Ринковий механізм регулювання національної економіки

Ринковий механізм є фундаментальною економічною категорією, з якої, напевне, і починається комплексне дослідження економічних систем та різних типів національної економіки як комплексного, динамічного та цілісного явища соціально-економічної реальності.

Еволюція поглядів на його сутність та форми прояву відбувалась одночасно з розвитком самого ринку, ускладненням суспільно-економічних відносин між людьми, регіонами, територіями та державами.

Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:

• способи взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції та економічних законів, що мають об'єктивну сутність;

• сукупність взаємопов'язаних економічних законів, елементів, що утворюють (тобто форм їх прояву) спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи;

• це механізми формування цін, розподілу і перерозподілу ресурсів та благ, взаємодія продавців та сцоживачів товару, регулювання обсягу і структури інвестицій, попиту і пропозиції на блага, механізм стимулювання НТП, розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві;

• форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальні споживачі і виробники взаємодіють між собою з метою вирішення трьох основних проблемних питань економіки: що, для кого і як виробляти?

Відповідно до наведених визначень, можна зробити висновок, що

ринковий механізм містить у собі наступні складові:

• Систему принципів і правил, за якими взаємодіють суб'єкти ринку (індивідуальні споживачі і виробники) - закони і закономірності економічних відносин.

• Сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації: ціни, попиту, пропозиції і конкуренції.

• Межі дії ринкового механізму - охоплюють увесь процес суспільного виробництва (власне виробництво, обмін, споживання та розподіл).

• Мету дії - задоволення всезростаючих потреб усіх членів суспільства з урахуванням проблем обмеженості економічних ресурсів та встановлення пропорцій між сферами, галузями та окремими виробниками благ.

Економічні закони - відображають стійкі, постійно повторювані внутрішні, сутнісні, необхідні, причинно-наслідкові, якісні і кількісні взаємозв'язки між економічними явищами і процесами що їм властиві.

У своїй сукупності економічні закони є системою економічних законів розвитку людського суспільства. У її структурі виділяють три групи законів:

Всезагальні закони економічного розвитку - характерні усім без винятку економічним системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процес поступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адекватності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.

Особливі економічні закони - характерні лише для певних історичних епох у силу певних особливостей розвитку суспільного виробництва: закон вартості, закон товарного виробництва, закон переважного росту виробництва засобів виробництва тощо.

Специфічні економічні закони - діють лише у певних економічних системах, тобто відображають особливості розвитку певних форм господарювання: закони розподілу за рабовласницького ладу, за капіталістичного чи феодального ладу, закон доданої вартості та ін.

Закони економічного розвитку знаходять своє відображення у всезагальних законах розвитку живих систем: закон синергії, закон упорядкованості, закон самозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу.

Закон синергії визначає, що сума властивостей системи не рівна сумі властивостей її елементів, відповідно її функції не зводяться до простої суми функцій, які виконують її елементи. Різниця між сумою властивостей економічної системи та її властивостями її елементів веде до синергічного ефекту - ефект творчої, активної, динамічної взаємодії її елементів. Наявність синергічного ефекту свідчить про рівень організованості системи.

Закон упорядкованост і твердить, що головним елементом зв'язку між елементами системи є інформація. Вона забезпечує стійкі взаємозв'язки між елементами системи, забезпечує їх упорядкованість, визначає напрямки руху, організованість у всьому, стійкість функціональних взаємозв'язків між елементами системи.

Закон самозбереження будь-яка система прагне зберігати як цілісне утворення, і, відповідно, більш економно розпоряджатись своїми ресурсами.

Закон розвитку визначає, що будь-яка система не є статичною, вона перебуває у процесі постійного руху. Рух - об'єктивна, незворотня закономірна зміна матерії і свідомості.

Закон онтогенезу - кожна система проходить усі стадії економічного розвитку - від зародження до занепаду (переходу у новий якісний стан).

Закони економічного розвитку суспільства не діють окремо один від одного, усі вони як елементи єдиної системи економічних законів виступають діалектичним началом, що визначає межі і напрямки людської життєдіяльності у процесі її історичного розвитку.

Незалежно від того, які явища і процеси, покладені в основу того чи іншого закону, якими вихідними категоріями він оперує для дослідження свого об'єкту, усі вони мають спільні форми та інструменти свого реального прояву. До цих елементів належать ціна, прибуток, заробітна плата, процент, рента, попит, пропозиція і конкуренція. Саме вони є основною формою прояву і рушійною силою еволюції законів економічного розвитку соціально-економічних систем.

Ціновий механізм ринку є об'єднуючим началом основних його суб'єктів - продавців та споживачів. Він встановлює принципи, правила та обмеження у їх взаємодії, приводить до руху процеси суспільного виробництва, стимулює здійснювати операції обміну і, таким, чином, зберігає цілісність економічних взаємовідносин між визначеними ринковими агентами.

