Всесвітні конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях

Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) здійснює розроблення регламентів, які розподіляють діапазони радіочастот для космічного зв’язку, вивчення можливостей залучення космічного зв’язку в світову систему електрозв’язку, дослідження економічних аспектів космічного зв’язку, обмін інформацією щодо використання ШСЗ для розвитку дальнього зв’язку тощо. Аналізуючи тенденції світового космічного ринку, важко перебільшити виняткове значення ГСО для створення сучасних телекомунікаційних систем. Діяльність щодо використання ГСО неподільна із використанням радіочастот, що необхідні для керування КА під час його запуску, забезпечення функціонування КА на ГСО, передачі на Землю корисної інформації, таке інше. В цьому аспекті найважливішу роль щодо правового регулювання ГСО відіграє саме МСЕ, рішення, правила та норми, які ним приймаються і які є обов’язковими для усіх суб’єктів міжнародного права, враховуючи статус цієї організації. У 1973 році на Повноважній Конференції МСЕ орбіта геостаціонарних ШСЗ та частоти, які надаються для її використання, були оголошені обмеженим природним ресурсом, який повинен використовуватися ефективно та ощадливо відповідно з потребами та технічними можливостями держав на засадах Регламенту радіозв’язку. При цьому в МСЕ до питань регулювання діяльності щодо використання ГСО почали застосовувати фактично ті ж самі механізми, які склалися в сфері регулювання діяльності держав у галузі радіозв’язку взагалі. МСЕ з 1973 року надав Міжнародному консультативному комітету з радіо право не тільки давати консультації відповідно раціонального використання спектру радіочастот, але й рекомендувати оптимальне розміщення ШСЗ на ГСО, а Міжнародному комітету реєстрації частот, який раніше тільки координував використання радіочастот, - право реєструвати орбітальні позиції цих геостаціонарних супутників. Згідно зі ст. 11 Регламенту радіозв’язку на орбітальні позиції цих ШСЗ були розповсюджені процедура координації, що використовується щодо частотних присвоєнь, ряд інших механізмів регулювання [45]. Однак відносне перевантаження деяких сегментів ГСО та побоювання ряду держав щодо загрози поділу цього унікального району космічного простору між провідними космічними країнами потребують постійної уваги МСЕ та його комітетів стосовно вдосконалення зазначених механізмів.

Спеціалізовані установи ООН

Спеціалізовані установи ООН відіграють значну роль у розвитку міжнародного співробітництва держав у сфері практичного впровадження космічних технологій, координації діяльності держав у спеціальних галузях використання космічної техніки.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) вивчає проблеми співробітництва держав у сфері застосування ШСЗ в метеорології, розробки всесвітньої служби погоди, дослідження можливості використання ШСЗ для глобального збору метеорологічних даних. Крім цього, в полі зору ВМО знаходяться проблеми створення мережі станцій і центрів метео-, гідро- та геофізичних спостережень та обслуговування, а також стандартизація засобів і методів метеоспостережень, використання їх результатів в авіації, судноплавстві, сільському та водному господарстві, сприяння співробітництву між метеорологією та гідрологією, підготовка кадрів.

Комітет супутникового спостереження Землі (КЕОС) спрямовує свою діяльність на розвиток засобів і методів дистанційного зондування Землі із космосу (ДЗЗ), налагодження та підтримку співробітництва держав в сфері ДЗЗ, розробку рекомендацій щодо оптимальних методів використання інформації з борту ШСЗ з метою прискорення соціально-економічного розвитку регіонів планети.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) поряд із загальними питаннями розвитку освіти, науки та культури досліджує й проблеми використання космічного зв’язку з метою підвищення загальноосвітнього рівня, розповсюдження інформації, соціального розвитку та поширення культурного обміну.

На пропозицію КВКП ГА ООН у 1971 році рекомендувала ЮНЕСКО розглянути серед окремих проблем використання космічного простору для розвитку телекомунікації і проблему авторських та суміжних прав (спільно з ВОІВ): з подальшим розвитком супутникових засобів зв’язку, теле- та радіомовлення, все більшого поширення набувають програми, що адресовані наперед визначеним організаціям, які розповсюджували ці програми в зарубіжних країнах. Водночас новітні технічні засоби сприяють поширенню нового виду інформаційного “піратства” - “супутникового піратства”, коли окремі інформаційні фірми перехоплюють трансльовані через ШСЗ авторські програми з наступною ретрансляцією на свою аудиторію без дозволу організацій, які мають на це ексклюзивне право, та без відповідного матеріального відшкодування. В розробленій спільно ЮНЕСКО та ВОІВ і прийнятій в Брюсселі у 1974 році Конвенції про розповсюдження сигналів, які несуть програми і передаються за допомогою супутників (Брюссельській конвенції) йдеться про створення системи мір щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ [18].

Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) створено з метою боротьби із міжнародним піратським перехопленням радіо - та телевізійних сигналів, що передаються за допомогою супутників, а також незаконним розповсюдженням програм, які розраховані на обмежену внутрішню аудиторію. В Брюссельській конвенції (розробленій спільно з ЮНЕСКО) державам-членам пропонується здійснювати заходи щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ. Як розвиток деяких положень цієї конвенції з питань авторського права, які відносяться до супутникового мовлення, стало створення Типового закону про авторське право, що був опублікований наприкінці 1991 року.

Всесвітня сільськогосподарська організація (ФАО) розроблює та сприяє впровадженню в життя принципів та методів використання космічної техніки в інтересах сільського господарства, природокористування, лісництва та риболовства. Діюча в рамках ФАО Глобальна система інформації та раннього попередження в галузі продовольства та сільського господарства, що використовує дані з борту ШСЗ “Метеосат” та інших, дозволила, наприклад, провести своєчасну та об’єктивну оцінку посухи, яка лютувала в 1983-1984 рр. в Африці, чим сприяла зменшенню обсягів шкоди від цього стихійного лиха, зокрема, своєчасному інформуванню населення та значному зниженню витрат на ліквідацію наслідків лиха.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сприяє співробітництву держав в сфері космічної медицини та використанню результатів медико-біологічних експериментів у космосі в інтересах земної медицини.

Всесвітня організація цивільної авіації (ІКАО) однією із своїх основних функцій має убезпечення та плановий розвиток міжнародної цивільної авіації, а також створення умов для забезпечення міжнародного повітряного транспорту сучасними засобами аеронавігації. Вищим органом ІКАО - Асамблеєю 1977 року в резолюції А22-20 було рекомендовано державам-учасницям і Раді ІКАО:

“... продовжити роботу щодо планування та використання космічної техніки для цілей аеронавігації, а також вжити заходів, спрямованих на активне продовження роботи з визначення експлуатаційно-технічних вимог до міжнародної супутникової системи аеронавігації, належним чином враховуючи економічні аспекти, а також положення резолюції А22-18, доповнення J, відносно координації робіт з аеронавігаційних систем і підсистем”.

У 1983 році утвореному при Раді ІКАО Спеціальному комітету з майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС) було доручено “... вивчення технічних, експлуатаційних, організаційних і економічних питань, включаючи фактор рентабельності, пов’язаних із майбутніми перспективними аеронавігаційними системами; визначення та оцінка нових концепцій та нової техніки, включаючи супутникову техніку, які можуть бути корисні для майбутнього розвитку цивільної авіації, у тому числі їх вірогідні наслідки для тих, хто користується подібними системами та представляє їх; розробка рекомендацій з вищезазначених питань для загального довготермінового прогнозу координованого поступального розвитку аеронавігації на період порядку двадцяти п’яти років” [46].

У 1989 році при Раді ІКАО утворено Спеціальний комітет з контролю і координації розробки та планування переходу до майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС-ІІ) з метою:

- визначення і розробки рекомендацій відносно необхідних організаційних заходів, включаючи питання фінансування, прав володіння та управління майбутньою глобальною аеронавігаційною системою;

- розробки глобального скоординованого плану і відповідних керівних принципів відносно переходу до нової системи, включаючи необхідні рекомендації, що передбачають своєчасне та економічне, поступове і планомірне впровадження майбутньої глобальної аеронавігаційної системи ІКАО;

- контролю характеру та спрямованості програм наукових досліджень і розробок, випробувань і демонстраційних перевірок систем організації повітряного руху та аеронавігації для їх узгодження та скоординованого об’єднання під егідою ІКАО.

Всесвітня морська організація (ІМО) та її робочі органи розробляють рекомендації для членів щодо прийняття положень і керівних принципів, що стосуються безпеки мореплавства, запобігання забрудненню морського середовища, боротьби з ним. Комітет з безпеки мореплавства, Підкомітет з радіозв’язку, Підкомітет з безпеки навігації розглядають питання та надають рекомендації стосовно проблем, що їм передаються для опрацювання керівними органами ІМО.

