Відмінні ознаки інеприпустимих домішок до ромашки лікарської

Ромашка недухмяна. Опушення відсутнє. Листки двічі або тричі персторозсічені на сегменти. Кошики поодинокі, великі (15-40 мм у діаметрі), на верхівці стебла і гілок.Квітки крайові язичкові, білі, серединні – трубчасті, жовті. Квітколоже тупо конічне, без порожнини.

Ромашка собача. Опушення слабко волосисте. Листки двічі або тричі розсічені на лінійні цілі або 2 – 3 зубчасті сегменти. Кошики поодинокі, дрібні (12 – 25 мм у діаметрі), на коротких квітконіжках, зібраних щитком. Квітки крайові язичкові, білі, серединні – трубчасті, жовті. Квітколоже довгастоконічне, без порожнини.

Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарської містять 0,2—0,8% ефірної олії синього кольору, головний компонент якої хамазулен (близько 7%). Хамазулен утворюється з азуленогенів — матрицина і матрикарина. Крім хамазулена, в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди — фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та ін. У квітках також міститься значна кількість флавоноїдів похідних апігеніну, лютеоліну, кверцетину; кумарини, каротиноїди, вітамін С, полісахариди, холін. Квітки ромашки без'язичкової містять ефірну олію (0,5%), у складі якої є бісаболол, але відсутній хамазулен; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської справляють спазмолітичну, знеболювальну, протизапальну, протиалергійну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну дію, підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит. Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо — при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гастриті, коліті, бронхіальній астмі, ревматизмі, порушенні менстру­ального циклу, для лікування захворювань печінки та сечового міхура, при безсонні. Зовнішньо — для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обмивання виразок, гнійних ран, гемороїдальних вузлів, при дерматитах, екземі, опіках рентгенівськими променями.

Лікарські форми та засоби. Квітки, настій. Збори: «Арфазетин», «Елекасол», протигемороїдальний. Препарати: «Ромазулан», «Ротокан», «Рекутан», «Гастроліт», «Камістад-гель», «Фітон», «Гербагастрин», «Алором».

Ромашку без'язичкову застосовують тільки зовнішньо як аптечну.

- полин гіркий

Листя полину гіркого — Fоlіа Аbsіпthіі

Трава полину гіркого — Неrbа Аbsіпthіі

Полин гіркий — Аrtетisiа аbsiпthіит

Родина айстрові — Аstеrасеае

Народні назви: білий полин, віниччя.

Російська назва: полынь горькая.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина 50—100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, розгалужені у верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, 2-перисторозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеблові листки почергові, поступово спрощуються; нижні — черешкові, трикутно-серцеподібні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, 2-перистороздільні; верхні — сидячі, перистороздільні з еліптично-ланцетоподібними або ланцетоподібними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди — сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні—серпні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні, а в значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.

Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень — липень), траву — на початку цвітіння (липень — серпень), зрізуючи верхівки стебел ножем або серпом.

Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушарках за темпе­ратури 30—35°С. Вихід сухої сировини — 24—25%. Після сушіння відбирають сировину темно-сірого кольору з буро-коричневими кошиками (пізній збір зумовлює зміну кольору під час сушіння). Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання — 2 роки.

Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподібною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні. Довжина стебел — до 25 см, діаметр кошиків — 2, 5 — 4 мм. Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху — сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий, квіток — жовтий. Запах сильний, ароматний, своєрідний. Смак пряно-гіркий. Листя. Черешкове, в обрисі трикутно-округле, 2—3-перисторозсічене; безчерешкове — 2-перистороздільне. Листя опушене з обох боків. Довжина пластинки — до 10 см. Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.

Діагностичні мікроскопічні ознаки листка. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабкозвивистий. Продихи оточені 3—5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6—8-клітинні, розміщені двома рядами в 3—4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т- подібної форми, ніжка 2—4-клітинна.

Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5—2%), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадинен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які надають траві полину своєрідний гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку. Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту, стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура.

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).

Дата добавления: 2014-01-03