Поняття та ознаки права. Отже, щоб дитина була інтелектуально підготовлена до школи, гувернеру необхідно дати їй певні знання

Отже, щоб дитина була інтелектуально підготовлена до школи, гувернеру необхідно дати їй певні знання, побудовані у систему, забезпечити достатній рівень мислительної діяльності. Слід також розвивати у дитини цікавість, пізнавальні інтереси і здібності до усвідомленного сприйняття нової інформації.

Загальна підготовка дитини до школи.

При переході до школу змінюється образ життя дитини, її соціальна позиція. Нова соціальна позиція вимагає умінь самостійно і відповідально виконувати навчальні обов’язки, бути організованим, дисциплінованим, довільно керувати своєю поведінкою і діяльністю, знати і дотримкватися правил культурного поводження, вміти спілкуватися з дітьми і дорослими.

Недооцінювання необхідності загальної підготовки до школи призводить до формалізації процесу навчання, до зниження уваги до розв’язання головної задачі – формування особистості дитини. Нерідки випадки, коли при добрій інтелектуальній готовності дитина всеж таки погано вчиться. Значить, причину слід шукати у дефектах не спеціальної, а загальної підготовки.

Перш за все слід, щоб дитина фізично була готова до зміни образу життя і занять. Фізичнв готовність до школи передбачає: загальне кріпке здоров’я, низьку втомлюваність, працездатність, витривалість. Ослаблена дитина буде часто хворіти, швидко втомлюватися, її працездатність буде падати – усе це не може не відбитися на якості навчання і стані здоров’я. Тому вже з раннього віку дитини вихователю і батькам слід піклуватися про її здоров’я, формувати витривалість.

У змісті соціально-психологічної, морально-вольової готовності до школи виділяють такі компоненти: готовність до навчання (учіння) і готовність до новогообразу життя.

Гтовність до навчанн (учіння) передбачає наявність певного рівня самостійності. Дослідженнями К.П. Кузовкіної, Г.Д. Годіної встановлено, що самостійність починає формуватися вже з молодшого дошкільного віку і при уважному ставленні дорослих до цієї проблеми вона може набути характеру досить стійких проявів у різноманітній діяльності. Можливим є і формування відповідальності (К.С. Клімова). Старші дошкільники здатні відповідально ставитися до завдань, які їм дає дорослий. Дитина запам’ятовує поставлену перед нею мету, здатна утримувати її досить довго і досягати. Для того щоб бути готовим до учіння, дитині необхідно вміти доводити справу до кінця, переборювати труднощі, бути дисцііплінованою. І ці якості, за даними досліджень (Н.А. Стародубової, Д.В. Сєргєєва, Р.С. Буре) і практики, успішно формуються до кінця дошкільного віку.

Неодмінною умовою готовності до навчання є наявність інтересу до знань (Р.И. Жуковська, Ф.С. Левін-Щиріна, Т.А. Кулікова), а також здатність до довільних дій (З.М. Істоміна).

Готовність до нового образу життя передбачає вміння встановлювати позитивні взаємостосунки із ровесниками (Т.А. Рєпіна, Р.А. Іванова, Р.Б. Стеркина), знання норм поведінки і взаємостосунків (В.Г. Нєчаєва, Т.І. Поніманская), вміння спілкуватися з дітьми і дорослими (М.І. Лісіна, А.Г. Рузська). Новий образ життя потребує певних особистісних якостей, таких, як чесність, ініціативність, вправність, оптимізм тощо. При встановленні взаємостосунків з однокласниками діти не завжди вміють без конфліктів і образ відстоювати свою точку зору, не плазувати перед іншими, але й не протиставляти себе іншим. Ця наука лається дитині нелегко, але, як свідчать дослідження Є.В. Субботського, Т.І. Поніманської, Л.А. Пеньєвської, у дошкільному дитинстві цілком можливо закласти її фундамент.

Перераховані вище характеристики соціальної, морально-вольової готовності формуються поступово у процесі всього життя дитини у сім’ї від народження до 6 років, а також під впливом дитячого садка, якщо дитина його відвідує.