Враховуючи потенційні можливості використання космічної техніки з метою убезпечення мореплавства, ІМО в 1975-1976 рр. провела в три етапи Міжнародну конференцію з проблем створення міжнародної морської супутникової системи зв’язку. На третьому етапі було укладено Конвенцію про заснування Міжнародної організації мобільного зв’язку ІНМАРСАТ.

Конференція затвердила рекомендації з таких питань: всесвітні мінімальні технічні та експлуатаційні стандарти обладнання як основа для розробки специфікацій корабельних (наземних) станцій (КС); необхідність створення всесвітніх технічних і експлуатаційних стандартів для полегшення зв’язку між суднами та наземними станціями; використання системою ІНМАРСАТ багатоцільових ШСЗ. На цей час понад 15 000 суден різних країн світу користуються послугами цієї системи зв’язку.

У результаті спільних досліджень ІМО, МСЕ/МКРР, ВМО, Міжнародної гідрофізичної організації, ІНМАРСАТ і Міжнародної супутникової системи пошуково-рятувальних операцій (КОСПАС/САРСАТ) у 80-ті роки було спроектовано і розпочато створення Глобальної системи сповіщення про лиха та забезпечення охорони людського життя на морі на базі супутникових телекомунікаційних технологій (ГМДСС).

Рішеннями Конференції ІМО 1988 року до Міжнародної конвенції з питань радіозв’язку для ГМДСС було внесено зміни щодо розподілу частот, а також зобов’язання урядам договірних держав стосовно обладнання самостійно або у співпраці з іншими договірними сторонами відповідних берегових об’єктів для служб наземного та космічного радіозв’язку, до яких входять як служба радіозв’язку, що використовує геостаціонарне угруповання ШСЗ ІНМАРСАТ, так і служба радіозв’язку, що використовує ШСЗ на полярній орбіті ІНМАРСАТ. Останні дослідження робочих органів ІМО та ІКАО щодо застосування космічних технологій спрямовуються на дослідження проблемних питань і організацію міжнародного співробітництва в сфері створення Глобальної системи навігації (ГСН) на основі практики використання угруповань ШСЗ супутникових систем зв’язку, навігації, пошуку та порятунку ІНМАРСАТ, ІНТЕЛСАТ, ГЛОНАСС (РФ), НАВСТАР (США), КОСПАС/САРСАТ, ГМДСС.

Визначними віхами в розвитку теорії та практики застосування космічної техніки в різних галузях людської діяльності, а також вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання співробітництва держав у ході освоєння космічного простору стали три Всесвітні конференції під егідою ООН.

Першу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору було проведено у Відні з 14 по 27 серпня 1968 року. Конференцію було скликано відповідно до резолюцій ГА ООН 2221 (ХХІ) “Конференція ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях” і 2261 (ХХІІ) з метою: вивчення практичних вигод, які можуть бути отримані від дослідження та вивчення космічного простору, а також в якій мірі некосмічні держави, особливо країни, що розвиваються, можуть їх використати; розгляду можливостей участі некосмічних держав у міжнародному співробітництві в галузі космічної діяльності, приймаючи до уваги можливу міру участі в цій справі ООН [47], [48].

У Конференції взяло участь 78 держав з усіх континентів Землі, спеціалізовані установи ООН, дві європейські міжурядові космічні організації ЕЛДО та ЕСРО, Міжнародна організація супутникового зв’язку ІНТЕЛСАТ і одна неурядова організація - КОСПАР. На Конференції було представлено більш як 180 доповідей з космічної тематики, підготовлених запрошеними делегаціями (колективами вчених) та організаціями з питань:

- використання космічних супутників для радіо -, телефонного та телевізійного зв’язку, а також можливості використання космічного зв’язку з метою розвитку, освіти та культури;

- метеосупутники і ракети-зонди та розвиток глобальних і регіональних систем і служб, включаючи служби прогнозування погоди та метеорологічних досліджень;

- використання супутників для морської та повітряної навігації, а також служб, що мають відношення до неї;

- інша космічна техніка, що дає практичну вигоду, включаючи системи збирання даних, геодезичні супутники та супутники дослідження природних ресурсів Землі;

- медичні та біологічні проблеми космічних досліджень і земне застосування космічної медицини та біології в інтересах громадського здоров’я, промисловості та сільського господарства;

- некосмічне застосування космічної техніки;

- використання результатів космічних досліджень і їх застосування в загальній та спеціальній освіті;

- можливості міжнародної співпраці у вдосконаленні космічних досліджень і застосування їх результатів;

- економічні, правові та соціальні проблеми дослідження, а також застосування космічного простору, що має значення для міжнародного співробітництва та практичного зиску.

