Мислення як предмет дослідження логіки

Термін «логіка» походить від давньогрецького сяйва «логос» (logos), що означає «розум», «слово», «поняття», «міркування». Уперше термін «логіка» був введений у науку давньогрецьким філософом Демокритом (6л. 460-370 рр. до н.е.)< який назвав свою працю «Про логічне або про правила». У даний час термін «логіка» вживається у декількох значеннях:

— як закономірності у змінах чи розвитку подій, явищ об’єктивної дійсності і часто виражається у словосполученнях «логіка фактів», «логіка речей», «логіка економічного розвитку» та ін. Такі закономірності називають об’єктивною логікою;

— як позначення особливих закономірностей у зв’язках і розвитку думки, людського мислення і може виражатись словами «тут є логіка», «це залізна логіка», «тут немає ніякої логіки», «це алогічно», «де тут логіка?». Такі закономірності носять назву суб’єктивної логіки;

— як позначення науки про мислення.

Мета пізнання, як відомо, полягає в збагненні істини за допомогою мислення. Природно припустити, що предметом логіки є мислення людини. Логіка є наука про мислення. Але мислення є предметом вивчення багатьох наук: фізіології вищої нервової діяльності, психології, кібернетики, лінгвістики, філософії. У чому ж специфіка логіки в порівнянні з перерахованими науками, що вивчають мислення? Фізіологія вищої нервової діяльності людини вивчає матеріальну основу процесу мислення, фізіологічні процеси, що протікають у корі великих півкуль головного мозку людини. Її цікавить, як енергія зовнішнього подразника перетворюється в мозку людини у факт свідомості. Психологія досліджує мислення як один з видів психічної діяльності поряд з емоціями, волею, пам’яттю і т.д. Вона зосереджує увагу на рішенні людиною різного роду практичних задач, зв’язуючи це з цілями, інтересами, здібностями, ціннісними орієнтаціями і мотивами поводженнялюдини.

Кібернетика розглядає мислення як процес ^ обробки інформації з деякої програми, що передбачає відбір, принаймні, на порядок вище випадкового. Мислення не зводиться тільки до обробки інформації, але остання являє собою одне з основних його властивостей. Лінгвістику цікавить нерозривний зв’язок мислення з мовою, їхня взаємодія між собою. Вона розкриває способи вираження думок за допомогою різноманітних мовних засобів. Філософія і, насамперед, теорія пізнання, охоплює мислення в цілому. Вона вирішує головне світоглядне питання: як відносяться наші знання про навколишній світ до самого цього світу? Чи може мислення людини давати правильне і точне відображення дійсності? Усі перераховані області пізнання розуміють під мисленням процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого відображення дійсності в мозку людини, що здійснюється в його практичній діяльності і нерозривно зв’язаний з мовою. Завдяки мисленню ми одержуємо нові знання не безпосередньо, а на основі вже наявних знань, тобто опосередковано. Знання, отримане з уже наявних знань, без звернення кожного разу до досвіду, до практики, називається вивідним, а сам процес його одержання — доведенням. Логіка показує, як повинне відбуватися мислення, яким правилам воно повинно підкорятися, щоб була досягнута істина. Але за допомогою мислення істина іноді досягається, а іноді не досягається те мислення, за допомогою якого досягається істина, варто було б називати правильним мисленням. Тому логіка може бути визначена як наука про закони і форми правильного мислення ‘ (побудова думок), що веде до істини.

Дата добавления: 2015-06-29