Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Екологічна класифікація кліматів

Клімат

Слово «клімат» походить від грецького «кліма», що означає нахил сонячних променів до площини горизонту. Давньогрецькі вчені першими виділили кліматичні пояси за кутом падіння сонячних променів у полудень і тривалістю дня (від 12 годин на екваторі до 24 годин під час літнього сонцестояння за Полярним колом).

На початку XX ст. кліматологи визначили клімат як багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості відповідно до її географічних умов. «Клімат — це сукупність атмосферних умов, характерних для даної місцевості залежно від її географічної обстановки».

Основні кліматичні процеси: кругообіг тепла і вологи, атмосферна циркуляція. Вони характеризуються коливаннями, циклічними і ритмічними змінами.

Кліматоутворюючі процеси Землі, діють в різній географічній обстановці, створюють різні кліматичні умови. Однак розподіл окремих характеристик клімату, таких як середні температури повітря, суми опадів, виявляє визначені географічні закономірності: залежність від широти, орографії. Щоб орієнтуватися в різноманітності кліматичних умов на Землі, потрібно виділити визначені типи клімату і вивчити їхній розподіл по земній поверхні т. т. потрібно побудувати класифікацію кліматів і здійснити кліматичне районування на основі цієї класифікації

У розподілі кліматів існує більш – менш ясно виражена зональність, але ця зональність сильно порушується впливом азональних факторів

На сьогодні існує досить велика кількість класифікацій кліматів. Ми обмежимося стислим викладенням декількох класифікацій, що мають найбільш наукове і практичне значення для земної кулі в цілому.

 

2. Класифікація кліматів

Класифікація кліматів — це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Під типом клімату розуміють сталу сукупність кліматичних показників, характерних для тривалого періоду часу на певній території. Такими показниками є: а) кількість сонячної радіації; б) середня температура найтеплішого та найхолоднішого місяців; в) річна амплітуда коливання температур; г)переважаючі повітряні маси; д) середньорічна кількість опадів і режим їх випадання. Найбільше наукове і практичне значення мають класифікації кліматів за В. П. Кеппеном (1933) і Б. П. Алісовим (1936,1974).

В. П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату за температурним режимом і за ступенем зволоження:

1)пояс вологого тропічного клімату(з типами клімату вологих екваторіальних лісів і саван) характеризується відсутністю зими, середня температура найхолоднішого місяця не нижче +18 0 С, а річна сума опадів не менше 750 мм;

2)пояс сухого клімату (з типами клімату пустель і степів) опадів мало, випаровуваність при високих теп. велика;



3)пояс помірно теплого й вологого клімату (з типами середземноморського, китайського, західноєвропейського клімату), пояс помірно теплогохар – ся в пд.пв. -18 о С та пн. пв. – 3 0 С найхолоднішого місяця,опади перевищують межу засушливості ;

4)пояс помірно холодного клімату із сухою зимою східносибірського типу і вологого в усі місяці року клімату Східної Європи і Канади, хар. – ся стійким сніговим покривом, тем – ра -3 0С, +18С, опадів більше межі засушливості;

5)пояс снігового клімату (клімат тундри, де температура найтеплішого місяця коливається від О °С до +10 °С, й клімат вічного морозу з температурою найтеплішого місяця нижче О °С).

2 2 Генетична класифікація типів клімату Б. П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх циркуляції. У кожній півкулі Б. П. Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси:

1)екваторіального повітря;

2)тропічного повітря;

3)помірного повітря;

4)арктичного (антарктичного) повітря.

У кожному поясі формуються континентальний та морський типи повітряних мас і, відповідно, кліматів. Крім того, виділено по три перехідних пояси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний (субантарктичний), де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів (карта поясів).

Система Б. П. Алісова включає наступні кліматичні пояси й типи клімату:

І. Екваторіальний пояс:температури в продовж року+26 +28 С, мала амплітуда коливання температур, панує вологе екваторіальне повітря, опадів 2000-3000 мм, рівномірно.

1)континентальний (у вологих екваторіальних лісах);

2)високогірний (в Андах);

3)океанічний (над океанами і островами).

II. Субекваторіальний пояс: улітку – екваторіальні, взимку - тропічні повітряні маси, зима трохи холодніша за літо, але відзначається сухістю, на океанах виникають тропічні циклони.

4)континентальний;

5)високогірний;

6)океанічний.

