Текст 15. Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 1- 8 до нього. З чотирьох варіантів відповіді виберіть ОДИН правильний

Детектив як інтелектуальна вправа

(1–4) Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.

(5–10) Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.

(11–20) Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам про все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом. Ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відмічу від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.

(21–29) Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль ІІуаро. Романів про Пуаро - 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі й Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.

(30–48) У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче пpiзвище Міллер вона вже більше не використовувала), працює фармацевтом-добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуapo, як і більшість чепурунів-денді, «жіночний», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю и недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться не переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.

(39–57) Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «...телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.

(58–68) Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерть на Нілі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ - інтрига!

(69–76) Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здасться, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.

За Р. Семенковим, журнал «Український тиждень», 788 слів

1. Правильними є наведені пари «автор і його герой», ОКРІМ

А Едгар По – Мадер

Б Агата Кріст – Марал

В Жорж Сіменон – Мегре

Г Агата Крісті – Томмі

2. До літературних заслуг Агати Крісті автор зараховує всі наведені, ОКРІМ

А створила яскравий образ розслідувача - інтелектуала

Б створила перший яскравий образ жінки-детектива

В звеличувала вікторіанську епоху в історії Англії

Г порушувала у творах важливі соціальні й моральні проблеми

3. У тексті протиставлено

А Вікторіанську мораль і конфлікт поколінь

Б міс Марпл і комісара Мегре

В розумного детектива й смішного офіцера

Г радянський кінематограф і американські телесеріали

4. Як видно з тексту, автор передусім звертається до

А науковців, які досліджують детективний жанр у літературі

Б юних читачів, захоплених пригодницькими книжками

В письменників, які пишуть детективні романи

Г дорослих обізнаних із творами Агати Крісті

5. Змістові тексту НЕ відповідає твердження

А Читач прагне розв’язати детективну загадку ще до фіналу оповіді.

Б Автори класичних детективів створювали образи поліцейських-інтелектуалів.

В Агата Крісті написала менше творів, ніж Жорж Сіменон, але її герой цікавіший.

Г Еркюль Пуаро й міс Марпл були нетиповими образами в тодішній англійській літературі.

6. Усі наведені характеристики стосуються міс Марпл, ОКРІМ

А жінка-детектив

Б про неї написано 12 романів

В вирощує троянди

Г спокійна бабуся

7. Характеристику детективу, винесену в заголовок, ілюструє фрагмент тексту

А Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все... (рядки 5–7).

Б Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про те, хто вбивця, задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам про все розкажуть (рядки 12–14).

В Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працювати- ме на повну! (рядки 21, 22).

Г Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами (рядки 39–41).

8. Правильний висновком щодо змісту шостого абзацу (рядки 49-57) є твердження

А Агата Крісті була не лише майстерною авторкою заплутаних детективних історій, а й знавцем людських стосунків.

Б Романи Агати Крісті є набагато цікавішими для читачів підліткового віку, аніж для досвідчених шанувальників детективів.

В Агата Крісті є не лише майстром детективного жанру, а й відомою авторкою багатьох соціально-психологічних романів.

Г У своїх пізніх творах Агата Крісті відійшла від заплутаних детективних сюжетів і заглибилася в художній аналіз конфлікту поколінь.

Дата добавления: 2017-01-14