Лекция 1 Сущность и особенности управленческих изменений

План

Лекція

Біологія адаптації

На тему: Загальні поняття про адаптацію. Стрес. (2год)

1. Поняття про адаптацію

2. Адаптаційний синдром

3. Фази процесу фізіологічної адаптації

4. Дезадаптація

5. Фізіологічна адаптація аналізаторів

Фізіологічна а даптація - це сукупність фізіологічних реакцій, що лежать в основі пристосування організму до зміни умов навколишнього середовища і направлена на збереження відносної постійності його внутрішнього середовища - гомеостазу.

В результаті адаптації підвищується стійкість організму до холоду, тепла, нестачі кисню, змінам барометричного тиску та ін. чинникам. Вивчення фізіологічної адаптації має велике значення для розуміння процесів саморегуляції організму, його взаємодії з довкіллям.

Реакції, якими організм відповідає на подразнення значної інтенсивності, (або стреси) мають загальні неспецифічні риси і називаються адаптаційним синдромом. Фізичні дії, ін'єкції, радіоактивне випромінювання викликають дуже схожі зміни в організмі: збільшення коркового шару надниркових залоз із зменшенням в ньому ліпоїдів і холестерину, інволюцію тиміко-лімфатичного апарату, еозинопенію, виникнення виразок шлунково-кишкового тракту й ін..

Проте відповідний синдром не закінчується цією реакцією. Якщо дія шкідливих агентів, здатних викликати вказану реакцію, продовжується досить тривалий час і тварина не гине, то в цьому випадку можна говорити про виникнення адаптації або резистентності організму.

Процес фізіологічної адаптації до незвичайних, екстремальних (крайнім) умов проходить декілька стадій або фаз:

1. спочатку переважають явища декомпенсації (порушення функцій),

2. потім неповного пристосування - активний пошук організмом стійких станів, відповідних новим умовам середовища,

3. і, нарешті, фаза відносно стійкого пристосування.

Це добре просліджується, наприклад, при адаптації до висоти. Зміни умов в цьому випадку комплексні, але найбільшу роль відіграє недостатність парціального тиску кисню (гіпоксія) у зв'язку із загальним пониженням барометричного тиску. При підйомі на висоту спостерігаються запаморочення, порушення зорового і слухового сприйняття, задишка та інші явища, характерні для висотної хвороби. Поступово, в результаті адаптації явища декомпенсації стихають і виникає пристосованість до цих незвичайних умов: збільшується кількість еритроцитів (у людини з 4-5 до 8 млн. в 1 мм), зростає здатність гемоглобіну зв'язувати кисень, посилюється легенева вентиляція, нормалізуються сердечна діяльність, стан нервової системи і т. д.

Зрушення, що відбуваються в організмі в процесі адаптації, стосуються всіх рівнів організму - від субклітинно-молекулярного до цілісного організму. Значну роль в адаптації відіграє тренування як до дії кожного даного чинника, так і до зміни середовища взагалі. Так, тренування до висотних умов, до дій прискорень і тому подібне допомагає космонавтам переносити перевантаження в космічному польоті; треновані спортсмени краще справляються з новими скрутними умовами, у тому числі з вимушеною нерухомістю і т.д.

Величезне значення у фізіологічній адаптації мають реактивність організму, його вихідний функціональний стан (вік, тренованість і ін.). У залежності від них змінюються і відповідні реакції організму на різні дії. У процесі фізіологічній адаптації виявляється пластичність нервової системи, що дозволяє організму відновлювати контакт і рівновагу з умовами середовища, що змінилися.

Під впливом повторних і відносно тривалих екстремальних дій, сумісних з нормальною життєдіяльністю, виникає адаптивна перебудова функцій, яка розсовує межі існування організму. Проте коливання умов середовища, в яких може відбуватися фізіологічна адаптація, мають певні межі, характерні для кожного виду (Стенобіонти і Еврибіонти), а також для кожного даного організму. Механізми, що розкривають процес фізіологічної адаптації дозволяють до певної міри зрозуміти і явища пристосування організмів у ході еволюції.

