ЦІЛІ навчання Г

Коли дитина починає вивчати ІМ, вона, перш за все, хоче навчитися розмовляти. Навіть та мінімальна кількість мовленнєвих одиниць, яку молодші школярі засвоїли на перших уроках, дозволяє їм осягнути комунікативну функцію мови, що позитивно впливає на мотивацію навчання.

Програма містить вимоги щодо різня оволодіння учнями ДМ і ММ, якісні та кількісні характеристики їхніх висловлювань в діалогічній та монологічній формах мовлення. В програмі відображена динаміка розвитку цих вмінь по класах. В якісному плані простежується ускладнення вмінь Г.

Так, в ММ учні ПШ послідовно оволодівають такими типами монологічних висловлювань: повідомлення – опис – розповідь – переконання.

При оволодінні ДМ учні оволодівають вміннями реагувати на ініціативну репліку співрозмовника, потім починати розмову, використовуючи ініціативну репліку, та, нарешті, вести та підтримувати діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін думками.

В кількісному плані як в ММ, так і ДМ зростає обсяг висловлювань учнів в 2 рази.

ЗМІСТ навчання Г складається з лінгвістичного, психологічного та методологічного компонентів.

Лінгвістичний компонент Г включає мовний і мовленнєвий матеріал, який забезпечує учням можливість спілкуватися в межах тематики, зазначеної в програмі, та навчальних ситуацій.

Саме тематика та навчальні ситуації обумовлюють відбір мовних одиниць: слів, словосполучень, граматичного матеріалу та фонетичного мінімуму. Відібраний мовний матеріал складає основу Г вже на початковому етапі навчання ІМ.

Мовний матеріал засвоюється при оволодінні мовленнєвими одиницями, якими м.б. мовленнєвий зразок, діалог-зразок і зразок зв'язного мовлення. Ці мовленнєві одиниці використовують учнями як опора для побудови аналогічних власних висловлювань шляхом їх трансформації, комбінування з метою передачі власних думок.

Враховуючі соціокультурну спрямованість навчання ІМ, слід ознайомлювати молодших школярів із деякими особливостями невербального спілкування англомовних народів, наприклад, їхньою жестикуляцією (українці загинають пальці при лічбі, а англійці відгинають їх). Оволодіння учнями певними екстралінгвістичними елементами англомовної комунікації привнесе в їхнє мовлення емоційність та автентичність.

Психологічний компонент – оволодіння навичками та вміннями експресивного мовлення.

Формування навичок Г – фонетичних, лексичних і граматичних – пов'язане з виконанням учнями таких операцій:

1) репродукція, яка передбачає імітацію почутого від учителя або в звукозапису. Психологи: чим молодше школяр, тим легше для нього ця операція. На початковому етапі репродукція займає багато часу, оскільки саме шляхом імітації формуються слухо-вимовні навички. Виконуючі цю операцію, учні оволодівають також граматичними структурами та їх лексичним наповненням.

2) часткова репродукція або підстановка елемента, який є необхідним для передачі власної думки дитини. Ця операція використовується в Г з метою формування фонетичних, граматичних і лексичних навичок, але основна мета, що досягається з її допомогою, – це робота над лексикою, її актуалізація. Підстановка може здійснюватися не лише на рівні слова, але й словосполучення. Операція на часткову репродукцію допомагає учням оволодіти структурою речення та демонструє їм як можна шляхом заміни слів описати предмет відповідно до реальної ситуації.

3) трансформація, пов'язана зі зміною граматичного оформлення висловлювання;

4) розширення сприяє забезпеченню логічного, повного, інформативного висловлювання. Ця операція пов'язана з формуванням навичок граматичного оформлення висловлювання – місце членів речення. їх послідовність, але, перш за все, вона забезпечує актуалізацію засвоєної лексики та удосконалення ритміко-інтонаційних навичок (ритму, мелодики).

5) комбінування мовних і мовленнєвих засобів для вираження думки, т.б. формування словосполучень і речень шляхом використання учнями засвоєних компонентів у нових ситуаціях спілкування.

В психологічному аспекті Г характеризується такими ознаками, як вмотивованість, зверненість до слухача, емоційне забарвлення, ситуативна обумовленність. Ці характеристики необхідно враховувати при організації навчання Г, як діалогічного, так і монологічного, з метою їх моделювання, відтворення у навчальних умовах.

Оскільки ММ і ДМ відрізняються не лише в лінгвістичному плані, а й в психологічному, то при їх навчанні формуються та розвиваються різні вміння. Відтак, навчання молодших школярів Г передбачає формування у них двох груп умінь, а саме:

І. Вмінь ММ, т.б. будувати зв'язне висловлювання (монолог):

1) визначати предмет повідомлення (назвати предмет, описати його колір, місце знаходження, повідомити своє відношення до предмету, розказати про свою сім'ю, друзів, розповісти про те, що прочитав або прослухав, описати картинку);

2) відбирати необхідні мовні та мовленнєві засоби для реалізації задуму;

3) логічно будувати своє висловлювання відповідно до задуму та надати йому емоційне забарвлення.

II Вмінь брати участь у бесіді (діалозі). ДМ в більшій мірі ситуативно обумовлене, ніж ММ, йому властива більш виражена емоційність та експресивність, що проявляється в використанні невербальних засобів спілкування.

1) ініціювати мовленнєву репліку, якою м.б. запитання, твердження, прохання, пропозиція;

2) реагувати на мовленнєвий стимул. Репліка-стимул та репліка-реакція складають ДЄ, 4 типи ДЄ: запитання-твердження. запитання-запитання, твердження-твердження, твердження-запитання:

3) "розгорнути" репліку.

Методологічний компонент змісту навчання Г – навчання школярів прийомів учіння з метою оволодіння Г ІМ. Успішне формування компетенції в цьому виду МД залежить від оволодіння школярами такими навчальними вміннями:

1) уміння використовувати готові опори різного характеру: слуховими та зоровими, вербальними та невербальними, змістовими та смисловими – про що, говорити, які мовні засоби використовувати для цього.

2) уміння створювати власні опори. Це м.б. вибір предмету, про який учень хоче щось сказати ІМ, складання розгорнутого плану, запис ключових слів, словосполучень, потрібних для розгорнутого висловлювання.

3) вміння усвідомлено виконувати операції, що складають суть говоріння –
формулювання думки засобами мови. Учень має розуміти сутність завдання та ті операції, які він має при цьому виконувати. Реалізація принципу свідомості при формуванні мовленнєвих навичок і полягає з усвідомленні цих операцій.

Ознайомлення з розглянутими компонентами змісту навчання Г сприятиме розумінню вчителем того, чому слід навчати учнів при формуванні цього виду МД на початковому етапі, коли закладаються основи в оволодінні експресивним мовленням.

Дата добавления: 2014-01-03