Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особливості та етапи становлення галузевих принципів МКП

Лекція 2 Принципи міжнародного космічного права

2.1. Особливості та етапи становлення галузевих принципів МКП.

2.2. Основні галузеві принципи МКП.

2.3. Основні права та обов'язки держав під час дослідження та використання космічного простору.

2.4. Демілітаризація космічного простору.

 

Література: [1-3, 7-33].

 

У перші роки становлення мкп (кінець 50-х - початок 60-х років ХХ-го століття) юристи-міжнародники різних шкіл, активно використовуючи трибуну Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КВКП) та його Юридичного підкомітету, висловлювали досить протилежні думки щодо пріоритетності розгляду основних проблем міжнародного космічного права. На противагу юристам західних країн на чолі із США, Великою Британією, Францією та інших, які вважали першочерговою метою встановлення принципів і норм відповідальності за шкоду, загрозу для життя та здоров'я населення і збитків, заподіяних космічною діяльністю, представники радянської правничої школи, враховуючи свої практичні потреби (реалізація масштабної програми пілотованих космічних польотів), акцентували увагу світової спільноти на необхідності міжнародно-правового убезпечення космічних місій, в першу чергу, на встановленні такого правового режиму співробітництва в космосі та на Землі, який би гарантував залучення усіх можливостей міжнародної спільноти для порятунку космонавтів і космічних кораблів. Але в одному представники різних юридичних шкіл були одностайні - поряд із незаперечними вигодами для людства в цілому космічна діяльність є принципово новою галуззю людської діяльності.

Космічний простір не тільки є додатковою сферою співпраці держав Земної кулі, але й сферою ще досить невивченою, дослідження та використання якої створюють нові й незвичні загрози для людей та довкілля. Передбачити втрати та максимально запобігти ризику шкоди від космічної діяльності можливо тільки тоді, коли держави, які провадять цю діяльність, будуть діяти в рамках єдиного правового простору, створення якого було започатковано прийняттям 13 грудня 1963 року ООН Декларації правових принципів діяльності держав з дослідження та використання космічного простору.

Після запуску Першого штучного супутника Землі не пройшло й двох місяців, а ГА ООН своєю резолюцією 1148 (ХІІ) від 14 листопада 1957 року закликала укласти міжнародну конвенцію про роззброєння та одночасно створити систему міжнародного контролю, призначену для забезпечення запуску об’єктів через космічний простір виключно в мирних цілях [35]. Це стало поштовхом для активного формування світової громадської думки щодо використання космічного простору виключно в мирних і наукових цілях. Однією з наступних резолюцій (1348-ХІІІ від 13.12.58 р.) ГА ООН, бажаючи “запобігти розповсюдженню наявних міждержавних протиріч” у новій сфері людської діяльності, засновує Спеціальний комітет з космосу, до основних функцій якого було віднесено підготовку доповідей щодо ресурсів системи ООН та інших міжнародних організацій з питань космічного простору, а також рекомендацій стосовно організаційних заходів в рамках ООН, які могли б забезпечити співробітництво держав в новій сфері людської діяльності, та відносно того, які правові проблеми можуть виникнути у зв’язку із космічною діяльністю [36].

зважаючи на організаційні складнощі (неузгодженість складу та засад діяльності нового комітету: нерівноправного представництва в складі комітету західних країн і країн соціалістичної орієнтації та таких, що розвиваються, та неприйняття принципу простої більшості під час процедури голосування з принципових проблем діяльності цього комітету, на чому наполягали представники західних держав), Спеціальний комітет, розпочавши свою роботу з підготовки в 1959 році доповіді з потенційних можливостей космічної діяльності, пропозицій щодо активізації та напрямків міжнародного співробітництва та огляду правових проблем в космічній сфері, на цьому й припинив свою діяльність.

