Особливості правового статусу сторін в адміністративному процесі

Здатність мати процесуальні права та обов'язки в ад­міністративному судочинстві (адміністративно-процесу­альна правоздатність) визнається за громадянами Украї­ни, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державним органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особа­ми, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ве­дення справи представникам (адміністративна процесуаль­на дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фі­зичним особам до досягнення цього віку в спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до за­конодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ве­дення справи представникові (адміністративна процесу­альна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх­нім посадовим і службовим особам, підприємствам, уста­новам, організаціям (юридичним особам) (ст. 48 КАСУ).

Відповідно до статті 49 КАСУ особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права й обов'язки, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Вони мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду спра­ви, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) ознайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи й запере­чення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалі­стам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і мір­кувань інших осіб;

8) ознайомлюватися з технічним записом і журналом судового засідання, подавати письмові зауваження до них;

9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосуєть­ся їхніх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами,

наданими їм КАСУ;

12) за власний рахунок додатково замовити та отрима­ти в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Згідно зі статтею 51 КАСУ, крім прав та обов'язків, на­ведених вище, позивач має право змінювати підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменши­ти розмір позовних вимог чи відмовитися від адміністра­тивного позову в будь-який час до закінчення судового роз­гляду. Позивач має право відмовитися від адміністратив­ного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного роз­гляду.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 КАСУ, відповідач має право визнати адміністративний позов пов­ністю або частково, подати заперечення проти адміністра­тивного позову. Сторони можуть досягти примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підста­вою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову відповідача і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

У статті 56 КАСУ зазначено, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в ад­міністративному процесі особисто або через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 КАСУ має адміністративну про­цесуальну дієздатність і бере участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Права, свободи та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб, що не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники — бать­ки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Суд може залучити до участі у таких справах, відповід­но, неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фі­зичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Для захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна проце­суальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізич­них осіб, цивільна дієздатність яких обмежена та які беруть участь у справі, суд може залучити до участі у справі їхніх за­конних представників, якими є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздат­ності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених за­коном, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визна­ченими законом, питання про призначення чи заміну за­конного представника.

Стаття 57 КАСУ визначає перелік осіб, які не можуть бути представниками в суді. Це особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,

перекладач і свідок.

Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представника­ми в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Документи, що підтверджують повноваження представ­ників, які беруть участь в адміністративному процесі на ос­нові договору, на здійснення представництва в суді від­повідно до статті 58 КАСУ, повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Повноваження законних представників підтверджують­ся документами, які посвідчують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інте­реси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.

Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, ус­танови, організації.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в ад­міністративному суді посвідчується нотаріально або поса­довою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, ста­ціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адво­катським об'єднанням, або договором про надання право­вої допомоги.

Довіреності або інші документи, які підтверджують пов­новаження представника і були посвідчені в інших держа­вах, повинні бути легалізовані в установленому законо­давством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України.

Представник у суді, відповідно до статті 59 КАСУ, має право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, що може вчинити ця особа. Розпо­рядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо веден­ня справи є обов'язковими для нього. Представник також має право повністю або частково відмовитися від ад­міністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягти примирення, пе­редати повноваження представника іншій особі (передору­чення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинен­ня кожної з цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Повноваження представника є чинними протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено в довіреності. Він також може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особі, яка його ними наді­лила, та суду. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представ­ника від наданих йому повноважень визначаються стаття­ми 248—250 Цивільного кодексу України. Законний пред­ставник самостійно здійснює процесуальні права та обов'яз­ки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Дата добавления: 2014-01-03