Основні поняття концепції К. Хорні

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Ми з вами ознайомилися і теоретичними основами та особливістю процедур класичного психоаналізу З. Фройда, проаналізували в чому відмінність у теоретичних міркуваннях його учнів А. Адлера і К. Юнга і намагалися зрозуміти які зміни до процедури психокорекції викликали ці теоретичні відмінності. І хоча, завалося б, що це зовсім різне розуміння того, що є метою психокорекції, як здійснювати психологічну допомогу, яким має бути психолог, котрий надає таку допомогу. Проте між цими підходами все ж таки є спільне, котре дозволяє віднести їх до психодинамічного напрямку. І Адлер, і Юнг визнають важливе значення неусвідомлених процесів в житті людини, визнають наявність неусвідомлених конфліктів між окремими елементами її психіки, обидві теорії, кожна по-своєму, є розвитком ідей запропонованих З. Фройдом про структуру особистості, символічність мови підсвідомого. І хоча А. Адлера можна вважати предтечею когнітивної психології, а К. Юнга ─ генератором основних ідей гуманістичної школи, формувалися вони як психологи під впливом психоаналітичної психокорекції. Якщо взяти до уваги, що всі тогочасні психотерапевти були психоаналітичного вишколу, то психоаналітичні корені і впливи можна помітити і у інших підходах. Їх автори не просто відмовлялися від певних аспектів теорії З. Фройда, вони розвивали інші аспекти цієї теорії і тим самим забезпечували її циркулювання в новому психокорекційному дискурсі. І були, власне, віхами розвитку психодинамічної парадигми. В першу чергу до авторів, котрі сприяли поглибленню, осучасненню психоаналітичного бачення психічних проблем можна віднести К. Горні, С. Грофа і Е. Берна.

І питання: Характерологічна психокорекція К. Горні.

К. Горні найменше відійшла від класичної процедури психоаналізу і до кінця залишалася практикуючим психоаналітиком. Проте, вона відома перш за все тим, що не погоджувалася з ідеями З. Фройда щодо жіночої сексуальності. Горні не просто внесла у психоаналітичне мислення до певної міри феміністичну ноту, вона зробила це за допомогою методів, яких навчилася у З. Фройда. Висловлюючись образно, вона його побила його ж таки зброєю. І зробила це так майстерно, що закид про те, ніби критикують Фройда тільки ті, хто не здатний зрозуміти складних та інноваційних ідей психоаналізу і оволодіти психоаналітичною майстерністю, втратив свою актуальність назавжди. Проте особливий метод, який відрізняє характерологічну психокорекцію К. Горні ґрунтується на ідеї базального конфлікту.

Відомим представником культурно і соціологічно орієнтованого психоаналізу є Карен Горні (1885-1952). К. Горні, як і Э. Фромм, знаходилася під впливом марксистської теорії; була послідовніцею традицій і поглядів 3. Фройда і А. Адлера. У 1941 р. К. Горні створила Американський інститут психоаналізу, членами якого були Е. Фромм і Р. Саллівен.

Основні праці К. Горні — "Невротична особа нашого часу" (1937), "Нові шляхи в психоаналізі" (1939), "Самоаналіз" (1942), "Наші внутрішні конфлікти" (1945), "Неврози і розвиток людини" (1950).

У концепції К. Горні центральним є поняття самореалізації. Коли можливість самореалізації порушується, людина стає невротиком, що переживає внутрішній конфлікт.

Базальний конфлікт — одне з головних понять, що розглядаються К. Горні. Конфлікт формується на основі базальної тривожності — відчуттів самоти і безпорадності, що переживаються дитиною, в потенційно ворожому світі. Такі відчуття можуть спровокувати різні чинники, наприклад байдужість або відсутність пошани до потреб дитини; відсутність реального керівництва нею, а також надмірне захоплення дитиною або повна байдужість до неї, нестача довіри і теплоти у відносинах з нею. Базальну тривожність у дитини може спровокувати необхідність приймати чиюсь сторону при конфліктах батьків, а також дуже мала або надмірна відповідальність, зайва опіка, ізоляція від інших дітей, несправедливість, дискримінація, невиконання обіцянок, ворожа атмосфера тощо.

Щоб дати собі раду з ворожим оточенням, дитина вибирає певну стратегію поведінки:

· рух до людей (у пошуку допомоги);

· рух проти людей (агресивна орієнтація);

· рух від людей (уникання інших).