12 грудня 1959 року ГА ООН ухвалила резолюцію 1472 (ХІV) “Міжнародне співробітництво в галузі мирного використання космічного простору”, якою передбачалось утворення Комітету ООН з космосу в складі 24 членів: Австралія, Австрія, Албанія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Велика Британія, Єгипет, Індія, Іран, Італія, Канада, Ліван, Мексика, Польща, Румунія, СРСР, США, Угорщина, Франція, Чехословаччина, Швеція, Японія [37]. протиріччя в позиціях СРСР і США з проблемних питань космічної діяльності не дозволили негайно налагодити рівноправне співробітництво країн Заходу та Сходу, і, зокрема, в напрямку формулювання норм і принципів космічної діяльності, як основи міжнародно-правового регулювання взаємовідносин держав в процесі космічної діяльності, зокрема в рамках СРКПіТ. Але згодом було знайдено компромісні рішення, і через два роки на 16-й сесії ГА ООН в ході переговорів СРСР і США було розроблено спільний проект резолюції 1721 (ХVІ) “Міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях”, прийнятої одноголосно 20 грудня 1961 року. Водночас було розширено склад КВКП до 28 членів (ввійшли додатково Гана, Монголія, Сьєрра-Леоне та Чад) і визначено компетенцію КВКП: підтримка щільних стосунків із урядовими та неурядовими організаціями; сприяння вивченню заходів щодо заохочення міжнародного співробітництва в галузі дослідження космічного простору [38].

Та найважливішим було те, що резолюція 1721 стала першим офіційним документом щодо встановлення правових принципів у сфері космічної діяльності, започаткувавши процес кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного космічного права, яке зі самого початку на відміну від інших галузей міжнародного права розвивається під егідою ООН.

Цією резолюцією було, по суті, ухвалено три з основних “космічних” принципи:

· міжнародне право, включаючи Устав ООН, застосовується й до космічного простору, й до небесних тіл;

· космічний простір і небесні тіла є відкритими для дослідження та використання усіма державами згідно з міжнародним правом;

· космічний простір і небесні тіла не підлягають національному привласненню.

На виконання резолюції 1721 ГА ООН Комітет ООН з космосу було скликано в березні 1962 року. Беручи до уваги положення мандату ГА 1959 року щодо вивчення як науково-технічних, так і юридичних проблем космічної діяльності та визнаючи суттєві відмінності в проблематиці, КВКП утворив свої Науково-технічний та Юридичний підкомітети. Перші сесії підкомітетів КВКП, скликані того ж (1962) року, пройшли з різними наслідками. Якщо перша досягла досить значного ступеня узгодженості принципів обміну інформацією щодо національних космічних програм, технічною інформацією, що являє інтерес для країн, які розпочинають космічну діяльність, та прийняла звернення до офіційних кіл держав світу підтримувати відповідну діяльність міжнародної наукової громадськості, а також до ООН, стосовно передання міжнародних екваторіальних полігонів під юрисдикцію ООН, то сесія Юридичного підкомітету не змогла навіть досягти консенсусу у визначенні пріоритетності в розробці основних принципів космічної діяльності та послідовності прийняття універсальних міжнародних договорів, що встановлювали б основні засади цієї діяльності. Цього ж року ГА ООН, ухваливши чергову резолюцію щодо розвитку співробітництва держав у космічній галузі, зазначила, що КВКП так і не сформував своє ставлення щодо правових проблем, пов’язаних з діяльністю в сфері мирного використання космічного простору, а також рекомендувала КВКП продовжити зусилля з дослідження різних проблем міжнародного співробітництва в космічній галузі, закликала держави-члени ООН до співпраці в створенні та подальшій розбудові міжнародного космічного права [39].

І тільки після підписання в серпні 1963 року Московського Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою проблема узгодження позицій провідних космічних держав стосовно правових принципів космічної діяльності в рамках роботи КВКП зсунулась з “мертвої” точки. Через кілька тижнів після підписання Московського договору як підсумок численних дискусій та переговорів, конференцій і семінарів, багаторічної кропіткої діяльності багатьох юристів і міжнародних організацій, комітетів та робочих органів ООН 13 грудня 1963 ГА ООН одностайно приймає резолюцію 1962 (ХVІІІ) з викладенням Декларації правових принципів діяльності держав з дослідження та використання космічного простор у (Декларація принципів) [12]. Окремі фахівці з міжнародного права вважають прийняття цієї Декларації найвизначнішою подією в історії міжнародного космічного права [2].