III. Тропічний пояс:велика кількість радіації, високі температури, найтеплішого - +30 С, найхолоднішого - +15С, переважають пасати.

7)континентальний;

8)високогірний;

9) тропічних пустель(західних узбереж) 100 мм;

10)вологого тропічного типу (східних навітряних берегів) 1000 мм;

11)океанічний.

12)IV. Субтропічний пояс:

13)високогірний (мусонний);

14)середземноморський;

15)мусонний східних берегів;

16)океанічний.

V. Помірний пояс:кількість сонячної радіації коливається на протязі року, тому яскраво виражені пори року, переважають помірні повітряні маси, Західні вітри.

17)континентальний - невелика кількість опадів, значна амплітуда коливання температури, +30 С - -60 С;

17)помірно – континентальний – взимку - -6 С, влітку - +19 С, 660 мм/рік.;

18)високогірний;

19) морський(західних частин материків) незначна амплітуда, зима м’яка, літо – прохолодне, опади >1000 мм;

20)мусонних східних берегів ярко виражена сезонність, значна амплітуда температури, літнього - +20 С, зимового - -20 С, зима суха, літо вологе;

21)океанічний з відносно теплою вітряною зимою і прохолодним літом.

УІ. Субарктичний пояс: улітку - тропічні, взимку – помірні повітряні маси, значні сезонні різниці температури повітря та опадів, можливі снігопади

22)континентальний з дуже холодною зимою і відносно теплим літом;

23)океанічний з нехолодною вітряною зимою і прохолодним літом.

VII. Арктичний пояс:улітку - помірні, взимку – арктичні повітряні маси, великі коливання температури.

24)континентальний (наприклад, у Гренландії) з виключно холодною зимою і морозним літом, 200 мм/рік, значна кількість сонячної радіації, але в основному розсіюється, велике альбедо;

25)океанічний з холодною зимою і туманним сирим літом.

VIII. Антарктичний і субантарктичний пояси:

26)континентальний клімат внутрішньої Антарктиди з виключно холодною зимою і морозним літом;

27)океанічний клімат прибережної Антарктиди (помірно вологий і холодний зі стоковими вітрами до 15-20 м/с).

Екологічна класифікація кліматів, запропонована Л. С. Бергом побудована на географічних принципах: кліматичні зони, за Бергом, відповідають природним ландшафтним зонам. Класифікація Берга показує, що між кліматом, рельєфом, ґрунтоутворенням і рослинністю прослідковується тісна взаємодія і зв'язок. За Л. С. Бергом, на рівнинах розрізняють 12 кліматичних зон.

Розглянемо коротку характеристику кліматичних зон земної кулі за Л. С. Бергом.

1. Клімат вологих тропічних лісівохоплює Амазонію, південно-східне узбережжя Бразилії, екваторіальну Африку, півострів Малакку, Великі Зондські й Філіппінські острови, Нову Гвінею, частину Великих Антильських островів і східне узбережжя Мадагаскару. Території з вологими тропічними лісами не мають чітких широтних меж. Інколи вони розміщені біля екватора,а інколи тягнуться по узбережжях до тропіків.

Дана кліматична зона характеризується постійно високою температую і рясними опадами протягом року. Середня температура найхолоднішого місяця становить +20 °С, а найтеплішого — від +26 °С до +32 °С. Середньорічна температура у межах від +24 °С до +28 °С. Річна амплітуда температури незначна — від 1 °С до 6 °С. Середня кількість опадів за рік становить 2500-4000 мм, а в окремих місцях і більше. Спостерігається два максимуми опадів, коли Сонце в полудень досягає зеніту (тобто в дні рівнодень), а в проміжні періоди опадів дещо меншає. Опади мають зливовий характер і випадають завжди в другій половині дня. Велика кількість сонячної радіації, високі температури протягом усього року, висока вологість і рясні опади створюють сприятливі умови для бурхливого росту рослинності, яка представлена тут вічнозеленими лісами із численними ліанами.

2.Клімат саван.Савани (тропічні лісостепи з листопадними і вічнозеленими деревними породами й потужним трав'янистим покривом) займають великі площі в Африці, Південній та Центральній Америці, на Мадагаскарі, півострові Індокитай та Індостан, у Північній Австралії, на Гавайських островах.

