Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг

Для ринкового господарства досить високий ступінь невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають на рішення, зв'язані з попитом та пропозицією, це завжди очікувані витрати і вигоди. Виробники і споживачі, продавці і покупці приймають рішення, виходячи з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення тим вище, чим більше інформації мається при ухваленні рішення.

Основний спосіб уникнути помилкового рішення – одержати більше інформації перш, ніж почати діяти. На ринках, де інформації недостатньо, з'являються посередники, що збирають і продають інформацію, створюються фірми, що спеціалізуються на зборі інформації про попит та пропозицію. Інформація – це дорогоцінне благо. Ви хочете продати будинок по найвищій ціні. Вам треба знайти того єдиного покупця, що готовий заплатити таку ціну. Без посередника не обійтися ні продавцеві, ні покупцеві. У передбачуваній угоді вони обоє можуть виграти від його послуг. Посередник зведе їх, надасть у їхнє розпорядження необхідну інформацію.

Людина виявилася безробітною. Вона може шукати її самостійно, а може звернутися до посередника. Роботодавці у свою чергу звертаються в агенції. Це вигідно обом сторонам.

Для успішної конкуренції на ринку будь-якій фірмі насамперед необхідний точний і ретельний аналіз кола покупців і їхніх потреб. Треба знати:

- хто готовий придбати даний товар або послугу;

- чому споживач купуватиме саме ваш товар або послугу;

- у якому вигляді споживач бажає одержувати ваш товар;

- у який час він має намір купувати ваш товар;

- де він хотів би придбати ваш товар;

- якими партіями і як часто він готовий купувати ваш товар і т.д.

Треба знати місткі-сть ринку і багато чого іншого. Здатність ринку дешево посточати високоякісну інформацію є його найважливішою перевагою. Інформація – це відомості про те, що і за яких обставин хочуть робити інші. Від послуг посередників в інформації залежить добробут людей у більшій мірі, ніж ми гадаємо. Останніми роками десятиліття швидко формується ринок інформації й інформаційних послуг. Розгорнулася торгівля науково-технічними розробками, програмно-математичним забезпеченням для ЕОМ, інтелектуальною продукцією.

Будь-який ринок, не залежно від його конкретного виду, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті та пропозиції, та конкуренції.

Ціна це мова ринку, його сигнальна система. Система цін у ринковій економіці відіграє роль основної організуючої сили. Ціна – це орієнтир для продавця (виробника) і покупця (споживача). Росте ціна – це сигнал до розширення виробництва, падає – сигнал до скорочення. У ціні знаходять висвітлення всі три підходи до установлення вартості товару: гранична корисність, витрати виробництва попит та пропозиція.

Стихійна дія підприємця приводить до встановлення більш-менш оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча “невидима рука”, про яку писав ще Адам Сміт: “Підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він невидимою рукою направляється до мети, що зовсім не входить у його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси він часто більш дійсним способом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне служити їм”.

У сучасних умовах економіка керується не тільки “невидимою рукою”, але і державними важелями, однак регулююча роль ринку продовжує збережуться, багато в чому визначаючи збалансованість народного господарства.

Регулююча функція ринку – найважливіша. Вона зв'язана з впливом ринку на всі сфери економіки. Ринок дає відповідь на питання: “Що робити? Як робити? Для кого робити?” Ринок немислимий без конкуренції.

Американські професори економіки Кембелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю затверджують, що “сутність конкуренції полягає в широкому розосередженні економічної влади усередині складову економіку двох головних сукупностей – підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку знаходиться велике число покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може пред'явити попит або пропозиція на таку кількість продукту, якого було б досить, щоб помітно вплинути на ціну” (“Економіка, принципи, проблеми і політика”. Баку, 1992 р.,т.1, гл. 3).

Широке розсіювання економічної влади, що складає основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливість зловживання нею. Економічний стан перешкоджає економічним одиницям заподіювати один одному руйнівний збиток, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями їхнього особистого інтересу.

Конкуренція припускає волю вступу економічних одиниць у будь-яку конкретну галузь і волю виходу з неї. Ця воля необхідна для того, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технологій або пропозиції ресурсів. Основна економічна перевага ринкової системи полягає в її постійному стимулюванні ефективності виробництва.

Об'єктом конкуренції є ціна з її вихідним базисом – витратами виробництва, якістю продукту і дизайну. Конкуренція одночасно має і позитивні і негативні сторони:

1) вона сприяє розвитку науково-технічного прогресу, постійно змушуючи товаровиробника застосовувати кращі технології, раціонально використовувати ресурси. У ході її вимиваються економічно неефективні виробництва, що застаріло техніка, неякісні товари;

2) вона чутливо реагує на зміну попиту, веде до зменшення витрат виробництва, гальмує ріст цін, а в ряді випадків до їх зниження;

3) у відомій мірі вирівнює норму прибутку на капітал і рівень заробітної плати у всіх галузях національної економіки.

До числа негативних сторін можна віднести наступні:

1) додає бізнесу деяку нестабільність, створює умови для безробіття, інфляції і банкрутства;

2) веде до диференціації прибутків і створює умови для їхнього несправедливого розподілу;

3) її наслідком може бути не виробництво товарів і не довантаження потужностей у періоди виробничих спадів.

Дата добавления: 2014-01-03