Підбір експертів і формування експертних груп

Загальна схема експертизи

Загальна схема експертних опитів включає наступні основні етапи:

- підбір експертів і формування експертних груп;

- формування питань і складання анкет;

- робота з експертами;

- формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів;

- аналіз і обробка експертних оцінок.

Перш ніж приступити до розгляду змісту окремих етапів експертної процедури необхідно зробити наступне зауваження.

Проблема експертних оцінок має самостійне теоретичне і прикладне значення і далеко виходить за рамки проблем економічного ризику. Для її рішення використовуються спеціальні економіко-математичні методи і методи системного аналізу.

Тут не стоїть задача розкриття суті і змісту методів, що використовуються, оскільки вони досить повно відображені в обширній спеціальній літературі з проблеми. Тому представлена нижче коротка характеристика змісту окремих етапів носить ознайомлювально-описовий характер.

Для більш глибокого вивчення проблеми можна порекомендувати [8], де, на наш погляд, найбільш повно описується як зміст етапів, так і апарат, що використовується для їх реалізації.

На цьому етапі, виходячи з цілей експертного опиту, вирішуються питання відносно структури експертної групи, кількості експертів і їх індивідуальних якостей, тобто визначаються вимоги до спеціалізації і кваліфікації експертів, необхідне число експертів кожної спеціалізації і загальна їх кількість в групі.

Оцінки чисельності групи експертів проводяться на основі наступних міркувань.

Чисельність групи не повинна бути малою, так як в цьому випадку буде втрачено сенс формування експертних оцінок, що визначаються групою фахівців. Крім того, на групові експертні оцінки значною мірою впливала б оцінка кожного експерта.

При збільшенні групи експертів, хоч і усуваються ці недоліки, але зате з'являється небезпека виникнення нових. Так, при дуже великій кількості експертів оцінка кожного з них окремо майже не впливає на групову оцінку. Причому, зростання чисельності експертної групи далеко не завжди приносить підвищення достовірності оцінок. Часто розширення групи експертів можливе лише за рахунок малокваліфікованих фахівців, що, в свою чергу, може привести до зменшення достовірності групових оцінок. Одночасно з ростом числа експертів збільшуються труднощі, пов'язані з координацією роботи групи і обробки результатів опиту.

Існуючі методи [ 8 ] дозволяють вибрати оптимальну в кожному конкретному випадку чисельність групи і її структуру - чисельність експертів необхідної спеціалізації і кваліфікації.

При підборі експертів повинно бути враховане обмеження, що стосується відповідності цілей експертів цілям експертного опиту. Тобто, необхідно встановити чи є тенденція у окремих експертів необ'єктивно оцінювати події, що розглядаються. Для цього бажано виявити потенційні можливі цілі експертів, що суперечать цілям отримання об'єктивних результатів.

Аналізуючи попередню діяльність експертів, необхідно з'ясувати наявність причин, які приводять до прагнення завищувати або занижувати оцінки так, щоб вплинути на групові в бажаному для себе, або для інших осіб, напрямі.

Дата добавления: 2014-01-03