Клімат даної зони залежить від сезонної зміни циркуляції повітряних мас. Улітку в саванах панує вологе екваторіальне повітря, а взимку — сухе континентальне тропічне повітря й пасати. У зв'язку із цим улітку спостерігається волога тропічна погода зі зливами й грозами, а взимку — посуха. Добова амплітуда температури влітку незначна, але взимку зростає. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +25 °С до +30 °С, а найхолоднішого — від +15 °С до +20 °С. Річна амплітуда температури становить 10-12 °С. Річна сума опадів сягає 1000 мм, а на навітрених схилах гір зростає до 2000 мм і більше (Гавайські острови, підніжжя Гімалаїв).

3. Клімат субтропічних і тропічних пустель.Зона охоплює пустелі Сахара і Наміб в Африці, пустелі Аравії, пустелю Атакама в Південній Америці, пустелі в нижній течії Колорадо і в Каліфорнії (Північна Америка), пустелі Австралії.

Тут панує тропічне континентальне повітря і дмуть пасати. Середньорічна температура повітря в пустелях становить від +18 °С до +26 °С, середня температура найтеплішого місяця— +32 °С... +38 °С, а найхолоднішого — близько +10 °С. У Північній Африці біля м. Тріполі зареєстровано абсолютний максимум температури для Землі, а саме +58 °С.

Опадів у пустелях випадає менше 250 мм за рік, а подекуди до 100 мм за рік і менше. У деяких місцевостях на сході Сахари, в Атакамі та інших пустелях по кілька років не буває дощу. Дощі випадають нечасто, у вигляді злив, іноді сильних. Часто бувають пилові бурі. Гостра нестача вологи разом із високими температурами дуже несприятливі для росту рослин. Рослинність з'являється тільки після злив, які зволожують грунт на короткий час. Там, де близько до поверхні підходять грунтові води, утворюються оазиси

4.Клімат пустель помірного поясу.Ця зона охоплює пустелі та напівпустелі Прикаспійської низовини і Середньої Азії, пустелю Гобі, пустелі Великого Басейну і середньої течії Колорадо, напівпустелі Східної Патагонії.

Для даної зони характерна велика сухість повітря і значна випаровуваність. Сумарна кількість опадів становить 250-300 мм за рік. Улітку переважає жарка, суха, малохмарна погода, а взимку — прохолодна, холодна й морозна. У пустелях Середньої Азії середні температури січня збільшуються від -12 °С на півночі до +2 °С на півдні, а середні температури липня— від +25 °С до +30 °С. Максимальні температури влітку сягають +45 °С... +46 °С. Відповідно до кліматичних умов, рослинність представлена полином, солянками, саксаулом, а культурні рослини вирощують, застосовуючи штучне зрошення.

5. Клімат субтропічних лісів.Кліматична зона охоплює Південний Схід США, узбережжя Мексиканської затоки, Парагвай, південно-східну частину Бразилії та Болівію, деякі плоскогір'я Африки, південно-східне узбережжя Чорного моря, південний берег Каспійського моря, північ Індії, південь Японії, Кореї та Китаю, північно-східний берег Австралії.

Для даної зони характерна тепла зима з середніми температурами най-холоднішого місяця вище +2 °С. Максимум опадів припадає на літо. Літо жарке й сире. Річна сума опадів перевищує 1000 мм. У рослинному покриві переважають широколистяні ліси з домішкою вічнозелених рослин і ліан.

6. Мусонний клімат помірних широт.До даної кліматичної зони належать Середнє та Нижнє Приамур'я, Приморський край, Сахалін, північ Японії, Кореї і Китаю.

У теплу пору року тут випадає велика кількість опадів, через те що влітку панує літній південний і південно-східний мусон, який несе вологе повітря з океану. Узимку мусон несе континентальне повітря з півночі та північного заходу. Це повітря дуже холодне, бо надходить із Сибіру, з великої області Азіатського максимуму. Із цим континентальним повітрям пов'язане панування ясної, сухої антициклонної погоди. Середня температура січня знижується до —20 °С, сніговий покрив незначний. Літо тепле й вологе, із середніми температурами найтеплішого місяця від +20 °С до +25 °С. Сума опадів сягає 600-1000 мм за рік і більше. На півдні зони клімат тепліший. Наприклад, у Пекіні середня температура січня становить -4,5 °С, а липня — +26,5 °С.