Готовність до навчання гувернерові логічно формувати шляхом зближення дошкільних і шкільних форм організації і методів навчання. Зрозуміло, не слід перетворювати дитячу кімнату у школу, однак повинно бути спільне: обов’язковість, систематичність проведення занять. Це впливає на відпрацювання стереотипів поведінки, створює психологічну установку на обов’язковість навчання. Аналогічними можуть бути й окремі методи, прийоми (ігрові), можуть співпадати й окремі вимоги до дитини: бути зосередженим, уважним, дисциплінованим, обов’язково відповідати на питання гувернера, виконувати його завдання. Однак, заняття з дошкільником і урок – не одне й те ж.

З точки зору на морально-вольову підготовку до школи важливим є звернути увагу на інтерес дитини до занять, на те, що породжує бажання вчитися. Р.С. Буре відзначає, що цьму бажанню сприяють такі фактори: можливість задоволення потреби у пізнанні, наявність ускладнень, пов’язаних із змістом, обсягом, способами виконання завдання; можливість переборювати ці ускладнення й отримувати позитивну оцінку дорослого (див.: «Воспитание в процессе обучения на занятиях в детском саду». – М., 1087). Оцінку, а не відмітку, як це буде у школі. Ш.О. Амонашвілі не радить ставити відмітки навіть першокласникам. “Відмітка являє собою педагогічну Бабу Ягу, перевдягнену у Добру Фею”, - так образно висловив своє ставлення до відмітки вчений.

Стимулом морально-вольового розвитку служать підпорядкованість мотивів, введення мотивів суспільної корисності.

Підготовка до новогообразу життя відбувається у повсякденному житті, де закріплюються моральні норми, створюються умови для практики моральної поведінки. Говорити про соціальну готовність до школи можливо лише тоді, коли необхідні якості сформовані прочно і можуть бути перенесені дитиною у нові умови.

Психологічна готовність до школи передбачає також сформованість мотива учіння. Відомо, що інтерес до школи проявляється у дітей дуже рано. Відбувається це під впливом спостережень за старшими дітьми-уснями, розповідей дорослих про школу як про захоплюючу для дитини перспективу її розвитку, діє також ефект “привабливого невідомого”. Відповідаючи на питання, чому їм хочеться до школи, навіть старші дошкільники часто відповідають: “Тому, що мені куплять рюкзак”, “Тому що там мій брат вчиться”, “Ми будемо так як великі хлопці грати у футбола” тощо. Серед цих мотивів немає головного – мотива учіння (“хому багато пізнати”, “Хочу навчитися читати, писати, рахувати” тощо). Лише поява цих мотивів може свідчити про психологічну, мотиваційну готовність дитини до навчання у школі. Формуються такі мотиви поступово. Вони “вирощуються” з кріпких та сталих пізнавальних інтересів, вміння докладати зусилля для отримання нових знань і підкріплюються позитивною оцінкою дорослих.

Діагностику готовності дитини до школи спеціалісту-психологу і педагогу слід проводити обережно і професійно, за спеціально дібраними, науково обгрунтованими і перевіреними методиками, оскільки є небезпека причинення шкоди дитині, недооцінивши або переоцінивши рівень її розвитку.

Л і т е р а т у р а:

А: основна:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні// Дошкільне виховання. – 1999. - № 1.
2. Волков Б., Волкова Н. Період дошкільного дитинства: Готовність дитини до навчання у школі // Дитячий садок. - 2001. - № 32 (серпень). – С. 3.
3. Зайцев В.Н. Резервы обучения чтению. – М., 1991.
4. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учебное пособие. – М.: ”Академия”, 1998 - С.372-379.

Б: додаткова:

1. Барко В.І., Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини? – К., 1991
2. Кондратенко Л.О., Богуславська Л.О. Я хочу, можу, буду добре вчитися: діагностика та корекція готовності дитини до школи// Все для вихователя. – 1998. - № 13-14. – С.4-8.
3. Венгер Л.А., Венгер А.Л. Домашняя школа. – М., 1994.

Добірка тестів для визначення готовності дитини до навчання у школі// Бібліотека вихователя дитячого садка – 2001. - № 10-11.

2.Функції права

Дата добавления: 2014-01-03