Економіка Англії в міжвоєнний період

Англія вступила в першу світову війну недостатньо підготовленою, економіка перебудовувалася на військовий лад повільніше, ніж німецька, але до кінця війни були створені майже всі галузі військової промисловості того часу. Велику роль у розвитку англійської військової промисловості відіграли постачання матеріалів із США. Війна прискорила процес концентрації англійської промисловості. У 1916 році був зроблений великий крок на шляху встановлення неподільного панування монополій в економічному та політичному житті країни.

Позитивні сторони закінчення першої світової війни для економіки Англії:

· Знищення головного конкурента – Німеччини;

· Розширення території (за рахунок відібраних у Німеччини та Туреччини колоній Англія отримала нові ринки збуту та джерела сировини у Африці, на Близькому Сході, на Тихому океані. Особливо зросла сировинна база з видобутку нафти. Каучуку, кольорових металів.

В цілому перша світова війна не посилила, а послабила англійський імперіалізм. Війна принесла дуже великі збитки економіці Англії. Під час війни США і Японія обґрунтувались на англійських ринках в Азії та Америці, американський капітал було спрямовано до Канади. В англійських домініонах та колоніях розвивалося у повоєнні часи власна промисловість, формувалися національна буржуазія та пролетаріат. Протиріччя колоній з метрополією загострилися. Вплив Англії в країнах Британської імперії, особливо в Австралії, Канаді та Південно-Африканському Союзі, різко послабився. Британська імперія вступила у стан кризи, що закінчилася після другої світової війни розпадом найбільшої колоніальної системи в світі.

За час війни різко скоротилося англійське судноплавство. Дуже багато суден були потоплені. Тоннаж англійського торгівельного флоту скоротився на 70 %. Обсяг англійської зовнішньої торгівлі скоротився за період війни більше ніж в два рази. Допомога США у підйомі англійського військового виробництва була зовсім не безкорисливою. Борг Англії – головного довоєнного кредитора США – складав 5,5 млрд. доларів. Фінансову систему Англії було сильно розлагоджено. Відтік золота, сплата боргів та падіння фунту стерлінгів відібрали у Лондона роль світового фінансового центру, що англійська столиця відігравала протягом століть. Вивезення капіталу значно скоротилося. Світова економічна криза почалася в Англії на рік пізніше, у 1930 році. Для того, щоб вивчити економічну ситуацію в країні та розробити міри з виходу країни з кризи, в березні 1931 року була створена комісія з національної економіки під керівництвом Джона Мея. У відповідності до висновків комісії було здійснено зростання прямого та непрямого оподаткування, було зменшено державні витрати (за соціальними напрямками), а кошти державного бюджету перерозподілялись на користь тих галузей, що мали більший соціально-економічний ефект. Держава стимулювала створення монополій та обєднання окремих фірм. Було створено низку змішаних державно-приватних фірм. Здійснювалося примусове картелювання (в судобудуванні – на 75 %; у виплавлянні чавуну – на 53 %, сталі – на 50 %, в текстильній промисловості – на 20 %).

Криза охопила і сільське господарство. Посівні площі ще більше скоротилися, велика кількість фермерів збанкрутіла. Великий удар було нанесено зовнішній торгівлі, оборот якої скоротився на 60 %. Особливо впав експорт машин та сталі. Скоротилося вивезення капіталу. Восени 1932 року був відмінений золотий стандарт британської валюти (він протримався лише 6 років). Для англійських капіталістів – це був один із засобів виходу з кризи. Англійські товари на світових ринках подешевшали, їх збут зростав у порівнянні зі збутом американських товарів, ціни на які все ще розраховувалися у твердій валюті. У 1931 році під керівництвом Англії була створена фінансово-валютне угрупування низки залежних країн (стерлінгова зона). Англійський фунт став розрахунковою одиницею в усіх економічних відносинах країн стерлінгового блоку, а їх валютні резерви перейшли на зберігання у Лондон. Тому англійська валюта, хоча і втратила золотий паритет, стала обслуговувати майже половину світового товарообігу. В роки кризи Англія конче покінчили з політикою вільної торгівлі. На початку 30-х років була введена система протекціонізму. Високі митні платежі огородили англійський ринок від припливу великої кількості дешевого імпорту, що конкурував із вітчизняним виробником. А у 1932 році англійські правлячі кола домоглися прийняття на імперській конференції в Оттаві системи преференціальних імперських митних тарифів. Англія та домініони різко скоротили або зовсім відмінили мита во взаємному товарообігу. Англійські товари зайняли панівне становище на ринках домініонів, а товари домініонів – на англійському внутрішньому ринку. Введення цієї системи нанесло серйозного удару країнам-конкурентам. Перед другою світовою війною половина англійського експорту спрямовувалася до країн імперії, а 2/5 імпорту надходило з цих країн. З середини 1932 року економіка Англії почала поступово виходити з кризового стану, що сприяло введенню торгівельного протекціонізму, а також та обставина, що ціни на промислові товари впали у меншій мірі, ніж на сировину та продовольство, та з’явилися умови для формування експорту. В середині 1937 року Англія вступила у смугу нової кризи, що переривалася у 1939 році другою світовою війною.

Дата добавления: 2014-01-03