повинна бути заштрихована однаково.

При знаходженні всіх зображень деталі повинен бути виявлений її зовнішній і внутрішній устрій, що дозволяє визначити необхідну кількість зображень для її робочого креслення.

При читанні креслення необхідно ознайомитися також з описом складальної одиниці, що дозволяє зрозуміти роботу пристрою, призначення деталей, що входять до нього, а звідси роль і значення окремих елементів деталі.

Приступаючи до виконання робочого креслення кожної деталі, необхідно:

- Визначити мінімальну, але достатню кількість зображень і їх тип.

- Вибрати масштаб креслення деталі, яке може відповідати масштабу креслення складальної одиниці, але може бути і іншим.

- Вибрати формат креслення залежно від кількості зображень і вибраного масштабу.

- Оформити формат: виконати на ньому рамку і основний напис.

- Виконати зображення в тонких лініях, починаючи з осьових і центрових ліній. Зображення будуються за розмірами, які визначаються (вимірюються) по кресленню складальної одиниці з урахуванням масштабу.

- Проставляються розміри, виконуються написи. При визначенні розмірів необхідно враховувати умови збірки: погоджувати розміри.

- Заповнюється основний напис.

- Обводиться креслення.

На кресленнях складальних одиниць застосовують ряд умовностей і спрощень, які не допускаються на робочих кресленнях. До них відносяться такі спрощення, як, наприклад:

- Не показують деякі дрібні конструктивні елементи: фаски, галтелі і т.п.

- Спрощено зображають різьбові з'єднання: не показують зазори, запаси глухих отворів під гвинти і шпильки.

На робочих кресленнях, на відміну від складальних креслень, повинні знайти своє віддзеркалення всі подробиці конструкції.

Завдання по темі 7 – "Деталювання креслення складальної одиниці"

Виконати робочі креслення вказаних викладачем деталей, що входять до складу складальної одиниці, по кресленню загального вигляду (рис. 33). Індивідуальне завдання по темі "Деталювання" видається викладачем.

Приклад виконання ГР6 див. с. 64, рис. 34 – РК.

Рис.32

Рис. 34

Література

1. Михайленко В.Є., Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна графіка: Підручник для студ. вищих закл. освіти. К. Каравела, 2004. – 288 с.

2. АнтоновичЄ.А. та ін. Нарисна геометрія. Практикум: Навчальний посібник. Львів: Світ, 2004. – 528 с.

3. Верхола А.П., КоваленкоБ.Д., Богданов В.М. та ін. Інженерна графіка: креслення, комп¢ютерна графіка: Навчальний посібник. К. Каравела, 2005. – 304 с.

4. Бубенников А.В., Громов М.Я. Начертательная геометрия. М. ВШ, 1973. – 421 с.

5. Чекмарев А.А. Инженерная графика. М. ВШ, 1988. – 335с.

6. Четверухин Н.Ф. и др. Курс начертательной геометрии. М. ВШ, 1968. – 435 с.

7. Федоренко В.А., Шошин А.И. Справочник по машиностроительному черчению. Ленинград. Машиностроение, 1983. – 336 с.

8. ЕСКД – Общие правила выполнения чертежей. Москва. Издательство стандартов, 1988. – 240 с.

9. Левицкий В.С. Машиностроительное черчение: Учебник для студентов высших технических учебных заведений. М. ВШ, 1988 – 351 с.

10. Ісаєва Т.М., Ткач В.О. Нарисна геометрія (конспект лекцій). Херсон. ХНТУ, 2007. – 62 с.

11. Богданов В.Н. и др. Справочное руководство по черчению. М. Машиностроение, 1989. – 864 с.

Ісаєва Тамара Миколаївна

Ткач Віра Олексіївна

Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів з дисципліни "Інженерна графіка"

Дата добавления: 2015-06-28