Прийнята в дитинстві орієнтація зберігається надалі і у дорослого. Невротичне прагнення до безпеки досягається гіпертрофією одного з трьох типів захисних реакцій:

· безпорадності;

· агресивності;

· відчуженості.

Невротичний захисний механізм безпорадності виражається в дуже сильному прагненні до захисту і підтримки, а також в перебільшеному, удаваному прагненні погоджуватися з бажаннями інших (рух до людей).

Невротичний захисний механізм агресивності заснований на переконанні, що в житті діє закон джунглів, де виживає сильний. Той, хто підкреслює в своїй поведінці таку життєву орієнтацію, сприймає інших вороже, вважає лицемірними, заперечує теплі спонтанні відносини між людьми, віддаючи перевагу маніпулюванню ними. Він переконаний, що справжньої любові не існує (рух проти людей).

Захисний механізм відчуженості виражається у відмові від інтимних, дружніх і просто побутових контактів з іншими (рух від людей).

Таким чином, якщо здорова людина віддає перевагу вільному спілкуванню, зближенню з оточуючими, лише при певних обставинах йде проти них або уникає контактів з ними, то невротик вирішує проблему спілкування завжди негнучким способом. Він вибирає тільки один з типів комунікації, тоді як насправді вони не повинні виключати й усіх інших.

Ідеалізований образ "Я". Цей тип невротичного внутрішньоособистого конфлікту К. Горні виділяє особливо. Люди, що знаходяться під гнітом власної невротичної структури особистості, не тільки пригнічують свої проблеми, конфлікти потреб, але і не усвідомлюють своїх недоліків і слабкостей, які, можливо, відчувають і навіть зневажають їх. Звичайно у них формується свідомий образ самих себе, в якому всі позитивні риси представлені в сильно перебільшеному вигляді. Це, у свою чергу, підсилює домінуюче невротичне вирішення проблеми. Ідеалізований образ "Я", примушує людину ставити перед собою практично недосяжні цілі і задачі, що зумовлюють неминучу поразку, котра, в свою чергу, підсилює незадоволеність собою, може навіть викликати презирство до себе, збільшуючи конфлікт між реальним "Я" і могутнім та грізним ідеалізованим його сприйняттям.. В результаті створюється замкнене коло.

К. Горні підкреслює, що "на відміну від справжніх ідеалів ідеалізований образ, статичний. Це не мета, досягнення якої людина прагне, а фіксована ідея, яку вона обожнює. Ідеали володіють динамічною властивістю, за нормальних обставин вони породжують прагнення наблизитися до них; вони є силою, необхідною і безцінною для всякого зростання і розвитку. Ідеалізований образ "Я", стає безперечною перешкодою зростанню, так як він або заперечує недоліки, або засуджує їх. Справжні ідеали ведуть до скромності, образ, що ідеалізується, веде до зарозумілості" ─ пише К. Горні.

Слід підкреслити, що ідеалізований образ, є несвідомим феноменом і підміняє справжню упевненість в собі. Найяскравіша форма ідеалізованого образу, спостерігається у психопатів з їх манією величі.

"Тиранія боргу" або «тиранія повинності». Цей тип конфлікту тісно пов'язаний з ідеалізованим образом. К. Горні називає тиранією боргу безжальні внутрішні вимоги, що терзають невротика. Мучена таким внутрішнім конфліктом людина щиро вважає, що вона мусить бути запаморочливо успішною, неймовірно точною, завжди і лише люблячою, абсолютно неегоїстичною, мати особливу роботу, незвичайного партнера, найкращих дітей тощо. Все це затуляє або навіть стирає справжні і здорові бажання до такої міри, що нещасна людина не розрізняє, в чому вона дійсно має внутрішню потребу і в чому полягають її соціальні обов’язки в житті, тобто, що від неї хочуть інші.

Важливим внеском К. Горні в практичну психотерапію є розроблені нею основні невротичні симптоми:

· непослідовність і нерішучість поведінки;

· підкреслена безнадійність;

· страх перед змінами;

· постійне наполягання на власній правоті (як захист від внутрішніх конфліктів);

· сором’язливість і боязкість;

· мстивість і садизм в поведінці;

· стан помітної втомлюваності (в результаті значних затрат енергії на внутрішні конфлікти).

Дата добавления: 2017-01-14