Правові відносини щодо питань режимів об’єктів та територій ПЗФ

Самозбереження біологічного різноманіття і самопідтримання в природному стані заповідних природних комплексів можливе тільки на непорушених територіях досить великої площі. Ні один заповідник України в таких умовах не перебуває.

Отже, для виконання поставлених перед територіями та об'єктами ПЗФ завдань, узгодження загальних вимог з конкретною ситуацією потрібно поєднувати пасивні й активні форми охорони природних комплексів, однак при цьому незмінним залишається правило про заборону будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню території чи об'єкта ПЗФ.

Відносно-заповідний режим є характерним для заказників, на яких допускається обмежена господарська діяльність.

Змішаний заповідний режим представлений біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками, парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва: в межах одного природного комплексу можуть існувати окремі ділянки з регульовано-заповідним режимом, а також території з обмеженим господарським використанням, тобто наявним є принцип функціонального зонування території.

Так, наприклад, у структурі території національного природного парку виділяють(НПП):

1) заповідну зону,

2) зону регульованої рекреації,

3) зону стаціонарної рекреації,

4) господарську зону (ст. 21 Закону «Про ПЗФ України»).

Інструкція про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів ПЗФ України, пояснюючи поняття режиму охорони і використання, виділяє такі його різновиди:

1) заповідний режим (режим абсолютної заповідності, режим регульованої заповідності),

2) заказний режим,

3) режим непрямого використання та охорони,

4) режим прямого природокористування.

Принцип зонування території закріплений у Законі «Про ПЗФ України» стосовно біосферних заповідників(БЗ), національних природних парків(НПП), регіональних ландшафтних парків(РЛП), ботанічних садів(БС), дендрологічних парків(ДП), зоологічних парків і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Так, для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

1. заповідна зона — включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

2. буферна зона — включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

3. зона антропогенних ландшафтів — включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності;

4. зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища (ст. 18).

У межах території національного природного парку виділяються (а також можуть виділятися на території регіонального ландшафтного парку)

1. заповідна зона;

2. зона регульованої рекреації;

3. зона стаціонарної рекреації;

4. господарська зона.

У цих зонах забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку (ст.ст. 21, 24).

У межах ботанічних садів, дендрологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони:

1. експозиційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

2. наукова — до складу зони входять колекції,

3. експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

4. заповідна — відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

5. адміністративно-господарська (ст.ст. 32, 34, 38).

На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:

1. експозиційна — призначена для стаціонарного утримання тварин, використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

2. наукова — у її межах проводиться науково-дослідна робота, відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку;

3. рекреаційна — призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

4. господарська — зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти (ст. 36).

Принцип зонування території забезпечує належну дію правила про заборону будь-якого втручання у природний стан територій та об'єктів ПЗФ, якщо воно суперечить тій цілі, для досягнення якої вони створюються.

Істотним недоліком законодавства є те, що недостатньо визначеним є режим поліфункціональних зон територій та об'єктів ПЗФ (крім заповідної зони), не міститься чіткого, вичерпного переліку видів дозволеної та забороненої діяльності на їхній території.

Зонування території конкретної категорії ПЗФ провадиться відповідно до Положення про неї (крім парків-пам'яток садово-паркового мистецтва), яке затверджується: Міністерством охорони навколишнього природного середовища України — щодо територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення, органами цього Міністерства на місцях — щодо територій та об'єктів ПЗФ місцевого значення, та Проекту організації території, що розробляється спеціалізованою проектною організацією і Міністерством охорони навколишнього природного середовища України або органом, у підпорядкуванні якого перебуває територія ПЗФ, за погодженням з: Міністерством охорони навколишнього природного середовища України — щодо територій ПЗФ загальнодержавного значення, органами цього Міністерства на місцях — щодо територій ПЗФ місцевого значення.

Так, однією із складових Положення про територію або об'єкт ПЗФ у розділі «Режим території (чи об'єкта) та охорона» є зонування (за диференційованого режиму охорони). У сучасній практиці проведення поліфункціонального зонування територій та об'єктів ПЗФ суттєвим недоліком є відсутність науково обґрунтованих методичних рекомендацій виділення зон, їх оптимальних площ, конфігурацій, допустимих норм антропогенних навантажень на їх екосистеми, види та угруповання видів біорізноманітності.

Необхідна розробка Державною службою заповідної справи Методичних рекомендацій щодо проведення поліфункціонального зонування територій та об'єктів ПЗФ України, які мають бути затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і мати таку структуру:

1. Загальні положення.

2. Мета, завдання та принципи проведення полі-функціонального зонування територій та об'єктів ПЗФ України.

3. Правовий режим функціональних зон територій та об'єктів ПЗФ України.

4. Механізм здійснення поліфункціонального зонування територій та об'єктів ПЗФ України.

Умова сталості територій та об'єктів ПЗФ — одна з основних умов заповідного режиму, яка дозволяє і забезпечує проведення багаторічних комплексних стаціонарних наукових досліджень всіх процесів, що протікають в межах територій та об'єктів ПЗФ.

Стаття 54 Закону «Про ПЗФ України» говорить, що зміна меж, категорій та скасування статусу територій та об'єктів ПЗФ проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону, тобто відповідно до порядку їх створення чи оголошення, а цей порядок є доволі складним і потребує докладного наукового обґрунтування.

Важливе значення для забезпечення режиму охорони територій та об'єктів ПЗФ має умова природного обгородження їх території. Згідно із ст. 39 Закону України «Про ПЗФ України», для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

У разі необхідності охоронні зони можуть встановлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок НПП, РЛП, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Призначенням охоронних зон є запобігання негативному впливу на території та об'єкти ПЗФ.

Закон не допускає в охоронних зонах будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти ПЗФ. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України (ч. 2 ст. 40).

Правовий режим кожної з охоронних зон територій та об'єктів ПЗФ визначається Положеннями, що затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення (ч. З ст. 40), тобто обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (ч. З ст. 53).

Дата добавления: 2014-01-03