Стратегія організаційних змін

Організаційний розвиток.

Стійка позитивна динаміка розвитку організацій забезпечується їх здатністю своєчасно та гнучко реагувати на зміни у середовищі господарювання, нарощуючи свою присутність у тих сферах, де вони мають конкурентні переваги, і згортаючи бізнес у мало перспективних сферах діяльності. Високі адаптивні властивості повинні бути притаманні усім суб'єктам ринку, однак в міру збільшення масштабів діяльності значна частина фірм, особливо виробничих, такі властивості втрачає. Водночас деякі фірми потужно розвиваються, відвойовуючи в інших все більшу частку ринку і утверджуючи на ній свої позиції. Здатність організацій до розвитку значною мірою забезпечується вмінням її менеджменту налагоджувати ефективні взаємозв'язки із ключовими чинниками бізнес-середовища. Водночас не менше значення має здатність внутрішнього середовища організації змінюватись відповідно до нових стратегічних цілей, що виникають на якісно іншому витку її розвитку. Не існує універсального типу організаційної структури, який би забезпечував максимальну ефективність управління на всіх стадіях розвитку організації. Тому при зміні визначальних ситуаційних факторів, коли організаційна структура перестає адекватно реагувати на їх вплив, мають відбуватися і організаційні зміни.

Функціонування організації за умов мінливого зовнішнього оточення спричинює постійні зміни у її структурі.

У західному менеджменті існує концепція, згідно з якою основними причинами («синдром неповороткого бегемота»), які зумовлюють необхідність коригування організаційної структури, є:

· надмірна централізація управлінських рішень;

· процедурне ускладнення прийняття простих рішень, що сповільнює вирішення більшості організаційних проблем;

· втрата відповідальності через обмеження повноважень;

· велика кількість суперечливих управлінських рішень;

· втрата співробітниками ентузіазму;

· порушення організаційних комунікацій.

У взаємодії із зовнішнім середовищем така фірма неадекватно реагує на вимоги ринку, втрачає клієнтів, через що сповільнюється цикл «товар – гроші – товар»; її імідж погіршується. У внутрішньому середовищі (реакція персоналу фірми) з'являється страх перед звільненням; послаблюється ініціатива знизу; працівників звинувачують у неспроможності виконувати свою роботу, вони ж орієнтуються тільки на особисті інтереси.

Отже, зміни організаційної структури управління слід здійснювати за умови, що вони поліпшуватимуть взаємодію структурних ланок (елементів) організації, завдяки чому підвищуватимуться її адаптивні властивості, здатність досягати намічених цілей, розвиватись і зростати.

Дата добавления: 2014-01-03