7. Середземноморський кліматхарактерний для Середземного моря та його узбереж, для західних узбереж материків північної та південної півкулі у субтропічному поясі (Тихоокеанське узбережжя Чилі й Каліфорнії, південно-західні береги Африки й Австралії, південний берег Криму і Чорноморське узбережжя від Новоросійська до Туапсе).

Типова риса даного клімату — розподіл опадів протягом року. Вони випадають головним чином узимку, а влітку стоїть суха, жарка погода. Загалом клімат теплий, з достатньою кількістю опадів, річна кількість їх, залежно

від рельєфу і орографії, коливається від 300 до 1000 мм і більше. Зима м'яка, стійкий сніговий покрив не утворюється. Середні температури найхолодні-шого місяця вищі за О °С, а найтеплішого становлять від +22 °С до +28 °С.

8. Клімат степівпомірних широт характеризується прохолодними зимами, а степів субтропічних і тропічних широт — теплими зимами. До перших належать Азово-Чорноморські степи, степи Середнього Поволжя, Північного Кавказу, Північного Казахстану, Забайкалля, Монголії, степи Північної Америки, які простягаються зі сходу вздовж Скелястих Гір. Степи з теплою зимою прилягають до периферії субтропічних і тропічних пустель.

У степовій зоні панує континентальне повітря помірних широт, яке влітку трансформується в тропічне повітря. У субтропічних і тропічних степах переважає тропічне повітря, з яким пов'язані високі температури, низька від­носна вологість повітря, значна повторюваність посух і суховіїв. У степах помірних широт середні температури найтеплішого місяця досягають +24 °С, а річна сума опадів — 200 - 250 мм. Узимку утворюється сніговий покрив висотою 20-30 см. У цілому зона степів відрізняється посушливим кліматом, кількість опадів не перевищує 450 мм, хоча місцями сягає 500-550 мм. Максимальна кількість опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив, але літо сухе й жарке, випаровуваність приблизно вдвічі перевищує кількість опадів.

9. Клімат зони мішаних і листяних лісів.Цей клімат панує в Північній Америці на південь від 50° пн. ш. і на схід від 100° зх. д. (за винятком південно-східної частини), у Великобританії, Ірландії, на півдні Скандинавського півострова, у Західній Європі (за винятком Середземномор'я), у Прибалтиці, Білорусії та центральній смузі європейської частини Росії, на півдні Західного Сибіру. У південній півкулі клімат листяних лісів охоплює нижню течію
р. Парани і басейн р. Уругвай, південно-східне узбережжя Австралії та Нову Зеландію. До цієї зони Л. С. Берг включає також природну зону лісостепу як перехідну між лісами і степами.

Клімат сприятливий для росту широколистяних порід дерев. У Західній Європі переважають букові ліси, а в Східній — дубові. Літо тепле, температура найтеплішого місяця становить +18 °С... +20 °С. Зима тут помірно холодна, середні температури найхолоднішого місяця коливаються від —4 °С до -10 °С. У середньому за рік випадає 500-600 мм опадів, але подекуди й до 1000мм.

10. Клімат тайги.Зона тайги в північній півкулі займає величезну площу. Вона охоплює значні території на Алясці і в Канаді на північ від 50° пн. ш. У Євразії зона тайги займає центральну частину Скандинавського півострова, Фінляндію, Східноєвропейську рівнину на північ від лінії СанктПетербург - Нижній Новгород, Західний Сибір, Східний Сибір, Камчатку північ і центр Сахаліну. У південній півкулі на рівнинах такий клімат відсутній

Континентальність клімату в Євразії зростає із заходу на схід від помірної до різкої. Загалом для зони характерний континентальний клімат із холодною, суворою зимою. Середні температури січня в Північній Америці опускаються до -28 °С... -ЗО °С, а подекуди й до -50 °С. У тайзі Східного і Північно-Східного Сибіру в долинах річок, оточених горами, узимку в антициклональних умовах холодне повітря застоюється і охолоджується, внаслідок чого середні температури січня в районі Якутська становлять нижче -40 °С, а Верхоянська — нижче -50 °С. Літо порівняно тепле, середні температури липня зростають від +12 °С на півночі до +18 °С... +20 °С на півдні зони. У тайзі випадає від 300 до 600 мм опадів за рік. Залежно від кількості опадів, висота снігового покриву становить від 30-40 до 80-90 см.

