Поняття собівартості продукції та її види, класифікація витрат на виробництво продукції

Статистика собівартості продукції на основі даних їх обліку(визначення загальної суми витрат, інформації про собівартість одиниці продукції) вирішує такі завдання:

1. Характеристика рівня, динаміки і структури витрат на продукцію;

2. Оцінка та аналіз факторів, що формують величину витрат на продукцію;

Визначення економії(перевитрат) за кожною статтею витрат у порівнянні з нормами(планом);

Виявлення шляхів зниження витрат на продукцію, роботи, послуги.

Фінансові результати господарської діяльності характеризують процеси утворення, розподілу та використання капіталу в середині самих підприємств, між підприємствами, з банками, з державними бюджетними та позабюджетними фондами. При цьому найбільш важливими показниками є дохід, прибуток і рентабельність.

Величина витрат на продукцію характеризує результати господарської діяльності у використанні сировини, матеріалів, основних фондів, рівні організації виробництва та продуктивності праці. Витрати на продукцію формуються в результаті впливу таких факторів, як кількість виробленої продукції та її собівартість.

Під собівартістю продукції розуміють виражену в грошовій формі суму витрат на виробництво та реалізацію продукції. Виходячи з цього, розрізняють планову, фактичну, виробничу і повну (комерційну) собівартість.

Планова собівартість розраховується на основі нормативів, технологічних карт та інших вихідних даних при складанні бізнес-планів.

Фактична або звітна собівартість визначається на основі фактичних витрат на виробництво продукції.

Виробнича собівартість продукції включає витрати, пов’язані тільки з виробництвом продукції.

Повна або комерційна собівартість продукції включає, крім виробничих, і витрати на реалізацію продукції.

За міжнародними стандартами повні витрати на продукцію (витрати на виробництво і реалізацію продукції) розділяють на дві частини:

- виробничі витрати(витрати на виробництво продукції);

- адміністративні та комерційні витрати.

У свою чергу, виробничі витрати поділяються на:

- прямі матеріальні затрати, які включають вартість сировини та основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів для виготовлення об’єкту витрат;

- прямі витрати на оплату праці – це заробітна плата та інші виплати робітникам при виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, що можуть бути віднесені до об’єкту витрат;

- інші прямі витрати, що зв’язані з виробництвом продукції, у тому числі відрахування на соціальні заходи, плата оренди земельних і майнових паїв, амортизація тощо;

- загальновиробничі витрати, які включають: витрати на управління виробництвом(оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи, оплата службових відряджень); амортизацію основних засобів загально-виробничого призначення; витрати на необоротні активи загальновиробничого призначення(витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування); витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення та освітлення, водопостачання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу(оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні потреби); витрати від браку, оплата простоїв обладнання і т. ін.

В залежності від обсягу виробництва загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які не змінюються при зміні обсягів виробництва.

Змінними витратами вважаються ті витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до змін обсягів виробництва.

При вивченні складу і структури витрат виробництва і собівартості продукції витрати групують за елементами і статтями калькуляції.

Калькуляція собівартості – це обчислення витрат і собівартості одиниці продукції.

Під елементами витрат розуміють однорідні за економічним змістом витрати.

Дата добавления: 2017-01-14