Конвенція міжнародної організації праці

Це міжнародний договір на рівні урядів держав в питаннях трудо­вих стосунків (включаючи охорону праці), передбачливе дотримання загальновизнаних, погоджених правил. Конвенція (франц. convention (лат. conventio – договір, погодження) приймається щорічно на Міжнародній конфе­ренції праці, яка є найвищим органом Міжнародної орга­низації праці (МОП).

У Декларації про засадничі принципи і права в сфері праці, прий­нятій МОП в 1998 р., заявлено, що всі держави-чле­ни МОП мають зобов'язання, випливаючі з єдиного факту їх членства в Організації, — дотримувати, укріплювати, реалізовувати у дусі доброї волі і відповідно до Статуту засадничі принципи в сфері праці:

· свободу асоціації і реальне визнання права на ведення коллек­тивных переговорів;

· скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці; реальна заборона дитячої праці; недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості.

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і між­дународних договорів різних країн відповідно до конституцій є складовою частиною їх правової системи. Якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж передбачені зако­нами і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, застосовуються правила міжнародного до­говора.

МОП прийнято 177 конвенцій і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. 50 конвенцій було ратифіковано СРСР, з них 43 продовжують діяти в РФ. Україною за станом на 2007 р. ратифіковано 62 Конвенції МОП. До найбільш важливих, прийнятих Генеральною конференцією МОП, відносяться конвенції (К):

¨ 1932 р. (№29) про примусову або обов'язкову працю;

¨ 1947 р. (№ 81) про інс­пекції праці в промисловості і торгівлі і Протокол 1995 р. до До. 1947 р. про інспекцію праці;

¨ 1950 р. (№ 87) про свободу об'єднань і захист права об'єднуватися в профспілки;

¨ 1948 р. (№ 90) про нічну працю підлітків у промисловості;

¨ 1951 р. (№ 98) про застосування принципів права на об'єднання в профспілки і на ведення колективних переговорів;

¨ 1953 р. (№ 100) про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності;

¨ 1952 р. (№ 103) про охорону материнства;

¨ 1959 р. (№ 105) про скасування примусової праці;

¨ 1960 р. (№ 111) про дискримінацію у сфері праці і занять;

¨ 1960 р. (№ 115) про захист трудящих ось іонізуючій радіації;

¨ 1966 р. (№ 122) про політику в царині зайнятості;

¨ 1976 р. (№ 138) про мінімальний вік для прийому на роботу;

¨ 1977 р. (№ 148) про захист працівників від професійного
ризику, повітря, що викликається забрудненням, шумом і вібрацією на рабо­чих місцях;

¨ 1978 р. (№ 150) про регулювання питань праці;

¨ 1981 р. (№ 155) про безпеку і гігієну праці і виробниче середовище;

¨ 1983 р. (№ 159) про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів;

¨ 1986 р. (№ 162) про охорону праці при використанні азбесту;

¨ 1991 р. (№ 167) про безпеку і гігієну праці в будівництві;

¨ 1999 р. (№ 182) про заборону і негайні заходи з викорінювання найгірших форм дитячої праці;

¨ 2006 р. (№ 187) про основи, що сприяють безпеці і гігієні праці.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

Дата добавления: 2014-01-03