Доплати і надбавки

На підприємствах застосовуються різні доплати й надбавки, які є змінною частиною тарифної системи і залежать від вироб­ничих умов. Згідно із Законом України «Про оплату праці» умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установ­люються у колективному договорі з дотриманням норм і гаран­тій, передбачених законодавством, генеральними та галузевими (регіональними) угодами. Застосування доплат і надбавок та їх розміри обмежуються економічною та соціальною доцільністю і фінансовими можливостями підприємства.

Диференціацію заробітної плати залежно від умов праці ви­значають два фактори – компенсаційний і стимулюючий.

Компенсаційний фактор пов'язаний з тим, що праця в най­більш шкідливих умовах, з більшими затратами фізичної енергії, потребує певної компенсації за відхилення від нормальних умов, її кількісна величина може бути одержана виходячи із відміннос­тей у затратах фізичної енергії, частки продуктів харчування в за­гальному обсязі споживання працівниками і частки компенсацій­них продуктів у загальній вартості продуктів споживання.

Стимулюючий фактор сприяє забезпеченню вищої оплати праці в несприятливих умовах. Конкретні розміри доплат за умо­ви праці визначаються на основі атестації робочих місць і оці­нювання фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах установлюють такі розміри доплат: за роботу у важких та шкідливих умовах – до 12 %, а за роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці – до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Доплата за суміщення професій (посад) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі. Основною умовою уста­новлення цих доплат є робота за основною і суміщеною професі­ями згідно з нормами затрат праці, а також якісне і своєчасне ви­конання робіт за основною і суміщеною професією. У разі застосування бригадної форми організації праці здійс­нюється доплата бригадирам, які не звільнені від основної робо­ти, за керівництво бригадою. Ці доплати за чисельності бригади від 5-ти до 10-ти осіб становлять 10 % і понад 10 осіб – 15 % та­рифної ставки за умови виконання всією бригадою норм виробіт­ку в середньому за місяць.

Існують доплати за роботу в понаднормований час. До понаднормованого часу належить час, відпрацьований у звичайний ро­бочий день понад тривалість, установлену для даної професії; час, відпрацьований у передвихідні і передсвяткові дні понад установлену тривалість; час, відпрацьований у ті дні, які за уста­новленим графіком мають бути вихідними. Понаднормові роботи обмежені і можуть виконуватися лише з дозволу профспілкового комітету. Для кожного робітника і службовця вони не можуть перевищувати 120 год. на рік і 4 год. протягом двох днів підряд. До цих робіт не можуть залучатися вагітні жінки, матері, котрі годують дітей, підлітки. Розмір доплат установлюється від 50 до 100 % тарифної ставки.

Подальше підвищення ролі тарифної системи як стимулятора підвищення кваліфікації працівників та їхніх трудових досягнень пов'язано з розширенням застосування надбавок за професійну майстерність. Основними критеріями профе­сійної майстерності є такі: висока якість праці, систематичне вико­нання норм виробітку і нормованих завдань, точне дотримання тех­нологічної і виробничої дисципліни, суміщення професій і операцій. Надбавки установлюються працівникам, які пропрацювали на під­приємстві не менше одного року і визначаються поетапно. Розмір надбавки може підвищуватися один раз за рік.

Тема 7. Професійний розвиток і навчання персоналу (практ)

Дата добавления: 2014-01-03