Проявляється ціновий механізм через функції, які виконує ціна в системі економічних відносин. Сама по собі, взята поза процесами виробництва, обміну, споживання та розподілу, вона є абстрактним вираженням процесів обміну між ринковими агентами. До основних функцій ціни слід віднести:

• Вимірювальну - за допомогою цін продавець здатен спрогнозува-ти суму свого прибутку за виготовлене благо, а покупець - визначити необхідну для отримання блага суму витрат.

• Порівняльну - полягає у тому, що за допомогою цін можна порівнювати цінності і корисність різних товарів, визначати внесок товаровиробників та працівників у виготовлення певного товару.

• Обліку - ціна відображає усі необхідні дані про товар: матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Ця функція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільного виробництва на усіх його стадіях.

• Інформаційну - ціна несе у собі інформаційні потоки про необхідність тих чи інших благ, ресурсів різним агентам ринку, про можливі канали їх руху, і, таким чином, веде до збалансування пропорцій в національній економіці.

• Стимулюючу (стримуючу) ~ ціни здатні активізувати виробничі процеси або гальмувати їх в залежності від ринкової кон'юнктури. Так, чим вища ціна, тим більше товаровиробник готовий виробляти певне благо і просувати його на ринок. Тут діє механізм бажання отримати більший дохід і прибуток за рахунок збільшення, в першу чергу, витрат власної праці.

• Соціальну - ціна показує рівень та обсяги споживання товарів та послуг, рівень заощаджень і напрямки руху товарних та грошових потоків в національній економіці.

• Обмежуючу - ціни здатні обмежувати попит споживачів і виробництво.

Функції ціни об'єктивуються і простежуються у її тісній взаємодії з інструментами попиту і пропозиції - майже всі економічні проблеми зводяться до проблем врівноваження взаємовідносин між попитом і пропозицією за допомогою цінового механізму.

Економічна наука виділяє різні види попиту. Кожен з них дає можливості проаналізувати реальний стан національної економіки. До основних видів слід віднести:

• Попит на фактори виробництва - попит виробництва;

• Попит на предмети споживання - попит населення;

• Дійсний попит - такий, що реально заявляється на товари та послуги;

• Реалізований попит - частина дійсного попиту, яка вже реалізована на ринку;

• Незадоволений попит - нереалізована частина дійсного попиту в наслідок відсутності необхідних споживачам товарів чи невідповідності їх якісних характеристик бажаним для споживачів;

• Платіжездатний попит - той, що реально забезпечений можливостями покупців на ринку придбати ті чи інші товари та послуги.

З позицій залежності між попитом і ціною він виступає як множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару, що за них можна придбати. Кількість товарів прийнято називати обсягом попиту.

Між ціною та обсягом попиту існує обернений зв'язок, який описується законом попиту:

Обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни. Тобто споживач при зниженні цін здатен і бажає купувати більше товарів, а зі збільшенням цін на них він здатен обмежувати свої бажання щодо купівлі даного товару.

Дія закону попиту пояснюється двома ефектами:

1. Ефект доходу - зі зростанням цін реальний дохід споживачів за інших рівних умов скорочується, а коли ціна падає, купівельна спроможність споживачів зростає, тому вони можуть купувати більше даного товару на зекономлену суму від сукупного доходу.

Реальний дохід - це та кількість товарів та послуг, які особа може придбати за свій номінальний дохід, скоригований на рівень цін.

2. Ефект заміщення - зміни ціни змушують покупця надавати перевагу більш дешевим товарам аналогічного типу (товари-замінники).

На макроекономічному рівні ринковий механізм аналогічно до мікро-та мезорівнів координується механізмами сукупного попиту та сукупної пропозиції, тобто його кінцевою метою є встановлення макроекономічної рівноваги на рівні господарської системи держави загалом.

Сукупний попит - це сума планових витрат на придбання кінцевої продукції в межах національної економіки загалом за певний період або сума всіх витрат на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці.

Сукупна пропозиція - загальна кількість товарів та послуг, вироблених в економці. Показниками, що реально відображають її рівень є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Макроекономічна рівновага може бути повною або частковою.

Повна макроекономічна рівновага - це показник узгодженого розвитку усіх сфер та галузей національної економіки. Основою загальної економічної рівноваги є відповідність між сукупним попитом і сукупною пропозицією на всі товари і послуги на усіх ринках (робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання).

Часткова макроекономічна рівновага - це показник, який виражає узгодженість між певними параметрами макроекономічного розвитку, наприклад, між виробництвом і споживанням, інвестиціями і заощадженнями на певних ринках тощо.