Декларація принципів уперше (хоча й у формі рекомендацій) впроваджує в світову міжнародно-правову практику основоположні принципи поведінки держав під час космічної діяльності: дослідження та використання космічного простору здійснюється на благо і в інтересах усього людства (стаття 1 Декларації принципів); космічний простір так, як і небесні тіла, є відкритими для усіх держав і не підлягають національному привласненню (статті 2, 3); міжнародне право, включаючи Статут ООН, застосовується й до космічного простору, до небесних тіл (статті 2, 4); діяльність держав з дослідження та використання космічного простору провадиться в інтересах збереження міжнародного миру та безпеки, розвитку міжнародного співробітництва та взаєморозуміння і нестворення перешкод такій діяльності інших держав (статті 4, 6); держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність з дослідження та використання космічного простору, у тому числі за шкоду, спричинену під час цієї діяльності (статті 5, 8); держава реєстрації об’єкта космічної діяльності зберігає юрисдикцію та контроль над таким об’єктом і будь-яким екіпажем, що знаходиться у ньому, у космосі, а також після повернення на Землю (стаття 7); держави розглядають космонавтів як посланців людства і надають їм усю необхідну допомогу для повернення до країни реєстрації на випадок аварії, лиха або вимушеної посадки на території іноземної держави (стаття 9).

Таким чином, положення Декларації принципів містять системно викладені основоположні принципи міжнародного космічного права, однак, для набуття обов’язковості ці принципи необхідно закріпити міжнародним договором. Що й сталося пізніше, коли зазначені принципи стали підґрунтям для формування Договору про космос.

Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (Договір про космос) - основоположний міжнародно-правовий акт щодо системного викладення норм і принципів діяльності з дослідження та використання космічного простору.

Одночасно з цим своєю наступною резолюцією 1963 (XVIII) ГА ООН рекомендувала державам-членам “...розглянути питання щодо оформлення у вигляді міжнародної угоди у відповідний час правових принципів, що регулюють діяльність держав з дослідження та використання космічного простору...”, а Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях “...продовжити вивчення правових проблем, які можуть виникнути під час дослідження та використання космічного простору...” і, зокрема, “...вжити заходів щодо негайного укладення проектів міжнародних угод про відповідальність за збитки, спричинені об’єктами, що запущені у космічний простір, і про надання допомоги космонавтам і космічним кораблям і про їх повернення” [40].

Після прийняття зазначених резолюцій дискусії в КВКП та його Юридичному підкомітеті стосовно пріоритетності розгляду проблемних питань космічного права та послідовності прийняття відповідних міжнародних угод спалахнули з новою силою. США продовжували наполягати на першочерговості розробки проблем відповідальності держав за наслідки космічної діяльності, СРСР - на укладанні всеосяжної міжнародної угоди щодо правових принципів, що регулюватимуть діяльність держав з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях. Каталізатором формування світової юридичної думки стало успішне “прилунення” в лютому 1966 року радянського космічного апарата (КА) “Луна-9”. Ця успішна космічна місія на нашу найближчу сусідку в космічному просторі довела справедливість точки зору СРСР: першочерговою є проблема кодифікації загальних норм і принципів космічної діяльності, тобто системного визначення правового режиму космічного простору, статусу об’єктів і суб’єктів цієї діяльності, а також основних принципів співробітництва держав у космосі тощо. У травні 1966 року США офіційно дали згоду на укладення міжнародного договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях. Згодом дві провідні космічні держави внесли на розгляд КВКП свої проекти майбутнього договору.

19 грудня 1966 року (резолюція 2222-ХХІ) проект Договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла був схвалений ГА ООН [41] і 27.01.67 р. був відкритий для підписання у Вашингтоні, Лондоні та Москві. Договір про космос набув чинності 10 жовтня 1967 року. На сьогодні членами Договору про космос є понад 120 країн світу, Україна - з 31 жовтня 1967 року.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Національне космічне право | Основні галузеві принципи міжнародного космічного права
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 625; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.