Другу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору (ЮНІСПЕЙС-82) було проведено згідно з резолюцією 35/14 ГА ООН у Відні з 9 по 21 серпня 1982 року [49]. У Конференції взяли участь 94 держави-члени ООН, а також 45 міжурядових і неурядових організацій як спостерігачі. Основну увагу під час проведення ЮНІСПЕЙС-82 було надано розгляду трьох головних проблем: оцінці рівня розвитку космічної науки та техніки; практичному використанню космічних технологій; міжнародному співробітництву та ролі ООН.

В резолюції 37/90, прийнятій 10 грудня 1982 року, ГА ООН схвалила рекомендації ЮНІСПЕЙС-82, закликала уряди всіх країн Землі вжити ефективних заходів з метою здійснення цих рекомендацій, а також запропонувала всім організаціям і установам системи ООН та іншим відповідним міжурядовим організаціям співпрацювати з метою впровадження цих рекомендацій [50]. Серед конкретних рекомендацій ЮНІСПЕЙС-82, ухвалених ГА ООН, були наступні:

- сприяння більш широкому обміну наявним досвідом в конкретних галузях використання космічної техніки;

- активізація досліджень ООН та інших організацій в сфері космосу здійснюваної та перспективної космічної діяльності, а також її наслідків;

- сприяння більш широкому співробітництву в галузі космічної науки та техніки між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а також останніх між собою;

-зміцнення, поширення та орієнтація Програми ООН з використання космічної техніки на досягнення запланованих цілей;

- розробка програми стипендій для поглибленої підготовки фахівців в галузі космічної науки та техніки, їх використання за сприянням держав-членів і відповідних міжнародних організацій;

- організація регулярних семінарів з використання новітньої космічної техніки та створення нових її систем для організаторів і керівників, що залучені до питань застосування і розробки космічної техніки, а також семінарів для користувачів в конкретних галузях застосування;

- стимулювання прогресу в країнах, що розвиваються, за можливістю місцевого ядра та самостійної технічної бази в сфері космічної техніки в співробітництві з іншими організаціями системи ООН і(або) державами-членами ООН чи спеціалізованими установами;

- розповсюдження через технічні наради та семінари інформації щодо нових та передових видів космічної техніки, а також використання її з акцентом на можливість застосування результатів в країнах, що розвиваються;

- надання або організація надання технічних консультативних послуг щодо реалізації проектів застосування космічної техніки на прохання держав-членів або будь-якої із спеціалізованих установ;

- створення міжнародної служби космічної інформації.

Третя конференція ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ) відбулася згідно з резолюцією ГА ООН 52/56 від 10 грудня 1997 року з 19 по 30 липня 1999 року у Відні (Австрія) як спеціальна сесія Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, відкрита для участі всіх держав-членів ООН [51]. Тема Конференції: “Космос на службі людству в ХХІ столітті”. Участь у Конференції взяли представники 98 країн-членів ООН, у тому числі України, представники Святішого Престолу та Швейцарії, спостерігач від Палестини, представники 9 органів, програм та спеціалізованих установ ООН, 23 міжнародних організації та понад 100 неурядових організацій і підприємств з виробництва космічної техніки, які отримали запрошення від Оргкомітету Конференції на участь у роботі форуму як гостей за поданням своїх урядів.

Крім підведення підсумків розвитку космічної діяльності за час, який минув після ЮНІСПЕЙС-82 (1982 р.), оприлюднення інформації щодо національних програм розвитку космічної науки та техніки, а також огляд шляхів удосконалення міжнародного співробітництва в рамках розвитку світової космонавтики, порядок денний Конференції включав розгляд таких субстантивних питань як: стан наукових знань про Землю та її навколишнє середовище (п.7 порядку денного Конференції); стан розвитку космічної науки та техніки та їх прикладне застосування (п.8); реальні вигоди від фундаментальної космічної науки і створення потенціалу (малося на увазі потенціал для практичного використання космічних засобів і технологій в країнах, що розвиваються) (п.9); інформаційні потреби і глобальний підхід (п.10); соціально-економічні вигоди (п.11); розширення міжнародного співробітництва (п.12) [1].