Повернення організму після фізіологічної адаптації до вихідного стану називається дезадаптацією.

Велике біологічне значення має фізіологічна адаптація аналізаторів (називають інколи адаптацією рецепторів або органів чуття) до дії специфічних подразників, наприклад зорового аналізатора - до світла або темряви, слухового - до звуку, шкірного аналізатора - до механічних і температурних подразників, вестибулярного апарату - до обертального руху. алаптація аналізаторів пов'язана із зміною чутливості периферично сприймаючих утворень - рецепторів і з процесами, що відбуваються в центральній нервовій системі. Так, світлова адаптація, що викликається перебуванням на яскравому світлі, призводить до пониження чутливості ока до світла, темнова адаптація, навпаки, - до її підвищення. У темряві чутливість ока до світла підвищується протягом години в багато тисяч разів, що пов'язане як з відновленням зорових пігментів, так і зі змінами в нервових елементах і нервових клітинах кори головного мозку.

Адаптація у слуховому аналізаторі виражається в підвищенні порогу подразнення під впливом звуку великої сили.

Явище поступової зміни чутливості, тобто адаптація, спостерігається і при діях на шкіру холодом, теплом і ін. Велике значення в цьому процесі має і швидкість наростання інтенсивності подразника (Акомодація)

Якщо ж стресор надзвичайний, дуже сильний і тварина не в змозі з ним впоратися, то вона гине в перші дні або навіть години після зіткнення зі шкідливим агентом. Отже, жоден живий організм не може постійно знаходитися в стані «боєготовності» він або пристосовується до нових умов існування, або гине. Вивчаючи відповідні реакції різних тварин на ті або інші стрес-чинники, Ганс Селье підрозділив її на три стадії:

1. Стадія тривоги або мобілізації. У цій стадії відбувається загальна мобілізація захисних механізмів організму – посилюються процеси розпаду органічних речовин в тканинах, (катаболізм) відбувається посилене виділення адреналіну – гормону надниркових залоз, під впливом якого мобілізуються енергетичні ресурси. Організм немов би «підтягує сили» у вигляді глюкози і резервного жиру до мозку і м'язів. Зазвичай фаза тривоги продовжується від 6 до 48 ч. після цього організм тварини або гине, (якщо дуже сильний стресор) або переходить в наступну стадію.

2 Стадія резистентності або адаптації. Ця стадія розвивається при тривалій дії стрес-чинника і характеризується посиленням функції надниркових залоз, а також зростанням загальної резистентності організму. У цій стадії нормалізується обмін речовин, спостерігається розрідження крові, нормалізується вміст клітин лімфи і кортикостероїдних гормонів. Обмін речовин стає анаболічним, тобто з переважанням синтетичних процесів і, як наслідок, відновлюється маса тіла і продуктивність тварин. Друга фаза триває від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів. У практиці тваринництва в більшості випадків стресовий стан проходить у своєму розвитку лише дві стадії: тривоги і резистентності. Проте при інтенсивній і тривалій дії подразника на організм може мати місце і третя стадія.

3. Стадія виснаження. Вона виникає, коли адаптивна діяльність надниркових залоз, не дивлячись на їх гіпертрофію, і інших систем організму пригноблюється. Ознаки цієї стадії схожі з первинною реакцією тривоги, але у стадії виснаження вони різко посилюються і призводять до різних дистрофічних розладів. А потім настає дистрес («дистрес» в перекладі з англійського «страждання»). Організм "вибирає", чим би йому захворіти. Хвороба нащупує саму ослаблену ланку, найвразливіше місце. Продовження стрес–фактора і виникнення дистресу в третій фазі призводить до безповоротних змін в організмі і зрештою викликає загибель тварини.

Проте не всі стресори при дії на організм викликають строго негативний ефект. У племінному тваринництві головну роль відіграє здобуття стресо – стійких і фізично сильних тварин з добрими відтворними здібностями. Чинники зовнішнього середовища можуть бути корисними тренуючими стимул-реакціями, сприяючими формуванню і підтримці захисних сил організму на високому рівні. По цьому ж приводу можна привести слова Ганса Селье, хоча вони і відносяться до людини: «Стрес - це не лише зло, але і велике благо, бо без стресів різного характеру наше життя було б схоже на якесь безбарвне животіння. Емоційний стрес людини може супроводити і важким стражданням і великим радощам».

