Із твердженням «Боротьба за Шевченка й триває так довго, тому й була такою гострою, що це – боротьба за душу українського народу» (рядки 7–8) співвідноситься висново

Метафорою в реченні «Загальнолюдське значення поезії Шевченка не тільки в тому, що він, як і кожен геній, збагатив духовний потенціал людства, зробивши доступним для всіх народів те, що пережив, передумав, скристалізував у слово народ український і чого він досягнув у царстві думки і духу» (рядки 28–31) слід уважати словосполучення

А духовний потенціал

Б потенціал людства

В у царстві думки і духу

Г скристалізував у слово

3. Загальним відносно інших є зміст висловлення:

А Велика його заслуга перед українським народом … в тому, що він уперто вщеплював у його свідомість ідеї демократизму, народного самоврядування,... соціальної та національної справедливості, правди і свободи (рядки 14–17).

Б Він присвятився гуманістичній освіті, демократичному вихованню мас (рядки 13–14).

В Та він не лише взяв від народу – він йому сторицею віддячився (рядки 12–13).

Г Доклавши стільки зусиль до пробудження національного самоусвідомлення українського народу та виховання національної гідності, він спрямував їх не в бік національної замкненості, а в бік взаємопізнання та взаємоповаги, рівноправного спілкування, дружби та братерства народів (рядки 18–21).

А Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу (рядки 55–56).

Б У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі (рядки 57–58).

В Шевченко належить не лише Україні – всьому людству, хоч кожне його слово – про Україну (рядки 22–23).

Г Тут відбувається нечасте в історії літератури, але підвладне генієві, щасливе перетворення: поезія, породжена злобою дня, живе вічно (рядки 24–25).

5. Серед наведених суджень, що підтверджують думку «Та Шевченко належить не лише Україні – всьому людству, хоч кожне його слово – про Україну» (рядки 22–23), зайвим є судження:

А Бувши кров’ю від крові і плоттю від плоті свого багатостраждального народу, безмежно люблячи його і належачи йому всією своєю істотою, він ненавидів у ньому те, що було виховане століттями поневолення і національного розтління (рядки 9–11).

Б Поезія, зміст, характер, призначення якої безпосередньо національні, набуває загальнолюдського значення, виростає до світових масштабів, стає «родовим» явищем людського духу (рядки 25–27).

В. Він, як і кожен геній, збагатив духовний потенціал людства, зробивши доступним для всіх народів те, що пережив, передумав, скристалізував у слово народ український і чого він досягнув у царстві думки і духу (рядки 28–31).

Г Ця безкрайність суб’єктивного – теж великий внесок Шевченків у збагачення й розвиток духовності народу, у скарбницю загальнолюдських цінностей культури (рядки 50–52).

Дата добавления: 2017-01-14