У рамках Конференції було також проведено:

семінари: з навколишнього середовища та дистанційного зондування для забезпечення сталого розвитку; з глобальних аспектів охорони здоров'я; з питань мінливості і глобальних перетворень;

симпозіуми з останніх досягнень та майбутніх планів дослід-ження Сонячної системи та Екологічний симпозіум “Збереження астрономічного неба”;

практикуми: з міжнародного співробітництва “Міжнародне космічне співробітництво: рішення глобальних проблем”; з використання даних спостереження Землі в системі середньої освіти; з проблем океану та біосфери; з боротьби зі стихійними лихами; з дистанційного зондування з метою виявлення, моніторингу та пом’якшення наслідків стихійних лих; з дослідження Марсу; зі спостереження за навколоземними об’єктами; з глобальної навігаційної супутникової системи; з телемедицини; з доступу до геокосмічних даних; з мало розмірних супутників на службі країн, що розвиваються; зі створення власного промислового потенціалу для спостереження Землі в країнах, що розвиваються;

форуми: представників молодої генерації; з перспектив космічної діяльності в наступному столітті; з комплексної стратегії глобальних спостережень на порозі нового тисячоліття;

нарада за круглим столом з телеосвіти.

Крім того, в рамках ЮНІСПЕЙС-ІІІ відбулись зустріч астронавтів і космонавтів, а також Молодіжний форум.

Надзвичайно велику увагу приділив Всесвітній форум правовим проблемам у сфері освоєння космічного простору, формулюванню нових завдань в галузі розвитку космічного права, що знайшло своє місце в Доповіді Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (частина IV, розділ Н, глава 2 “ Міжнародне космічне право”) і Віденській декларації про космічну діяльність і розвиток людського суспільства (розділ І, п. 1е “Зміцнення та зміни у статусі космічної діяльності в рамках системи ООН”) [1]. Підкресливши визначний внесок Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету в становленні МКП, форум проаналізував сьогоднішній стан розбудови космічного права, у тому числі й невирішені до цього часу проблеми:

питання про огляд та можливий перегляд Принципів, що стосуються ядерних джерел енергії в космічному просторі;

проблеми щодо визначення та делімітації космічного простору, а також використання геостаціонарної орбіти, включаючи розгляд шляхів і засобів раціонального та справедливого розподілу ресурсів ГСО без шкоди для ролі МСЕ;

огляд статусу п’яти міжнародно-правових документів з космосу.

У той самий час, орієнтуючись на важливість правового врегулювання як нових напрямів космічної діяльності, у тому числі пов’язаних з усе більшою прагматизацією цієї діяльності, акумулювання її в межах світового космічного ринку, так і на вирішення нових правових проблем, які виникають у зв’язку з розвитком традиційних напрямів, Конференція рекомендувала Комітету ООН з космосу та його Юридичному підкомітету проаналізувати і внести через Секретаріат на розгляд держав-членів пропозиції щодо нових можливих пунктів порядку денного:

комерційні аспекти космічної діяльності (наприклад, питання прав власності, страхування та відповідальності);

огляд діючих норм міжнародного права, що можуть бути застосовані до космічного сміття;

правові аспекти проблеми космічного права;

порівняльний аналіз принципів міжнародного космічного права та міжнародного економічного права;

огляд принципів використання державами ШСЗ для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення та принципів, що стосуються дистанційного зондування Землі з космосу, з метою їх можливого майбутнього перетворення в договори;

вдосконалення Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір;

розгляд Угоди про виконання Частини ХІ Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 року як типової моделі для сприяння більш широкому приєднанню держав до Угоди про Місяць;

- перегляд концепції “запускаюча держава”.

Конференція, безумовно, стала визначною віхою в розвитку людської цивілізації, що підкреслено в прийнятих ЮНІСПЕЙС-ІІІ двох основних програмних документах: Доповіді Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, Віденській декларації про космічну діяльність і розвиток людського суспільства. В цих документах світове співтовариство отримало системне викладення оцінки розвитку сучасної космонавтики як каталізатора науково-технічного прогресу, а також численні результати практичного використання космічних засобів і технологій для вирішення глобальних проблем людства, внеску в цей процес нових “космічних” націй і зростаючої ролі світового ринку космічних послуг і технологій та приватного сектора.

Результати роботи Конференції – це програма діяльності світової космічної галузі щонайменше на 10-15 найближчих років, “дороговказ” для КВКП і його Юридичного підкомітету в їх діяльності з кодифікації та прогресивного розвитку МКП.

Реалізація заходів окреслених програмних документів ЮНІСПЕЙС-ІІІ дозволить, крім іншого, продовжити заходи з розв’язання проблем міжнародно-правового забезпечення космічної діяльності, тобто, сприятиме вдосконаленню правового регулювання цієї діяльності в сучасних умовах і в перспективі.

Дата добавления: 2014-01-03