Адаптація тварин до чинників середовища продовжує залишатися однією з актуальних проблем фізіології.

При вирощуванні і утриманні сільськогосподарських тварин на них впливає цілий ряд чинників. Тривала, значна по силі дія стрес-чинників призводить до перенапруження, десинхронізації функцій і виснаження резервів організму.

Впродовж всього життя організм тварини схильний до впливу багатьох чинників, здатних викликати стрес. За даними багатьох досліджень стресове перебування тварини на 70 – 80 % залежить від годування і утримання і лише на 20 – 30 % від генетичного матеріалу. На сучасній тваринницькій фермі тварина практично повністю захищена від впливу несприятливих чинників довкілля, і в той же час тут можна бачити грубі помилки в створенні мікроклімату, які мають безпосередній вплив на продуктивність, удої, відтворну здатність і так далі Так, наприклад, в результаті дії несприятливого мікроклімату продуктивність знижується на 10 – 35 %, відтворна здатність на 15 – 30 %, витрати кормів на одиницю продукції збільшуються на 15 – 40 %, захворюваність і відхід молодняка на 15 – 35 % З цієї причини харчова промисловість недоотримує в середньому 15т яловичини і 10 т свинини, 400т молока 1000 голів 25тыс. яєць в рік.

При дії стресорів включаються, перш за все, механізми, які направлені на підтримку гомеостазу внутрішнього середовища організму. Інтегративний показник кислотно-лужного гомеостазу - активна реакція крові жорстко регулюється у внутрішньому середовищі організму. Тому рН крові і інші параметри кислотно-лужного балансу можуть служити показниками пристосованості до умов середовища. Навіть невеликі зміни активній реакції крові супроводжуються такими серйозними наслідками як зміна активності ферментних систем і проникності мембран, фізико-хімічних характеристик колоїдів клітки і міжклітинних структур і т.д.

При станах, коли компенсаторні механізми організму не здатні запобігти зрушенням концентрації водневих іонів, виникають порушення кислотно-лужної рівноваги.

По напряму зрушення активній реакції крові всі порушення кислотно-лужного балансу діляться на ацидози і алкалози, а з причини, що викликає зміну рН крові, — метаболічні і респіраторні.

Стан кислотно-лужного відношення в організмі сільськогосподарських тварин залежить від віку. В ранньому віці у дітей, ягнят і деяких інших тварин відбувається порушення кислотно-лужного балансу. В жуйних кислотно-лужна рівновага в організмі тісно пов'язана з метаболізмом у рубці. Високопродуктивні тварини більше схильні до порушень обміну речовин. У них частіше реєструється переважання кислих елементів в крові. Знання гомеостатичних механізмів регуляції важливе не лише для подальшої розробки теорії гомеостазу і адаптації тварин, але і для практики сільськогосподарського виробництва.

Збереження гомеостазу внутрішнього середовища організму супроводжується напругою компенсаторних механізмів. Це викликає додаткові енергетичні витрати, які є, так званою, "ціною адаптації". Непродуктивні витрати енергії є одним з чинників, стримуючих високу продуктивність тварин. Тому фізіологічне обґрунтування нормування енергетичного живлення тварин - найважливіший напрям сучасних досліджень.

При стресі відбуваються фазові зміни енергетичного обміну. Які б стресори не діяли, в організмі завжди здійснюється додаткова робота, направлена на усунення їх ушкоджувальної дії. У сучасному тваринництві і птахівництві часто складаються умови, що сприяють порушенням гомеостазу і напруженій діяльності організму. Рівень енерговитрат слугує універсальною кількісною оцінкою функціонування живого організму.

У організмі сільськогосподарських тварин під впливом температурних, технологічних, транспортних, соціальних і інших стресів виникають порушення кислотно-лужного балансу. Природа, характер і стадії компенсації порушень залежать від сили і тривалості впливаючого стресору, а також від вигляду, породи, віку і рівня продуктивності тварин.