Загалом для зони тайги характерні помірні температури, значна вологість повітря, достатня кількість опадів, більш тривалий вегетаційний період, ніж у тундрі. Усе це сприяє поширенню хвойних лісів з ялини, ялиці, модрини, сосни, з домішками дрібнолистих порід (берези, осики, тополі, вільхи).

11. Клімат тундри. Зона тундри займає крайні північні частини материків Євразії та Північної Америки, а також прилеглі до Арктичного басейну острови і острови Субантарктики.

Південною межею зони тундри є ізотерми найтеплішого місяця +10 °С, які обмежують поширення лісів, тому деревні породи тут відсутні. На межі тундри і тайги для лісотундри характерне рідколісся. Скрізь багаторічна мерзлота різної потужності, існування якої обумовлене від'ємними середньорічними температурами повітря та історичними причинами. У зонах тундри й лісотундри протягом року переважають арктичні повітряні маси. І тільки влітку сюди пересуваються повітряні маси помірного поясу. Середні температури січня в зоні тундри коливаються від -5 °С до -35 °С, а липня — нижче +12 °С. Річна сума опадів становить близько 200 мм і більше. Зима тривала й холодна, а літо коротке і досить прохолодне. У лісотундрі температури найхолоднішого місяця досягають -40 °С, а найтеплішого— +10 °С ... +14 °С, а річна кількість опадів збільшується від 200 мм до 400 мм.

12. Клімат вічного морозу. Цей дуже суворий клімат панує в Арктиці над льодовою поверхнею Гренландії, на Землі Франца-Йосифа, на півночі Нової Землі, на архіпелазі Північна Земля і в Антарктиді.

Протягом довгої полярної ночі теплоту сюди приносять тільки повітряні маси з більш низьких широт, але витрати теплоти на випромінювання значно більші, внаслідок чого поверхня Землі й повітря значно вихолоджуються. Середні температури найхолоднішого місяця в Арктиці місцями знижуються до-40 °С.

Влітку в Арктиці Сонце не заходить, триває полярний день. До земної поверхні надходить значна кількість сонячної радіації. Але більшу частину її становить розсіяна, через низьке стояння Сонця, велику хмарність і тумани. Крім того, поверхня, вкрита льодом і снігом, відбиває понад 85% сумарної радіації, а поглинає лише незначну її частину. Теплота витрачається і на танення льоду та снігу, тому середня температура становить приблизно О °С. Найтеплішим є атлантико-європейський сектор Арктики, де середні температури січня піднімаються до -13,5 °С на Шпіцбергені та -15 °С на о. Ведмежий. Найхолоднішим місяцем є березень, а середні температури липня коливаються від +2 °С до +10 °С. Азіатський сектор Арктики відрізняється більш континентальним кліматом із середніми температурами січня нижче -ЗО °С, а липня — О °С, і тільки на узбережжі материка вони піднімаються до +2 °С... +8 °С.

У Гренландії 80% поверхні вкрито льодовиками. Товщина льоду в центрі острова сягає 3400 м. Над льодовиковим щитом Гренландії середня температура найтеплішого місяця на висоті 3000 м становить -13 °С, а найхолоднішого -49 °С, коли можливі морози до -65 °С. На узбережжі клімат менш суворий, південне узбережжя вільне від льоду. Тут середня температура найхолоднішого місяця року (лютого) становить -5,5 °С, а найтеплішого— +6 °С... +10 °С.

В Антарктиді, де потужність льодового щита ще більша, ніж у Гренландії, клімат найхолодніший. Сніговий покрив відбиває більшу частину сонячної радіації і весь час випромінює теплову радіацію за умови панування малохмарної або ясної антициклонної погоди. Середні температури найхолодніших місяців (липня й серпня) тут знижуються від -18 °С. -25 °С на узбережжях до -50 °С... -70 °С і нижче в центральних районах. Найтеплішими місяцями в Антарктиді є грудень і січень. Середні температури цих місяців на узбережжі становлять близько —5 °С, але далеко вглиб материка знижуються до -28 °С і на Полюсі недоступності становлять -ЗО °С. —40 °С. На узбережжі Антарктиди випадає 400—600мм опадів за рік, а на внутрішніх плато близько 50 мм і менше. Опади випадають виключно в твердому стані. Клімат Антарктиди впливає майже на всю південну півкулю і позначається на кліматі всієї Землі.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Екологічна класифікація кліматів

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 592; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.198.118.102
Генерация страницы за: 0.184 сек.