Вибір методу ціноутворення потребує знання характеру кривої попиту, розрахункової собівартості та ціни продукції конкурентів. На основі цих параметрів фірма встановлює ціну на свійтовар.

При встановленні ціни належить брати до уваги можливості реалізації товару й отримання прибутку. Наприклад, за дуже низької ціни отримати прибуток неможливо, а за надто високої — нереально формувати попит на продукцію. Допустима ціна має бути для продавця конкурентоспроможна, а для покупця — платоспроможна. За таких умов продавець зможе відшкодувати собівартість товару йотримати валовий прибуток.

Ключовим інструментом, який виражає сутність ринкових відносин між суб'єктами економіки, є конкуренція.

Конкуренція - це суперництво між ринковими суб'єктами за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації і купівлі товарів. Вона виступає як об'єктивний економічний закон ринкової економіки, зовнішньою примусовою силою, що змушує виробників підвищувати ефективність виробництва, якість продукції, урізноманітнювати асортимент товарів, збільшувати нагромадження і розширювати виробництво, а споживачів вимагати підвищення якості вказаних параметрів для найбільш повного задоволення власних потреб. Конкуренція створює постійну загрозу того, що при випуску неякісної чи дорогої продукції якийсь інший виробник перехопить споживача, доходи і призведе даного виробника до розорення.

Існує багато видів і форм конкурентної боротьби, серед яких:

1. За суб’єктами конкурентної боротьби:

· Конкуренція продавців – це такий вид конкурентної боротьби, який ведеться за найкращу позицію на ринку.

· Конкуренція покупців – виникає, коли попит на товари більший за пропозицію на них.

2. За галузевими ознаками:

· Внутрішньогалузева конкуренція – це форма економічного суперництва між товаровиробниками однієї галузі виробництва за найбільш вигідні умови виробництва і збуту готовою продукції.

· Міжгалузева конкуренція – це суперництво між товаровиробниками різних галузей виробництва переважно за найбільш вигідні умови переливу капіталів. Вона сприяє встановленню середньої норми прибутку у галузях національної економіки.

3. За умовами формування та впливом на загальну ринкову ситуацію розрізняють:

· Вільна (досконала) конкуренція – це така форма організації ринкових відносин, за якої на ньому діє велика кількість продавців та покупців, що знаходяться у рівних стартових умовах.

· Монопольна конкуренція – це вид недосконалої конкуренції, форма організації ринкових відносин, за якої на ринку може існувати значна кількість покупців і навіть продавців.

4. За рівнем дотримання правил конкурентної боротьби:

· Добросовісна конкуренція, коли суб’єкти ринкових відносин дотримуються правових і певних етичних норм у своїй діяльності.

· Недобросовісна – коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо, тобто такі метоли конкурентної боротьби, що дозволяють обходити загальноприйняті і встановлені “правила гри”.

У ринковій економіці ціна є регулятором процесу суспільного відтворення завдяки постійним коливанням під впливом попиту і пропозиції.

Розрізняють такі форми ринкової ціни: - рівноважна ціна; - конкурентна ціна; - монопольна ціна; - державна фіксована ціна; - державна регульована ціна.

Рівноважна ціна - це такий стан на ринку, при якому інтереси споживачів та виробників збігаються, тобто споживачі готові купувати продукцію, а виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі і за такого рівня цін.

Монопольна ціна — специфічна форма ринкової ціни, яка забезпечує монополістам отримання монопольного прибутку. Монопольні ціни є монопольно високі або монопольно низькі. Монопольно високі ціни встановлюються у монопольному виробництві, а монопольно низькі — у сфері монопольної закупівлі товарів. Монопольна ціна складається з витрат виробництва і монопольного прибутку. Своєю чергою, монопольний прибуток охоплює середній прибуток і надлишкову додаткову вартість.

За ринкової економіки держава, виконуючи свої економічні та соціальні функції, також бере участь у ціноутворенні, зокрема встановлює державні фіксовані ціни на продукцію, що виготовляється у приватному або колективному секторах на державне замовлення. На соціальні процеси держава впливає і регульованими цінами на окремі соціально значущі товари (послуги), запобігаючи їхньому необґрунтованому підвищенню.

Недоліки механізму ринкового саморегулювання:

• ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;

• ринок не завжди підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо);

• ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів та жорсткої стратифікації суспільства;

• ринок не може попередити кризові явища та монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни;

• циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять довготривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню.

Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє в умовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. їх плани досить часто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціально-економічного розвитку. Ось чому на певному етапі розвитку суспільства його суб'єкти перейшли до утворення таких регуляторів економіки, які б могли не лише адаптуватись до дії об'єктивних ринкових законів, а частково згладжувати їх недоліки. До таких регуляторів у сучасних економічних системах слід віднести державу та корпоративну форму організації економічних відносин.

Дата добавления: 2014-01-03