2. При стресах, супроводжуючих промислове виробництво сільськогосподарської продукції, частіше виникає метаболічний ацидоз. Адаптація тварин супроводжується значною напругою багатьох функціональних систем організму.

3. При неодноразових діях більшості стресорів порушення кислотно-лужного балансу в організмі сільськогосподарських тварин поступово переходять в компенсовану стадію і потім зникають. Адаптація відбувається в різні терміни за рахунок вдосконалення компенсаторних механізмів.

4. Характер кислотно-лужних стосунків в організмі сільськогосподарських тварин змінюється в різні періоди онтогенезу і залежить від рівня продуктивності. На ранніх етапах розвитку у тварин мають місце ацидози респіраторний - метаболічної природи. При високій продуктивності тварин виникає ацидоз метаболічного характеру субкомпенсованої фази. При зниженні рівня продуктивності порушення кислотно-лужного балансу зменшуються і компенсуються.

5. При дії стресорів, при відновленні гомеостазу кислотно-лужних стосунків і при адаптації до повторних дій інтенсивність змінних процесів у сільськогосподарських тварин збільшується, енергетичні витрати зростають. Вони залежать від характеру стресу, виду, породи, віку тварин і інших чинників.

6. При дії стресорів і при адаптації до них різко збільшуються непродуктивні витрати енергії. Зростають теплопродукція, знижується доля змінної енергії, що йде на продукцію. Продуктивність і ефективність виробництва продукції сільськогосподарських тварин при цьому знижуються.

7. При адаптації тварин до стресорів існує тісний взаємозв'язок динаміки енергетичного обміну і стану кислотно-лужного балансу. В процесі адаптації тварин до різних стресорів характер і міра взаємозв'язків міняються.

Лит.: Барбашева З. И., Акклиматизация к гипоксии и её физиологические механизмы, М. - Л., 1960; Слоним А. Д., О физиологических механизмах природных адаптаций животных и человека, М. - Л., 1964; Тихомиров И. И., Очерки по физиологии человека в экстремальных условиях, М., 1965; Парин В. В., Пути развития космической физиологии, "Космическая биология и медицина", 1968, Ї 1.
В. В. Ларин, С. П. Ландау.

1. Теоретические основы управления изменениями. Обоснование необходимости комплексных изменений деятельности организаций

2. Исследования западных и отечественных ученых, посвященные актуальным проблемам управления изменениями в организациях

3. Природа возникновения и сущность перемен в открытых системах. Современные организации как открытые системы

	Література
	Аистова М.Д. Реструктуризація предприятий: вопросы управления. Стратегия, координація структурних параметров, снижение сопротивления преобразованиям. – М.: Альпина, 2002
	Майк Грин. Управление изменениями:пер. с англ. / Майк Грин.-СПб.:ДК, 2007.
	Виханский О.С. Менеджмент / О.С. Виханский, А.И. Наумов. – 3-е узд. – М.:Гардарика, 2010. – 320с.
	Камерон К. Диагностика и изменение организационной культури / К. Камерон, Р. Куин. – СПб.: ПИТЕР 2001.
	Гуияр Ф.Ж, Келли Д. Н.Преобразование организации /пер.с англ.- М.: Дело, 2000.
	Сенге П. Танец перемен: нове проблемы самообучающихся организаций / П. Сенге, А. Клейнер, Ш. Роберте и др. – М., 2003.
	Харрингтон Д. Оптимизация бізнес- процесов. Документирование., аналіз, управлиння, оптимизация / Д. Харрингтон, К. Эсселинг, Х. Нимвеген. – СПб., 2002.
	Киллинг Дж. Управления изменениями: фактор безотлагательной необходимости //Маркетинг, 1999.№ 5.

Экономическое развитие различных субъектов рыночной экономики возможно на основе адаптации их внутренней среды к качественно изменив­шейся внешней среде. Необходимость комплексных изменений эконо­мической деятельности организаций — изменения в применяемой технологии и методах управления, изменения компетенции и заинтересованности управленцев, совершенствование форм взаимодей­ствий с внешней средой, т.е. серьезные системные структурные изменения обуславливается динамичностью и сложностью экономических преобразова­ний в государстве и в мире.

