Білі плями” понятійного апарату МКП

Класичні проблеми міжнародного космічного права

Ще одним важливим результатом дискусії в рамках ЮНІСПЕЙС-III можна вважати висновок про те, що на цей час повністю відсутній системний аналіз особливостей сучасного тлумачення норм міжнародного права з питань космічної діяльності. Тих норм, які можуть бути застосовані при розгляді проблем демілітаризації космічного простору (добросовісність в дотриманні норм, умови денонсації відповідних договорів і угод з початком війни, включаючи право на превентивну самооборону в цій сфері військового протистояння). Крім цього, є “білі плями” в створенні та запровадженні понятійного апарату для єдиного підходу до розуміння інших проблем, що вирішуються на міжнародному рівні при розробленні правових аспектів запобігання гонки озброєнь в космічному просторі: класифікація критеріїв “оборонності” та “наступальності”, питання обмеження систем, які забезпечують застосування зброї, дослідження особливого правового статусу аерокосмічних засобів та ін.

Договір про космос, заклавши підвалини міжнародного космічного права, не містить відповідей на ряд основоположних питань, які виникли у зв’язку з практичним застосуванням принципів космічної діяльності до конкретних ситуацій у взаємовідносинах суб’єктів цієї діяльності, у тому числі і в процесі самої діяльності, і як наслідки її на Землі або в космосі.

Так, Договір про космос залишає неврегульованими або неповністю врегульованими такі принципові проблеми (з точки зору встановлення правових механізмів космічної діяльності), як: делімітація космічного простору, справедливий розподіл ресурсу ГСО, міжнародна відповідальність держави за національну космічну діяльність, юрисдикція і контроль над космічними об’єктами, відповідальність за шкоду, спричинену такими об’єктами, права власності на космічні об’єкти тощо.

у зв’язку з міжнародно-правовими аспектами вирішення цих проблем вже сьогодні нагальним є сучасне формулювання таких основоположних термінів і понять міжнародного космічного права, як: “космічний простір”, “космічна діяльність”, “космічний об’єкт”, “держава реєстрації”, “запускаюча держава” та ін. Тобто, термінів і понять, що відповідали б реаліям сьогодення, сприяли б створенню та запровадженню такого понятійного апарату, що полегшив би запровадження єдиного підходу до розуміння проблем космічної діяльності, які вирішуються на міжнародному рівні, допомагали б в розробленні та подальшому вдосконаленні міжнародно-правових регуляторів цієї діяльності [53].

Для розуміння перспектив подальшої еволюції МКП в умовах комерціалізації та приватизації космічної діяльності є вкрай важливими висновки симпозіуму, проведеного у 1998 році спільно Міжнародним інститутом космічного права та Європейським центром космічного права під час роботи сесії Юридичного підкомітету Комітету ООН з космосу. В цих висновках зазначено, що “…Договір про космос в основному зачіпає інтереси держав, встановлюючи тільки загальну схему взаємодії з неурядовою діяльністю на основі положень взаємопов’язаних ст. VI, VІІ. По суті ця структура покладає тягар юридичних прав і зобов’язань приватного підприємства на державу, яка з метою врегулювання відповідних відносин на внутрішньодержавному рівні мусить розробляти націо-нальне космічне законодавство. Проблема, однак, полягає в тому, що ряд ключових термінів і понять реалізованої таким чином структури не визначено однозначно на міжнародному рівні” [73] [13].

Крім цього, ці терміни та поняття мають вирішальне значення для шляхів, якими фактично піде формування національного космічного законодавства. І навпаки, національне космічне законодавство може зі свого боку впливати на формування МКП, у тому числі в напрямі напрацювання чітких формулювань.

Дата добавления: 2014-01-03