Правовий режим геостаціонарної орбіти

Геостаціонарна орбіта (ГСО, від грецького гео та нерухомий) - траєкторія руху ШСЗ у навколоземному просторі на відстані приблизно 35-36 тис. км над поверхнею Світового океану. При розташуванні на ГСО КА останній обертається синхронно зі своєю прямокутною проекцією на поверхню Землі, тобто забезпечується стала пряма видимість (а, значить, і сталий радіозв’язок) з борту КА наперед визначеної ділянки на земній поверхні.

Аналізуючи норми та принципи МКП, важко перебільшити виняткове значення для створення та експлуатації сучасних телекомунікаційних систем ГСО.

Діяльність щодо використання ГСО неподільна з використанням радіочастот, необхідних для керування космічним апаратом (КА) під час його запуску, забезпечення функціонування КА на геостаціонарній орбіті, передачі на Землю корисної інформації, та ін. В цьому аспекті також неможливо перебільшити і роль щодо правового регулювання ГСО, яку здійснює Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ).

Приймаючи до уваги, що радіочастотний спектр і ГСО є хоча й невичерпними, але обмеженими природними ресурсами і повинні тому використовуватися найбільш ефективно та ощадливо, Конференція МСЕ 1971 року відкинула принцип “право першого” і встановила правила поведінки при здійсненні космічного зв’язку, за якими: реєстрація в МСЕ частот і їх використання не є пріоритетними для будь-якої країни або групи країн і не складає перешкоди створенню космічних систем іншими країнами; будь-яка країна або група країн, що зареєстрували в МСЕ частоти для своїх служб космічного зв’язку, повинні запровадити усі практично здійсненні заходи для забезпечення використання іншими країнами або групами країн нових космічних систем.

У 1973 році на Повноважній Конференції МСЕ орбіта геостаціонарних супутників та частоти, які надаються для її використання, були оголошені обмеженим природним ресурсом, який повинен використовуватися ефективно та ощадливо відповідно з потребами та технічними можливостями держав на засадах Регламенту радіозв’язку. При цьому в МСЕ до питань регулювання діяльності щодо використання ГСО почали застосовувати фактично ті самі механізми, які склалися в сфері регулювання діяльності держав у галузі радіозв’язку взагалі. з 1973 року МСЕ надав Міжнародному консультативному комітету з радіо право не тільки давати консультації відповідно раціонального використання спектра радіочастот, але й рекомендувати оптимальне розміщення ШСЗ на ГСО, а Міжнародному комітету реєстрації частот, який раніше тільки координував використання радіочастот, - право реєструвати орбітальні позиції цих геостаціонарних супутників. Згідно зі статтею 11 Регламенту радіозв’язку на орбітальні позиції цих ШСЗ були розповсюджені процедура координації, що використовується щодо частотних присвоєнь, ряд інших механізмів регулювання. Проте обмеженість унікального природного ресурсу та побоювання ряду країн, що розвиваються, стосовно експансії в космосі з боку розвинених країн, у тому числі й в напрямку використання ресурсу ГСО виключно в своїх інтересах призвели до проведення в Колумбії конференції екваторіальних країн і прийняття Боготської декларації (1976 р.). В цій декларації Еквадор, Заїр, Індонезія, Колумбія, Кенія, Конго, Уганда оприлюднили претензії на “свої” сегменти ГСО, що відповідають їх територіям по екватору. Однак ці домагання світовою спільнотою було відкинуто, як такі, що суперечать принципу непривласнення будь-якої частини космічного простору. Декларація не знайшла підтримки інших держав, і Еквадор, Кенія, Колумбія та Індонезія в 1984 році внесли до КВКП робочий документ а, згодом, і проект резолюції, в яких вже не згадується про суверенітет над відповідними сегментами ГСО, а йдеться про встановлення преференційних прав, які мають аналоги у вигляді прав на виключні економічні зони в морському праві, тобто, про встановлення для цього унікального сектору космічного простору режиму sui generis, що забезпечував би його раціональне використання на благо усіх країн світу. Разом з тим МСЕ в своєму Статуті від 22 грудня 1992 року зафіксував таке положення: “При використанні ділянки частот для радіозв’язку члени Союзу повинні враховувати те, що радіочастоти та орбіта геостаціонарних супутників є обмеженими природними ресурсами, які належить використовувати раціонально, ефективно та ощадливо, відповідно до положень Регламенту радіозв’язку, щоб забезпечити справедливий доступ до цієї орбіти і відповідних частот різним країнам з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються, і географічного розташування деяких країн” [45].

При розгляді проблем раціонального і справедливого використання ГСО) було досягнуто загальне розуміння того, що ця орбіта є обмеженим природним ресурсом, а також, що цей ресурс має використовуватися на благо всього людства, і всім країнам має забезпечуватися справедливий доступ до ГСО. Наразі Юридичний підкомітет намагається узгодити різноманітні точки зору держав-членів на те, як конкретно мають вирішуватися питання використання і доступу до цього ресурсу. Ці точки зору включають такі положення: а) для регулювання доступу і використання геостаціонарної орбіти має бути встановлений правовий режим sui generis, щоб забезпечити захист прав країн, що розвиваються, і країн, що внаслідок обмеженості фінансових або технічних ресурсів поки не змогли розмістити супутники зв'язку на цій орбіті; б) варто роздивитися можливість забезпечення справедливого доступу до орбіти або преференційних прав на її, особливо для держав, які мають географічну близькість до площини ГСО; в) правове регулювання доступу до ГСО щільно пов'язане зі свободою використання космічного простору; г) відповідальність щодо забезпечення справедливого доступу до геостаціонарної орбіти лежить на МСЕ, що є єдиним правомочним органом з координації та регулювання спектра радіочастот; і д) будь-яка преференційна вимога щодо ГСО або її резервування вважається формою привласнення космічного простору, і тому заборонена на підставі положень Договору про космос.

В останні роки було подано різноманітні пропозиції і робочі документи з метою наблизити Юридичний підкомітет до досягнення згоди з цього питання. Проте, незважаючи на активну дискусію, що продовжується, дотепер зберігається явний поділ позицій держав з питання про ГСО.

Дата добавления: 2014-01-03