Анализ современных тенденций развития экономики показывает, что существуют яркие примеры успешного реформирования орга­низаций, а также достаточная методологическая база, позволяющая принимать экономически обоснованные решения по реализации структурных изменений в организациях.

Комплексные изменения экономических систем разного уровня определяют потребность использования существующих методов управления изменениями на основе анализа деятельности органи­заций, выявления проблемных зон и оценки возможности проведе­ния изменений в организации.

Структурные изменения на основе анализа сегментов видов деятельности, на основе оценки готовности орга­низации к проведению изменений дают возможность оценить ре­альные перспективы планируемых изменений и оценить их эффек­тивность. В условиях высокой динамики изменений рыночной среды од­ной из главных задач практики управления является поиск путей приспособления отечественных организаций к этим изменениям.

Мировой опыт, исследования таких ученых-экономистов, как Майк Грин, К.Камерон, Р. Куин, П. Сенге. А. Клейнер, Д. Харрингтон, К. Эсселинг и др.. показывает, что способность генерировать и вне­дрять различные изменения является важнейшим фактором высо­кой эффективности деятельности успешных организаций.

Любые изменения содержат в себе противоречие между стрем­лением организации как экономической системы сохранить ста­бильность, с одной стороны, и необходимостью ее постоянного развития — с другой. Даже когда изменения неизбежны и прогрес­сивны для организации в целом, возникает противодействие, так как отдельные сотрудники или группы в результате их проведения проигрывают.

Исследования, посвященные управлению изменениями, отра­жают эти противоречия. При этом одни авторы считают изменения положительным фактором и отмечают, что растущие и динамично развивающиеся организации должны активно инициировать изме­нения в целях поддержания своей конкурентоспособности. Другие авторы с учетом социологических и психологических аспектов управления обращают внимание на воздействие изменений на пер­сонал. При этом одной из основ­ных причин низкой эффективности или неудач прогрессивных преобразований в украинских организациях является сопротивле­ние изменениям со стороны сотрудников.

Успех преобразований, и в конечном счете судьба организации и ее персонала зависят от решения вопросов, какими темпами и в какой последовательности необходимо осуществлять изменения, привлекать ли к разработке программы преобразований квалифи­цированных консультантов, насколько подробно информировать о ходе преобразований сотрудников организации, как обеспечить положительный результат намеченных к внедрению преобразова­ний.

Для успешной реализации изменений организации необходимо иметь на вооружении инструментарий управления изменениями, применение которого позволяло бы управлять отношением персо­нала к предстоящим изменениям. В связи с этим одной из наибо­лее актуальных проблем теории и практики управления является создание в организациях системы управления изменениями.

Руководители отечественных организаций, признавая необходи­мость прогрессивных управленческих изменений, находятся в поис­ке эффективных путей и методов их реализации, поскольку научные подходы к управлению изменениями, давно доказавшие свою дей­ственность в зарубежных организациях, не могут быть ими заим­ствованы без соответствующей подготовки и адаптации к национальной хозяйственной практике.

Задачей украинской управленческой модели является создание или адаптация к отечественной практике систем управления изме­нениями на основе учета универсальности базовых принципов и законов развития современных организаций. Многие российские управлен­цы считают, что «возможности применения технологий управления в различных сферах российской экономики безграничны. Однако используются они российским менеджментом пока недостаточно эффективно. Одна из главных причин — упрощенный подход без­думного копирования западного опыта...» [28).

Таким образом, перенос западных механизмов управления из­менениями может быть неэффективным, необходима корректиров­ка существующих лучших, выверенных мировой практикой, теоре­тических концепций управления изменениями в украинских усло­виях хозяйствования.

Не менее важной является и адаптация подходов к преодо­лению сопротивления изменениям и мобилизации персонала на осуществление преобразований, к сложившейся практике управления людскими ресурсами в отечественных организациях.

Управление изменениями в передовых мировых компаниях яв­ляется важнейшей составляющей системы управления организаци­ями. В украинской практике механизмы управления изменениями находятся на этапе становления, идет поиск путей, методов, под­ходов к повышению эффективности процесса управления измене­ниями.

Многие крупные украинские организации имеют сегодня стратегии реструктуризации и развития, которые были тща­тельно проработаны при помощи национальных и зарубежных кон­салтинговых компаний. Ре­ализация этих планов и программ наталкивается на определенные трудности, которые связаны прежде всего с отсутствием или неэффектив­ностью механизма управления изменениями.

Управление изменениями пока редко формируется в виде от­дельной подсистемы управления организацией, оно редко выделяется в отдель­ную задачу для менеджеров, а следовательно, не становится прио­ритетным направлением их деятельности. Проблемы, связанные с управлением отношением персонала к изменениям, как правило, уходят на второй план. Неизбежно возникающее в ответ на введе­ние изменений сопротивление персонала либо игнорируется, либо оперативно подавляется принудительными мерами. Такая практика управления изменениями приводит к затягиванию, неэффективно­сти, а нередко и к срыву преобразований вообще.

Поэтому необходимо использовать такие механизмы формиро­вания системы управления изменениями в организациях, кото­рые: позволили бы выделить задачу управления изменениями в ка­честве самостоятельной приоритетной задачи управления; имели бы прикладной характер, и с их помощью можно было бы управлять отношением персонала к изменениям; способствовали бы повы­шению эффективности проводимых в организации преобразова­ний.

Развитие управленческой мысли в сфере экономических систем должно обеспечить применение новых подходов, использование современных системных инструментов в процессах управления изменениями в украинских организациях.

Современная организация рассматривается как открытая си­стема, испытывающая на себе влияние внешней среды и, в свою очередь, оказывающая на нее влияние. Главный источник при­бавочной стоимости — люди, обладающие знаниями, являются основным условием достижения успеха организации на рынке. Успешная организация динамична, это живой организм, кото­рый движется в направлении роста или спада.

При управлении современной организацией необходимо учитывать непривычность и неожиданность будущего развития, так как новые открытия и изобретения быстро вытесняют стан­дартные способы работы. В организациях различного уровня вне зависимости от состояния дел могут формироваться измене­ния различного характера, например социально-культурные, технологические, технические, информационные и т.д.

Органи­зационные изменения обычно рассматриваться в контексте различных понятий, таких как: «разви­тие», «совершенствование», «реорганизация», «реструктуриза­ция», «трансформация», «преобразование», «реформирование». Но при этом основополагающим понятием, которое наиболее полно отображает отношения между разными поняти­ями является понятие «организа­ционное изменение».

Ключевые критерии понятия «организационное изменение» отражают [2]:

основные цели и причины изменений;

прогрессивный характер изменений — реформирование системы управления организацией;

возможные темпы проведения изменений;

масштабы изменений;

затрагиваемые элементы.

Наиболее понятным является термин «реструктуризация», который отражает все выделяемые критерии, наиболее об­щим — «развитие». Само понятие «изменение» трактуется как «перемена в чем-нибудь, переделка, изменяющая прежнее». Согласно определению, данному в толковом словаре, «изменение» значит «придание чему-либо другого положения, задание чему- либо другого направления или курса; совершение сдвига от од­ной позиции к другой; модифицирование; трансформирование, замена, перевод в другое качество». На основе проведенного сравнительного анализа и выделенных требований к понятию «организационное изменение» можно дать такое определение.

Организационное изменение (ОИ) — это комплексное поня­тие, означающее переход организации или отдельных ее состав­ляющих в новое состояние в соответствии с изменяющимися требованиями внешней или внутренней среды и темпами этих изменений для достижения организацией поставленных целей развития, направленных на повышение эффективности деятель­ности.

Многие авторы утверждают, что первопричина перемен — действие сил, внешних по отношению к организации.

Внешнее окружение — это экономические, технологические, политиче­ские и социальные силы, которые действуют как ускоритель процесса многих преобразований. Сначала они едва заметны и не ощущаются организацией, но постепенно перемены в тех­нологиях, методах и способах работы проникают в организации конкурентов и партнеров, создавая новые стандарты качества, времени, деятельности.

В силу действия объективных законов любые изменения в экономике, политике, технике и технологиях, науке, соци­ально-культурной и правовой сферах оказывают определенное влияние на развитие организации.

Основная задача анализа внешней среды— это отслежива­ние и изучение окружающих организацию различных факторов для выявления изменений, трендов, возможностей и угроз, фак­торов риска. Отслеживание изменений во внешней среде спо­собствует своевременному принятию мер по использованию возможностей и нейтрализации факторов риска. Основные на­правления анализа внешней среды организации представлены в табл.1.1.

Направления анализа внешней среды Табл.1.1

Факторы внешней среды	Компоненты факторы внешней среды
Экономические	Состояние экономики, темпы инфляции и уровни занятости, стабильность национальной валюты, налоговые ставки, процентные ставки
Рыночные	Глобализация рынка, его региональная дифференциация, уровень конкуренции в отрасли, типы конкуренции, ограничения на конкуренцию, перспективы рынка
Технологические	Используемые технологии, распространение новых технологий, скорость морального устаревания технологий, перспективы НТП
Политико - правовые	Изменения в законодательстве, надежность судебной и исполнительной властей, защита прав собственника, потребителя, производителя
Социально- политические	Сдвиги в политической системе
Социально- культурные	Демографические сдвиги, изменения в системе ценностей, уровень образования, традиции, стереотипы
Физико - экологические	Климатические условия, нагрузка на экосистему, экологические требования

При анализе внешней среды необходимо учитывать ее ос­новные характеристики (табл. 1.2). Теоретики и практики орга­низационных преобразований признают необходимость внеш­них ускорителей, но в то же время и их недостаточность для того, чтобы начать процесс изменений. Преобразования также нуждаются в таких управленцах, которые осведомлены об из­менениях и которые производят действия. Высшие менеджеры организации должны всегда проявлять озабоченность в связи с изменениями на рынке.

*** стр 11

*** стр 12

Как известно, коммерческая организация при рыночных от­ношениях представляет собой социальную систему, развиваю­щуюся по аналогичному принципу, но в качестве движущих сил выступают производственные мощности и система управления. Если система управления в начале этапа оптимальна, производ­ственные мощности растут достаточно быстро и начинают сдер­живаться отстающей системой управления организацией. В ре­зультате рассогласования возникает кризис, приводящий либо к стагнации и потере конкурентных преимуществ, либо к кар­динальной перестройке системы управления и открытию новых горизонтов.

Очевидно, что коммерческая организация — динамично ме­няющаяся система, для которой остановка практически всегда означает вытеснение конкурентами. Не принимая во внимание изменений и откладывая рассмотрение перемен и дальнейшего развития, организация ставит под угрозу эффективность своей работы и свое положение на рынке.

Перемены, которые были не так давно внешними, становят­ся внутренними. Необходимость перемен становится неизбеж­ной в такой ситуации. Быстрота, с которой происходят социаль­ные изменения, и растущая сложность условий окружения уже сами по себе определяют необходимость в частых организаци­онных изменениях. Таким образом, любая организация, стремя­щаяся к развитию либо выживанию в динамичной обстановке, должна находиться в процессе непрерывных изменений, так как в противном случае ставится под угрозу ее способность к даль­нейшему функционированию.

Поэтому современные условия работы большинства органи­заций таковы, что проведение изменений превратилось из чрез­вычайного события в постоянный планомерный процесс. Орга­низации вынуждены становиться гибкими, постоянно реагиро­вать на изменения внешней среды, вырабатывать и реализовывать локальные и глобальные проекты изменений своей деятельно­сти, которые должны протекать без потери контроля над орга­низацией.

В условиях динамизма социально-экономической, полити­ческой, правовой среды, высокой неопределенности внешних и внутренних процессов наиболее актуальными для современ­ных организаций являются проблемы управления организаци­онными изменениями, а также специальной подготовки управленческих кадров в области управления изменениями.

*****стр 14

Дата добавления: 2014-01-03